Постанова від 08.04.2025 по справі 909/605/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. Справа №909/605/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Імперіал" б/н від 06.12.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3555/24 від 09.12.2024)

на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2024 (повний текст рішення складено та підписано 18.11.2024, суддя Т.В. Максимів)

у справі № 909/605/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (надалі ТзОВ "СП УДТ"), м. Київ

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Імперіал" (надалі ТзОВ "Гермес Імперіал") с. Микитинці, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріккі Тім" (надалі ТзОВ Ріккі Тім), м. Запоріжжя

про: стягнення 337 863,58 грн.

за участі представників:

від позивача: Поваляєв П.О.;

від відповідача : не з`явився;

третя особа: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "СП УДТ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача ТзОВ "Гермес Імперіал" про стягнення 337 863,58 грн. за договором поставки, з яких: 143 006,06 грн. заборгованості за поставлений товар, 52204,47 грн. інфляційних втрат та 110653,05 грн. штрафних санкцій у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Також просить стягнути судові витрати в сумі 77840,38 грн., з яких 4054,36 грн. витрати на сплату судового збору та 63 786,3 грн. витрат на правничу допомогу.

Дані позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач не виконав зобов"язання щодо оплати поставленого товару згідно з договором поставки №17022021 від 17.02.2021 та договором про переведення боргу від 04.04.2024, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 143 006 грн. 06 коп. Факт поставки товару на суму заборгованості підтверджується видатковими накладними. Також на підставі ст.625 ЦК України та п. 5.4. договору за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу пеню та інфляційні втрати.

В процесі розгляду ухвалою суду від 22.07.2024 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ТзОВ «Аква Ріа».

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Гермес Імперіал» на користь ТзОВ «СП УДТ» 305863,58 грн. заборгованості, 3670,36 грн. судового збору та 27158,62 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В частині позовних вимог про стягнення 32 000,00 грн. відмовлено. Судовий збір в сумі 384,00 грн. та 2481,38 грн. витрат на професійну правничу допомогу покладено на позивача; у відшкодуванні гонорару успіху в сумі 33786,30 грн. відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що 04.04.2024 між сторонами :ТзОВ «СП УДТ» (кредитор), ТзОВ «Аква Ріа» (первісний боржник) та ТзОВ «Гермес Імперіал» (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу, згідно з п.1.1 якого погодили, що первісний боржник має заборгованість перед кредитором на суму 143 006,06 грн., що виникла на підставі договору поставки від 17.02.2021 №17022021, укладеного між ТзОВ «СП УДТ» та. ТзОВ «Гермес Імперіал». Строк виконання зобов`язання визначений в п. 2.1 договору до 04.06.2024. Оскільки новий боржник вказаної суми у визначений договором строк не погасив, позивач правомірно нарахував інфляційні втрати в розмірі 52 204,47 грн. та 110 653,05 грн. пені у вигляді подвійної облікової ставки, які також визнано обґрунтованими.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то з врахуванням положень ст. 126 ГПК України та встановлення робіт адвоката, що відображено у підготовці адвокатом документів для подання до суду, підтвердженням розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, а також відсутністю клопотання про зменшення витрат та часткове задоволення позову, керуючись п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України суд дійшов висновку про покладення судових витрат позивача, пов`язаних з наданням правничої допомоги на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 27 158,62 грн. витрати на відповідача та 2841,38 грн. на позивача. Щодо стягнення «гонорару успіху» в сумі 33 786,30 грн., то суд дійшов висновку, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. В частині стягнення 32 000,00 грн. суми основного боргу відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТзОВ «Гермес Імперіал» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, просить його скасувати та відмовити в позові повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що договір про переведення боргу від 04.04.2024 та договір №0404/24-1 переведення боргу від 04.04.2024 ТзОВ «Гермес Імперіал» не підписувались, скан печатки та підписи на них не належать ТзОВ «Гермес Імперіал», відтак, у відповідача немає жодних зобов`язань перед позивачем по вказаних договорах. Також скаржник звертає увагу, що розгляд справи відбувся за відсутності представників відповідача та третьої особи, оскільки такі не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Щодо витрат на правничу допомогу позивача, на думку скаржника, суд неповно і невірно оцінив надані докази, оскільки такі не підтверджують надання правничої допомоги у даній справі. Вважає за необхідне для подальшого і об`єктивного розгляду справи витребувати у позивача оригінали доказів, які долучені до позову, а саме: оригінал договору про переведення боргу від 04.04.2024 та договору №0404/24-1 переведення боргу від 04.04.2024 для огляду та дослідження судом та вирішення питання про призначення комплексної експертизи (почеркознавчої та технічної експертиз документів).

