Постанова від 08.04.2025 по справі 911/2929/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. Справа№ 911/2929/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Сибіги О.М.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 08.04.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.07.2024 (повний текст складено та підписано 06.11.2024)

у справі № 911/2929/19 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент"

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Терра Інвест"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ"

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Славутич-Дельфін"

5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестпроект"

6) Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокс-Бізнес"

про витребування земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

22.11.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" про:

- визнання недійсними розпоряджень Київської обласної державної адміністрації: № 776 від 05.12.2003 "Про надання в оренду земельної ділянки", № 88 від 26.02.2004 "Про надання в оренду в оренду земельних ділянок", № 646 від 17.09.2004 "Про надання в оренду земельної ділянки";

- визнання недійсними розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації: № 697 від 01.11.2004 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" під розміщення об`єктів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей"; № 696 від 01.11.2004 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Сток-Бізнес" під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів"; № 698 від 01.11.2004 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Інвестпроект" під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів"; № 695 від 01.11.2004 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" під розміщення об`єктів для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів";

- витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" земельної ділянки площею 24,394 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0080; Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" земельної ділянки площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 16, 20, 21, 321, 328, 387, 388, 393 Цивільного кодексу України, статей 21, 122, 149, 152, 153, 155 Земельного кодексу України, статей 9, 42 Лісового кодексу України, положення Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обґрунтовані тим, що Київська облдержадміністрація незаконно вилучила та змінила цільове призначення земель, які належали до лісового фонду, у виді єдиного масиву, що свідчить про перевищення Київською облдержадміністрацією своїх повноважень.

При цьому, після набуття у приватну власність згідно з оспорюваними розпорядженнями Обухівської райдержадміністрації всі земельні ділянки були відчужені 27.05.2005 та 06.06.2005 на користь приватної юридичної особи - ТОВ "ІК "Спорт-Тур", що свідчить про те, що прийняття оскаржуваних розпоряджень здійснювалося з метою передачі у власність одного приватного суб`єкта земель лісового фонду площею понад 30 га за допомогою пов`язаних з цією особою третіх осіб.

Прокурор зазначав, що незаконне вибуття лісових земель з державної власності у приватну власність становить суспільний інтерес, а також вказував на невжиття уповноваженими органами дій з відновлення порушених прав держави, вказуючи на наявність підстав для визнання поважними причини пропуску позовної давності.

Надалі, в процесі розгляду справи від процесуального позивача надійшла письмова заява про зміну предмета позову, в якій прокурор просив виключити з прохальної частини позову частину позовних вимог та розглядати позов у наступній редакції:

"Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" земельної ділянки площею 24,394 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0080; Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" земельної ділянки площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району".

Також, процесуальний позивач просив суд виключити з числа відповідачів у справі Київську обласну державну адміністрацію та Обухівську районну державну адміністрацію.

У судовому засіданні 20.06.2023 суд на місці ухвалив: (1) оцінити заяву прокурора про зміну предмета позову як заяву про відмову від позовних вимог до Київської обласної державної адміністрації та Обухівської районної державної адміністрації протокольною ухвалою вирішив прийняти дану заяву до розгляду, подальший розгляд справи здійснювати щодо вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" (відтепер відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" (відтепер відповідач-2) в редакції заяви від 24.05.2023.

Історія справи, короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, в задоволенні позовних вимог прокурора було відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2023 касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, зокрема, на тому, що, посилаючись на відсутність органу, який має погоджувати зміну цільового призначення земель, зокрема, лісового фонду, судами не з`ясовувалося питання стосовно того, чи здійснювалася уповноваженим органом зміна цільового призначення земельних ділянок, переданих в оренду за спірними розпорядженнями Київської облдержадміністрації та у приватну власність третім особам за оспорюваними розпорядженнями Обухівської райдержадміністрації, а також дотримання визначеного законодавством порядку під час такої зміни цільового призначення земель.

Посилаючись на те, що оспорювані розпорядження Київської облдержадміністрації були прийняті на підставі листів Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" від 04.12.2003 № 01-750 та від 04.12.2003 № 01-751/2, суди попередніх інстанцій не з`ясовували питання стосовно наявності, чи відсутності, у вказаного Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" повноважень на таке погодження.

Суди попередніх інстанцій також вказавши на те, що за оспорюваними розпорядженнями Київської облдержадміністрації в оренду передавалися земельні ділянки площею менше 10 га, а прокурором не надано доказів стосовно того, що ці земельні ділянки становлять єдиний масив земель лісового фонду, не надали належної оцінки доводам всіх учасників справи, зокрема доводам прокурора та не з`ясовували питання щодо вибуття із власності держави земельних ділянок лісового фонду внаслідок низки послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельних ділянок з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (перепродаж, об`єднання та поділ земельних ділянок, присвоєння кадастрових номерів, зміна конфігурації.)

Суди зазначали, що земельними ділянками, які просить витребувати позивач, є земельна ділянка площею 24,394 га, кадастровим номером 3223151000:06:015:0080 та земельна ділянка площею 10,222 га, кадастровим номером 3223151000:06:015:0079 як окремі об`єкти цивільних прав. Однак, суди дійшли висновку, що як правильно вказав ТОВ "ІК "Спорт-Тур", первісних земельних ділянок, які вибули із власності держави, формально-юридично як окремих індивідуально-визначених речей не існує, що виключає можливість застосування до цих правовідносин статті 388 Цивільного кодексу України.

У той же час, у пункті 56 постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Також, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам прокурора щодо наявності підстав для захисту інтересів держави шляхом повернення земельних ділянок лісового фонду, відчужених поза волею держави.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2024 позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України - задоволеноповністю.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" земельну ділянку площею 24,394 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0080;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" земельну ділянку площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" на користь Київської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 15 652 грн 01 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" на користь Київської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6 558 грн 78 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд встановив, що спірні земельні ділянки на час виникнення спірних правовідносин були вилучені декількома масивами приблизно по 10 га та передані у приватну власність зі зміною цільового призначення без відповідного рішення Кабінету Міністрів України, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 20, 57, 122, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 9, 42 Лісового кодексу України. Оскільки, матеріалами справи встановлено відсутність погодження Кабінету Міністрів України на вилучення, передання в оренду та подальшого продажу земель лісового фонду, суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності поза волею держави.

Суд також зазначив, що особи, яким були відчужені земельні ділянки, проявивши розумну обачність, не могли не знати про незаконність набуття незамкнених земельних ділянок, які були заліснені. Тому ці особи не можуть вважатися такими, які покладалися на легітимність добросовісних дій органів виконавчої влади.

Суд вважав належним та ефективним способом захисту заявлений прокурором позов в інтересах держави у порядку статті 387 Цивільного кодексу України про витребування з чужого незаконного володіння недобросовісних відповідачів земельних ділянок за кадастровим номером 3223151000:06:015:0079 та 3223151000:06:015:0080 як окремих об`єктів цивільних прав, що не є втручанням у право мирного володіння таким майном.

Також суд залишив без задоволення заяви відповідачів, та третьої особи-3 на стороні відповідачів про відмову в позові через пропуск строку позовної давності позивачем, оскільки судом встановлено, що такий строк прокурором не пропущено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 18.07.2024 у справі №911/2929/19 скасувати в частині задоволення позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" та витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" земельної ділянки площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079, та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України щодо витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" земельної ділянки площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079 відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував, що:

-підстави представництва інтересів держави прокурором є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи;

- ч. 9 ст. 149 Земельного Кодексу України не підлягає застосуванню судом при вирішенні даного спору;

- судом порушено принцип мирного володіння щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент";

- у розумінні ст. 388 ЦК України апелянт є добросовісним набувачем спірної ділянки;

- судом не перевірено сплив строків позовної давності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 апеляційну скаргу у справі №911/2929/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

16.12.2024 матеріали справи №911/2929/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025, у зв`язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Тищенко А.І. у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2929/19.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.01.2025, справу №911/2929/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №911/2929/19. Судове засідання призначено на 06.02.2025.

13.01.2025 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Коробенка Г.П. на лікарняному з 28.01.2025 по 07.02.2025, судове засідання призначене на 06.02.2025 не відбулось.

10.02.2025 на адресу суду від позивача надійшли пояснення, які залишені судом без розгляду, огляду на пропуск встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 строку на їх подачу та за відсутністю поважності причин такого пропуску.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 04.03.2025.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2929/19.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.03.2025, справу №911/2929/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.

Розгляд справи відкладався.

02.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи-4 надійшла заява про вступ у справу як представника та заява про надання матеріалів справи для ознайомлення.

