Рішення

від 21.04.2025 по справі 922/498/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/498/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 2, вежа А4-7, приміщення 10) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ХФК" (61082, Харківська обл., м. Харків, вул. Рибалка, буд. 17/12, кв. 12) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ХФК", в якому просить:

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ХФК" (61082, Харківська обл., м. Харків, вул. Рибалка, буд. 17/12, кв. 12, ідентифікаційний код 38160864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 2, вежа А4-7, приміщення 10, ідентифікаційний код 39200703) грошову заборгованість за Договором поставки № СХ/345-14 від 10.11.2014р. в сумі 31 835,52 грн (тридцять одна тисяча вісімсот тридцять п`ять гривень, п`ятдесят дві копійки).

- Витрати Позивача по справі зі сплати судового збору покласти на Відповідача.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № СХ/345-14 від 10.11.2014 щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/498/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.02.2025 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута до суду з позначкою пошти За закінченням терміну зберігання.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

10 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО" (далі по тексту «Постачальник», «Позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ХФК" (далі «Покупець», «Відповідач») був укладений договір поставки № СХ/345-14 (далі за текстом - «Договір»), згідно з п.1.1 розділу 1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товари народного споживання (надалі за текстом - «Товар»), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах Договору.

У розділі 1 Договору сторони досягли згоди щодо матеріального об`єкта договірного зобов`язання, його найменування (асортименту), ціни, кількості, а також ціни Договору та визначили, що:

- найменування, ціна, кількість, асортимент Товару, що постачається Постачальником Покупцю за Договором, обумовлюються у видаткових накладних (п.1.2 розділу 1 Договору);

- ціна Договору визначається на підставі загальної вартості Товару, переданого Постачальником Покупцю, згідно з видатковими накладними (п.1.3 розділу 1 Договору).

Умови поставки Товару визначені в розділі 3 Договору.

Позивач вказує, що згідно з умовами п.п.3.1 - 3.5 розділу 3 Договору, Товар постачався у строк, визначений в п.3.3 розділу 3 Договору, транспортом і за рахунок Позивача на склад (торговельний об`єкт) Відповідача окремими партіями згідно з заявками Відповідача на поставку Товару. Для зручності Відповідача представники Відповідача надавали представникам Позивача заявки на поставку Товару, які передбачені умовами п.3.4 розділу 3 Договору, в усній формі за номером засобів для зв`язку, зазначеним у реквізитах Позивача в розділі 11 Договору, а також у формі текстового документа на електронні поштові адреси уповноважених осіб Позивача, про які представники Відповідача були повідомлені в усній формі за номером засобів для зв`язку, зазначеним у реквізитах Позивача в розділі 11 Договору. Позивач, на підтвердження приймання до виконання заявок Відповідача на поставку Товару, складав видаткові накладні, а будь-яких інших підтверджень приймання заявок Відповідача на поставку Товару до виконання Позивач Відповідачу не спрямовував. Жодних претензій з цього приводу Позивач з боку Відповідача не отримував.

Також позивач вказує, що у період з 14 червня 2021 року до 16 лютого 2022 року включно, у належне виконання своїх зобов`язань за Договором, Позивач виконав поставки Відповідачу, зокрема, товарів на загальну суму 31 835,52 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Згідно з останнім реченням умов п.3.5 розділу 3 Договору датою поставки за Договором вважається дата отримання Товару Покупцем, що підтверджується підписанням уповноваженою особою Покупця видаткової накладної.

Згідно з умовами п.3.7 розділу 3 Договору Постачальник зобов`язується в момент передачі Товару Покупцю передати останньому наступні документи на проданий Товар:

- податкову накладну;

- видаткову накладну;

- копію висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи, завірену печаткою Постачальника.

Умовами пунктів 4.1 - 4.3 розділу 4 Договору визначені вимоги до якості, тари, пакування й маркування Товару.

Відповідно до умов пунктів 5.2, 5.2.1, 5.2.5 розділу 5 Договору, у випадку виявлення Покупцем при прийманні Товару недоліків пакування, маркування, а також Товару, що не відповідає супровідним документам за кількістю й/або якістю, представники сторін зобов`язані в день приймання Товару скласти відповідний дефектний акт, у якому повинні відображатися кількість відсутнього Товару, характер пошкоджень, інші претензії за якістю й/або кількістю Товару.

Дефектний акт підписують уповноважені представники Сторін. При цьому з боку Постачальника дефектний акт підписує експедитор (водій-експедитор) Постачальника. З боку Покупця такий акт має бути підписаний уповноваженою особою Покупця згідно з п.3.6 Договору і один примірник такого акту має бути повернутий Постачальнику. При цьому протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту передання Постачальником Товару Покупцю останній зобов`язаний відправити такий акт Постачальнику за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті. При одержанні Постачальником такого акту пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту передання Постачальником Товару Покупцю, претензії Покупця Постачальником не приймаються (п.5.2.1 розділу 5 Договору). Претензії за якістю та/або кількістю Товару, не зафіксовані Покупцем у підписаному Сторонами дефектному акті, Постачальником не приймаються (п.5.2.5 розділу 5 Договору).

Відповідно до п.3.6 розділу 3 Договору право власності на Товар (а у випадку поставки Товару частинами, - на кожну його частину, партію) переходить від Постачальника до Покупця в момент передання Постачальником Товару (кожної його частини, партії) покупцю. Передання Товару Постачальником і отримання Товару Покупцем оформлюється шляхом проставлення уповноваженою особою Покупця на примірнику видаткової накладної власноручного підпису й відбитка печатки (штампу) Покупця.

З урахуванням вищевикладеного, Позивач вказує, що він належним чином виконав всі вимоги, передбачені умовами п.п.3.1 - 3.5, 3.7 розділу 3 Договору, п.п.4.1 - 4.3 розділу 4 Договору, п.п.5.1, 5.2 розділу 5 Договору: вчасно виконав поставку Товару в належній кількості й належної якості, надав Відповідачу належним чином оформлені документи на проданий Товар, а Відповідач не відмовився від приймання Товару; будь-яких повідомлень про недоліки, невідповідності та/або інших претензій Позивач з боку Відповідача не отримував.

Згідно з умовами п.п.2.1, 2.3 розділу 2 Договору Покупець зобов`язаний виконати оплату отриманого за даним Договором Товару шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець зобов`язаний оплатити Постачальнику повну ціну кожної поставленої за даним Договором окремої партії Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем. Під «окремою партією Товару» за даним Договором Сторони розуміють весь обсяг (кількість) Товару, переданого Постачальником Покупцеві по одній окремій видатковій накладній.

Втім, як вказує Позивач, за поставлений у період з 14 червня 2021 року до 16 лютого 2022 року Товар на загальну суму 31 835,52 грн Відповідач не розрахувався.

Отже, обставини щодо стягнення суми боргу в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО" до суду із відповідним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки № СХ/345-14 від 10.11.2014р. в сумі 31 835,52 грн

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки № СХ/345-14 від 10.11.2014, Позивач в період з 14.06.2021 по 16.02.2022 поставив Відповідачу товарів на загальну суму 31 835,52 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 1СППФ000057501 від 14.06.2021 на суму 9550,20 грн. з ПДВ, № 1СППФ000111165 від 26.10.2021 на суму 8996,76 грн. з ПДВ, №1СППФ000133406 від 22.12.2021 на суму 8772,96 грн. з ПДВ, № 1СППФ000015048 від 16.02.2022 на суму 4515,60 грн. з ПДВ, які підписані відповідачем без зауважень.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам договору, а також порушуючи норми діючого законодавства, Відповідач свої зобов`язання не виконав. Оплату за переданий товар Відповідач не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 31835,52 грн.

Доказів, які б спростували суму заявленого до стягнення боргу, а також доказів погашення заборгованості за договором Відповідачем до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

А отже, зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів погашення боргу не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № СХ/345-14 від 10.11.2014 у сумі 31 835,52 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 3028,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ХФК" (61082, Харківська обл., м. Харків, вул. Рибалка, буд. 17/12, кв. 12, код ЄДРПОУ 38160864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 2, вежа А4-7, приміщення 10, код ЄДРПОУ 39200703) грошову заборгованість за Договором поставки № СХ/345-14 від 10.11.2014р. в сумі 31 835,52 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 2, вежа А4-7, приміщення 10, код ЄДРПОУ 39200703).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА-ХФК" (61082, Харківська обл., м. Харків, вул. Рибалка, буд. 17/12, кв. 12, код ЄДРПОУ 38160864).

Повне рішення складено "21" квітня 2025 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/498/25