До апеляційної скарги скаржником долучено клопотання про призначення комплексної експертизи, а саме почеркознавчу та технічну експертизу документів договору про переведення боргу від 04.04.2024 та договору №0404/24-1 переведення боргу від 04.04.2024 . На вирішення почеркознавчої експертизи поставити наступні питання: 1). Чи виконаний підпис на договорі про переведення боргу від 04.04.2024 Расуловим Р.В. як директором ТзОВ «Гермес Імперіал» чи іншою особою? 2) чи виконаний підпис на договорі №0404/24-1 переведення боргу від 04.04.2024 Расуловим Р.В. як директором ТзОВ «Гермес Імперіал» чи іншою особою? На вирішення технічної експертизи документів поставити наступні питання: 1) яким способом нанесений відтиск печатки (штампа) на договорі про переведення боргу від 04.04.2024 в реквізитах ТзОВ «Гермес Імперіал»? 2) яким способом нанесений відтиск печатки (штампа, факсиміле) на договорі №0404/24-1 переведення боргу від 04.04.2024 в реквізитах ТзОВ «Гермес Імперіал»? 3) Чи нанесено відтиск печатки (штампа) на договорі про переведення боргу від 04.04.2024 наданою печаткою (штампом) ТзОВ «Гермес Імперіал»? 4) Чи нанесено відтиск печатки (штампа) на договорі №0404/24-1 переведення боргу від 04ю.04.2024 наданою печаткою (штампом) ТзОВ «Гермес Імперіал»? 5). Чи нанесено відтиск печатки (штампа) в реквізитах ТзОВ «Гермес Імперіал» в наданих документах однією і тією самою печаткою (штампом)? 6). Чи нанесений відтиск печатки (штампа) в реквізитах ТзОВ «Гермес Імперіал» у той час, яким датовані документи? Проведення даної комплексної експертизи просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На час проведення комплексної експертизи апеляційне провадження у справі № 909/605/24 просить зупинити.

ТВ «СП УДТ» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, щодо неповідомлення відповідача та третьої особи про розгляд справи, зазначає, що ТзОВ «Гермес Імперіал» мав зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі «електронний суд» і ухвали суду першої інстанції були доставлені в такий, отже, твердження відповідача про неповідомлення його про розгляд справи є неправдивим. Зазначає, що відповідно до норм чинного ГПК України надсилання документів через ЄСІТС є належним способом повідомлення учасників судового процесу, а відсутність реагування відповідача на отримані документи - не може бути підставою для визнання його неповідомлення про наявність справи та її рух. Щодо недійсності договорів про передення боргу, то позивач стверджує, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на договорі про переведення боргу та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суд першої інстанції не мав досліджувати питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. Щодо клопотання скаржника про призначення експертизи - заперечує, оскільки у даному випадку суд може встановити обставини, які входять до предмета доказування та вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то зазначає, що між позивачем та адвокатом Поваляєвим П.О. укладено договір про надання правничої допомоги та додаткову угоду, згідно п.1.1. якої сторони домовились про оплату послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги становить 10% від сум отриманих/присуджених клієнту за результатами його справ в судах, участь або консультації в яких брав адвокат. Просить відмовити в задоволенні клопотань про витребування доказів та призначення експертизи, у зв`язку з їхньою безпідставністю, апеляційну скаргу залишити без задоволення, стягнути з ТзОВ «Гермес Імперіал» на користь ТзОВ «СП УДТ» витрати на правничу допомогу (гонорар адвоката у розмірі 10% від присудженої суми).

15.01.2025 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив від 14.01.2025, яка по суті є аналогічною з доводами апеляційної скарги.

22.01.2025 від представника позивача надійшла заява від 22.01.2025, яка по суті повторює зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач (скаржник) участі уповноваженого представника в жодному судовому засіданні не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а саме: ухвалою суду від 04.03.2025 про відкладення розгляду справи на 08.04.2025 шляхом надіслання такої до електронного кабінету, ухвала отримана відповідачем 07.03.2025 12:21.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що розгляд справи № 909/605/24 двічі відкладався ухвалами суду від 27.01.2025 та від 04.03.2025 за клопотанням представника відповідача (скаржника). Участь представників сторін ухвалами суду обов`язковою не визнавалась, судом попереджено сторони у справі про те, що згідно п.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Третя особа ТзОВ «Ріккі Тім» (попередня назва ТОВ «Аква Ріа») участі уповноваженого представника в судові засідання апеляційного суду також не забезпечила, причин неявки не повідомила, однак, ухвали суду від третьої особи повертаються із зазначенням «за закінченням терміну зберігання».

Факт неотримання третьою особою кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником на усунення недоліків щодо апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції було подано докази на зміну назви третьої особи з ТзОВ Аква Ріа на ТзОВ Ріккі Тім, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за пошуковим запитом ідентифікаційним кодом: 43444258 та скріншот даних веб-ресурса (сервісу) моніторингу реєстраційних даних українських компаній та контролю контрагентів Clarity Project щодо інформації про третю особу за ідентифікаційним кодом 43444258. З додатків заяви вбачається, що третя особа з ТОВ Аква Ріа змінила назву на ТОВ Ріккі Тім. Згідно з інформацією з витягу з ЄДРЮОФОП та ГО за пошуковим запитом ідентифікаційного коду 43444258 цей код ЄДРПОУ належить ТОВ РІККІ ТІМ; 10.09.2024 о 11:27:58 відбулася державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, а саме відбулася: Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). Зміна структури власності. Зміна установчих документів. За допомогою даних веб-ресурса (сервісу) моніторингу реєстраційних даних українських компаній та контролю контрагентів Clarity Project щодо інформації про третю особу за ідентифікаційним кодом 43444258 в розділі історія змін можна побачити у табличній формі, що старі дані були ТОВ АКВА РІА, натомість нові дані ТОВ РІККІ ТІМ, а також відображені інші зміни до відомостей про юридичну особу, у тому числі зміна адреси місцезнаходження товариства. Місцезнаходженням ТОВ «Ріккі тім» є: 69005, Запорізька область , м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160.

В судове засідання 08.04.2025 з`явився представник позивача, який надав для огляду в судовому засіданні оригінал договору від 04.04.2024. Представник позивача заперечив проти витребування доказів та проти призначення експертизи в даній справі на стадії апеляційного провадження.

У відповідності до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що в суді першої інстанції відповідач участі уповноваженого представника протягом всього розгляду справи не забезпечив, відзиву на позов не подав, клопотань про призначення експертиз та витребування доказів також ним не було подано, при цьому, що такий належним чином був повідомлений про розгляд справи № 909/605/24 в Господарському суді Івано-Франківської області шляхом надсилання ухвал до електронного кабінету і такі ним було отримано, докази чого містяться в матеріалах справи.

З врахуванням наведеного, судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача щодо клопотань про витребування доказів та призначення комплексної експертизи (почеркознавчої та технічної експертиз документів) в сукупності з матеріалами справи постановила відмовити в задоволенні таких.

Представником позивача в судовому засіданні надано пояснення по суті апеляційної скарги.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, Західний апеляційний господарський встановив таке.

