Ухвала

від 21.04.2025 по справі 910/3098/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.04.2025Справа № 910/3098/25

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» по справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», Київська область, м.Вишгород

до відповідача: Державного підприємства «Гарантований покупець», м. Київ

про стягнення 660 440 213,98 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення інфляційних втрат в розмірі 557 924 752,17 грн та 3% річних в сумі 102 515 461,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №454/03/22 від 08.03.2022 купівлі-продажу електричної енергії в частині здійснення своєчасних розрахунків за електричну енергію.

Ухвалою від 17.03.2025 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.04.2025.

10.11.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача 2 про продовження строку на подачу відзиву.

Ухвалою від 26.03.2025 задоволено клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про продовження встановленого судом строку. Продовжено відповідачу 2 встановлений ухвалою від 17.03.2025 Господарського суду міста Києва строк на подання до суду відзиву на 15 днів.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки в контексті розрахунків між позивачем та відповідачем Договір купівлі-продажу №454/03/22 від 08.03.2022 та договір №2262/01/21 від 10.09.2021 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем є взаємопов`язаними, а пред`явлені вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат щодо кожного з розрахункових періодів (місяців) в контексті розрахунків будуть досліджуватися через призму стану розрахунків сторін за вищезазначеними двома договорами. Також відповідачем наголошено, що позивачем здійснено методологічно невірний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки зазначені нарахування здійсненні не щодо кожного окремого акту купівлі-продажу електричної енергії (розрахункового періоду), а шляхом накопичення загальних сум та оплат за договором.

18.04.2025 до суду надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства «Гарантований покупець до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про стягнення 3% річних в сумі 7 854 928,67 грн та інфляційних втрат в сумі 4 761 475,60 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №2262/01/21 від 10.09.2021 про надання послуг із збереження доступності електричної енергії для побутових споживачів в частині оплати вартості послуг.

Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно з частиною другою цієї статті зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Конструкція частини другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України не містить вичерпного переліку взаємопов`язаності та доцільності спільного розгляду первісного та зустрічного позовів, втім є вказівка на такі альтернативні умови, а саме: первісний і зустрічний позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

При цьому суд звертає увагу, що висновки про наявність умов за яких зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом неодноразово викладались Верховним Судом.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У постанові від 20.03.2019 у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі №908/1688/20 зазначив, що зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або залік, або спростування його частково чи повністю, або розгляд в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.

Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;

в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №910/2987/18 та постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №910/3310/21, від 12.05.2022 у справі №910/7951/21, від 17.05.2021 у справі №910/18778/20.

У постанові від 07.08.2023 у справі №909/161/23 Верховний Суд зазначив, що конструкція частини другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений у даному випадку широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову. Умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Отже, враховуючи норми частини другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.

Як вказувалось вище, підставою первісного позову позивачем визначено порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №454/03/22 від 08.03.2022 купівлі-продажу електричної енергії в частині здійснення своєчасних розрахунків за електричну енергію.

Одночасно, заявляючи зустрічний позов Державне підприємство «Гарантований покупець» посилалось на порушення Приватним акціонерним товариством «Укргідроенерго» своїх обов`язків за договором №2262/01/21 від 10.09.2021 про надання послуг із збереження доступності електричної енергії для побутових споживачів в частині оплати вартості послуг.

З наведеного вбачається, що підставою первісного та зустрічного позовів є порушення зобов`язань сторін за різними правочинами, а отже, дослідженню підлягають окремі правовідносини.

Судом вище вказувалось, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Проте, у даному випадку поданий зустрічний позов означеним критеріям не відповідає, оскільки фактично первісний та зустрічний позови виникли з різних правовідносин, а їх спільний розгляд не сприятиме оперативному і всебічному вирішенню спору, адже спричиняє необхідність дослідження судом різних доказів та встановлення різних обставин, зокрема для вирішення зустрічного позову судом має бути надана правова оцінка правовідносинами сторін за іншим договором, суду необхідно буде здійснити аналіз кожного окремого із заявлених предметів позову, надати їм правову оцінку з дослідженням окремо взятого кола доказів, які по-перше не охоплюються предметом і підставами первісного позову, а по-друге не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Отже, спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним у даному випадку, оскільки це суттєво утруднить розгляд справи, у зв`язку з поєднанням у спорі позовних вимог, що виникають з різних підстав, а також з необхідністю дослідження значного обсягу необхідних доказів на підтвердження правових позицій учасників процесу. Отже у даному випадку доцільність розгляду первісного та зустрічного позовів в одному провадженні не спрямована на процесуальну економію, а навпаки може призвести до порушення строків розгляду справи та не сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами.

Таким чином, за висновками суду, зустрічний позов Державного підприємства «Гарантований покупець» до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про стягнення 3% річних в сумі 7 854 928,67 грн та інфляційних втрат в сумі 4 761 475,60 грн не відповідає приписам ч.2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

У ч.6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України вказано, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Отже, виходячи з наведеного вище, зустрічний позов Державного підприємства «Гарантований покупець» підлягає поверненню заявнику.

Судом також враховано, що згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Важливим елементом верховенства права є гарантії справедливого судочинства. Так, у справі «Bellet v. France» Європейським судом з прав людини вказано, що ст.6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для реалізації цього права.

При цьому, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У справі «Golder проти Сполученого Королівства» Європейським судом з прав людини зазначено, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.

У даному випадку суд зазначає, що повернення зустрічного позову ніяким чином не призведе до порушення права на доступ до правосуддя, а є відтворення державного регулювання правил здійснення господарського судочинства.

Суд зауважу, що повернення зустрічного позову ніяким чином не обмежує права особи на доступ до правосуддя, оскільки Державне підприємство «Гарантований покупець» не позбавлене права та можливості захистити свої права та законні інтереси шляхом подання окремого позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 29.01.2019 по справі 910/8892/18, від 05.03.2019 по справі №910/9254/18 та від 09.04.2019 по справі 918/361/18.

Керуючись ст.ст, 46, 180, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Повернути зустрічну позовну заяву і додані до неї документи Державному підприємству «Гарантований покупець».

2. Роз`яснити Державному підприємству «Гарантований покупець», що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовом до господарського суду в загальному порядку.

Додаток: позовна заява №15/1657 від 09.04.2025 з доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.04.2025.

Суддя В. В. Князьков