Рішення

від 18.04.2025 по справі 740/6565/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/6565/24

Провадження № 2/740/277/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2025 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючої судді Гагаріної Т.О., з участю секретаря Мартиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Ніжині справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок, -

встановив:

05.11.2024 позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок.

Позов мотивувала тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір, голова якого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 члени колгоспного двору.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилась спадщина на її 1/3 частку даного житлового будинку. Спадщину після його смерті прийняли його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , спадщину після його смерті прийняла його сестра ОСОБА_1 позивач по справі, шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , спадщину після його смерті фактично прийняла його мати ОСОБА_1 , оскільки проживала з ним та була прописана на день смерті. Нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Позивач в судове засідання не з`явилась, у заяві від 18.12.2024 просила справу розглянути без її участі.

Представник відповідача-Лосинівської територіальноїгромади Ніжинськогорайону Чернігівськоїобласті в особіселищного головиСтрілець А.у заявівід 20.03.2025 просив справу розглянути без участі їх представника та позовні вимоги задовольнити.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч.3 ст.211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.03.2012 (а.с.11).

З копії спадкової справи №355/2012 вбачається, що спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийняли діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05.12.2022 (а.с.13).

З копії спадкової справи №17/2024 вбачається, що спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 прийняла його сестра ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 13.09.2022 (а.с.13).

Відповідно довідки №122/15/3-15 від 16.10.2024 Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на день смерті постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті та протягом 6 місяців з дня смерті за вказаною адресою були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 мати, ОСОБА_5 колишня дружина (а.с.17).

Відповідно довідки №169 від 17.10.2022 Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 відносився до типу колгоспного двору. На вказану дату в цьому дворі були зареєстровані: ОСОБА_2 голова колгоспного двору, члени колгоспного двору: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с.15).

З довідки, виданої КП «Ніжинське МБТІ» Чернігівської обласної ради №4 від 03.01.2024 вбачається, що станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.20).

До кінця 2012 року питання переведення колгоспного двору до категорії двору, що належить громадянину, з видачею свідоцтва про право власності на будинок, вирішувалося органами місцевого самоврядування, а КП «Ніжинське бюро технічної інвентаризації» виготовляло документи про право власності і реєструвало будинок за громадянином. Тепер БТІ не мають такого права і як результат право приватної власності на будинок, який є складовою частиною колгоспного двору, може бути визнане тільки судовим рішенням.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Відповідно до п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року такими, що не втратили право на майно колгоспного двору вважалися всі особи, що мешкали та були прописані в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Отже, житловий будинок було зареєстровано у встановленому порядку відповідно до діючого на той час законодавства як власність колгоспного двору.

Таким чином, право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на спільну часткову власність членів припиненого колгоспного двору в рівних частинах по 1/3 частці кожного.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію ЗУ «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 належало право власності на 1/3 частину майна у колгоспному дворі кожному, як їх членам, що не втратили право на частку в їх майні.

Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами із копії спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_2 .

Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 прийняла його сестра ОСОБА_1 . А спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 прийняда ОСОБА_1 .

З постанови державного нотаріуса Кравченко А.Г. від 23.02.2024 вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.19).

Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно доч.1ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.ст.41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (ч.1 ст.392 ЦК України). Тобто, передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спащини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючисьст. ст. 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськми будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськми будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськми будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськми будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Лосинівська селищна рада Ніжинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04412461, місцезнаходження: Чернігівська область, Ніжинський район, с.Лосинівка, вул.Шевченка, 2.

Суддя Т.О. Гагаріна