17.02.2021 ТзОВ "СП УДТ" (продавець) та ТзОВ "Аква Ріа" (покупець) уклали договір поставки №17022021 (Т-1, а.с.15-16), згідно з п.1.1. якого продавець зобов"язується на замовлення покупця поставити та передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар. Кількість та асортимент товару вказується в специфікаціях (додатках до договору), у разі, якщо товар поставляється покупцеві постачальником під замовлення, та не являється типовим, а у разі, якщо товар являється типовим, то у рахунках-фактурах, та відповідно до них - у видаткових накладних.

Загальна сума договору складається із сум видаткових накладних та/чи специфікацій, згідно яких зроблена поставка товару протягом терміну дії договору (п.2.1.).

Пунктом 2.3. договору визначено, що оплата за товар здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі та на розрахунковий рахунок продавця.

В разі поставки покупцеві типового товару, згідно рахунка фактури постачальника, оплата товару здійснюється після його відвантаження покупцеві, згідно суми видаткових накладних, шляхом перерахування грошових коштів на протязі двадцяти банківських днів від дня відвантаження (п.2.5).

Згідно п.4.3. договору продавець зобов"язується здійснити доставку товару своїми силами та за свій рахунок за адресою, вказаною в специфікації, якщо інший спосіб одержання товару додатково не буде встановлений сторонами при узгодженні замовлення.

Відповідно до п. 4.5. договору перехід права власності відбувається в момент підписання сторонами видаткових накладних на передачу товару та фактичного одержання товару покупцем. В цей же момент до покупця переходять і всі ризики випадкового пошкодження, знищення товару.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що в разі порушення з вини покупця строків оплати товару, покупець зобов"язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення.

У п. 5.7. договору сторони погодили, що строк позовної давності, за цим договором становить 3 (три) роки, а штрафні санкції (неустойка) будуть нараховуватись за весь період прострочення. Продавець залишає за собою подавати позов до суду в разі невиконання пп. 2.4 та 2.5. цього договору по продовженню двох років з виконання п.4.2. договору.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов договору поставлено ТзОВ "Аква Ріа" товар на суму 146 006 грн. 06 коп., що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними: №Ц15481 від 13.12.2021; №Ц14873 від 30.11.2021, №Ц14680 від 25.11.2021, №Ц14556 від 23.11.2021, №Ц14351 від 18.11.2021, №Ц14348 від 18.11.2021, №Ц14347 від 18.11.2021, №Ц14346 від 18.11.2021, №Ц14345 від 18.11.2021, №Ц14076 від 11.11.2021, №Ц13824 від 05.11.2021, №Ц13823 від 05.11.2021, №Ц13822 від 05.11.2021, №Ц13819 від 05.11.2021, №Ц13821 від 05.11.2021, №Ц13473 від 29.10.2021, №Ц13472 від 29.10.2021, №Ц13391 від 28.10.2021, №Ц13389 від 28.10.2021, №Ц13002 від 21.10.2021, №Ц13001 від 21.10.2021, №Ц12871 від 19.10.2021, №Ц12141 від 29.09.2021, №Ц12140 від 28.09.2021, №ЦСП11764 від 22.09.2021, №ЦСП11512від 15.09.2021, №ЦСП11508 від 15.09.2021, №ЦСП11267 від 09.09.2021, №ЦСП10871 від 31.08.2021, №ЦСП9576 від 30.07.2021 (Т-1, а.с.17-31).

Проте, відповідач в порушення умов договору за отриманий товар оплатив частково в сумі 3000 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 143 006 грн. 06 коп.

29.01.2024 позивачем на адресу ТОВ "Аква Ріа" направлено претензію №14 з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена без належного реагування.

04.04.2024 ТзОВ "Аква Ріа", у зв"язку з неможливістю виконати свої зобов"язання згідно договору поставки №17022021 від 17.02.2021, повідомило про надання згоди на переведення боргу в сумі 143 006 грн. 06 коп. на нового боржника - ТзОВ "Гермес Імперіал", внаслідок чого сторони уклали договір переведення боргу №0404/24-1 (Т-1, а.с.33).

Згідно з п.1.1. договору про переведення боргу первісний боржник (ТзОВ «Аква Ріа») має заборгованість перед кредитором (ТзОВ «СП УДТ») в сумі 143 006,06 грн., що виникла на підставі договору поставки №17022021 від 17.02.2021.

Відповідно до п. 2.1. цього договору борг нового боржника повинен бути погашений кредитору у строк до 04.06.2024.

Згідно з п. 4.2. договору новий боржник зобов"язаний протягом 30 календарних днів із дня виконання ним обов"язків перед кредитором письмово повідомити первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та з додаванням копій документів, що підтверджують проведене виконання.

Вказаний договір підписаний зі сторони ТзОВ «Аква Ріа» директором Расулов Расул Володимирови, а зі сторони ТзОВ "Гермес Імперіал" директором Расулов Решат Володимиирович, договори скріплені печатками обох сторін.

Поряд з цим, 04.04.2024 між ТзОВ «Аква Ріа» (первісний боржник), ТзОВ «Гермес Імперіал» (новий боржник) та ТзОВ «СП УДТ» (кредитор) укладено договір про переведення боргу (Т-1, а.с.14), в п.1.1. якого підтверджено, що первісний боржник має заборгованість перед кредитором на суму 143 006,06 грн., що виникла на підставі договору поставки від 17.02.2021. Первісний боржник підтверджує обсяг та підстави боргу (п.1.2).

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору борг нового боржника повинен бути погашений кредитору у строк до 04.06.2024.

Станом на 25.06.2024 заборгованість відповідача перед позивачем залишилась не погашеною, позивач, керуючись п. 5.4. договору та ст. 625 ЦК України, за порушення строків оплати поставленого товару нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 52 204,47 грн. та пеню в сумі 110 653,05 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення позивач з даним позовом до суду.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 174 ГК України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч-ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як зазначалося вище, 17.02.2021 між ТзОВ «СП УДТ» (постачальник) та ТзОВ «Аква Ріа» (покупець) було укладено договір поставки №17022021 від 17.02.2021, на виконання умов якого постачальник поставив товар, що підтверджується видатковими накладними (а.с.17-31 т.1), проте, покупець в повному обсязі за товар не розрахувався, у зв`язку з чим виникла заборгованість на суму 143 006,06 грн.

ТзОВ "Аква Ріа" , у зв"язку з неможливістю виконати свої зобов"язання згідно договору поставки №17022021 від 17.02.2021, 04.04.2024 повідомило про надання згоди на переведення боргу в сумі 143 006 грн. 06 коп. на нового боржника - ТзОВ "Гермес Імперіал", внаслідок чого сторони уклали договір переведення боргу №0404/24-1.

Окрім того, 04.04.2024 між ТОВ «Аква Ріа» (первісний боржник), ТзОВ «Гермес Імперіал» (новий боржник) та ТзОВ «СП УДТ» (кредитор) укладено договір про переведення боргу (Т-1, а.с.14), у п.1.1. якого встановлено, що первісний боржник має заборгованість перед кредитором на суму 143 006,06 грн., що виникла на підставі договору поставки від 17.02.2021. Первісний боржник підтверджує обсяг та підстави боргу (п.1.2).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищевказані договори у судовому порядку не визнавалися недійсними, докази такого матеріали справи не містять, а відтак , є дійними і підлягають виконанню.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з врахуванням наведеного, порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару на суму 143 006 грн. 06 коп. підтверджується обставинами та матеріалами справи, а відтак, судом першої інстанції обґрунтовано стягнено з відповідача на користь позивача 143 006 грн. 06 коп. заборгованості.

Перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій судом апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо того, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 52 204 грн. 47 коп. - інфляційних нарахувань та 110 653 грн. 05 коп. - пені.

В свою чергу, судом правомірно відмовлено за необґрунтованістю в стягненні 32 000,00 грн. (загальну суму заборгованості вказано в позові 337 863,58, однак перерахувавши 143006,06+52204,47+110653,05 така становить 305863,00 грн. отже, різницю склали 32 000,00 грн.) які є документально не підтверджені, а відтак правомірно відмовлено в їх стягненні судом першої інстанції.

За таких, обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 143 006 грн. 06 коп. основного боргу, 52 204 грн. 47 коп. - інфляційних нарахувань, 110 653 грн. 05 коп. - пені.

Щодо тверджень скаржника в апеляційній скарзі про те, що ТзОВ «Гермес Імперіал» не підписувало ні договору про переведення боргу від 04.04.2024, ні договору №0404/24-1 переведення боргу від 04.04.2024, а скан печатки на договорах не належать ТзОВ «Гермес Імперіал», суд апеляційної інстанції оцінює критично та зазначає таке.

Кожна юридична особа, яка виготовила печатку і використовує її у своїй господарській діяльності - несе повну відповідальність за законність її використання.

Встановивши наявність на договорі печатки товариства відповідача та, враховуючи той факт, що відповідач не надав доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів, у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2028 № 915/878/16.

Отже, наявність відтиску печатки відповідача, як юридичної особи, на договорах про переведення боргу від 04.04.2024, свідчить і про підписання вказаних договорів директором товариства.

Щодо твердження скаржника про неналежне повідомлення учасників справи судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч.6 ст. 6 ГПК України юридичні особи зобов`язані зареєструвати електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС).

З наявної в матеріалах справи відповіді №6205384 про наявність зареєстрованого електронного кабінету, ТзОВ «Гермес Імперіал» має офіційно зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС із 25.03.2024.

Матеріалами справи встановлено, що ухвали по розгляду справи №909/605/24 надсилались судом до електронного кабінету відповідача, докази чого містяться в матеріалах справи, а відтак твердження про неналежне повідомлення скаржника є безпідставним.

Щодо третьої особи ТзОВ «Ріккі Тім», то вбачається, що в третьої особи електронний кабінет відсутній, відтак, суд першої інстанції надсилав ухвали суду за юридичною адресою 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний 160, однак, такі повертались «за закінчення терміну зберігання», докази чого містяться в матеріалах справи.

Щодо відсутності підстав для проведення експертизи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємносуперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Як зазначалося вище, відповідач не надав суду доказів, що печатка проставлена на договорах про переведення боргу від 04.04.2024 використовувалась поза його волею.

Окрім того, судом встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, однак, клопотання про призначення експертизи суду не заявляв.

Згідно з ч.3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`ктивно не залежали від нього.

Отже, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про призначення експертизи як необгрунтоване.

Позивач в суді першої інстанції в позові просив стягнути 63 786,3 грн. витрат на правничу допомогу, в обґрунтування чого долучено ним долучено копії: договору про надання правової допомоги від 22.03.2023, додаткову угоду до договору від 01.02.2024, акт наданих послуг №4, виписку з банку, ордер серія ВС №1290124 від 19.06.2024 на ім`я адвоката Поваляєва П.О. та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №5356/10 від 24.07.2015 (Т-1, а.с.50-56).

В подальшому позивачем також долучено копію додатку до договору від 17.07.2024 щодо фактично оплачених послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 22.03.2023 та акти наданих послуг (Т-1, а.с.128-134).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст.126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

22.03.2023 адвокатом Поваляєвим П.О. та ТОВ «СП УДТ» укладено договір про надання правової допомоги (Т-1, а.с.50-51), згідно п.1.1. якого предметом цього договору є надання адвокатом всіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних і невизнаних прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах визначених цим договором.

01.02.2024 сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 22.03.2023 (Т-1, а.с.53), згідно якої сторони за цією додатковою угодою домовились про оплату послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги встановлюється на підставі виставленого такту про надання послуг та 10% від сум та присуджених клієнту за результатами його справи про стягнення коштів за договором поставки.

Представником позивача в суді першої інстанції згідно ордеру серія ВС №1290124 від 19.06.2024 був адвокат Поваляєв П.О. (Т-1, а.с.56).

Поваляєв П.О. є адвокатом, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5356/10 від 24.07.2015 (Т-1, а.с.52).

Матеріалами справи встановлено, що такий подавав позовну заяву від імені позивача, клопотання про залучення третьої особи та участь у відеоконференції, клопотання з додатковими доказами та приймав участь в судових засіданнях судку першої інстанції.

До позовної заяви таким долучено акт наданих послуг №4 від 10.06.2024 на суму 30 000,00 грн. (Т-1, а.с.54).

В процесі розгляду справи представником позивача долучено копію додатку до договору від 17.07.2024 щодо фактично оплачених послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 22.03.2023 та додаткової угоди договору про надання правничої допомоги від 01.10.2024 (Т-1, а.с.128), де вказано, що вказаний додаток підтверджує факт надання адвокатом правничої допомоги , підтверджує факт, оплати згідно акту виконаних робіт з відповідним номером за кожну конкретну справу (із зазначенням номеру справи, суду що розглядає справу та найменування відповідача).

В даному додатку вказано справу №909/605/24 Господарський суд Івано-Франківської області , якій відповідає акт виконаних робіт №5 на суму 30 000,00 грн.

Згідно акту №5 від 10.06.2024 (Т-1, а.с.130 зворот) зазначено наступні послуги:

консультація 1 год. 1000,00 грн.

аналіз документів 1 год. 1000,00 грн.

підготовка претензії 1 год. 1000,00 грн.

аналіз судової практики, з питань що є предметом спору 2 год. 1500,00 грн./год. 3000,00 грн.;

підготовка позовної заяви - 2 год. 2500,00/год. 5000,00 грн.

сканування додатків до позовної заяви 1 год. 1000,00 грн.

проведення розрахунків та перевірка правильності розрахунків 2 год. 2000,00 -4000,00 грн.;

формування позовної заяви та додатків в системі «електронний суд» - 1 год. 1000,00грн.;

моніторинг та супровід руху справи 1 год. 1000,00 грн.

представництво інтересів клієнта в господарському суді 3 год. 4 000 /год 12 000,00 грн.

Разом 30 000,00 грн. з ПДВ.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що ні договір про надання правової допомоги від 22.03.2023, ні додаткова угода від 01.02.2024 до даного договору не містять детального переліку послуг, які могли бути визначені згідно п.5.1. договору від 22.03.2023 і жодним чином не свідчить про те, що такі укладено для надання правничої допомоги саме у справі №909/605/24.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Також слід відмітити, що з тексту додатку від 17.07.2024 вбачається, що такий укладено щодо фактично оплачених послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 22.03.2023 та додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 01.02.2024 де вказано справу № 909/605/24 і відповідно акт №5 виконаних робіт, що є належними доказами в розумінні статей 76,77 ГПК України.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 126 ГПК України).

Відтак, з врахуванням вищеописаного, матеріалів та обставин справи, враховуючи підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, а також відсутність клопотання про зменшення витрат та часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення судових витрат позивача, пов`язаних з наданням правничої допомоги, на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 27158 грн. 62 коп. на відповідача та 2 841 грн. 38 коп. на позивача.

Поряд з цим позивач просив стягнути гонорару успіху в розмірі 33 786 грн. 30 коп., в задоволенні якого судом першої інстанції правомірно відмовлено, з огляду на наступне.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте правомірно враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи ці позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).

В свою чергу, "гонорар успіху" визначено як додатковий гонорар, який не включається у вартість надання правничої допомоги та відповідно до Додаткової угоди №б/н від 01.02.2024 до Договору №б/н від 22.03.2023 виплачується адвокату не пізніше 3-х робочих днів з дня надходження коштів на рахунок Клієнта та становить 10% від отриманих сум з відповідача у справі.

При розгляді вимог позивача про відшкодування з відповідача гонорару успіху, суд першої інстанції вірно вказав, що виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, відповідно взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Відтак, з врахуванням наведеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які викладено у рішенні від 04.11.2024 у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення від 04 листопада 2024 року з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 04 листопада 2024 року у справі № 909/605/24 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Гермес Імперіал» без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у даній справі суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ухвалив:

1.Апеляційну скаргу ТОВ «Гермес Імперіал» - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2024 у справі №909/605/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

СуддіО.І. Матущак

О.С. Скрипчук