Ухвала від 21.04.2025 по справі 904/885/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

21.04.2025м. ДніпроСправа № 904/885/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Фаворит Авто Дніпро", м. Дніпро

про забезпечення позову

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Фаворит Авто Дніпро", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва Еліт", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 845 513,64 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Без участі представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Фаворит Авто Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 666 840,19 грн., що складають суму заборгованості за договорами найму (оренди) техніки № ФД-14.23О від 09.06.2023, № ФД-17.21А від 15.09.2021, № ФД-12.23О від 13.04.2023, № ФД-16.21А від 15.09.2021, № ФД-13.23О від 29.05.2023, № ФД-01.23О/1 від 29.03.2023, № ФД-11.23О від 09.03.2023; 82 103,54 грн. - пені; 87 360,91 грн. - інфляції грошових коштів та 9 209,00 грн. - річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 25.03.2025 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/885/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

31.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Фаворит Авто Дніпро" через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та рухоме та нерухоме майно відповідача, яка господарським судом повернута заявникові без розгляду на підставі частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд, про що постановлено ухвалу від 02.04.2025.

08.04.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій останній просить розгляд справи № 904/885/25 здійснювати за правилами загального провадження.

Ухвалою від 11.04.2025 господарським судом задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва Еліт" про розгляд справи за правилами загального провадження та здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/885/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.05.2025.

14.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Фаворит Авто Дніпро" через канцелярію суду повторно подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та рухоме та нерухоме майно відповідача, а саме:

- накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Віва Еліт", які знаходяться на рахунках останнього в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу, із забороною його відчуження, у межах суми позову - 845 513,64 грн.

Вказана заява мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за спірними договорами, у зв`язку з чим у заявника є всі обґрунтовані підстави вважати, що протягом розгляду справи № 904/885/25 ТОВ "Віва Еліт" зможе вжити відповідних заходів, направлених на унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому, у разі задоволення позовних вимог на суму 845 513,64 грн.

Посилається заявник у поданій заяві на судову практику щодо застосування статті 137 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

15.04.2025 від ТОВ "Віва Еліт" до суду через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких останнє, серед іншого, вказує про те, що позивачем не наведено жодних обґрунтованих обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття заходів для забезпечення позову можуть виникнути перешкоди, у випадку задоволення позовної заяви, для виконання рішення суду.

До того ж, за твердженням відповідача, позивачем всупереч вимогам статей 73, 81 Господарського процесуального кодексу України не надано до суду жодних доказів про наявність обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів, укладення договорів поруки чи застави тощо; вимоги, наведені в поданій заяві, не є співмірними з позовними вимогами.

Зазначає ТОВ "Віва Еліт" у запереченнях, посилаючись на судову практику, і про те, що застосування такого засобу забезпечення позову, як арешт майна, має стосуватись саме майна, належного до предмета спору.

Вказані обставини, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні поданої ТОВ "Транспортна компанія "Фаворит Авто Дніпро" заяви.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Фаворит Авто Дніпро" про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Господарський суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18).

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за договорами найму (оренди) техніки № ФД-14.23О від 09.06.2023, № ФД-17.21А від 15.09.2021, № ФД-12.23О від 13.04.2023, № ФД-16.21А від 15.09.2021, № ФД-13.23О від 29.05.2023, № ФД-01.23О/1 від 29.03.2023, № ФД-11.23О від 09.03.2023.

У даному випадку позивачем не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, або дій, які можуть призвести до відчуження належного останньому майна на момент виконання рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так само, як і можливість відповідача розпоряджатися коштами на рахунках не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений позивачем спосіб.

Встановлення фактичних обставин у справі, в тому числі виконання чи невиконання стороною договірних зобов`язань, встановлюється судом на підставі доказів під час розгляду справи по суті.

Посилання позивача на наявність у відповідача спірної заборгованості не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказані стягнення на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті.

Крім того, слід зазначити про те, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач може вжити заходів, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також спрямування коштів на рахунках на потреби, які не пов`язані з виконанням судового рішення.

Таким чином, жодна з викладених позивачем обставин у заяві про забезпечення позову не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення.

Отже, позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заявник посилається на протилежні висновки, зроблені Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № № 905/448/22, проте вони зроблені за інших фактичних обставин справи. Оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вжиття заходів забезпечення позову пов`язане з певними умовами та підставами визначеними Господарським процесуальним кодексом України. У випадку, коли сам по собі факт наявності заборгованості та можливість вільно розпоряджатися коштами на рахунках чи майном були би достатньою підставою, вжиття заходів забезпечення позову було б необхідним у кожній судовій справі зі стягнення заборгованості.

Слід відзначити, що в питаннях оцінки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин справи, якими обумовлена необхідність вжиття відповідних заходів, а також оцінює вказані обставини у відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також дискреційний характер визначення судом необхідності вжиття відповідних заходів, виключає формування єдиних (для вирішення питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову) критеріїв та алгоритму визначення підстав для вжиття того чи іншого засобу забезпечення позову.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заінтересованої особи до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Фаворит Авто Дніпро" про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Фаворит Авто Дніпро" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили - 21.04.2025.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Ф. Мельниченко