Рішення
від 07.04.2025 по справі 910/12374/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2025Справа № 910/12374/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна"

до 1) Фонду державного майна України

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державне підприємство "Готель "Козацький"

про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, визнання переважного права та витребування частки з чужого незаконного володіння

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Кухарук Владислав Олександрович - представник за ордером серії СВ №1061308 від 10.08.2023;

від відповідача-1: Руденко Катерина Миколаївна - у порядку самопредставництва;

від відповідача-2: Слуцька Наталія Станіславівна - представник за довіреністю у порядку передоручення від 29.08.2024;

від третьої особи: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" (далі - ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - Фонд, ФДМ, відповідач-1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (далі - СТОВ "Надія", відповідач-2), в якому просило суд:

1) визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" №124 від 13.08.2024, який було укладено між Фондом та СТОВ "Надія" (вимога 1);

2) застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" №124 від 13.08.2024, який було укладено між Фондом та СТОВ "Надія", шляхом повернення його сторін у попереднє становище (вимога 2);

3) визнати за ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" переважне право на викуп частки у простому товаристві за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) від 03.10.2000, що перебуває у складі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" (вимога 3).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" на підставі Договору про спільну Інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) від 03.10.2000 (далі - Договір про спільну діяльність) належить частка (пай) у розмірі 39,28% в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513), що також підтверджується остаточним арбітражним рішенням Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма від 30.09.2011 (у редакції 20.10.2011, із змінами, внесеними Постановою №3 від 20.10.2011) у справі №V 001/2011, яке було визнано на території України ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2014 у справі №761/7764/14-ц, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.06.2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2014, та надано дозвіл на примусове виконання вищезазначеного рішення іноземного суду;

- однак Фонд у порушення статей 1, 4, 5, 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" під час приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" (далі також - ЄМК ДП "Готель "Козацький", Об`єкт приватизації) приватизувало майно, яке не належало Державному підприємству;

- Фондом не було визначено стартову ціну Об`єкта приватизації у відповідності до приписів частини 4 статті 22 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна";

- всупереч приписам абзацу 7 частини 1 статті 10, частини 4 статті 22 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" Фондом не було проведено інвентаризації Об`єкта приватизації;

- Фондом не було відображено в інформаційному повідомленні реальні основні показники господарської діяльності за останні три роки та за останній звітний період Об`єкта приватизації - порушення абзацу 23 частини 3 статті 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна";

- Фондом порушено переважне право співвласників на викуп часток у простому товаристві, що є недотриманням частини 1 статті 16 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна";

- незважаючи на положення частини 1 статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та частини 2 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", Фонд відчужив через процедуру приватизації військове майно без відповідного рішення Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) на відчуження військового майна;

- на момент укладення оскаржуваного договору кожна зі сторін такого правочину знала, що у складі ЄМК ДП "Готель "Козацький" знаходиться майно, яке не належить лише третій особі. Тобто, сторони достовірно знали, та усвідомлювали що вчиняють правочин щодо спільного майна учасників Договору про спільну діяльність без належних на те повноважень;

- відчуження в рамках приватизації Об`єкта приватизації частки в об`єкті спільної діяльності, яка належить позивачу, є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 задоволено самовідвід судді Господарського суду міста Києва Спичака О.М. від розгляду вищезазначеної позовної заяви. Матеріали позовної заяви у справі №910/12374/24 передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 15.10.2024 вказана позовна заява передана на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12374/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.11.2024. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Державне підприємство "Готель "Козацький" (далі - Державне підприємство). Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

06.11.2024 через систему "Електронний суд" СТОВ "Надія" подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що рішення суду, в тому числі й міжнародного арбітражу, є не підставою виникнення права власності на майно, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 у справі №32/612, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012, яка також залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2012, визнано недійсним Договір про спільну діяльність (постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2012 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін, а ухвалою Вищого господарського суду України від 17.12.2012 по справі №32/612 було відмовлено у допуску справи до Верховного Суду України);

- оскільки недійний Договір про спільну діяльність не створює для його сторін прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю, позивач не набув право власності на нерухоме майно, відтак його права не є порушеними;

- обрані позивачем способи захисту є неналежними та неефективними, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;

- СТОВ "Надія" є добросовісним набувачем, відповідно, втручання у права відповідача-2 шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу є неприйнятним та таким що не відповідає засадам цивільного законодавства.

08.11.2024 через загальний відділ діловодства суду Фонд подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Договір про інвестиційну діяльність було визнано недійсним у судовому порядку (справа №32/612);

- доводи позивача про порушення абзацу 7 частини 1 статті 10 та частини 4 статті 22 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є безпідставними, оскільки аукціонна комісія встановила стартову ціну Об`єкта приватизації у розмірі 155 486 115,75 грн (без ПДВ) згідно з довідкою Державного підприємства, наданої листом від 10.06.2024 №75, а відповідно до абзацу 4 пункту 74 розділу V Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" на період дії правового режиму воєнного стану інвентаризація об`єкта приватизації (його складових) не здійснюється;

- доводи позивача про недотримання Фондом частини 1 статті 16 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є безпідставними, оскільки об`єктом приватизації виступав єдиний майновий комплекс, а не акції (частка), що належать державі у статутному капіталі господарського товариства;

- обрані позивачем способи захисту є неналежними та неефективними, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 10.12.2024.

09.12.2024 через загальний відділ діловодства суду від ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останнє, окрім вищезазначених вимог, також просило суд витребувати згідно частини 1 статті 387 ЦК України від СТОВ "Надія" на свою користь - частку у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513) (вимога 4).

10.12.2024 через загальний відділ діловодства суду від ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" надійшли відповіді на відзиви, в яких останній, окрім аргументів вказаних у позові, також зазначив, що судові рішення у справі №32/612 є чинним, але прийняті з порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з чим ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" звернулося до Європейського суду з прав людини (заява №1752/13);

- визнання договору недійсним не призводить до автоматичної відміни всіх правових наслідків, які виникли на підставі такого правочину, тобто визнання договору недійсним не є самостійною підставою для повернення отриманого за таким правочином;

- оскільки сторони не були повернуті у становище, яке існувало до укладення Договору про спільну діяльність, судами в межах справи №32/612 було відмовлено у застосуванні наслідків недійсності вказаного правочину і не існує жодного судового рішення, що позбавило б позивача права власності на вказаний об`єкт, яке виникло на підставі правочину, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" продовжує володіти часткою в об`єкті спільної діяльності за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3, яка складає - 39,28%, до цього часу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 14.01.2025.

12.12.2024 через систему "Електронний суд" СТОВ "Надія" подало письмові пояснення, в яких просило суд залишити заяву про зміну предмета позову без руху у зв`язку з недоплатою судового збору.

18.12.2024 через систему "Електронний суд" СТОВ "Надія" подало заперечення на відповідь на відзив, в яких просило відмовити у задоволенні позову, окрім підстав вказаних у позові, також у зв`язку з тим, що правовий режим майна Державного підприємства, заснованого на державній власності, міг бути змінений тільки шляхом приватизації, відтак спірне майно за актом від 25.04.2003 не передавалося у спільну часткову власність;

- у межах справи №32/612 судами не було встановлено, що Договір про спільну діяльність суперечить інтересам держави та суспільства, а тому були відсутні підстави для застосування приписів статті 208 ГК України;

- за позивачем не було проведено державної реєстрації права власності на частину спірного нерухомого майна, а тому не відбувся перехід прав володіння, користування та розпорядження на зазначене майно.

23.12.2024 через загальний відділ діловодства суду від Фонду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві, а заяву про зміну предмета позову - залишити без розгляду.

24.12.2024 через загальний відділ діловодства суду ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" подало клопотання про долучення доказів доплати судового збору у розмірі 689 543,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про зміну предмету позову та відкладено підготовче засідання у справі на 28.01.2025.

23.01.2025 через систему "Електронний суд" СТОВ "Надія" подало письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2025.

07.02.2025 через загальний відділ діловодства суду ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" подало письмові пояснення, в яких, окрім доводів вказаних у попередніх заявах по суті справи, наголосило на необхідності застосування до спірних правовідносин нормативно-правових актів, які були чинними на момент укладення Договору про спільну діяльність.

11.02.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" подало додаткові письмові пояснення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 03.03.2025.

28.02.2025 через загальний відділ діловодства суду ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" подало письмові пояснення, в яких позивач додатково вказав, що визнання недійсним Договору про спільну діяльність не позбавило ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" прав, які виникли на підставі такого правочину, оскільки, за відсутності застосування наслідків недійсності такого договору сторони перебувають у тому самому стані, що і на момент його дійсності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 18.03.2025.

14.03.2025 через загальний відділ діловодства суду ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" подало письмові пояснення разом з доказами.

У судовому засіданні 18.03.2025 представник відповідача-2 заперечив проти долучення до матеріалів справи доказів, подані до суду 14.03.2025 разом із поясненнями.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва відмовлено у прийнятті доказів, подані до суду 14.03.2025 разом із поясненнями.

Також у цьому судовому засіданні представник ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд позов задовольнити.

Представники ФДМ України та СТОВ "Надія" заперечили проти позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 призначено судове засідання для оголошення судового рішення на 07.04.2025.

У судовому засіданні 07.04.2025 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позові вимоги ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" частково обґрунтованими.

24.04.1993 Наказом Міністра оборони України №81, з метою якісного обслуговування особового складу Збройних Сил України було засновано підприємство Міністерства оборони - Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України (далі - Державне підприємство).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.3., 1.4. Статуту Готель "Козацький" являється державним підприємством, заснованим на загальнодержавній власності. Засновником Готелю являється Міністерство оборони України. Готель діє як самостійна юридична особа, має самостійний баланс і рахунок у банках, печатку і штампи. Готель має всі права і обов`язки. Передбачені законодавством для юридичних осіб.

Згідно з пунктом 3.2. майно Готелю закріплене за ним як державна власність, належить йому на праві повного господарського відання.

За Актом прийняття (передачі) на баланс будівель і споруд №1 (регістр номер 144/1/) від 16.05.1993 (затверджений 17.05.1993) на підставі наказу Міністра оборони України №81 від 24.04.1993 передано на баланс Державному підприємству, зокрема військове містечко №276 (номер будівлі за генпланом №276 (1), що розташоване за адресою: вулиця Михайлівська, 1/3 (головний корпус готелю).

03.10.2000 між Державним підприємством (за текстом договору - Підприємство), Компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД" (за текстом договору - Carlton Trading LTD, Інвестор-1) та ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" (за текстом договору - Інвестор-2) був укладений договір про спільну Інвестиційну діяльність за участю Іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) (далі - Договір про спільну діяльність), відповідно до пункту 1.1. якого для досягнення соціального ефекту, розвитку готельного бізнесу в України та з метою отримання прибутку Учасники даного договору зобов`язуються шляхом об`єднання майна (включаючи інвестиції) і зусиль здійснювати Спільну діяльність, яка включатиме:

Спільну інвестиційну діяльність з будівництва, реконструкції та переобладнання Об`єктів Спільної діяльності в місті Києві (підпункт 1.1.1.);

Спільну господарську діяльність з подальшої експлуатації Об`єктів Спільної діяльності (надання готельних та інших послуг, лізингу), включаючи реалізацію спільно придбаного або набутого іншим чином майна (підпункт 1.1.2.);

Відповідно до підпунктів 1.2.2. та 1.2.3. пункту 1.2. договору Спільна Інвестиційна діяльність буде спрямована на вирішення таких господарських завдань:

- реконструкція (переобладнання) будівлі Підприємства за адресою: вулиця Михайлівська, 1/3 (перший або центральний корпус) з можливим виділенням окремих черг, пускових комплексів або груп приміщень (у редакції додаткової угоди №3 від 07.06.2007);

- будівництво нової будівлі (нове будівництво), що примикатиме до будівлі Підприємства за адресою: вулиця Михайлівська, 1/3 (другий корпус).

У відповідності до пункту 4.1. договору ведення спільних справ щодо виконання умов договору і представництво перед третіми особами від імені Учасників Спільної Діяльності доручається Підприємству.

За умовами пункту 4.2. договору для ведення спільних справ за цим договором у складі Підприємства створюється виконавчий орган - Дирекція Спільної діяльності.

Згідно з пунктом 5.1. договору з метою реалізації завдань Спільної діяльності та досягнення цілей даного Договору Учасники здійснюють Внески.

Перші внески Інвестора-1 та Інвестора-2 становить по 100 000,00 доларів США кожен (пункт 5.4.).

Відповідно до пункту 5.5. Договору про спільну діяльність Підприємство здійснює свої внески в спільну діяльність шляхом передачі у Спільну діяльність, зокрема будівлі Підприємства по вулиці Михайлівська, 1/3 (перший корпус).

Внески вважаються переданими у Спільну власність з моменту підписання акту приймання-передачі будівлі чи права користування (щодо внесків матеріальних і нематеріальних активів) або з дати надходження грошових коштів на Окремий рахунок (щодо грошових Внесків) (пункт 5.10. договору).

Внесок (Вклад) - все те, що Учасник вносить у Спільну діяльність (Спільне майно), в тому числі але не виключно - грошові кошти, інше майно, майнові та немайнові права, професійні та інші знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки тощо, які використовуються для проведення (у редакції додаткової угоди №01-А від 21.10.2004).

Спільне майно - майно, включаючи грошові кошти, матеріальні та нематеріальні активи, внесене Учасниками Договору для здійснення Спільної діяльності, створене або придбане в результаті Спільної діяльності, включаючи об`єкти незавершеного будівництва, облік якого згідно з умовами Договору веде Учасник-1 і яке відображається в Окремому балансі (у редакції додаткової угоди №01-А від 21.10.2004).

Пай (Сумарний пай) - частка Учасника у Спільному майні (у тому числі у прибутках), зобов`язаннях та відповідальності, яка визначається по кожному Об`єкту Спільної Діяльності та в цілому по Договору як співвідношення (у відсотках) суми фактичних Внесків будь-якого Учасника договору по кожному Об`єкту Спільної Діяльності чи в цілому по Договору до суми (загальної суми) Внесків за період Спільної Діяльності (на певну дату) у порядку, визначеному п.9.1. цього Договору.

Відповідно до пункту 9.2. договору майно (у тому числі майнові права) та грошові кошти, що передані Учасниками договору на Окремий баланс, а також створені, одержані або придбані у процесі Спільної діяльності та відображені на Окремому балансі, складають їх Спільне (часткове) Майно (у редакції додаткової угоди №01-А від 21.10.2004).

Рішенням Міністерства оборони України №148/639 від 27.03.2003 року надано згоду на передачу будівель за адресами: вул. Михайлівська 1/3, та провулку Шевченка, 5 на баланс спільної діяльності за Договором про спільну діяльність.

За Актом приймання (передачі) будинків, споруд, і територій від 23.04.2003 (затверджений 25.04.2003) на підставі Договору про спільну інвестиційну діяльність та Листа Держсекретаря МО України №148/639 від 27.03.2003 Державне підприємство передало, а Дирекція спільної інвестиційної діяльності прийняла, зокрема будівлю за адресою: вулиця Михайлівська 1/3 (№ будинку по генплану 276/1).

Починаючи з 2003 року зазначені вище об`єкти спільної діяльності починають обліковуватися на окремому балансі спільної діяльності відповідно до Договору про спільну інвестиційну діяльність.

24.12.2004 учасниками Договору про спільну діяльність було укладено додаткову угоду №01- В, якою були внесені зміни до п. 7.5-7.10 Договору про спільну діяльність. Відповідно до зазначеного правочину Державне підприємство зобов`язався сплачувати іншим учасникам Договору про спільну діяльність мінімальний річний прибуток, який розраховується, як добуток внесків інвесторів та найбільшого розміру облікової ставки НБУ за підсумками кожного року.

У грудні 2007 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фонду державного майна України в якій позивач просив:

1) визнати недійсним договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) від 03.10.2000, що був укладений між Державним підприємством, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" та Компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД";

2) визнати право державної власності на будівлі по провулку Шевченка, 5, що в місті Києві, будівлі по вул. Михайлівській, 1/3 (перший корпус), що в місті Києві, приміщення гуртожитку по вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, що в місті Києві;

3) визнати за державою право користування земельною ділянкою розміром 1235 квадратних метрів, що знаходиться під будівлею по провулку Шевченка, 5 в місті Києві та право користування земельною ділянкою розміром 2425 квадратних метрів по вул. Михайлівській, 1/3 в місті Києві.

У зв`язку з порушенням ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2007 провадження у справі №45/26 наказом Державного підприємства №1 від 08.01.2008 "Про облікову політику на підприємстві" вирішено здійснювати у 2008 господарському році організаційні заходи щодо порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, складання та подання звітності без урахування положень договору про спільну інвестиційну діяльність від 03.10.2000 до вирішення питання по справі у судовому порядку по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2008 у справі №45/26 позов Фонду державного майна України залишено без розгляду на підставі п.5 ст.81ГПК (неявка, невиконання вимог ухвал суду).

11.03.2009 Контрольно-ревізійним управлінням в місії Києві складено Акт №072-30/225, в якому серед іншого зазначено про неправомірність наказу Державного підприємства №1 від 08.01.2008.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що Державне підприємство "Готель "Козацький" безпідставно почало обліковувати на своєму балансі майно спільної діяльності, яке на той момент вже мало статус спільного майна учасників договору про спільну інвестиційну діяльність.

Крім цього, судом встановлено, що у листопаді 2007 року ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України "Готель Козацький" про зобов`язання його виконувати належним чином взяті зобов`язання за Договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора від 03.10.2000 щодо використання спільного майна. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконуються зобов`язання за вказаним Договором.

20.11.2007 за вказаним позовом порушено провадження у справі №32/612.

Під час розгляду справи позивачем була подана заява про відмову від позовних вимог, за якою він також просив припинити провадження у справі.

Додатковою угодою №4 від 14.05.2010 внесено зміни до пунктів 14.4., 14.5. Договору про спільну діяльність, за яких будь-який спір, що виникає з умов вказаного правочину передається на розгляд Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма.

Вважаючи, що Державним підприємством порушено умови Договору про спільну діяльність інші учасники такого правочину 29.12.2010 подали прохання про арбітраж до Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм з позовною заявою.

10.08.2011 Державним підприємством Міністерства оборони України "Готель Козацький" (надалі також - позивач за зустрічним позовом) було подано до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" (надалі також - відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним Договору про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи) від 03.10.2000 та застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Арбітражним інститутом Торгової палати м. Стокгольма ухвалено остаточне арбітражне рішення 30.09.2011 (в редакції 20.10.2011, із змінами, внесеними Постановою №3 від 20.10.2011) у справі №V 001/2011 за позовом Карлтон Трейдінг ЛТД, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України.

Арбітражем прийнято наступне рішення, зокрема:

1. Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03.10.2000 з урахуванням додаткових угод до нього (Додаткова угода №1 від 02 березня 2001 р.; Додаткова угода №2 від 12 січня 2004 р.; Додаткова угода №01-А від 21 жовтня 2004 р.; Додаткова угода №01-В від 24 грудня 2004 р. Додаткова угода №3 від 07 червня 2007 р.; Додаткова угода №4 від 14 травня 2010 р.) є обов`язковим для сторін.

2. Частка (сумарний пай) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03.10.2000 у цілому складає в грошовому вираженні 29 347 881,13 гривень, у відсотковому вираженні 40,59%.

3. Частка (сумарний пай) Карлтон Трейдінг ЛТД у спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року в цілому складає в грошовому вираженні 533000,00 гривень, у відсотковому вираженні 0,74%.

4. Частка (сумарний пай) Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України у спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року в цілому складає в грошовому вираженні 42 407 044,00 гривень, у відсотковому вираженні 58,67%.

5. Частки (паї) в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3, складають відповідно:

(1) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в грошовому вираженні 24 683 769,64 гривень, у відсотковому вираженні 39,28%.

(2) Карлтон Трейдінг ЛТД в грошовому вираженні 533 000,00 гривень, у відсотковому вираженні 0,86%.

(3) Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в грошовому вираженні 37 615 186,00 гривень, у відсотковому вираженні 59,86%.

8. Зобов`язано Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України обліковувати об`єкти спільної діяльності на окремому балансі (балансі спільної діяльності), як спільну часткову власність ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України.

9. Уповноважено ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" на ведення загальних (спільних) справ за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року, зобов`язано Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України передати ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" повноваження учасника договору, якому доручено ведення загальних (спільних) справ.

10. Стягнуто з Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" мінімальний гарантований прибуток з урахуванням індексу інфляції в розмірі 11 208 380,18 гривень, відсотки - 492 312,65 гривень.

11. Стягнуто з Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь Карлтон Трейдінг ЛТД мінімальний гарантований прибуток з урахуванням індексу інфляції в розмірі 204 029,74 гривень, відсотки - 8 967,33 гривень.

12. Сторони несуть солідарну відповідальність за сплату арбітражних витрат. У відносинах між сторонами обов`язок виплати арбітражних витрат покладається на Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в сумі розміру 90000 євро та 29000 шведських крон, в іншій частині - на ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" та Карлтон Трейдінг ЛТД солідарно.

13. Стягнуто з Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" арбітражні витрати в розмірі 90 000,00 Євро та 29 000,00 шведських крон, протягом 20 днів з моменту отримання цього Рішення.

14. Стягнуто з Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України на користь ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" витрати на представника в розмірі 95000,00 гривень (дев`яносто п`ять тисяч гривень), протягом 20 днів з моменту отримання цього Рішення."

Однак рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 у справі №32/612, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2012, провадження у справі щодо позовних вимог ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до Державного підприємства "Готель "Козацький" припинено.

Зустрічний позов Державного підприємства "Готель "Козацький" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" задоволено частково.

Визнано недійсним Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи), укладений 03.10.2000 між Державним підприємством "Готель "Козацький", компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна". В іншій частині зустрічного позову (щодо наслідків недійсності) було відмовлено.

У березні 2014 року компанія "Карлтон Трейдінг ЛТД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з даним клопотанням з тих підстав, що рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 30 вересня 2011 року із змінами, внесеними постановою від 20 жовтня 2011 року № 3 у справі V (001/2011) набрало законної сили, боржник був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, приймав участь у розгляді справи, отримав копію рішення, не виконує у добровільному порядку дане судове рішення, а тому просили винести ухвалу про надання дозволу на примусове виконання остаточного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Королівство Швеція) від 30 вересня 2011 року (в редакції 20 жовтня 2011 року із змінами, внесеними постановою від 20 жовтня 2011 року № 3) у справі V (001/2011) та видати виконавчі листи.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.06.2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2014 у справі №761/7764/14-ц, (далі - Ухвала про визнання) задоволено клопотання Карлтон Трейдінг ЛТД (Carlton Trading Ltd), ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Надано дозвіл на примусове виконання остаточного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма ухваленого 30.09.2011 року (в редакції 20.10.2011р., із змінами, внесеними Постановою №3 від 20.10.2011р.) у справі № V 001/2011 за позовом Карлтон Трейдінг ЛТД, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України.

08.05.2014 на виконання вищезазначеної ухвали були видані виконавчі листи, на підставі яких були відкриті відповідні виконавчі провадження.

15.06.2021 Міністерство оборони України (далі - Міністерство) листом №220/4004 звернулося до ФДМ з пропозицією про приватизацію у 2021 році цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3.

Наказом ФДМ №1460 від 19.08.2021 єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України внесено до Додатку 2 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємства і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду".

Наказом ФДМ №1460 від 19.08.2021 було прийнято рішення про приватизацію єдиного Майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України (Об`єкт приватизації).

15.02.2022 ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило, зокрема виключити зі складу Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України об`єкти спільної діяльності (спільне майно), яке згідно рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 30.09.2011 у справі №V 001/2011 належить ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", та які знаходяться за адресою, зокрема: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2022 у справі №910/2510/22 було відкрито провадження (суддя Сівакова В.В.).

Однак ухвалою Господарського суд міста Києва від 06.10.2022 позовну заяву ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" у справі №910/2510/22 було залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України - неявка.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 23.02.2024 №149-р вирішено передати єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління ФДМ України у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію.

14.03.2024 ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" звернулося з вимогою №14-03/24 до ФДМ України, в якій, зокрема просило виключити зі складу Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України об`єкти спільної діяльності (спільне майно), яке згідно рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 30.09.2011 у справі №V 001/2011 належить ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", а саме частку в розмірі 39,28% в майновому комплексі, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3.

Листом №10-21-10290 від 15.04.2024 ФДМ України відмовив ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" у виконанні зазначеної вище вимоги у зв`язку з визнанням договору про спільну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи) від 03.10.2000 недійсним у судовому порядку (справа №32/612) та залишенням ухвалою Господарського міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/2510/22 позову ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" без розгляду.

19.04.2024 позивач звернувся до Фонду з новою вимогою №11-04/24, в якій зазначив, що ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" не відмовляється від свого переважного права на викуп частки ДП "Готель "Козацький" у простому товаристві, яке було утворене на підставі Договору про спільну діяльність. Окрім того у вимозі Позивач вказав, що ФДМ України без пропозиції на реалізацію переважного права ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" не має права проводити аукціон з продажу ЄМК ДП "Готель "Козацький".

Вимога Позивача від 19.04.2024 року була проігнорована Відповідачем-1, останній не надав жодної відповіді на зазначений документ.

21.05.2024 року ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в якому просило виключити з ЄМК ДП "Готель "Козацький" частки Позивача в об`єкта спільної діяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі №910/6215/24 (суддя Літвінова М.Є.) було відкрито провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 зупинено провадження у справі №910/6215/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/12374/24.

24.06.2024 року на офіційному веб-сайті ФДМ України було опубліковане Інформаційне повідомлення про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - ЄМК ДП "Готель "Козацький" (код ЄДРПОУ - 14303572).

У червні 2024 року, на офіційному вебсайті Прозорро.Продажі, за посиланням: https://prozorro.sale/planning/RAS001-UA-20240405-25415/ з`явилась інформація про об`єкт приватизації, а саме Єдиний майновий комплекс державного підприємства "Готель "Козацький" (лот ID: RAS001-UA-20240405-25415 | 660faf4ca65dl99a0937392a).

18.07.2024 відбувся електронний аукціон з продажу ЄМК ДП "Готель "Козацький", переможцем якого стало СТОВ "Надія". Ціна продажу лоту 480 001 200,00 грн (разом із ПДВ).

18.07.2024 директором СТОВ "Надія" був підписаний протокол про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240626-22696 (далі - Протокол електронного аукціону).

25.07.2024 ФДМ України наказом №1699 затвердив Протокол електронного аукціону.

13.08.2024 за результатами вказаного електронного аукціону між СТОВ "Надія" та ФДМ України було укладено договір №124 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" (код ЄДРПОУ 14303572) за ціною 480 001 200,00 грн (разом із ПДВ).

15.11.2024 між ФДМ України та СТОВ "Надія" було підписано акт №4 приймання-передачі об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу державного підприємства "Готель "Козацький" (код ЄДРПОУ 14303572).

У зв`язку з укладенням зазначеного вище документу за Відповідачем-1 було зареєстроване право власності на вищезазначений об`єкт, який знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, Загальна площа (кв.м): 9513).

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що спір у справі, яка розглядається, пов`язаний із захистом права власності на частку у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513).

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності (стаття 386 ЦК України). Зокрема право власності може бути захищено шляхом речово-правових засобів: пред`явлення віндикаційного та негаторного позовів; також шляхом допоміжно речово-правових засобів захисту, у формі пред`явлення позову про визнання права власності тощо.

Відповідно до норм статей 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі №522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункти 38-39), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168).

Отже, власник, майно якого вибуло з його законного володіння, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).

Подібна правова позиція викладена у пунктах 143-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №204/8017/17, яка враховується судом в силу частини четвертої статті 236 ГПК України при розгляді даної справи.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (пункт 8.2).

За встановлених у цій справі обставин та спрямованість заявлених позовних вимог на повернення майна, суд вважає, що задоволення вимог про визнання недійсним договору (позовна вимога 1) та застосування наслідків недійсності правочину (позовна вимога 2) не призведе до відновлення права, яке ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" вважає порушеним.

Позовна вимога про визнання переважного права на викуп частки у простому товаристві за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) від 03.10.2000 (позовна вимога 3) не підлягає задоволенню, оскільки позивач має переважне право на придбання лише належних іншим учасника простого товариства часток в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513), загальною кількістю 60,72%. Оскільки порушення відбулось шляхом відчуження 100% частки, у тому числі частки, що належить позивачу, тому визнання переважного права на викуп частки у простому товаристві не є ефективним способом захисту прав позивача у даному спорі, оскільки не призводить до відновлення його порушеного права.

Крім цього, суд зауважує, що приписами частини 4 статті 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Таким чином, вимога позивача про визнання за ним переважного права на викуп частки є неналежним способом захисту.

Отже, у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу №124 від 13.08.2024 (вимога 1) необхідно відмовити з підстав обрання неефективного та неналежного (стосовно вимоги 3) способів захисту. Вимога про застосування наслідків недійсності вищевказаного правочину (вимога 2) також не підлягає задоволенню, з огляду на її похідний характер від вимоги про визнання правочину недійсним (вимога 1).

Вирішуючи спір про витребування майна (вимога 4), суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України у справі №1-7/99 від 09.02.1999 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як було встановлено судом, Договір про спільну діяльність було укладено між Державним підприємством, Компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД" та ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" 03.10.2000, а тому для визначення правової природи спірного майна необхідно керуватися актами законодавства, які були чинні на момент укладення вказаного договору.

Частиною 1 статті 4 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР у редакції, чинній на момент укладення Договору про спільну діяльність) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (абзац 1 частини 2 статті 4 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 151 ЦК УРСР в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Статтею 41 ЦК УРСР було передбачено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться (стаття 161 ЦК УРСР).

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору від 03.10.2000, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором про сумісну діяльність, за яким, відповідно до частини 1 статті 430 ЦК УРСР сторони зобов`язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.

Згідно зі статтею 432 ЦК УРСР для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Як було раніше зазначено, відповідно до підпунктів 1.2.2. та 1.2.3. пункту 1.2. договору Спільна Інвестиційна діяльність буде спрямована на вирішення таких господарських завдань:

Пунктом 5.3. Договору про спільну діяльність встановлено, що Інвестор-1 та Інвестор-2 (ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна") будуть вносити на Баланс Спільної діяльності грошові кошти у обсязі, визначеному Бюджетом Спільної Діяльності, для фінансування:

- проведення проектно-вишукувальних робіт і розробки проектно-кошторисної документації по будівництву та реконструкції об`єктів, зазначених в розділі 1 Договору;

- виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт у відповідності з проектно-кошторисною документацією;

- придбання обладнання (встановлення та передачу його в експлуатацію) для приміщень ОСД, включаючи оплату необхідних монтажних і пуско-налагоджувальних робіт.

Інвестор-1 та Інвестор-2 (ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна") у рівних частках (у співвідношенні 50:50) будуть інвестувати грошові кошти (профінансують витрати) у реконструкцію і будівництво Об`єктів Спільної діяльності.

Перші внески Інвестора-1 та Інвестора-2 становить по 100 000,00 доларів США кожен (пункт 5.4.).

Отже, зі змісту умов Договору про спільну діяльність вбачається та підтверджується матеріалами справи, що внесення внесків сторонами на здійснення спільної інвестиційної діяльності передбачалося в різних формах - зокрема, майно, майнові права, грошові кошти.

При цьому, передання грошових коштів, зокрема, підтверджується листом Державного секретаря Міністерства оборони України від 10.03.2003 (т. 1, а.с. 56), Балансом на 30.09.2003 (т. 1, а.с. 60-62), Звітом про доходи, одержані учасниками договору про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи (т. 1, а.с. 63, 64) та Актом ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства за період з 01.01.2006 по 01.09.2007 №072/30/225 від 11.03.2009 (т. 1, а.с. 92-100).

Також судом встановлено, що додатковою угодою №4 від 14.05.2010 внесено зміни до пунктів 14.4., 14.5. Договору про спільну діяльність, за яких будь-який спір, що виникає з умов вказаного правочину передається на розгляд Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма.

У постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №824/123/22 визначено правову природу арбітражної угоди та вказано, що по суті це - процесуальний договір, хоча й може міститися в приватному-правовому договорі. Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 04.03.2024 у справі №824/97/22, від 21.03.2024 у справі №824/99/22.

У постанові Верховного Суду у справі № 911/1766/22 від 30.08.2024 Об`єднана палата погодилась з вищезазначеними висновками Верховного Суду та вказала, що на відміну від звичайного цивільного чи господарського договору як угоди, що має матеріально-правову природу, третейська/арбітражна угода є домовленістю сторін процесуального характеру. Відтак до неї не підлягають застосуванню ст. 16 ЦК та ст. 20 ГПК, які передбачають такий спосіб захисту як визнання правочину недійсним. Недійсність угоди регулюється Законом "Про третейські суди", Законом "Про міжнародний комерційний арбітраж", чинними для України міжнародними договорами (Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961, Нью-Йоркська Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за доцільне вказати, що остаточним арбітражним рішенням Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма від 30.09.2011 (в редакції 20.10.2011, із змінами, внесеними Постановою №3 від 20.10.2011) у справі №V 001/2011 за позовом Карлтон Трейдінг ЛТД, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" до Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України (т. 3, а.с. 72-97), було встановлено, що: "… у Відповідача до Позивачів протягом спільної діяльності не було жодних претензій в частині розміру чи строків інвестування. Це свідчить про те, що Позивачі виконували свої зобов`язання перед Відповідачем і робили це сумлінно (пункт 149).

150. Матеріалами справи і свідченнями всіх свідків, допитаних у ході слухань, підтверджується фактичне внесення Позивачами у передконфліктний період (до 2008 року) інвестицій (внесків у спільну діяльність) в заявленому обсязі, що також відображено в банківських документах , протоколах засідань Комітету з управління.

152. Після 01.01.2008 року Позивачі продовжували здійснювати грошові внески у спільну діяльність, необхідність яких була підтверджена Комітетом по управлінню. Зокрема, діючи на підставі та на виконання рішення Комітету по управлінню, прийнятого 23 серпня 2007 р. та оформленого протоколом №25 Карлтон Трейдінг Україна 20 червня 2008 року по платіжному дорученню №2230 з призначенням платежу "Інвестиційний внесок за Договором № 1 від 28.02.2001 р." перерахувало на рахунок спільної діяльності в АКБ "УКРСОЦБАНК" 20000000,00 грн (Довідка ПАО "КОНВЕРСБАНК", стор. 132 , Звіт ТОВ "БДО", стор. 3), з яких 18 000 000,00 грн. направлені в об`єкт спільної діяльності, розташований за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3; 2 000 000,00 грн. - в об`єкт спільної діяльності, розташований за адресою: м. Київ, пров. Шевченко, 5.

153. Ці грошові кошти були зараховані на рахунок спільної діяльності, необхідність їх внесення та цільове призначення визначені Комітетом з управління.

154. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ця сума в розмірі 20 000 000,00 грн. є інвестиціями Карлтон Трейдінг Україна та повинна враховуватися у якості внеску у спільну діяльність при розподілі часток.

156. Відповідно до виписок по банківському рахунку в ПАО "СІТІБАНК" та інших матеріалів справи Карлтон Трейдінг Україна в 2008 - 2010 р.р. неодноразово проводило прямі виплати контрагентам за зобов`язаннями, які виникли у зв`язку із здійсненням спільної діяльності. Невиконання цих обов`язків перешкоджало реалізації проекту. В зв`язку з бездіяльністю Відповідача, який самоусунувся від виконання зобов`язань учасника, який веде спільні справи, за вказівкою Директора спільної діяльності Т.Г. Троцюка Карлтон Трейдінг Україна погашало спільні борги учасників Спільної діяльності по укладеним договорів, які пов`язані, зокрема, з продовженням архітектурних завдань (платіж від 19 березня 2008 р. ), розробкою архітектурної документації (платіж від 22 квітня 2008р. ), здійснюючи платежі безпосередньо третім особам - контрагентам Відповідача (сервісним, проектним, контрольним та наглядовим органам).

159. Таким чином, ці платежі на загальну суму 467 557, гри. відповідають критеріям, вказаним в п. 2.2. Договору та підлягають зарахуванню в якості інвестицій (внеску) в спільну діяльність Карлтон Трейдінг Україна.

160. Як слідує з показань свідків, наданих під час слухань справи, Карлтон Трейдінг Україна та Карлтон Трейдінг ЛТД ніяких виплат, в тому числі повернення грошових коштів, від Відповідача не отримували. Відповідач, в свою чергу, додаткових внесків не вносив.

161. Факт перерахування Позивачами в період з березня 2001 р. по лютий 2010 р. грошових коштів на окремий рахунок, відкритий для здійснення розрахунків в межах спільної діяльності, та відомості про розмір цих платежів, а також факт здійснення та загальна сума платежів Позивачів по зобов`язанням Відповідача в інтересах спільної діяльності підтверджується висновками, які містяться у Звіті ТОВ "БДО".

162. Таким чином, загальний об`єм інвестицій (внесків в спільну діяльність) Карлтон Трейдінг Україна склав 29 347 881,12 грн., Карлтон Трейдінг ЛТД - 100 000,00 доларів США (еквівалентно 533 000,00 грн.).

163. На виконання обов`язку по внесенню внесків в спільну діяльність Відповідач в порядку та у формі, передбаченій п. 5.5. Договору, вніс до спільної власності пойменовані в п.5.5. Договору об`єкти нерухомості (будівля № 1, розташована за адресою: м. Київ, пров. Шевченко, 5; будівля № 2, розташована за адресою: м. Київ вул. Михайлівська, 1/3; будівля № 3, розташована за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32), що підтверджується актами їх приймання-передачі .

179. Частки сторін в кожному з об`єктивів спільної діяльності в грошовому та відсотковому вираженні склали: ii. Будівля №2 (розташована за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3): Карлтон Трейдінг Україна - 24 683 769,64 грн, що еквівалентно 39,28%; Карлтон Трейдінг Лтд. - 533 000,00 грн., що еквівалентно 0,85%; ДП "Готель "Козацький" - 37615186,00 грн, що еквівалентно 59,86%".

Згідно з Розділом VII (резолютивна частина) рішення Арбітражного суду, частка (сумарний пай) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в спільній діяльності за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення нової юридичної особи) між ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", Карлтон Трейдінг ЛТД та ДП "Готель "Козацький" від 03 жовтня 2000 року в цілому складає в грошовому вираженні 29 347 881,13 грн, у відсотковому вираженні 40,59% (пункт 2);

частки (паї) в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3, складають відповідно:

(1) ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" в грошовому вираженні 24 683 769,64 грн, у відсотковому вираженні 39,28%.

(2) Карлтон Трейдінг ЛТД в грошовому вираженні 533 000,00 грн, у відсотковому вираженні 0,86%.

(3) Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України в грошовому вираженні 37 615 186,00 грн, у відсотковому вираженні 59,86%.

Вказане рішення іноземного суду у порядку Розділу VIII ЦПК України (у редакції до 2017 року) було визнано на території України ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2014 у справі №761/7764/14-ц, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.06.2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2014, та надано дозвіл на примусове виконання вищезазначеного рішення іноземного суду.

Також суд зауважує, що з 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), а ЦК УРСР втратив чинність.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки Договір про спільну діяльність було укладено 03.10.2000, але права та обов`язки, які виникли на підставі вказаної угоди, продовжували існувати після 01.01.2004, тому суд керується приписами ЦК України, зокрема в частині правових наслідків недійсності правочину та правового режиму майна, переданого в спільну діяльність.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників (стаття 1130 ЦК України).

Відповідно до статті 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Згідно зі статтею 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідно до частини 1 статті 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Отже, зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Договір про спільну діяльність за визначенням завжди охоплює ознаку інвестиції в широкому сенсі. Об`єднання вкладів означає формування майнового субстрату простого товариства на момент його виникнення, без якого (об`єднання) ведення спільної діяльності відповідно до цілей договору та його предмета неможливе. Іншими словами, фактичне об`єднання учасниками вкладів повинно слугувати матеріальною основою їх спільної діяльності та забезпечувати досягнення її мети.

Об`єднання вкладів означає формування майнової бази простого товариства на момент його виникнення, без якого (об`єднання) ведення спільної діяльності відповідно до цілей договору та його предмета неможливе. Іншими словами, фактичне об`єднання учасниками вкладів повинно слугувати матеріальною основою їх спільної діяльності та забезпечувати досягнення її мети.

Мета договору простого товариства повинна бути спільною, законною та мати господарський характер, якщо учасниками договору є суб`єкти господарської (підприємницької) діяльності.

При цьому вкладом учасника відповідно до положень статті 1133 ЦК України вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Із цією ознакою пов`язане і запровадження спеціального режиму, який законодавець встановлює для внесеного учасниками майна та отриманого в результаті спільної діяльності результату: внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Особливістю договору простого товариства є те, що колективне утворення, яке засновується укладенням договору (просте товариство), не є юридичною особою, але становить певну корпоративну структуру.

Беручи до уваги сутність простого товариства як неправосуб`єктного утворення, що ґрунтується на фідуціарних і рівноправних засадах задля досягнення учасниками загальної цілі шляхом об`єднання спільних зусиль та майна, а також засад розумності, добросовісності та справедливості, учасник, який не вносить вклад у спільну діяльність та/або не бере участі у спільній діяльності, не має права отримувати прибуток від її здійснення.

У нормах ЦК України про спільну діяльність термін "спільна мета" не вжито, проте єдність цілей, на які спрямовані спільні дії учасників, випливає із легального визначення простого товариства. Саме єдність мети вирізняє цю договірну конструкцію з-поміж інших видів договорів, поіменованих у ЦК України. Якщо в інших договорах зміст прав та обов`язків кожної зі сторін є різним (наприклад, покупця та продавця), права та обов`язки кожного з учасників спільної діяльності переважно збігаються із правами та обов`язками інших учасників. Єдність інтересів учасників дає змогу протиставити договір простого товариства іншим договорам, для яких досягнення результату - отримання майна, виконання робіт чи надання послуг є метою лише для одного із контрагентів. При визначенні прав та обов`язків учасників договору про спільну діяльність не застосовується модель стандартного зобов`язання із формулою "право вимоги - борг". Права та обов`язки учасників спільної діяльності не є зустрічними.

Утворення простого товариства на підставі договору про спільну діяльність є одним із соціально-економічних механізмів реалізації права власності, як публічної, так і приватної, внаслідок чого відбувається перерозподіл управління власністю кожного з учасників.

Правомочності власника не пов`язані винятково із класичною тріадою (володіння, користування і розпорядження), адже суб`єкт права власності має також й інші правомочності: засновницькі, регулятивні, контрольні та деякі інші, що забезпечують власнику реалізацію однієї з основних його функцій - функції управління своєю власністю. З огляду на це право власності є визначеною та забезпеченою суб`єктивним правом сукупністю правомочностей власника, яка гарантує використання ним належного йому майна на власний розсуд та у своїх інтересах.

Підвищена увага законодавця до договорів про спільну діяльність суб`єктів державного сектору господарювання (через встановлення відповідних заборон та обмежень договірної свободи) пов`язана саме з тим, що змінюється правовий режим публічної власності.

Отже, договір про спільну діяльність укладається задля досягнення визначеної сторонами мети діяльності, шляхом об`єднання вкладів (інвестицій) та зусиль учасників. При цьому правовими наслідками договору про спільну діяльність є досягнення результату - отримання майна, виконання робіт чи надання послуг для кожного із контрагентів. Саме єдність мети вирізняє цю договірну конструкцію з-поміж інших видів договорів, зокрема, договорів інвестиції та/або підряду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у cправі №910/7975/21.

Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що внаслідок передання майна до спільної діяльності таке майно набуло правового режиму спільної власності для всіх учасників договору.

Однак рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 у справі №32/612, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2012, визнано недійсним Договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (без створення юридичної особи) від 03.10.2000, укладений між Державним підприємством "Готель "Козацький", компанією "Карлтон Трейдінг ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна".

У відповідності до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 визначено, що за змістом абзацу 1 частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення "status quo anteу" фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (частина 2 статті 216 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина 2 статті 216 цього Кодексу). Правові наслідки, передбачені частинами 1 та 2 статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина 3 статті 216 ЦК України).

Крім цього, у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

У даному контексті, суд також вважає за необхідне зауважити, що норма частини 1 статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.

Тобто, оскільки реституційне зобов`язання виникає виключно на підставі недійсного договору, а тому вимога про застосування реституції може бути пред`явлена лише до сторони правочину.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2012 у справі №32/612 вбачається, що судом було відмовлено у задоволенні зустрічного позову в частині застосування наслідків недійсності Договору про спільну діяльність.

Доказів проведення двосторонньої реституції матеріали справи не містять, а також не містять добровільного повернення позивачу його майна, як вкладу до спільної діяльності за Договором про спільну діяльність.

Тобто після визнання недійсним Договору статус спільного майна не змінився. Третя особа не набула одноосібного права на спільне майно учасників спільної інвестиційної діяльності, зокрема права на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, 1/3.

Разом із цим, Розпорядженням КМУ від 23.02.2024 №149-р єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України було передано із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління ФДМ України у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію.

13.08.2024 за результатами електронного аукціону між СТОВ "Надія" та ФДМ України було укладено договір №124 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Козацький" (код ЄДРПОУ 14303572) за ціною 480 001 200,00 грн (разом із ПДВ).

Таким чином, після відчуження вищевказаного об`єкта малої приватизації, позивач був позбавлений можливості на повернення від іншого учасника Договору про спільну діяльність (Державного підприємства) свого майна шляхом реституції.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що із купівлею зазначеного об`єкта малої приватизації СТОВ "Надія" набуло також і майно ТОВ "Карлтон Тредінг Україна" та Компанії "Карлтон Трейдінг ЛТД" (Carlton Trading LTD) у формі інвестицій в широкому сенсі (в тому числі зусиль), які були спрямовані на досягнення завдань, визначені підпунктами 1.2.2., 1.2.3. пункту 1.2. Договору про спільну діяльність, та у процесі спільної діяльності учасників вказаної угоди стали невід`ємною частиною об`єкта нерухомості.

Як було раніше зазначено судом, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга цієї статті у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна (постанова від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц (пункт 95), від 18.04.2023 у справі №357/8277/19).

Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах №488/5027/14-ц (пункт 95) та №488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц).

Рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 38).

Якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина 3 статті 388 ЦК України).

Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане приміщення готелю, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі--продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (пункти 52, 57) і від 05.10.2021 у справі №910/18647/19 (пункт 9.32).

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього. Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати припис пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункт 37), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.45), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 53).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (пункт 5.66).

Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункт 38), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.46), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 54).

Згідно правової позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, підтвердження добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості.

Разом із цим у постанові від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

З матеріалів справи вбачається, що задовго до моменту проведення електронних торгів у Єдиному державному реєстрі судових рішень містилася інформація про наявність спорів щодо частки позивача в Об`єкті приватизації, зокрема справи: №32/612, №761/7764/14-ц, №910/8208/24, №910/6215/24.

Також суд вважає, що, проявивши розумну обачність, відповідач-2 мав можливість ознайомитися із остаточним арбітражним рішенням Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма від 30.09.2011 (у редакції 20.10.2011, із змінами, внесеними Постановою №3 від 20.10.2011) у справі №V 001/2011.

Крім цього, офіційному друкованому виданні Верховної Ради України - газеті "Голос України" була наявні інформація про факт права власності ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" на частку в Об`єкті спільної діяльності.

Відповідна інформація також була розміщена іншими ЗМІ в мережі Інтернет:

https://lenta.ua/privatizatsiya-gotelyu-kozatskiy-privabliva-tsina-ale-e-skelet-u-shafi-160683/;

https://mind.ua/publications/20271912-privatizaciya-gotelyu-kozackij-chi-zavadyat-yij-6-mln-grn-zbitkiv-borgi-pered-byudzhetom-ta-konflikt;

https://www.unian.ua/economics/other/prodazh-gotelyu-kozackiy-v-kiyevi-mozhe-zavershitisya-skandalom-12694812.html;

https://www.bagnet.org/news/kiev/1368655/u-chomu-kriyutsya-pidvodni-kameni-privatizatsiyi-gotelyu-kozatskiy-u-tsentri-kieva.

Додатково після проведення електронних торгів, однак до підписання договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу ДП "Готель "Козацький", ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" особисто повідомило СТОВ "Надія" про той факт, що позивач є власником частини майна в єдиному майновому комплексі ДП "Готель "Козацький".

Також суд зауважує, що згідно чинного на момент укладення Договору про спільну діяльність від 03.10.2000 законодавства (частина 1 статті 128 ЦК УРСР) право власності виникало з моменту передачі речі, не містило вимогу про державну реєстрацію права на нерухоме майно, а сам Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" ще не існували. Відтак доводи відповідача-2 про відсутність в Державному реєстрі відомостей про зареєстровані права та обтяження за ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" щодо вказаного об`єкта малої приватизації є необґрунтованими.

Крім цього, за договором про спільну діяльність сторони діють без створення окремої юридичної особи, тобто спірне майно не могло бути зареєстроване за позивачем.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що СТОВ "Надія" не є добросовісним набувачем ЄМК ДП "Готель "Козацький".

Виходячи з усього вищезазначеного, беручи до уваги, що в процесі приватизації ЄМК ДП "Готель "Козацький" СТОВ "Надія" набуло право власності на майно ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", у формі вкладу у спільну діяльність, яке не було повернуто та не відшкодовано його вартість останньому, вимога позивача про витребування від відповідача-2, як недобросовісного набувача, його частки у розмірі 39,28% є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" підлягає частковому задоволенню.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи учасників справи не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на відповідачів 1, 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (19773, Черкаська область, Золотоніський район, село Кедина Гора, вулиця Шевченка, будинок 86/5; ідентифікаційний код 24842666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" (01133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок 3; ідентифікаційний код 25662676) частку у розмірі 39,28%, що у дробовому вираженні складає 3928/10000, в об`єкті спільної діяльності, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3 (реєстраційний номер: 2956376480000, загальна площа (кв.м): 9513).

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (19773, Черкаська область, Золотоніський район, село Кедина Гора, вулиця Шевченка, будинок 86/5; ідентифікаційний код 24842666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" (01133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок 3; ідентифікаційний код 25662676) 529 900 (п`ятсот двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9; ідентифікаційний код 00032945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" (01133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок 3; ідентифікаційний код 25662676) 529 900 (п`ятсот двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп. судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 21.04.2025.

СуддяСергій МУДРИЙ


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	07.04.2025
Оприлюднено	22.04.2025
Номер документу	126738944
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них

Мудрий С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 07.04.2025 по справі 910/12374/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/12374/24

Рішення від 07.04.2025

Рішення
від 07.04.2025 по справі 910/12374/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА