Постанова від 31.03.2025 по справі 927/785/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2025 р. Справа№ 927/785/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача - Єфременко В.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2024 (суддя Романенко А.В.) про відстрочення виконання рішення у справі №927/785/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" про стягнення 955 107 284,46 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 позов у даній справі задоволений частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 564144924,50 грн основного боргу, 70841529,68 грн пені, 83790704,01 грн штрафу, 70194385,97 грн інфляційних втрат, 11503506,62 грн трьох відсотків річних та 868350,00 грн судового збору.

До Господарського суду Чернігівської області від ТОВ "Чернігівгаз збут" надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення на один рік, з дня ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 у цій справі.

За доводами заявника, особливості його господарської діяльності не дозволяють Товариству впливати на цінову політику в сфері газопостачання та стан розрахунків споживачів за надані послуги, його суспільно-економічне значення, вкрай незадовільний фінансовий стан Товариства, що разом обумовлює складність та неможливість виконання судового рішення в цій справі без відстрочення його виконання.

У вказаній заяві відповідач також просив суд:

заборонити ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" пред`являти до виконання наказ Господарського суду Чернігівської області, виданий на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 у справі № 927/785/22, до вирішення судом питання про відстрочення виконання рішення, на підставі поданої заяви;

заборонити органам державної виконавчої служби, державним виконавцям і приватним виконавцям приймати до виконання наказ Господарського суду Чернігівської області, виданий на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 у справі № 927/785/22, до вирішення судом питання про відстрочення виконання рішення, на підставі поданої заяви;

зупинити стягнення за наказом Господарського суду Чернігівської області, виданим на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 у справі №927/785/22, - до вирішення судом питання про відстрочення виконання рішення, на підставі поданої заяви.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2024 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 927/785/22; відстрочено виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 927/785/22 на один рік з моменту його ухвалення, по 15.05.2025.

За висновком суду, на неможливість належним чином своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки з ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдинг" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЧерГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021 до нього, за поставлений природний газ, кінцевими споживачами якого було населення в Чернігівській області (побутові споживачі) в період з лютого по квітень 2022 року (тобто після введення в країні воєнного стану), могли суттєво вплинути наступні обставини:

- запровадження НКРЕКП постановою від 07.04.2021 № 572, з метою зменшення соціальної напруги серед населення, зокрема, річних тарифів на газ для населення з 01.05.2021 по 30.04.2022, без можливості її перегляду;

- введення на період дії воєнного стану постановою КМУ від 05.03.2022 №206 мораторію на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі (заборона діяла по 30.12.2023);

- існування значної дебіторської заборгованості кінцевих побутових споживачів (537999000 грн), яким відповідач постачав природний газ у спірному періоді.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для відстрочення виконання рішення, а також вказує про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права через несвоєчасність повідомлення позивача про розгляд вказаної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить підпис його представника в розписці про оголошення перерви.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення позивача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, з огляду на наявність викладеної як письмово, так і усно в минулому судовому засіданні, позиції скаржника, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У статті 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, враховуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього кодексу.

Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012.

Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Ураховуючи викладене, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Отже, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції").

Наведені у заяві аргументи відповідача не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення, та які б могли бути підставою для відстрочення його виконання.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом відстрочення виконання, відповідачем суду не надано, як і не подано суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про відстрочення виконання рішення суду.

Разом із тим, згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Цивільного кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

За таких обставин, факт ненадходження коштів від кінцевих побутових споживачів не можуть бути достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. При цьому, заявником не надано доказів того, що протягом одного року відповідач отримає грошові кошти від споживачів або будь-яких інших осіб в обсязі, достатньому для виконання рішення суду.

Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України" та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки.

Суд також зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища - відсутності грошових коштів на банківських рахунках, в матеріалах справи відсутні відповідні банківські виписки по рахунках відповідача.

При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач.

Підставою для встановлення відстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Більше того, заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту скрутного економічного становища відповідача, при цьому, доказів відсутності у відповідача коштів для виконання рішення суду у даній справі також не надано, як і не надано доказів того, що у майбутньому відповідач матиме фінансову можливість виконати рішення суду.

Отже, звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання відстрочки.

Беручи до уваги викладене, та враховуючи майнове право і інтерес позивача, відсутні підстави вважати наявними обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Виходячи з викладеного вище, приймаючи до уваги недоведеність відповідачем наявність конкретних обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, як і конкретних обставин, за яких відповідач в змозі буде виконати рішення по закінченню відстрочки, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення у суду першої інстанції були відсутні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги знайшли свого підтвердження.

Стосовно доводів скаржника порушення місцевим господарським судом норм процесуального права через несвоєчасність повідомлення позивача про розгляд вказаної заяви, Суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.11.2024 у справі №927/785/22 судове засідання з розгляду заяви ТОВ "Чернігівгаз збут" про відстрочення виконання судового рішення призначено на 18.11.2024 об 11:40 год.

Одночасно судом першої інстанції зобов`язано стягувача - ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдинг", в строк до початку судового засідання (не пізніше 11:00, 18.11.2024), надати суду письмові пояснення по суті заяви (заперечення в разі наявності).

Згідно довідки про доставку електронного листа вказана ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 14.11.2024 о 19:55.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абз. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Отже, ухвала вважається врученою позивачу 15.11.2024 (п`ятниця).

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії (ч. 4 ст. 120 ГПК України).

У даному випадку, ухвала суду не була вручена позивачу завчасно, оскільки фактично для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи він мав один день (16.11.2024 та 17.11.2024 були вихідними днями).

За наведених обставин, колегією суддів визнаються обґрунтованими доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд не повідомив позивача завчасно належним чином про розгляд заяви про відстрочення.

Таким чином, є наявними підстави для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні заяви ТОВ "Чернігівгаз збут" про відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2024 про відстрочення виконання рішення у справі №927/785/22 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2024 про відстрочення виконання рішення у справі №927/785/22 скасувати.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" про відстрочення виконання рішення суду відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 2 422, 40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 21.04.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко