Постанова

від 04.03.2025 по справі 904/3767/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3767/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від скаржника: Карташов Артем Геннадійович (поза межами приміщення суду) - від Релігійної організації «ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ» - адвокат, ордер серія АР №1054811 від 05.09.2023р.

представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Релігійної організації "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 (про відмову у забезпеченні позову) у справі №904/3767/24 (суддя Манько Г.В.)

за позовом Релігійної організації "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України

до Релігійної громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви в місті Дніпрі

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Релігійна організація "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить витребувати у РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ СВЯТОЇ КАТЕРИНИ НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ В МІСТІ ДНІПРІ (код ЄДРПОУ 13430156, 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, 103) на користь Релігійної організації "ЦЕРКОВНЕ УПРАВЛІННЯ (ЄПИСКОПАТ) НІМЕЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЧНО-ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 20955066,65023, Одеська область, місто Одеса, вулиця НОВОСЕЛЬСЬКОГО, 68) нерухоме майно: будівлю Церкви, А-2, загальною площею 347,7 кв.м., будинок пастора, Б-1, загальною площею 269 кв.м., прибудову, Б1-1, споруди, 1-5,1 за адресою: м. Дніпро, проспект ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО (КАРЛА МАРКСА), 103.

Релігійна організація "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову, згідно якої просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно: будівлю Церкви, А-2, загальною площею 347,7 кв.м., будинок пастора, Б-1, загальною площею 269 кв.м., прибудову, Б1-1, споруди, 1-5, І за адресою: м. Дніпро, проспект ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО (КАРЛА МАРКСА), 103 (реєстраційний номер нерухомого майна 2489245512000) до набрання законної сили судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 у справі №904/3767/24 в задоволенні заяви Релігійної організації "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України про забезпечення позову відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову, визначених позивачем, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення прав.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, Релігійна громада Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви в місті Дніпрі звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року у справі № 904/3767/24 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову скасувати. Ухвалити постанову, якою вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно: будівлю Церкви, А-2, загальною площею 347,7 кв.м., будинок пастора, Б-1, загальною площею 269 кв.м., прибудову, Б1-1, споруди, 1-5, І за адресою: м. Дніпро, проспект ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО (КАРЛА МАРКСА), 103 (реєстраційний номер нерухомого майна 2489245512000) до набрання законної сили судового рішення у справі № 904/3767/24.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції проігнорував доводи, викладені позивачем, фактичні обставини справи та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову без урахування практики Верховного суду у подібних правовідносинах.

На думку скаржника, ухвала господарського суду прийнята внаслідок ігнорування судом обставин справи, наявних у справі матеріалів, а також невірним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апелянт стверджує, що невжиття судом такого заходу забезпечення, як арешт майна унеможливить реальне виконання рішення суду, оскільки у разі відчуження спірного нерухомого майна чи реалізації інших правомочностей власника позивач змушений буде шукати додаткового захисту порушеного права власності, зокрема але не виключно, подання нової позовної заяви.

Скаржник наголошує, що у даній справі предметом спору є нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 103, що є власністю позивача та протиправно вибуло з його володіння з використанням підроблених документів. Позивач просить накласти арешт лише на нерухоме майно, права на яке було отримано на підставі очевидно підробленого договору. Зважаючи на ці обставини, позивач звертається до суду з вимогами щодо витребування вказаного нерухомого майна з чужого незаконного володіння, тобто у вказаному випадку дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача.

Також, скаржник зауважує можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, а відтак вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

За доводами позивача, суд обмежився лише формальним загальним твердженням про «дослідження матеріалів», при цьому жодним чином в оскаржуваній ухвалі не зазначив докази, які відхилені судом та мотиви їх відхилення, а також мотивовану оцінку аргументів, наведених позивачем щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

18.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Релігійної громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви в місті Дніпрі, яким вважає доводи та аргументи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Просить у задоволенні апеляційної скарги Релігійної організації "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 року по справі №904/3767/24 залишити без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Дармін М.О. (доповідач), судді Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/3767/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3767/24.

04.10.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Релігійної організації «Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 (про забезпечення позову) у справі №904/3767/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.03.2025 об 10:00 годин.

03.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання, яке обґрунтоване неможливістю представника останнього бути присутніх в судовому засіданні 04.03.2025 у зв`язку з хворобою. Разом з тим, представником відповідача зазначено про надання доказів наведених обставин в наступному судовому засіданні.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що заявлене адвокатом Гейко В.І. клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу не є поважним в розумінні частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки представнику відповідача про розгляд справи було повідомлено завчасно, він мав можливість здійснити заміну такого представника; неможливість заміни на іншого представника не доведена заявником. При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представника відповідача.

