Ухвала від 18.04.2025 по справі 577/2060/24

Справа № 577/2060/24

Провадження № 2/577/29/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2025 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Ярмак О.М.,

за участі секретаря судового засідання Мукосєєва І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Романчука Р.А.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі Сумської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа: Сумський обласний державний нотаріальний архів про усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом заняття обтяжень (заборон) з нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та прохає усунути перешкоди у здійсненні нею права розпорядження належним їй майном шляхом зняття заборони, яка постановою відділу державної виконавчої служби м. Конотопа від 10 жовтня 2001 року накладена на належне їй нерухоме майно у Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 5989430, зареєстроване 07 листопада 2007 року Конотопською міською державною нотаріальною конторою як реєстратором, архівний запис № 153507-1112.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 квітня 2024 року провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ухвали суду від 11 червня 2024 року з Сумського обласного державного нотаріального архіву були витребувані копії документів, які стали підставою для реєстрації 07 листопада 2007 року Конотопською міською державною нотаріальною конторою заборони на нерухоме майно ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження № 5989430), а також копії Реєстру для реєстрації заборон відчуження нерухомого майна та сторінок алфавітної книги обліку та реєстрації заборон Конотопської міської державної нотаріальної контори Сумської області за 2001 рік, які містять запис про накладання арешту на все майно ОСОБА_1 .

Судовий розгляд справи був відкладений на 18 квітня 2025 року на 13 год. 00 хв.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Білий Я.В. позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача - Конотопського відділу ДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романчук Р.А. проти задоволення позову заперечує.

Відповідач - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надало заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представник третьої особи - Сумського обласного державного нотаріального архіву в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, пояснення представника відповідача, дослідивши докази, приходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 07 листопада 2007 року за № 5989430 реєстратором - Конотопською міською державною нотаріальною конторою (адреса реєстратора: м. Конотоп Сумської області, вул. Володимира Шухова. 2) накладений арешт на все майно ОСОБА_1 . Підстава обтяження: постанова ВДВС м. Конотопа Сумської області від 10 жовтня 2001 року, архівний запис № 153507-1112.

На запит суду Сумським обласним державним нотаріальним архівом надана копія постанови державного виконавця відділу ДВС Конотопського міського управління юстиції Стеніної О.П. від 10 жовтня 2001 року, на підставі якої був накладений арешт на майно ОСОБА_1 , що і стало підставою для реєстрації 07 листопада 2007 року обтяжень у Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 5989430.

Як вбачається з постанови державного виконавця відділу ДВС Конотопського міського управління юстиції Стеніної О.П. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 жовтня 2001 року, арешт на майно ОСОБА_1 був накладений з метою виконання рішення Конотопського міського суду Сумської області, на підставі якого 22 серпня 2001 року був виданий виконавчий лист № 2-1042 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 777 грн 30 коп.

Відповідно до рішення Конотопського міського суду Сумської області від 22 серпня 2001 року, яке було ухвалено у справі № 2-1042/2001 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, з метою виконання якого у подальшому був виданий вищевказаний виконавчий лист, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто 676 грн 30 коп боргу, 51 грн 00 коп повернення державного мита, 50 грн 00 коп на оплату послуг адвоката, всього 777 грн 30 коп.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 у виконавчому провадженні, відкритому відділом ДВС Конотопського міського управління юстиції Сумської області з метою виконання рішення суду від 22 серпня 2001 року, ухваленого у справі № 2-1042/2001, була боржником.

За повідомленням Конотопського відділу ДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції станом на 18 квітня 2025 року відкриті виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 відсутні.

Виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Конотопським міським судом Сумської області 22 серпня 2001 року у справі № 2-1042, у якому був накладений арешт на майно ОСОБА_1 та алфавітні книги знищені.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Як орієнтує Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачем в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо ж особа, яка не погоджується з накладеним арештом, не є стороною виконавчого провадження, але такими діями порушується її право власності, вона звертається до суду з позовом, в якому передусім ставить питання про підтвердження її права власності на арештоване майно, а потім про зняття арешту.

Вказані висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 у справі № 577/4541/20, від 18 травня 2022 року у справі № 642/4263/21, від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21, які в силу приписів ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує при ухваленні рішення.

У разі пред`явлення до суду позову стороною виконавчого провадження в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, а помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 161/3171/19.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Таким чином, позивач, як сторона виконавчого провадження (боржник), має право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України, а не в порядку цивільного судочинства (позовного провадження), у зв`язку з чим провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , підлягає закриттю.

Надаючи оцінку належності обраного ОСОБА_1 способу захисту, суд також зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить основу справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, в разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, враховуючи, що позивач у справі ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого вона прохає зняти заборону на відчуження майна, тобто стороною виконавчого провадження, вказана справа не підлягає розгляду за правилами позовного провадження в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі слід закрити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. ст. 351-353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа: Сумський обласний державний нотаріальний архів про усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом зняття заборони, яка постановою відділу державної виконавчої служби м. Конотопа від 10 жовтня 2001 року накладена на нерухоме майно ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 5989430, зареєстроване 07 листопада 2007 року Конотопською міською державною нотаріальною конторою як реєстратором, архівний запис № 153507-1112, - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СуддяО. М. Ярмак