У судовому засіданні 08.04.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників судового процесу

У судове засідання 08.04.2025, з`явились прокурор, представники позивача та відповідача-2, які надали пояснення по справі. Представники відповідача-1 та третіх осіб 1-6 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету та шляхом направлення поштової кореспонденції.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача-1 та третіх осіб 1-6 про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" за відсутності представників відповідача-1 та третіх осіб 1-6.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в даній справі.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в суді, прокурор у позовній заяві зазначив, що, вилучення земель лісового фонду з державної власності та передача таких земель у приватну власність з порушенням Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України.

Листом за вих. №05/09/1-403вих-19 від 13.11.2019 прокуратура зверталась до Кабінету Міністрів України щодо необхідності вирішення питання щодо звернення до суду з відповідною позовною заявою про захист інтересів держави.

Листом за вих. №26759/0/2-19 від 18.11.2019 Секретаріат Кабінету Міністрів України зазначив, що стосовно вжиття заходів реагування з метою захисту прав та інтересів держави звернення надіслано до Мін`юсту, Мінекоенерго, Мінекономіки, Держлісагенству та Держгеокадастру для розгляду.

У зв`язку з тим, що належного реагування та звернення до суду щодо повернення земельних ділянок державної власності з боку Кабінету Міністрів України не було, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура листом за вих. №05/09/1-453вих19 повідомила Кабінет Міністрів України про намір звернутися до господарського суду з даним позовом в інтересах держави.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Кабінетом Міністрів України допущено бездіяльність, апеляційний суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

05.12.2003 Київська обласна державна адміністрації (надалі - Київська ОДА) прийняла розпорядження № 776 "Про надання в оренду земельної ділянки", згідно з яким затверджено розроблений Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") проект відведення земельної ділянки загальною площею 9,98 га (ліси 1-ї групи) за рахунок земель Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" (землі лісового фонду) на території Української міської ради Обухівського району; надано ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" (після перетворення - ТОВ "ФК "Динамо "Київ") в оренду на 50 років земельну ділянку, зазначену в пункті 1 цього розпорядження для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів та інших співробітників клубу. Доручено Обухівській районній державній адміністрації (надалі - Обухівська РДА) укласти та підписати від імені обласної державної адміністрації договір оренди вказаної земельної ділянки за умови відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо її використання, визначенні чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення.

24.12.2003 між Київською ОДА в особі уповноваженої особи Обухівської РДА та ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" укладено відповідний договір оренди.

01.11.2004, тобто приблизно через рік після укладення договору оренди від 24.12.2003 року з Київською ОДА, Обухівська РДА прийняла розпорядження № 695 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" під розміщення об`єктів для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів", згідно з яким продано у власність ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" земельну ділянку площею 61 221,00 м2 (6,1221 га) на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів. Надано дозвіл на розроблення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю ЗАТ "ФК "Динамо "Київ".

26.02.2004 Київська ОДА прийняла розпорядження № 88 "Про надання в оренду в оренду земельних ділянок", згідно з яким затверджено розроблений ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" два проекти відведення земельних ділянок загальною площею по 9,9 га кожна (ліси 1-ї групи) за рахунок земель Київського державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" (землі лісового фонду) на території Української міської ради Обухівського району, надано ТОВ "Інвестпроект" та ТОВ "Стокс-Бізнес" в оренду на 50 років кожному по 9,9 га земель під організацію відпочинку та проведення спортивних заходів. Доручено голові Обухівської РДА укласти та підписати від імені обласної державної адміністрації договори оренди за умови попереднього відшкодування товариствами втрат лісогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо її використання, визначенні чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення.

04.03.2004 між Київською ОДА в особі уповноваженої особи Обухівської РДА та ТОВ "Стокс-Бізнес", а також між Київською ОДА в особі уповноваженої особи Обухівської РДА та ТОВ "Інвестпроект" укладено відповідні договори оренди.

01.11.2004, тобто приблизно через 7 місяців з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 04.03.2004, Обухівська РДА прийняла розпорядження № 696 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Стокс-Бізнес" під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів", згідно з яким продано у власність ТОВ "Стокс-Бізнес" земельну ділянку площею 99 000 м2 (9,9 га) на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів. Надано дозвіл на розроблення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю ТОВ "Стокс-Бізнес".

01.11.2004, тобто приблизно через 7 місяців з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 04.03.2004, Обухівська РДА прийняла розпорядження № 698 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Інвестпроект" під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів", згідно з яким продано у власність ТОВ "Інвестпроект" земельну ділянку площею 99 000 м2 на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів. Надано дозвіл на розроблення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю ТОВ "Інвестпроект".

17.09.2004 Київська ОДА прийняла розпорядження № 646 "Про надання в оренду земельної ділянки", згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Славутич-Дельфін" для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей в межах Української міської ради Обухівського району, розроблений ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". Вилучено з постійного користування Обухівського лісництва Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" та надано в оренду на 49 років ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" земельну ділянку площею 9,98 га на території Української міської ради Обухівського району для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей. Віднесено вказану земельну ділянку до земель рекреаційного призначення. Доручено Обухівській РДА укласти та підписати від імені обласної державної адміністрації договір оренди вказаної земельної ділянки, за умови попереднього відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо її використання, визначенні чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення.

20.09.2004 між Київською ОДА в особі уповноваженої особи Обухівської РДА та ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" укладено відповідний договір оренди.

01.11.2004, тобто приблизно через два місяці з моменту укладення договору оренди землі, Обухівська РДА прийняла розпорядження № 697 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" під розміщення об`єктів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей", згідно з яким продано у власність ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" земельну ділянку площею 86 939 м2 на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для культурно-оздоровчих цілей. Надано дозвіл на розроблення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін".

02.11.2004 на виконання зазначених вище розпоряджень Обухівської РДА від 01.11.2004 №№ 695, 696, 697, 698, продано у власність ЗАТ "ФК "Динамо "Київ" (земельна ділянка площею 6,1221 га), ТОВ "Стокс-Бізнес" (земельна ділянка площею 9, 9 га), ТОВ "Інвестпроект" (земельна ділянка площею 9, 9 га) та ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" (земельна ділянка площею 8,6939 га) земельні ділянки на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів, про що укладено відповідні договори купівлі-продажу.

17.11.2004 ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" відчужило на користь ЗАТ "ФК "Динамо "Київ" належну товариству земельну ділянку площею 8, 6939 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0035), про що укладено відповідний договір купівлі-продажу.

27.05.2005 ТОВ "ІК "Спорт-Тур" (відповідач-1) на підставі договорів купівлі-продажу набуло у приватну власність земельні ділянки загальною площею 34, 6160 га за рахунок раніше набутих у власність.

- ЗАТ "ФК "Динамо "Київ" земельних ділянок за кадастровим номером: 3223151000:06:015:0032, 3223151000:06:015:0035 загальною площею 14, 8160 га;

- ТОВ "Стокс-Бізнес" земельної ділянки за кадастровим номером: 3223151000:06:015:0034 загальною площею 9,9 га;

- ТОВ "Інвестпроект" земельної ділянки за кадастровим номером: 3223151000:06:015:0033 загальною площею 9,9 га;

За рахунок об`єднання вище зазначених земельних ділянок утворено земельну ділянку за кадастровим номером: 3223151000:06:015:0045 загальною площею 34, 6160 га, про що видано державний акт серії ЯА №677578 від 12.08.2005.

Прокурор стверджує, що в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 3223151000:06:015:0045 утворено земельні ділянки: площею 10,2220 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079) та площею 24,3940 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0080), тобто спірні земельні ділянки, як на той момент часу належали ТОВ "ІК "Спорт-Тур".

17.07.2013 ТОВ "ІК "Спорт-Тур" відчужило на користь ТОВ "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест" земельну ділянку площею 10,2220 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079), про що укладено відповідний договір купівлі-продажу.

28.12.2016 ТОВ "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест" відчужило на користь ТОВ "КУА "Мтір Ессет Менеджмент" (відповідач-2) вказану земельну ділянку площею 10,2220 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079), про що укладено відповідний договір купівлі-продажу.

Отже, за результатами вище описаних дій, власником земельної ділянки площею 24,3940 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0080) стало ТОВ "ІК "Спорт-Тур" (відповідач-1), а власником земельної ділянки площею 10,2220 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079) стало ТОВ "КУА "Мтір Ессет Менеджмент" (відповідач-2).