04.03.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Релігійна організація "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову, згідно якої просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно: будівлю Церкви, А-2, загальною площею 347,7 кв.м., будинок пастора, Б-1, загальною площею 269 кв.м., прибудову, Б1-1, споруди, 1-5, І за адресою: м. Дніпро, проспект ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО (КАРЛА МАРКСА), 103 (реєстраційний номер нерухомого майна 2489245512000) до набрання законної сили судового рішення у справі.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 у справі № 904/3767/24, якою відмовлено в задоволенні заяви Релігійної організації "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» про забезпечення позову.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів тощо.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Аналогічні висновки викладені у пункті 15 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та у пункті 7.2. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/1986/19.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є відповідача чи третіх осіб може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, Релігійна організація "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» вказує:

«… 1) предметом позову є нерухоме майно - будівлю Церкви, А-2, загальною площею 347,7 кв.м., будинок пастора, Б-1, загальною площею 269 кв.м., прибудову, Б1-1, споруди, 1-5, І за адресою: м. Дніпро, проспект ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО (КАРЛА МАРКСА), 103 (реєстраційний номер нерухомого майна 2489245512000);

2)спірне нерухоме майно є власністю ПОЗИВАЧА, що підтверджується належним чином:

-документами, що посвідчують право власності - Договором дарування домоволодіння від 27.05.1997р. № 1881, посвідченого приватним нотаріусом Л. КОЛОДІЙ та Реєстраційним посвідченням на майно від 06.08.1998р. (див. додатки 13, 15 до позовної заяви);

-листами уповноважених органів - ДЕРЖАВНОГО НОТАРІАЛЬНОГО АРХІВУ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ від 27.01.2023р. № 79/01-21, ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ від 14.06.2022р. за № 4/5-92, КП «ДНІПРОВСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ від 20.02.2024р. № 7364 (див. додатки 14, 22-23 до позовної заяви).

3)спірне нерухоме майно вибуло з власності ПОЗИВАЧА на підставі

очевидно підроблених документів, що підтверджується доказами, які були надані разом із позовною заявою:

-листи уповноваженого органу - ДЕРЖАВНОГО НОТАРІАЛЬНОГО АРХІВУ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ від 10.10.2022р. за № 1270/01-21 та від 27.01.2023р. за № 79/01-21 (див. додатки 11-14 до позовної заяви);

-документи, що підтверджують наявність договірних відносин між сторонами та обізнаність ВІДПОВІДАЧА з приводу права власності ПОЗИВАЧА на нерухоме майно

-Договори користування між ПОЗИВАЧЕМ та ВІДПОВІДАЧЕМ і пастором ВІДПОВІДАЧА, договір позички приміщення між сторонами, договір позички між ПОЗИВАЧЕМ та БО «організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ЦЕНТР «ДИЯКОНІЯ- УКРАЇНА», керівником та засновником якої є керівник ВІДПОВІДАЧА (див. додатки 17, 19-21, 28 до позовної заяви);

4)ВІДПОВІДАЧ може у подальшому відчужити вказане майно на користь третьої особи з огляду на спосіб реєстрації права власності за ВІДПОВІДАЧЕМ (підроблення договору) те, що керівник ВІДПОВІДАЧА є одночасно керівником Благодійною організацією «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ЦЕНТР «ДИЯКОНІЯ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41601478) (див. додаток 28 до позовної заяви), а за ВІДПОВІДАЧЕМ наразі зареєстровано право власності на нерухоме майно і повний ефективний контроль над ВІДПОВІДАЧЕМ має його керівниця;

5)у разі задоволення позовних вимог ПОЗИВАЧА, якщо спірне нерухоме майно буде відчужене третій особі, остання може вважатись добросовісним набувачем, а це у свою чергу значно ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позову та позбавить ПОЗИВАЧА ефективного захисту порушених прав та інтересів ПОЗИВАЧА. …».

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Пунктом 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави ( п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 р. (заява №38722/02)).

Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що законом не визначено перелік належних доказів, які сторона повинна надати до суду при зверненні з заявою про забезпечення позову, а тому суд повинен оцінювати достатність, належність, допустимість та достовірність у кожному конкретному випадку.

Відповідно, при розгляді заяви про забезпечення позову в кожному конкретному випадку суд повинен встановити наявність обставин, які на підставі поданих заявником доказів свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому, тягар доведення наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).

