Герб України

Рішення від 21.04.2025 по справі 910/2850/25

Господарський суд міста києва

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2025Справа № 910/2850/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни, м.Київ

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 1833,33 грн, -

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Мобільний рятувальний центр реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни про:

- визнання частково недійсним договору № 40 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти» від 08 березня 2022 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Щербакова Юлія Володимирівна та Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ідентифікаційний код - 33945453) в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі - 1 833,33 грн., зокрема: пункт 3.1. договору визнати недійсним в частині слів - «в т.ч. ПДВ 20 %: - 1 833,33 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять три гривні 33 коп.); додаток до договору № 40 від 08 березня 2022 року «Специфікація» визнати не дійсним в частині слів «Сума ПДВ (20%) 1 833,33 грн.»;

- стягнення сплаченої за договором № 40 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 08.03.2022 року суми податку на додану вартість у розмірі 1 833,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскільки покупцем товару за договором виступає Мобільний рятувальний центр реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, пункт 3.1 розділу 3 «Ціна договору» договору суперечить постанові КМУ № 178 від 02.03.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %, а не за нульовою ставкою. З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 1 833,33 грн. отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Правовою підставою позовних вимог про стягнення грошових коштів визначено ст.1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 17.03.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзиву на позов не подав, проте, про відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, з урахуванням такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвала про відкриття провадження була направлена на адресу відповідача, що визначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 02091, м.Київ,Харківське Шосе, буд.154, кв.91.

Проте, конверт із судовою кореспонденцією було повернуто на адресу суду із відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

08.03.2022 між Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Щербаковою Юлією Володимирівною (продавець) було укладено договір №40 «про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язується надати замовнику товар, що остаточно погоджується сторонами в накладних. Які є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується прийняти наданий товар від продавця та оплатити їх вартість на умовах даного договору.

У п.3.1 договору №40 від 08.03.2022 вказано, що сума договору становить 11 000 грн, в тому числі, податок на додану вартість 1833,33 грн.

Договір про закупівлю товарів набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.10.1 договору №40 від 08.03.2022).

Згідно змісту специфікації до договору №40 від 08.03.2022 товаром за договором є акумулятор заряджувальний Mercury Classic Plus у кількості 2 штук загальною вартістю 11 000 грн, з яких 1833,33 податок на додану вартість.

Згідно накладної №220221-001 від 09.03.2022 Фізичною особою-підприємцем Щербаковою Юлією Володимирівною було поставлено, Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України прийнято товар - акумулятор заряджувальний Mercury Classic Plus у кількості 2 штук загальною вартістю 11 000 грн, з яких 1833,33 податок на додану вартість.

Означений товар було оплачено покупцем, що підтверджується платіжним дорученням №230 від 09.03.2022 на суму 11 000 грн.

За твердженнями позивача, оскільки покупцем товару за договором виступає Мобільний рятувальний центр реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, пункт 3.1 розділу 3 «Ціна договору» договору суперечить постанові КМУ № 178 від 02.03.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %, а не за нульовою ставкою. З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 1 833,33 грн. отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Правовою підставою позовних вимог про стягнення грошових коштів визначено ст.1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи доводи позивача, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Одночасно, щодо предмету доказування у спорах про визнання договорів недійсними суд зазначає таке.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним в частині повинно бути доведено, укладення оспорюваного правочину, та наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод (їх частин) недійсним.

За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У п.3.1 договору №40 від 08.03.2022 вказано, що сума договору становить 11 000 грн, в тому числі, податок на додану вартість 1833,33 грн.

Наразі, судом враховано, що спірний договір міг бути укладений його сторонами без включення до нього умов щодо податку на додану вартість в розмірі 20 %, оскільки хоча податок на додану вартість і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 року в справі № 910/12764/20 та від 09.06.2022 по справі №912/1052/21.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Постановою №178 від 02.03.2022 Кабінету міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця Постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

Як вбачається зі змісту статуту Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, останній заснований на державній власності та належить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій. МРЦ ШР ДСНС України є правонаступником 1 Спеціального центру швидкого реагування та гуманітарного розмінування ДСНС України, Державного підприємства "Мобільний рятувальний центр ДСНС України" (ідентифікаційний код 33791092), Державної організації "Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін" Міністерства надзвичайних ситуацій України (ідентифікаційний код 33630478) та Державного підприємства "Київський воєнізований аварійно-рятувальний (гірничорятувальний) загін"

Мобільний рятувальний центр реагування Державної служби України створено ДСНС України і він належать до сфери управління ДСНС України. МРЦ ШР ДСНС України підпорядкований Голові ДСНС (п.1.5 статуту Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій).

Мобільний рятувальний центр реагування Державної служби України призначений для виконання заходів щодо захисту населення та територій у разі пожеж, небезпечних подій та надзвичайних ситуацій, запобігання та реагування на їх виникнення , участі у заходах територіальної оборони і антитерористичної діяльності, а також міжнародних рятувальних операцій (п.1.6 статуту Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій).

