Ухвала

від 20.03.2025 по справі 204/3915/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/3915/24

Провадження № 2/204/173/25 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

20 березня 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю представника позивачки ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_6 , Третя дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

До суду від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, у разі відмови суду у закритті провадження, то просить зупинити провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивачки просила відмовити у задоволенні клопотання відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити подане ним клопотання.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Виходячи з вищевикладеного, застосовуючи норми чинного цивільного процесуального законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі на даний час, тобто у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.

Щодо клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В силу приписів ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Серед основних засад судочинства стаття 129 Конституції України визначає розумні строки розгляду справи судом.

Тяганина при вирішенні цивільних справ вважається грубим порушенням цивільно-процесуального законодавства, а, відповідно, є неприпустимою.

Виключенням з виписаних правил є застосування положень про зупинення провадження у справі, підставами якого слугують обставини, передбачені цивільно-процесуальним законом, зокрема п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. З системного аналізу виписаних статей та аналізу судової практики можна зробити наступні висновки.

Необхідність в зупиненні провадження у справі за названим пунктом виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, і зібрані по справі докази не дають можливості встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, між двома справами, що розглядаються, має існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній справі, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

Однак і в такому випадку, зазначена підстава для зупинення провадження у справі застосовується лише у разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Неможливість розгляду справи є оціночним поняттям. Воно повинно ґрунтуватися на можливості ухвалення рішення тільки після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій цивільній, кримінальній, адміністративній чи такій іншій справі.

Аналізуючи доводи клопотання представника відповідача щодо доцільності зупинення провадження у даній справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність цього клопотання, оскільки зібрані по справі докази дають можливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі.

Відтак, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та продовжує розгляд справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 189, 251, 255-256, 352-354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 про закриття провадження у справі та зупинення провадження - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її проголошення суддею в порядку ч. 1 ст. 261 ЦПК України.

Ухвала суду не підлягає оскарженню і набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Суддя В.В. Самсонова