В даній справі позивач звертається до суду з вимогами щодо витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння. Отже, у вказаному випадку дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача.

Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред`явлення до державного реєстратора, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права (Постанова ВП ВС від 24.04.2024р. у справі № 754/5683/22).

Згідно висновку, що міститься в постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 916/3638/22 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У Постанові ОП КГС ВС від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, ВС від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23, від 01.07.2024р. у справі № 916/770/24, від 26.06.2024р. у справі № 916/938/24 міститься висновок, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Колегія суддів звертає увагу, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Разом з тим, КГС ВС у подібних правовідносинах приймав Постанову від 18.02.2020р. у справі № 906/943/18 у якій звернувся до схожої аналогії: «у разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі спірне майно буде реалізовано третім особа, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів боржника».

Колегія суддів зазначає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 р. у справі № 910/4669/21).

З огляду на сукупність вказаних обставин та той факт, що у даному випадку позивачем заявляються майнові вимоги щодо витребування нерухомого майна чужого незаконного володіння, забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно відповідає критеріям обґрунтованості, адекватності та співмірності, а невжиття таких заходів матиме негативні наслідки у вигляді відчуження нерухомого майна на користь третьої особи.

Колегія суддів доходить до висновку про існування підстав для застосування заходів до забезпечення позову у цій справі у вигляді накладення арешту на нерухоме майно - будівлю Церкви, А-2, загальною площею 347,7 кв.м., будинок пастора, Б-1, загальною площею 269 кв.м., прибудову, Б1-1, споруди, 1-5, І за адресою: м. Дніпро, проспект ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО (КАРЛА МАРКСА), 103 (реєстраційний номер нерухомого майна 2489245512000), право власності на яке зареєстроване за Відповідачем, з огляду на те, що предметом спору у цій справі за вимогами Позивача є витребування вказаного нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів також зауважує, що заперечуючи проти задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, Відповідач не спростував підстави для накладення арешту та не зазначив, яким чином вжиття заходів до забезпечення позову у цій справі, які полягають у накладенні арешту на предмет забезпечення - Будівлі, порушують його права, та не зазначив інших обставин, що в сукупності свідчать про можливість Позивача захистити свої права, за захистом яких він звернувся у цій справі, в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо позов буде задоволено, але згаданий захід забезпечення позову у цій справі не буде вжитий судом.

Дійшовши викладеного висновку, колегія суддів відхиляє протилежні аргументи відповідача щодо ненадання позивачем належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження наявності обставин для забезпечення позову, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом таких заходів у даній справі.

Таким чином, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення заяви Позивача та накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом спору у даній справі.

Проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду обставинам справи, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 у справі №904/3767/24 підлягає скасуванню, а заява Релігійної організації "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» про забезпечення позову, відповідно, підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 028,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Релігійної організації "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 (про відмову у забезпеченні позову) у справі №904/3767/24 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 (про відмову у забезпеченні позову) у справі №904/3767/24 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Заяву Релігійної організації "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» про забезпечення позову у справі №904/3767/24 - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: будівлю Церкви, А-2, загальною площею 347,7 кв.м., будинок пастора, Б-1, загальною площею 269 кв.м., прибудову, Б1-1, споруди, 1-5, І за адресою: м. Дніпро, проспект ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО (КАРЛА МАРКСА), 103 (реєстраційний номер нерухомого майна 2489245512000) до набрання законної сили судового рішення у справі № 904/3767/24.

Стягнути з Релігійної громади Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви в місті Дніпрі (адреса Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра ЯВОРНИЦЬКОГО, 103 ЄДРПОУ 13430156) на користь Релігійної організації "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України (адреса Одеська область, м. Одеса, вул. НОВОСЕЛЬСЬКОГО, 68, 65023 ЄДРПОУ 20955066) 3028,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Постанова є виконавчим документом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження та відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження може бути пред`явлена до виконання у строк до 04.03.2028.

Стягувач: Релігійна організація "Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України (адреса Одеська область, м. Одеса, вул. НОВОСЕЛЬСЬКОГО, 68, 65023 ЄДРПОУ 20955066)

Боржник: Релігійна громада Святої Катерини Німецької Євангелічно-Лютеранської церкви в місті Дніпрі ( адреса Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Дмитра ЯВОРНИЦЬКОГО, 103 ЄДРПОУ 13430156)

Повний текст постанови складено 21.04.2025

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус