Рішення

від 10.04.2025 по справі 904/146/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2025м. ДніпроСправа № 904/146/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт» (50019, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. 129-ї бригади територіальної оборони, буд. 128, код ЄДРПОУ 37215550)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 15б, код ЄДРПОУ 37065299)

про стягнення 1 125 533,80 гривень

Суддя Дичко В.О.

Секретар судового засідання Жукова К.Д.

Представники:

від позивача: Гудима Т.В., адвокат (ордер серії АЕ № 1354679 від 28.01.2025); Скок А.В., адвокат (ордер серії АЕ № 1350492 від 14.01.2025)

від відповідача: Прокопенко Д.О., адвокат (ордер серії АА № 1321458 від 26.11.2024)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» про стягнення 1 125 533,80 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 1 001 979,96 грн, пені в сумі 82 403,70 грн та інфляційних втрат у сумі 41 150,14 гривень.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» не виконано в повному обсязі зобов`язання за договором поставки товару № 488/06/23 від 06.06.2023 щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/146/25 та призначено підготовче засідання на 06.02.2025 о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт» про забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти в національній валюті України (гривня), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг», які знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» в усіх банківських установах, у межах ціни позову 1 125 533,80 гривень.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» про скасування заходу забезпечення позову.

30 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» заперечує проти позовних вимог та вказує, що п. 4 специфікацій до договору поставки товару № 488/06/23 від 06.06.2023 визначено форму оплати шляхом 100% післяплати протягом 5 календарних днів з моменту отримання коштів від генерального замовника. Наполягає, що оскільки специфікації підписані обома сторонами договору та є невід`ємними частинами зазначеного договору, то сторонами досягнуто згоди щодо всіх умов договору, в тому числі умов оплати. Також відповідач указує, що вживає заходів щодо врегулювання питання оплати, веде переговори з генеральним замовником, зокрема, наразі підписані додаткові угоди, в яких передбачено фінансування на 2025 рік.

04 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла відповідь на відзив. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт» наполягає, що обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» здійснити оплату протягом 5 календарних днів з моменту отримання коштів від генерального замовника не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату або чітко визначений період у часі. Отже, на думку позивача, в договорі поставки товару строк (термін) виконання зобов`язання щодо оплати товару не визначений. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт» звертає увагу, що відповідачем надані відомості щодо фінансування робіт упродовж 2024 року, при цьому відомості щодо наявності фінансування у 2023 році не надані. Однак за договором поставки № 488/06/23 від 06.06.2023 товар поставлений упродовж 2023 року на загальну суму 1 901 979,96 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними № 913 від 15.06.2023, № 1379 від 31.08.2023, №№ 1745, 1746 від 15.10.2023 року. За таких умов позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 закрито підготовче провадження у справі № 904/146/25 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 06.03.2025 об 11:30 год.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 7 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.

У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

Зважаючи на вищенаведене, 06.03.2025 у судовому засіданні за участю представників позивача, присутніх у залі суду, та представника відповідача, присутнього в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» оглянуто електронні матеріали справи № 904/4266/24 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» про стягнення 4 668 453,05 гривень.

Установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» під час розгляду справи № 904/4266/24 повідомило Господарському суду Дніпропетровської області, що договір поставки товару № 488/06/23 від 06.06.2023 укладено для забезпечення виконання робіт із захисту та відновлення об`єкта критичної інфраструктури, генеральним замовником яких є держава в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області за договором № Б-Р-1 від 04.07.2023, а не за договором № Б-Р-2 від 22.05.2023, як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву у справі № 904/146/25.

У судовому засіданні 06.03.2025 оголошено перерву до 10.04.2025 о 10:00 год.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт», присутні 10.04.2025 у залі суду, підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг», присутній у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проти позовних вимог заперечував, у позові просив відмовити.

Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

У порядку абз. 1 ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність/відсутність часткових оплат, наявність заборгованості покупця, періоди прострочення виконання зобов`язань.

06 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» (далі покупець) укладено договір поставки товару № 488/06/23 (а.с. 23-25, далі Договір), за пунктом 1.1 якого відповідно до умов даного Договору постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити щебінь різних фракцій та/або інші товарно-матеріальні цінності (далі товар) в асортименті, кількості і по цінах, вказаних сторонами в специфікаціях (далі Специфікація), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору кількість і асортимент поставленого товару повинні відповідати кількості і асортименту, вказаним сторонами в Специфікації, а також інших супровідних документах.

На підставі пункту 3.1 Договору ціна на товар вказується у відповідній Специфікації і включає витрати на упаковку, маркування і поставку продукції, якщо інше не зазначено в Специфікації.

Згідно з пунктом 3.2 Договору загальна ціна даного Договору складається із суми цін на товар, відповідно до видаткових накладних, підписаних сторонами протягом строку дії даного Договору.