Мобільний рятувальний центр реагування Державної служби України є державною аварійно-рятувальною службою, яку створено на професійній основі, засновано на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності особового складу.

Системний аналіз вказаних вище норм права дозволяє дійти висновку, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Відтак, операції з постачання Мобільному рятувальному центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій акумуляторів за договором поставки №40 від 08.03.2022 підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

Судом встановлено, що договір №40 від 08.03.2022 укладено сторонами вже після прийняття постанови №178 від 02.03.2022 Кабінету міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», проте, п.3.1 договору вказано, що загальна вартість товару (сума договору) за ціною, визначеною у рахунку, становить 11 000 грн, в тому числі податок на додану вартість 1833,33 грн.

За таких обставин, оскільки покупцем за договором №40 від 08.03.2022 є Мобільний рятувальний центр реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, включення у п.3.1 до суми договору податку на додану вартість 1833,33 грн суперечить постанові №178 від 02.03.2022 Кабінету міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Одночасно, судом взято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.12.2021 року в справі № 910/12764/20 про те, що хоча податок на додану вартість й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку, а отже, відповідна умова договору може бути визнана недійсною.

Таким чином, з огляду на все вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позову Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни в частині вимог про визнання частково недійсним договору № 40 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти» від 08 березня 2022 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Щербакова Юлія Володимирівна та Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ідентифікаційний код - 33945453) в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі - 1 833,33 грн., зокрема: пункт 3.1. договору визнати недійсним в частині слів - «в т.ч. ПДВ 20 %: - 1 833,33 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять три гривні 33 коп.); додаток до договору № 40 від 08 березня 2022 року «Специфікація» визнати не дійсним в частині слів «Сума ПДВ (20%) 1 833,33 грн.»;

Щодо вимог Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни про стягнення сплаченої за договором № 40 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 08.03.2022 року суми податку на додану вартість у розмірі 1 833,33 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як вказувалось вище, предметом спору у розглядуваній справі є стягнення з відповідача сплаченої за договором № 40 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 08.03.2022 року суми податку на додану вартість у розмірі 1 833,33 грн

Як вбачається з представлених суду документів, а саме платіжної інструкції №2400 від 17.04.2025 на суму 1833,33 грн, відповідачем було перераховано на рахунок позивача зайво сплачений податок на додану вартість 20% за договором №40 від 08.03.2022.

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що за наслідками перерахування суми податку на додану вартість предмет спору у справі в цій частині припинив своє існування, а отже, провадження у справі в частині позовних вимог Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни про стягнення сплаченої за договором № 40 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 08.03.2022 року суми податку на додану вартість у розмірі 1 833,33 грн підлягає закриттю.

Враховуючи висновки суду щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійним пункту договору в частині, з огляду на те, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення грошових коштів підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору (а саме його припиненням після відкриття провадження по справі), суд дійшов висновку, що судовий збір в повному обсязі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/2850/25 в частині позовних вимог Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни про стягнення сплаченої за договором № 40 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 08.03.2022 року суми податку на додану вартість у розмірі 1 833,33 грн.

2. Задовольнити позовні вимоги Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни про визнання частково недійсним договору № 40 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти» від 08 березня 2022 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Щербакова Юлія Володимирівна та Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ідентифікаційний код - 33945453) в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі - 1 833,33 грн., зокрема: пункт 3.1. договору визнати недійсним в частині слів - «в т.ч. ПДВ 20 %: - 1 833,33 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять три гривні 33 коп.); додаток до договору № 40 від 08 березня 2022 року «Специфікація» визнати не дійсним в частині слів «Сума ПДВ (20%) 1 833,33 грн.»

3. Визнати частково недійсним договір № 40 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти» від 08 березня 2022 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем Щербакова Юлія Володимирівна та Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі - 1 833,33 грн., зокрема: пункт 3.1. договору визнати недійсним в частині слів - «в т.ч. ПДВ 20 %: - 1 833,33 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять три гривні 33 коп.); додаток до договору № 40 від 08 березня 2022 року «Специфікація» визнати не дійсним в частині слів «Сума ПДВ (20%) 1 833,33 грн.».

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Щербакової Юлії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) на користь Мобільного рятувального центру реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04202, м.Київ, вул.Вишгородська, буд.150, ЄДРПОУ 33945453) судовий збір в сумі 6056 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 21.04.2025

Суддя В.В. Князьков

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.04.2025
Оприлюднено22.04.2025
Номер документу126738922
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них

Судовий реєстр по справі —910/2850/25

Рішення від 21.04.2025

Господарське

Господарський суд міста Києва

Князьков В.В.

Ухвала від 17.03.2025

Господарське

Господарський суд міста Києва

Князьков В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні