Рішення

від 26.12.2007 по справі 11/293-07-8504

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/293-07-8504

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2007 р.Справа  № 11/293-07-8504

За позовом: Приватного підприємства „ Мєга”;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Стройресурс”;

про стягнення 67488,10 грн.

                                                                                                                  Суддя     Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Юрченко Р.О. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 29.11.2007 р. за вх. № 11417 ПП „Мєга” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ ВКФ „Стройресурс” (далі –Відповідач) заборгованості у розмірі 67488,10 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 21.12.2007 р. за вх. № 28953 надав уточнення позовних вимог, в яких обґрунтував підстави нарахування пені в сумі 5430,60 грн. та 3 % річних в сумі 1807,50 грн., та просить суд стягнути з Відповідача основну заборгованість у розмірі 60250,00 грн. за серпень 2006 р., пеню в сумі 5430,60 грн. та 3 % річних в сумі 1807,50 грн.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судові засідання від 17.12.2007 р. та 26.12.2007 р. не з'явився, представників не направив, відзиву на позов не надав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, заслухавши представників позивача, суд встановив наступне:

01.08.2006 р. між ПП „МЄГА” та ТОВ ВКФ „Стройресурс” було укладено Договір поставки за № 01/08-Т.

Позивач вказує, що відповідно до п. 1 зазначеного Договору виконав свої зобов'язання та передав у власність відповідача продукцію (цемент, цеглу, щебінь і т.і.) відповідно до видаткових накладних, а відповідач (замовник) прийняв зазначену продукцію, про що є відповідна відмітка (підпис та печатка) у видаткових накладних:

Так Позивач зазначає, що у серпні 2006 р. поставив відповідачу продукцію за в/н №0108/1 від 01.08.2006 р. на суму 23642,12 грн.; в/н №0108/1 від 02.08.2006 р. на суму 16306,42 грн.; в/н №0108/7 від 03.08.2006 р. на суму 20301,46 грн., а всього на суму 60250,00 грн.

У вересні 2006 р. за  в/н №2209/5 від 22.09.2006р. на суму 12994,96 грн.; в/н №2509/7 від 25.09.2006р. на суму 12650,96 грн.; в/н №2509/6 від 25.09.2006р. на суму 12288,72 грн.; в/н №2609/4 від 26.09.2006р. на суму 12712,45 грн.; в/н №2609/5 від 26.09.2006р. на суму   4274,98 грн.;          в/н №2709/8 від 27.09.2006р. на суму   8624,98 грн.; в/н №2709/5 від 27.09.2006 р. на суму 12742,08 грн.; в/н №2809/4 від 28.09.2006р. на суму 12220,10 грн.; в/н №2909/8 від 29.09.2006р. на суму 12006,20 грн.; в/н №2909/7 від 29.09.2006р. на суму 12284,57 грн., а всього на суму 112800,00 грн.

У жовтні 2006 р. за в/н №0310/4 від 03.10.2006р. на суму 12000,00 грн.; в/н №0410/4 від 04.10.2006р. на суму 12000,00 грн., а всього на суму 24000,00 грн., а всього Відповідачу у вказаний період було передано за договором продукції на суму 197050,00 грн.

Позивач зазначив, що згідно до п.2.4 Договору оплата за продукцію здійснюється впродовж трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку, та вказує, що Відповідачу виставлялись рахунки відповідно: - у серпні 2006 р. (01.08.2006р. на суму 23642,12 грн.; 02.08.2006р. на суму 16306,42 грн.; 03.08.2006р. на суму 20301,46 грн.), у вересні 2006 р. (22.09.2006р. на суму 12994,96 грн.; 25.09.2006р. на суму 12650,96 грн.; 25.09.2006р. на суму 12288,72 грн.; 26.09.2006 р. на суму 12712,45 грн.; 26.09.2006р. на суму  4274,98 грн.; 27.09.2006р. на суму 8624,98 грн.; 27.09.2006р. на суму 12742,08 грн.; 28.09.2006р. на суму 12220,10 грн.; 29.09.2006 р. на суму 12006,20 грн.; 29.09.2006 р. на суму 12284, 57 грн.) у жовтні 2006 р. (03.10.2006 р. на суму 12000,00 грн.; 04.10.2006 р. на суму 12000,00 грн.),проте, Відповідач за отриману продукцію не розрахувався.

21.12.2007 р. за вх. № 28953 Позивач надав уточнення позовних вимог, в яких обґрунтував підстави нарахування пені та 3 % річних та просить суд стягнути з Відповідача основну заборгованість у розмірі 60250,00 грн. за серпень 2006 р., пеню в сумі 5430,60 грн. та 3 % річних в сумі 1807,50 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

01.08.2006 р. сторонами було укладено договір № 01/08-Т відповідно до умов якого „Постачальник” (Позивач) зобов'язався поставити та передати у власність „Замовника” (Відповідача), а „Замовник” зобов'язався прийняти та оплатити товар, узгоджений сторонами у рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна товару встановлюється відповідно до обумовленої в рахунку фактурі ціні.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору у серпні 2006 р. Позивач поставив Відповідачу товар за видатковими накладними №0108/1 від 01.08.2006 р. на суму 23642,12 грн.; №0208/1 від 02.08.2006 р. на суму 16306,42 грн.; № 0308/7 від 03.08.2006 р. на суму 20301,46 грн.(а.с.9,11), а всього на загальну суму 60250,00 грн.

Згідно до п.2.4 Договору оплата за продукцію здійснюється впродовж трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Позивачем, у серпні були виставлені Відповідачу рахунки-фактури, а саме №0108/1 від 01.08.2006 р. на суму 23642,12 грн.; №0208/1 від 02.08.2006 р. на суму 16306,42 грн.; № 0308/7 від 03.08.2006 р. на суму 20301,46 грн., а всього на загальну суму 60250,00 грн.

01.08.2006р. на суму 23642,12 грн.; 02.08.2006р. на суму 16306,42 грн.; 03.08.2006р. на суму 20301,46 грн.)

Відповідач згідно виставлених рахунків за отриманий товар не розрахувався.

Станом на 29.11.2007 р. (дата звернення Позивача до суду із позовною заявою) наявна заборгованість Відповідача за поставлений у серпні 2006 р. товар складає 60250,00 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.          

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі затримки платежу за поставлений товар Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2% від загальної суми заборгованості за поставлену партію товару за кожен день прострочки платежу

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р.).

Відповідно до п. 5.2. Договору Позивач обґрунтовано нарахував Відповідачу пеню за період з 08.08.2006 р. по 02.02.2007 р. на поставлений та неоплачений у серпні 2006 р. товар, проте наданій Позивачем розрахунок пені суд вважає невірним.

Згідно розрахунку суду розмір пені за період з 08.08.2006 р. по 02.02.2007 р. складає –4994,97 грн.: 60250,00 грн. х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) х 178 дн./365 дн.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність терміном в один рік.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України).

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області 29.11.2007 р. Отже строк позовної давності в частині стягнення пені за період з 08.08.2006 р. по 29.11.2006 р. сплинув.

Проте, в ході розгляду справи заяв від сторін про застосування позовної давності не надходило.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені є обґрунтованими тільки в сумі 4994,97 грн.

Згідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач цілком обґрунтовано нарахував Відповідачу відповідно до ч.2 ст. 625 ЦКУ                   3 % річних у розмірі 1807,50 грн. на суму поставленого у серпні 2006 р. та неоплаченого товару (60250,00 грн.) за період з 08.08.2006 р. по 08.08.2007 р., а наданий ним розрахунок суд вважає обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення за № 305142 (а.с.36), направлене за юридичною адресою Відповідача (відповідь Головного управління статистики в Одеській області № 01-02-111-3298 від 24.12.2007 р.), в судові засідання від 17.12.2007 р. та 26.12.2007 р. не з'явився, представників не направив, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства „ Мєга” до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Стройресурс” підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 60250,00 грн. основної заборгованості (за серпень 2006 р.), 4994,97 грн. пені та 1807,50 грн. –3 % річних, тому що саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими та підтверджені належними доказами і наявними матеріалами справи.

Понесення витрат на оплату послуг адвоката Позивач належним чином підтвердив договором від 11.11.2007 р. та актом приймання передачі виконаних послуг від 12.11.2007 р.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а також витрати на оплату послуг адвоката віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Стройресурс” (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 4, код 31728359, п/р 26009104785 в Одеському Відділенні „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351, п/р 2606103017032 в Філії ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 328618, п/р 26008045248000 в АКІБ „Укрсіббанк”, МФО 351005) на користь Приватного підприємства „ Мєга” (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 13, код 32623082, п/р 26003665706791 в ООФ АКБ „Укрсоцбанк” –60250,00 грн. основної заборгованості, 4994,97 грн. пені, 1807,50 грн. –3 % річних, 1341,29 грн. послуг адвоката, 670,52 грн. держмита та 117,24 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті позову –відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 28.12.2007 р.