Ухвала від 14.04.2025 по справі 216/2322/25

Справа № 216/2322/25

Провадження № 1-кс/216/879/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про арешт майна

14 квітня 2025 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 у режимі відеоконференції клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло вказане клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна, яке мотивоване таким.

В ході досудового розслідування отримано інформацію, що протягом

2023-2024 років посадові особи Комунального підприємства «Розвиток територій міста» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ24241808), яке в свою чергу підпорядковується Департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради, за попередньою змовою з посадовими особами та засновниками ТОВ «НВП Дніпрожим» (код ЄДРПОУ 41416475) та фізичними особами підприємцями розробили злочинну схему щодо заволодіння коштами бюджету міста Дніпра під час надання послуг з благоустрою територій ігрових, дитячих, спортивних майданчиків та постачання обладнання для робіт, чим завдають збитків місцевому бюджету в особливо великих розмірах.

04.04.2025 у порядку ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Також, 04.04.2025 року на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою:

АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:

грошові кошти загальною сумою 145000 гривень у купюрах: 200 штук по 500 грн., 25 штук по 1000 грн., 100 штук по 200 грн.,

грошові кошти загальною сумою 1585 євро:

купюри номіналом 100 євро з номерами: NZ5181703723; XO3781646912; EB4745682396; UB7072729319; VA4062289682;

купюри номіналом 50 євро з номерами: SB8653808245; RC2582727187; UA8216574645; UA8430343086; UF7138761919; UB0255481913; RC3467788654; PB1835689003; VB4786879366; PB8033737633; EA1820420758; WA6219425539; UD7402208391; UD5292492354; NA5208210316; UD6519110076; UD0857910852; RC3694494343; SB7677645592; VA6958101674; X38173329866;

купюра номіналом 20 євро з номером ST2139545671;

купюра номіналом 10 євро з номером PA4478108246;

купюра номіналом 5 євро з номером VA0794530829;

04.04.2025 перелічені вище грошові кошти визнано речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.

Вилучені грошові кошти можуть бути набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи клопотання та просив його задовольнити, додатково обґрунтувавши необхідність накладення арешту на грошових коштів з вказаних у клопотанні підстав. Метою арешту грошових коштів є забезпечення конфіскації як виду покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та зазначив, що відсутні підстави в накладенні арешту, оскільки грошові кошти належать чоловіку ОСОБА_5 ОСОБА_6 , який є фізичною особою-підприємцем. Згідно податкової декларації ФОП ОСОБА_6 , його дохід за 2024 рік склав 5875027,01 грн. Крім того, клопотання про арешт грошових коштів подане прокурором з порушенням процесуальних строків. Так, майно вилучене у ОСОБА_5 в ході обшуку 04 квітня 2025 року, а клопотання подане до слідчого судді лише 08 квітня 2025 року.

Вислухавши сторони та дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК Україниарешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкуст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає можливій конфіскації. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із п. 3 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

За змістом ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Так, частиною 1ст. 173 КПК Українивизначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 цієї статті, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією в м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

У межах цього кримінального провадження 04 квітня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме:

- заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в умовах воєнного стану, вчиненого організованою групою, вчиненого в ролі пособника, вчиненого повторно;

- заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в умовах воєнного стану, у великих розмірах, вчиненого організованою групою, вчиненого в ролі пособника;

- заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, вчиненого організованою групою, вчиненого в ролі пособника, вчиненого повторно.

04 квітня 2025 в період часу з 06.30 години по 16.34 години, на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 від 03.04.2025 прокурором Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 проведено санкціонований обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено зокрема грошові кошти загальною сумою 145000 гривень у купюрах: 200 штук по 500 грн., 25 штук по 1000 грн., 100 штук по 200 грн., грошові кошти загальною сумою 1585 євро: купюри номіналом 100 євро з номерами: NZ5181703723; XO3781646912; EB4745682396; UB7072729319; VA4062289682; купюри номіналом 50 євро з номерами: SB8653808245; RC2582727187; UA8216574645; UA8430343086; UF7138761919; UB0255481913; RC3467788654; PB1835689003; VB4786879366; PB8033737633; EA1820420758; WA6219425539; UD7402208391; UD5292492354; NA5208210316; UD6519110076; UD0857910852; RC3694494343; SB7677645592; VA6958101674; X38173329866; купюра номіналом 20 євро з номером ST2139545671; купюра номіналом 10 євро з номером PA4478108246; купюра номіналом 5 євро з номером VA0794530829.

Санкція ч. 5ст. 191 КК України, що інкримінується ОСОБА_5 , передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1ст. 59 КК України).

Тобто, у випадку визнання винуватою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України, суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді прокурор довів необхідність арешту майна підозрюваної з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Зазначена у ч. 5ст. 170 КПК Україниумова щодо можливості накладання арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб.

Слідчим суддеювстановлено,що підозрювана ОСОБА_5 з 23квітня 2023року перебуваєв зареєстрованомушлюбі, має на утриманні малолітнього сина, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Шлюб станом на дату розгляду клопотання не розірваний.

Згідно положень ч. 2ст. 60 СК Українивважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч. 1, 3ст. 368 ЦК Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідно дост. 372 КПК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісній власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

При цьому режим спільної сумісної власності не визначає розміру часток кожного власника, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток кожного з подружжя у спільному майні.

Так само і слідчий суддя при накладенні арешту на майно в межах кримінального провадження не має права вирішувати спір про право власності на майно, визначаючи частки у праві спільної сумісної власності кожного з подружжя чи здійснюючи поділ майна в натурі (аналогічна правова позиція міститься і в Постанові ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі №676/2199/19).

З огляду на те, що грошові кошти, які були вилучені в ході обшуку, були набуті за час перебування ОСОБА_5 у шлюбі - це майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Зважаючи на наведене, за відсутності в слідчого судді відомостей про визначення часток майна подружжя ОСОБА_9 в іншому розмірі та/або визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя, фактично підозрювана ОСОБА_5 є власником 1/2 частки вилучених грошових коштів.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та усталеної практики ЄСПЛ будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті, й будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Слідчий суддя зауважує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням такого права, а застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження має тимчасовий характер, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

За приписамич.4ст.173КПК Україниу разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, слідчий суддя бере до уваги конкретні обставини справи, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.

Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на грошові кошти, зазначені прокурором у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, у зв`язку з чим клопотання прокурора слід задовольнити частково шляхом накладення арешту на 1/2 частку вилучених у підозрюваної ОСОБА_5 грошових коштів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131,132,170-173, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, задовольнити частково.

Накласти арешт на належне підозрюваній ОСОБА_5 майно, яке було вилучено 04 квітня 2025 року під час обшуку за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-грошові кошти в розмірі 72500 грн (1/2 частка від вилученої суми - 145 000 грн);

-грошові кошти в розмірі 792 євро 50 євроцентів (1/2 частка від вилученої суми - 1585 євро).

У задоволенні решти вимог клопотання прокурора - відмовити, у зв`язку з чим негайно повернути іншу 1/2 частку вилучених грошей у розмірах 72500 грн та 792 євро 50 євроцентів відповідно їхньому власнику ОСОБА_6 .

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити прокурору та власникам, а в разі їх відсутності під час оголошення ухвали надіслати їм копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Слідчий, прокурор після отримання цієї ухвали повинні негайно вжити заходів щодо її виконання та направити повідомлення про її виконання слідчому судді.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала слідчого судді, яка набрала законної сили, обов`язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Роз`яснити, що згідно із ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Повний текст ухвали складено та оголошено 16квітня 2025року о15:35 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1