Згідно з пунктом 3.4 Договору строк для оплати товару погоджується сторонами у відповідній Специфікації.

Згідно з пунктом 4.1 Договору умови поставки кожної партії товару погоджуються у відповідній Специфікації.

Згідно з пунктом 4.4 Договору моментом (датою) поставки товару вважається дата, яка зазначена у відповідній видатковій накладній постачальника, підписаній уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 4.5 Договору право власності на товар (у разі постачання товару частинами на кожну його частину, партію) переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної.

На підставі пункту 4.7 Договору постачальник зобов`язаний здійснювати відвантаження товару у відповідності до графіку, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 8.2 Договору у разі, коли спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в суді у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 12.5 Договору Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 р. але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. У випадку, якщо жодна зі сторін за місяць до припинення дії Договору не надішле письмове повідомлення про припинення дії Договору, він вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня по 31 грудня.

Згідно з пунктом 12.10 Договору одностороння відмова від виконання умов цього Договору не допускається.

На виконання пункту 4.7 Договору сторони погодили графік на постачання щебня Товариству з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» с. Червоне (а.с. 22). Відповідно до вказаного графіку щебінь поставлявся для будівництва тимчасової під`їзної дороги та благоустрою тимчасового майданчика будівельників.

06 червня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» підписали Специфікацію № 1 до Договору (а.с. 42), згідно з якою поставлявся щебінь Ф40*70 у кількості 3 040 м3 вартістю 2 219 200 грн (з ПДВ) та щебінь Ф20*40 у кількості 200 м3 вартістю 146 000 грн (з ПДВ).

За даною Специфікацією загальна вартість щебня становить 2 365 200 грн (з ПДВ).

Відповідно до пункту 1 Специфікації № 1 ціна на продукцію, вказана в даній Специфікації, є договірною і встановлюється в національній валюті України.

Згідно з пунктом 4 Специфікації № 1 форма оплати: 100% післяплата протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання коштів від генерального замовника.

01 серпня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» підписали Специфікацію № 2 до Договору (а.с. 43), відповідно до якої поставлявся щебінь Ф20*40 у кількості 800 м3 вартістю 584 000 грн (з ПДВ).

Згідно з пунктом 1 Специфікації № 2 ціна на продукцію, вказана в даній Специфікації, є договірною і встановлюється в національній валюті України.

Відповідно до пункту 4 Специфікації № 2 форма оплати: 100% післяплата протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання коштів від генерального замовника.

На виконання Специфікацій № 1 та № 2 позивачем оформлені, а відповідачем підписані наступні видаткові накладні на загальну суму 1 901 979,96 грн (а.с. 16-19):

- № 913 від 15.06.2023 на суму 193 128,80 грн (з ПДВ);

- № 1379 від 31.08.2023 на суму 646 509,17 грн (з ПДВ);

- № 1745 від 15.10.2023 на суму 894 159,48 грн (з ПДВ);

- № 1746 від 15.10.2023 на суму 168 182,51 грн (з ПДВ).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» здійснило часткову оплату поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт» товару в сумі 900 000грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями (а.с. 31-35):

- № 376 від 06.02.2024 на суму 193 128,80 грн (з ПДВ);

- № 377 від 06.02.2024 на суму 6 871,20 грн (з ПДВ);

- № 440 від 13.02.2024 на суму 200 000 грн (з ПДВ);

- № 542 від 20.02.2024 на суму 200 000 грн (з ПДВ);

- № 606 від 27.02.2024 на суму 100 000 грн (з ПДВ);

- № 675 від 05.03.2024 на суму 100 000 грн (з ПДВ);

- № 11247 від 31.12.2024 на суму 60 362,03 грн (з ПДВ);

- № 11251 від 31.12.2024 на суму 39 637,97 грн (з ПДВ).

10 вересня 2024 року позивач звернувся то Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України про сплату заборгованості (а.с. 20), яку представник відповідача отримав 17.09.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5007400004460 (а.с. 36). У вимозі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт» просило покупця сплатити заборгованість упродовж 7 (семи) календарних днів з дати її отримання.

Позивач стверджує, що відповідачем заборгованість у сумі 1 001 979,96 грн (1 901 979,96 грн 900 000 грн) не сплачена, що і стало причиною звернення з позовом до суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт» та заперечує проти доводів, наведених у позовній заяві.

Відповідач наголошує, що п. 4 Специфікацій № 1 та № 2 визначено форму оплати шляхом 100% післяплати протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання коштів від генерального замовника та звертає увагу, що згідно з чинним законодавством України сторонами досягнуто згоди за всіма умовами договору, в тому числі щодо оплати.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» також зазначає, що договір поставки товару № 488/06/23 від 06.06.2023 укладений для забезпечення виконання робіт із захисту та відновлення об`єкта критичної інфраструктури, основним замовником яких є держава в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області (договір підряду № Б-Р-2 від 22.05.2023 року).

Відповідач вважає, що строк оплати за договором № 488/06/23 від 06.06.2023, Специфікацією № 1 від 06.06.2023 та Специфікацією № 2 від 01.08.2023 установлений. При цьому положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються, тому вимога позивача про сплату заборгованості протягом 7 календарних днів з дати її отримання є неправомірною.

Щодо часткових оплат, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг», відповідач указує, що їх необхідно розцінювати як підтвердження намірів щодо повного виконання грошового обов`язку, який наразі ще не настав з підтверджених документально підстав (листи Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області № 1-8/737 від 06.03.2024 а.с. 154, № 1-3/90 від 15.01.2025 а.с. 153).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт» не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» та наполягає, що відсутність бюджетних коштів, затримка бюджетного фінансування не впливає на виконання відповідачем узятих на себе зобов`язань та порушує право позивача на отримання коштів за виконані за договором роботи.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов`язаннями, тому на підставі ч. 2 ст. 4, ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки судом установлено, що договір поставки товару № 488/06/23 від 06.06.2023 укладено для забезпечення виконання робіт із захисту та відновлення об`єкта критичної інфраструктури, генеральним замовником яких є держава в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області за договором № Б-Р-1 від 04.07.2023, який є виконаним та профінансованим, то, у зв`язку з виконанням основного договору та отриманням Товариством з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» грошових коштів від генерального замовника, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання договору поставки товару № 488/06/23 від 06.06.2023 настав.

Доказів оплати товару на суму 1 001 979,96 грн відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Також матеріали справи не містять доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» відмовлялось від отримання товару чи від оплати за поставлений товар.

Аналіз приписів ст.ст. 655, 692, ч. 1 ст. 697, ст. 712 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що обов`язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму.

Правовідносини купівлі-продажу (поставки) зумовлюють перехід права власності на товар від продавця (постачальника) до покупця в момент передання товару покупцеві. При цьому законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем (постачальником) до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовились при укладенні договору купівлі-продажу (поставки).

Представник відповідача, проставляючи свої підписи у видаткових накладних, підтвердив отримання товару, тому в нього виникло зустрічне зобов`язання щодо оплати товару.

Таким чином, обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» - покупця оплатити вартість поставленого йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт» - постачальником товару виникає в силу закону (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 655, 692, 712 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи також відсутні докази того, що відповідач повернув товар позивачу. Факти прийняття товару без будь-яких зауважень та претензій підтверджуються підписами уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» на видаткових накладних.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт» докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 1 001 979,96 грн є більш вірогідними, тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 1001979,96грн підлягає задоволенню.

Крім основної заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт» нарахувало та заявило до стягнення пеню в сумі 82 403,70 грн та інфляційні втрати в сумі 41 150,14 гривень.

З приводу нарахування пені суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2 Договору за порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення до моменту повного виконання зобов`язань з оплати товару. Положення даного пункту застосовуються виключно до платежів, що підлягають сплаті після фактичної передачі товару.

За прострочення виконання зобов`язань згідно з пунктом 7.2 Договору позивач нарахував пеню в сумі 82 403,70 грн за прострочення з 25.09.2024 до 07.01.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

На підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати 6 місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18.

Судом перевірено наданий розрахунок заявленої до стягнення пені, арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 82 403,70гривень.

Щодо нарахування інфляційних втрат суд указує наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

За прострочення виконання грошового зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт» згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 25.09.2024 до 30.12.2024 нараховано інфляційні втрати в сумі 41 150,14 гривень.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Ураховуючи вищевикладене, позивачем інфляційні втрати розраховані правильно, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 41 150,14 гривень.

З урахуванням установлених обставин, суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт» такими, що підлягають задоволенню та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» на користь позивача підлягають стягненню 1 125 533,80 грн, у тому числі основна заборгованість у сумі 1 001 979,96 грн, пеня в сумі 82 403,70 грн та інфляційні втрати в сумі 41 150,14 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 13 506,41 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 82, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» про стягнення 1 125 533,80 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, буд. 15б, код ЄДРПОУ 37065299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт» (50019, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. 129-ї бригади територіальної оборони, буд. 128, код ЄДРПОУ 37215550) 1 125 533,80 грн (один мільйон сто двадцять п`ять тисяч п`ятсот тридцять три гривні 80 копійок), у тому числі основну заборгованість у сумі 1 001 979,96 грн (один мільйон одна тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 96 копійок), пеню в сумі 82 403,70 грн (вісімдесят дві тисячі чотириста три гривні 70 копійок), інфляційні втрати в сумі 41 150,14 грн (сорок одна тисяча сто п`ятдесят гривень 14 копійок), судовий збір у сумі 13 506,41 грн (тринадцять тисяч п`ятсот шість гривень 41копійка).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 21.04.2025.

Суддя В.О. Дичко