За твердженням прокурора, на підставі розпоряджень Київської ОДА від 05.12.2003 № 776, від 26.02.2004 № 88 та від 17.09.2004 №646 відбулась незаконна передача у користування юридичних осіб спірних земельних ділянок у вигляді єдиного лісового масиву загальною площею 39,76 га всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 20, 57, 122, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 9, 42 Лісового кодексу України, з перевищенням наданих законом повноважень, неуповноваженим суб`єктом та у спосіб, що суперечить законодавству, без прийняття законних рішень (розпоряджень) про вилучення та зміну цільового призначення земель лісового фонду (лісогосподарського призначення) з одночасною передачею земель площею понад 10 га у користування (оренду) приватним юридичним особам, у яких не створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, на строк, що значно перевищує встановлений законом, без погодження (згоди) відповідного державного органу лісового господарства на переведення лісових земель до інших категорій.

Також прокурор зазначає, що в подальшому на підставі розпоряджень Обухівської РДА від 01.11.2004 за № № 695, 696, 697, 698 відбувся незаконний продаж вказаних вище земель загальною площею 34,6160 га, з перевищенням наданих законом повноважень та у спосіб, заборонений законом.

Вищезазначене стало підставою для звернення до суду в порядку статті 387, 388 ЦК України про витребування у ТОВ "Спорт-Тур" та ТОВ "КУА "Мтір Ессет Менеджмент" земельних ділянок площею 10,2220 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079) та площею 24,3940 га (кадастровий номер : 3223151000:06:015:0080) на користь держави.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач-1 та відповідач-2 посилались на те, що прокурор пропустив строк позовної давності; зокрема, про викладені у позові порушення Київські обласні прокуратурі було відомо ще з 2005 року в межах розслідування кримінальної справи за заявою кооперативу; в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують, що спірні земельні ділянки належали на праві постійного користування лісогосподарському підприємству та утворювали разом єдиний масив; спірні земельні ділянки були переведені до земель рекреаційного призначення та передані в оренду за розпорядженнями Київської ОДА, а потім продані за розпорядженнями Обухівської РДА з дотриманням статті 20 та статті 124 Земельного кодексу України.

ТОВ "ФК "Динамо "Київ", як третя особа-3 на стороні відповідачів, у задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав їх необґрунтованості та заявила про застосування строку позовної давності.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані прокурором, позивачем та відповідачем-2 пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Рішення суду першої інстанції від 18.07.2024 оскаржується відповідачем-2 лише в частині задоволених позовних вимог про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" земельної ділянки площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079.

В частині задоволених позовних вимог про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" земельної ділянки площею 24,394 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0080 рішення суду учасниками справи не оскаржується, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень статті 387 вказаного Кодексу власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Відповідно до частин 1, 3 статті 388 Цивільного кодексу України власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише в разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

Водночас можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (такий правовий висновок сформульовано в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 дійшла висновку, якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності у відповідному реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (аналогічні правові висновки викладені також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16)).

Судом встановлено, що на час укладення договору купівлі-продажу від 28.12.2016 було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, з чого слідує, що добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Відповідно, ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" укладаючи з ТОВ "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест" договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2016, добросовісно покладалося на відомості з реєстру щодо власника земельної ділянки і, відповідно, не знало і не могло знати про існування прав держави на спіру земельну ділянку, а отже набуло право власності на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб.

Натомість, суд першої інстанції наведеного не врахував, поклавши на відповідача-2 додатковий обов`язок, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перевіряти та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема, обставину вибуття майна з володіння позивача, здійснювати моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень тощо.

Посилання суду першої інстанції на пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № № 488/2807/17 не є релевантними, адже у цій постанові вирішувалось питання про добросовісність набувача, який звертався до органів державної влади за винесенням ними не передбачених законом рішень. Натомість, ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" набуло спірну земельну ділянку у юридичної особи за оплатним правочином, тобто, без звернень до органів державної влади.

Окрім того, висновок суду першої інстанції про те, що "… особи, яким були відчужені земельні ділянки, проявивши розумну обачність, не могли не знати про незаконність набуття незамкнених земельних ділянок, які були заліснені. Тому ці особи не можуть вважатися такими, які покладалися на легітимність добросовісних дій органів виконавчої влади.", є спірним, оскільки судом не конкретизовано, про яких саме осіб йде мова: набувачів 4 земельних ділянок в оренду на підставі розпоряджень Київської ОДА у 2003-2004 роках, або набувачів цих земельних ділянок у власність на підставі розпоряджень Обухівської РДА у 2004 році, або про ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент", яке набуло спірну земельну ділянку (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079) без звернень до органів виконавчої влади у 2016 році на підставі правочину з юридичною особою.

Окрім того, матеріали справи підтверджується, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079) ніколи не належала до категорії земель лісового фонду, натомість, завжди належала до категорії "Землі рекреаційного призначення".

Згідно зі статтею 51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок (додаток 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051), у категорії земельних ділянок рекреаційного призначення, в тому числі, передбачені такі назви виду цільового призначення як "для збереження, використання та відтворення зелених зон і зелених насаджень" та "земельні ділянки загального користування, які використовуються як зелені насадження загального користування".

Таким чином, сам по собі факт заліснення спірної земельної ділянки (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079) не може слугувати належним доказом недобросовісності її набувача у 2016 році, оскільки земельні ділянки рекреаційного призначення можуть бути вкриті рослинністю, зеленими насадженнями, зеленими зонами.

При цьому, позивачем не доведено належними доказами, що до розумної обачності ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" при придбанні спірної земельної ділянки (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079) у 2016 році належало визначити та врахувати вік, характер і природу розташованої на ній рослинності, а також вивчити всі обставини виникнення та зміни правового режиму цієї земельної ділянки, починаючи з 2003-2004 років.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 сформулював правовий висновок, згідно з яким "Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином, викладені вище обставини свідчать, що відповідач-2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, придбаної на підставі відплатного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2016, укладеного з ТОВ "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко В.І., оскільки сторони зазначеного правочину не знали, і виходячи з обставин справи, які існували на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, не могли знати, що придбана земельна ділянка вибула з власності держави та відповідно відсутності у продавця прав на його відчуження, тому висновок місцевого суду про недобросовісність відповідача-2 не відповідає фактичним обставинам справи.

Статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.... Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі" (див. рішення у справі "Ян та інші проти Німеччини" (Jahn and Others v. Germany).

Колегією суддів враховано, що у випадку витребування на користь держави із приватної власності ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" (відповідач-2) земельної ділянки, право відповідача-2, який придбав спірне майно у встановленому законом порядку, на власність зазнає втручання, яке прирівнюється до "позбавлення" власності в розумінні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Зокрема ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент", купуючи у ТОВ "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест", земельну ділянку площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079, мало усі підстави вважати, щодо повноважності останнього на продаж як власника даної земельної ділянки, та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікувало, що ТОВ "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест", продаючи йому вказану земельну ділянку, має право нею розпоряджатися, а ТОВ "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" після отримання цієї земельної ділянки матиме змогу мирно володіти своїм майном.

До того ж, вказаний правочин посвідчувався в нотаріальному порядку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко В.І., який в межах своїх повноважень також перевіряв наявність необхідних повноважень продавця на продаж вказаної земельної ділянки та відсутності будь яких обмежень, встановлених чинним законодавством.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Крім того, колегією суддів враховано, що необхідність виправити стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування (див. рішення у справі "МПП "Фортеця" проти України").

Зазначені висновки також узгоджуються з рішенням ЄСПЛ у справі "ТОВ "Одеська Бутербродна Компанія" проти України".

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, беручи до уваги, що прокурором та позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про вибуття спірної земельної ділянки площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079 поза волею власника, обізнаності відповідача-2 про вибуття земельної ділянки, недобросовісності відповідача-2 та відповідно спростовували б доводи скаржника, наведених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про витребування земельної ділянки площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079 у відповідача-2 не підлягають задоволенню.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.03.2025 у справі №904/1986/22 відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному в постанові від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Оскільки за результатами вирішення даного спору встановлено, що права або законні інтереси позивача не були порушені, питання про застосування позовної давності апеляційним судом не розглядається.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 підлягає скасуванню в частині витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" земельної ділянки площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №911/2929/19 скасувати в частині витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" земельної ділянки площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079.

В решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі №911/2929/19 викласти в наступній редакції:

" 1. Позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України - задовольнити частково.

2. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" (01032, м. Київ, б-р. Т. Шевченка, 27-Б; код ЄДРПОУ: 33447980) земельну ділянку площею 24,394 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0080.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" (01032, м. Київ, б-р. Т. Шевченка, 27-Б; код ЄДРПОУ: 33447980) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р. Л.Українки, 27/2; код ЄДРПОУ: 02909996) судовий збір у розмірі 15 652 (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн 01 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили."

Матеріали справи №911/2929/19 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.04.2025 після виходу з відпустки головуючого судді Коробенка Г.П.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.М. Сибіга

Г.А. Кравчук