ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1349/24
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Філіпової І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід Корп"</a>,
до відповідача - Дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра",
про стягнення 84 167 317,67 грн,
за участю представників сторін:
від позивача - Пидорич Т.А., адвокат, ордер від 31.10.2024 серія СА № 1101949,
від відповідача - Боровик В.М., адвокат, ордер від 20.11.2024 серія АІ № 1758195,
Ручко О.М., адвокат, ордер від 31.01.2024 серія АІ № 1811083 (в режимі відеоконференцзв`язку).
01.11.2024 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід Корп"</a> (далі - ТОВ "Сід Корп") з вимогами: стягнути із Дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра" (далі - ДП "Агрофірма "Іскра") суму компенсації за договором №54 від 05 травня 2022 року, в сумі 39 031 680,24 грн; завдані збитки в сумі 57 181 384,16 грн, які складаються із прямих витрат на суму 3 426 921,98 грн та 53 754 462,18 грн упущеної вигоди, у вигляді недоотриманих прибутків; грошову суму 2 029 133,53 грн, як інфляційні втрати та 3% річних у сумі 922 699,06 грн нарахованих на грошове зобов`язання відповідача.
В уточненій позовній заяві, яка надана після залишення позовної заяви без руху, ТОВ "Сід Корп" вимагав стягнути із ДП "Агрофірма "Іскра" суму компенсації за договором №54 від 05 травня 2022 року, в сумі 39 031 680,24 грн; завдані збитки в сумі 57 181 384,16 грн, які складаються із прямих витрат на суму 3 426 921,98 грн та 53 754 462,18 грн упущеної вигоди, у вигляді недоотриманих прибутків; грошову суму 1 540 565,59 грн, як інфляційні втрати та 3% річних у сумі 428 708,62 грн нарахованих на грошове зобов`язання відповідача.
Ухвалою від 19.11.2024 суд відкрив провадження у справі №925/1349/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 12.12.2024 о 12:00. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.
05.12.2024 відповідач подав відзив на позов, в якому виклав клопотання:
1. Продовжити відповідачу строк для подання доказів та доповнень до цього відзиву на 10 днів до 14.12.2024;
2. Розглядати справу № 925/1349/24 колегіально у складі трьох суддів;
3. Висновок науково-правової експертизи № 107 з питань можливості наявності причинно-наслідкового зв`язку між неналежним виконанням зобов`язань за договором та збитками від 01.10.2024 не приймати до уваги та виключити з числа доказів;
4. Викликати судового експерта Дєєву Л.Є., в порядку статті 98 ГПК України, для надання експертом усних пояснень по суті заперечень відповідача на висновок судової економічної експертизи від 01.10.2024 № 106.
Ухвалою від 09.12.2024 суд клопотання ДП "Агрофірма "Іскра", викладене у відзиві на позовну заяву, про продовження строку для подання доказів та доповнень до відзиву задовольнив. Продовжив ДП "Агрофірма "Іскра" строк для подання доказів та доповнень до відзиву до 16.12.2024. Зобов`язав ТОВ "Сід Корп" у строк для подання відповіді на відзив надати суду відповіді на питання відповідача, в порядку ст. 90 ГПК України у формі заяви свідка:
- Коли позивач отримав підписаний обома Сторонами примірник Додаткової угоди №2 до Договору від 05.05.2022 про надання послуг Україна 2022-2024 роки та чим це підтверджується?
- Який строк дії Договору, на думку позивача, визначили сторони при укладенні Договору від 05.05.2022 про надання послуг Україна 2022-2024 роки та якою умовою договору це визначено?
12.12.2024 позивач на виконання ухвали суду від 09.12.2024 за допомогою системи "Електронний суд" надав заяву свідка із додатками.
У судовому засіданні 12.12.2024 позивач надав оригінал заяви свідка, поданої раніше за допомогою системи "Електронний суд".
У судовому засіданні 12.12.2024 представниця позивача оголосила усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.2024, зокрема, підтримав клопотання про виклик судового експерта Дєєвої Л.Є., в порядку статті 98 ГПК України, для надання експертом усних пояснень по суті заперечень відповідача на висновок судової економічної експертизи від 01.10.2024 № 106. викладене у відзиві.
В обґрунтування необхідності виклику судового експерта Дєєвої Л.Є. саме в підготовче судове засідання представник відповідача, зокрема, зазначив, що після надання пояснень експертом можливо стане питання про необхідність призначення судової експертизи за рішенням суду або безпосередньо за клопотанням іншої сторони, якщо не буде подано висновки інших експертиз до того часу.
Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 12.12.2024 суд:
- на підставі ст. 33 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи;
- задовольнив клопотання відповідача про виклик судового експерта в підготовче засідання;
- відклав вирішення клопотання відповідача щодо того щоб не приймати до уваги висновок науково-правової експертизи та виключити його з числа доказів до наступного підготовчого засідання;
- на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України задовольнив усне клопотання представниці позивача та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів;
- на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання до 23.01.2025 о 14:00.
16.12.2024 відповідач подав доповнення до відзиву.
18.12.2024 відповідач подав заяву про долучення оригіналів доказів до матеріалів справи.
26.12.2024 позивач подав відповідь на відзив з вимогами:
- повідомити експерта Дєєву Л. про участь у судовому засіданні 23.01.2025;
- надати можливість приєднати доповнення до заяви свідка до початку наступного судового засідання із уточненими відповідями на питання відповідача, у зв`язку із перебуванням генерального директора Сід Корп у щорічній відпустці до 17.01.2025;
- приєднати до матеріалів справи висновок науково-правової експертизи №107 від 01.10.2024, що був наданий суду як додаток до позовної заяви.
06.01.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
15.01.2025 відповідач подав заяву з вимогами:
- визнати поважними причини неподання відповідачем Висновку експерта №01/13.01.2025 від 13.01.2025 за результатами проведення судово-економічної експертизи у встановлений законом строк та поновити строк для подання Висновку експерта №01/13.01.2025 від 13.01.2025 за результатами проведення судово-економічної експертизи;
- долучити Висновок експерта № 01/13.01.2025 від 13.01.2025 за результатами проведення судово-економічної експертизи до матеріалів справи.
Ухвалою від 17.01.2025 суд заяву ДП "Агрофірма "Іскра" задовольнив та поновив строк для подання доказів, а саме - Висновку експерта № 01/13.01.2025 від 13.01.2025.
Ухвалою від 20.01.2025 суд викликав експерта Дєєву Л.Є. у судове засідання 23.01.2025 о 14:00 для надання усних пояснень щодо її висновку.
23.01.2025 позивач подав клопотання про об`єднання справ в одне провадження.
23.01.2025 відповідач подав заяву, в якій заперечує проти задоволення клопотання позивача про об`єднання в одне провадження справ № 925/1349/24 та 925/1550/24.
У судовому засіданні 23.01.2025 суд заслухав пояснення експерта Дєєвої Л.Є.
Представниця позивача у судовому засіданні 23.01.2025 оголосила усне клопотання про долучення до справи заяви свідка в порядку надання відповідей на питання, поставлені відповідачем.
Також у судовому засіданні 23.01.2025 представниця позивача заявляла усне клопотання про дослідження первинних бухгалтерських документів шляхом надання доступу сторонам у справі до документів за їх місцезнаходженням (на вебсайті) у зв`язку зі значним об`ємом таких доказів і неможливістю їх додати до системи "Електронний суд". Крім того, після допиту судового експерта представниця позивача заявила про намір звернутися до суду з клопотанням про призначення повторної судової експертизи.
Заперечуючи проти таких клопотань, представник відповідача наполягав на тому, що пропущений строк і стадія для подачі таких документів. Зазначив, що сторона безпосередньо мала подати ці всі документи разом з експертизою: по-перше, експертиза повинна була бути проведена на підставі таких первинних документів, а, по-друге, ці документи повинні були бути подані безпосередньо відразу з позовною заявою, тобто з першою заявою по суті. Представник відповідача наголошував, що таблиці є безпідставними, формуються всі дані виключно на підставі первинних документів, а не на підставі аналізів, звітних таблиць тощо та щодо наміру представниці позивача заявити клопотання про призначення у справі повторної судової експертизи зазначив, що коли призначається додаткова експертиза, то експерт отримує матеріали справи для проведення цієї експертизи, оскільки в матеріалах справи не буде первинних документів, то експертиза не може проводитись на підставі документів, які будуть надані не в межах цієї справи.
Враховуючи заперечення представника відповідача, суд відмовив у задоволенні усного клопотання представниці позивача про огляд доказів (первинних бухгалтерських документів) за їх місцезнаходженням (на вебсайті).
Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 23.01.2025 суд:
- на підставі ч. 3 ст. 173 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання позивача про об`єднання справ № 925/1349/24 та № 925/1550/24 в одне провадження;
- відмовив у задоволенні клопотання відповідача про виключення з числа доказів висновку науково-правової експертизи № 107, викладеного у відзиві на позов, оскільки відповідно до ст. 109 ГПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, а має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду;
- задовольнив усне клопотання представниці позивача та долучив заяву свідка до матеріалів справи;
- на підставі ч. 5 ст. 161 ГПК України надав право відповідачу подати письмові пояснення щодо окремого питання;
- оголосив перерву в підготовчому засіданні до 03.02.2025 о 15:00.
03.02.2025 позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог з вимогою прийняти заяву про зменшення позовних вимог та розрахунок позивача із урахуванням фактичних показників та відомість бухгалтерського обліку. Стягнути із ДП "Агрофірма "Іскра" суму компенсації (неустойки) за договором №54 від 05 травня 2022 року, в сумі 32 526 400,20 грн; грошову суму 2 408 534,93 гривень, як інфляційне збільшення та 3% річних у сумі 544052,07 грн нарахованих на грошове зобов`язання відповідача; завдані збитки в сумі 48 688 330,47 грн упущеної вигоди, у вигляді недоотриманих прибутків. Ціна позову після зменшення розміру позовних вимог 84 167 317,67 грн.
03.02.2025 відповідач подав заяву з вимогою відмовити позивачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 03.02.2025 суд оголосив перерву до 05.02.2025 об 11:30.
Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 05.02.2025 суд:
- на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України постановив не приймати докази, що додані до клопотання позивача, які надійшли 03.02.2025;
- на підставі ст. 46 ГПК України прийняв клопотання позивача про зменшення позовних вимог, яке за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову;
На питання суду чи має намір відповідач подавати письмові пояснення / відзив на клопотання позивача "про зменшення позовних вимог", представники відповідача зазначили про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання суд, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.02.2025 о 12:00.
07.02.2025 відповідач подав додаткові пояснення у справі.
07.02.2025 відповідач подав заяву про зменшення суми компенсації (неустойки) з вимогою зменшити розмір компенсації (неустойки) за договором № 54 від 05.05.2022 до 325 264 грн.
У судовому засіданні 07.02.2025 суд заслухав вступні слова представників сторін.
Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 07.02.2025 суд:
- на підставі ст. 118 ГПК України залишив без розгляду додаткові пояснення подані відповідачем;
- оголосив перерву в судовому засіданні до 28.02.2025 о 12:00.
28.02.2025 суд розпочав стадію дослідження доказів.
Ухвалами занесеними до протоколу судового засідання від 28.02.2025 суд:
- на підставі ч. 5 ст. 161 ГПК України зобов`язав позивача подати письмові пояснення щодо питання, яке виникло під час розгляду справи по суті, а саме щодо розрахунків, що додані до позовної заяви;
- оголосив перерву в судовому засіданні до 11.03.2025 об 11:00.
10.03.2025 позивач подав клопотання про відкладення судового засідання.
11.03.2025 відповідач подав заперечення на клопотання позивача про відкладення судового засідання.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 11.03.2025 суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання та продовжив розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 11.03.2025 суд продовжив розгляд справи по суті. Зважаючи на те, що ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 28.02.2025 суд зобов`язав позивача подати письмові пояснення щодо питання, яке виникло під час розгляду справи по суті, а саме щодо розрахунків, що додані до позовної заяви та у зв`язку з ненадходженням таких пояснень станом на 11.03.2025, суд оголосив перерву в судовому засіданні на стадії дослідження доказів до 18.03.2025 о 12:00.
18.03.2025 позивач в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України подав письмові пояснення щодо питання, яке виникло під час розгляду справи по суті, а саме щодо розрахунків, що додані до позовної заяви.
У судовому засіданні 18.03.2025 суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами, які містяться в матеріалах справи та оголосив про перехід до стадії судових дебатів, надав слово для виступу у судових дебатах представниці позивача.
У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, зокрема на території Черкаської області, а також враховуючи те, що відповідно до наказу голови суду суддя Зарічанська З.В. перебуватиме у відпустці у період 24.03.2025 - 06.04.2025, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 11.04.2025 об 11:00 на стадії виступу представниці позивача.
У судовому засіданні 11.04.2025 суд заслухав виступи представників сторін у судових дебатах і оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.05.2022 сторони уклали договір №54 про надання повного циклу послуг із виробництва насіння гібридних сортів кукурудзи (від поля до мішка), що за своєю правовою природою є Договором підряду. Договір укладено щонайменше на три виробничі сезони. У виробничому сезоні 2023 року у результаті тривалих перемовин, у листопаді 2023 року сторони уклали додаткову угоду №2 до Договору, що набрала чинності ретроактивно з 25.04.2023, якою змінили умови визначення Базової ціни послуг на Виробничий сезон 2023 наступним чином:
(і) позивач, діючи добросовісно та з огляду на довготривалі партнерські відносини, погодився, що Базова Ціна послуг на 2023 рік буде зменшена на 254 460 євро (без урахування ПДВ) (була надана знижка у розмірі 2 євро за мішок насіння, загалом було вироблено 127 230 мішків насіння розміром 50 тисяч насінин у мішку), у результаті застосування формули визначення ціни послуг;
(іі) відповідач, відповідно, погодив збільшення мінімальної площі на 2024 Виробничий рік до 500 гектар гібридизації замість 350 гектар, що були передбачені в початковій редакції Основного договору.
Позивач зазначає, що він як Виконавець добросовісно та по-партнерські поступився у ціні послуг в обмін на те що Замовник мав збільшити мінімальну площу вирощування на наступний сезон 2024 року. 2023 рік закінчився вдалим досвідом співпраці і розрахунки між сторонами за Договором були проведені у повному обсязі із урахуванням погоджених змін Додатковою угодою №1 до Основного договору відповідно до бухгалтерської довідки № 475 від 23.07.2024.
Позивач стверджує, що він докладав зусиль до виконання умов Договору, запланував та зарезервував меліоровану площу земель для розміщення замовлення відповідача (500 гектар), виділив просторову ізоляцію для гібридів з метою уникнення зниження якості Сировини насіння (плюс 200 м по периметру площі гібридизації), підготував меліоративні системи та узгодив супутні послуги (подача води, електроенергії, технічне обслуговування техніки та меліоративних систем, найм сезонних спеціалістів, закупівля пального та добрив, ЗЗР і т.д.) та продовжив очікувати максимально можливий термін для здійснення висівання у сезон 2024 Батьківського насіння Замовника. Матеріалів для висівання Замовник не передавав, ініціювавши при цьому 03.04.2024 перемовини із зменшення площ посівів.
Позивач зазначає, що з урахуванням положень п. 2.2. Договору, повідомлення про зменшення мінімальної площі виробництва Комерційного насіння на полях Виконавця в 2024 Виробничому сезоні, надане з порушенням строків для надання такого повідомлення, (тобто, після 01 грудня року, що передує новому Виробничому сезону). А тому, прийняте та погоджено Виконавцем бути не могло, через завдання збитків позивачу.
Позивач повідомляє, що 24.05.2024 Актом приймання-передавання Батьківських компонентів насіння (матеріалів) відповідач передав Батьківські лінії трьох гібридів кукурудзи із розрахунку разом 100 га площі виробництва насіння.
Відповідно до звіту про посів насіння батьківських компонентів ТОВ "Сід Корп" складеним головним агрономом позивача: гібрид "Пятов" - висіяно 41 гектар у двох локаціях; гібрид "Пропульс" - 46 гектар у двох локаціях та гібриду "Бадіан" - 15 гектар у двох локаціях у кількості по кожній локації відповідно до Звіту про посів насіння Батьківських компонентів. Загальна площа задіяна відповідачем після сумування площ ділянок виробництва насіння кукурудзи після коми, по локаціях та видах гібридів становить 101 га. Послуги з вирощування Насіння у 2024 році на площі 101 гектар позивачем надаються у порядку передбаченому Договором, та не є предметом спору.
Однак Замовник все ж не надав матеріали (Батьківське насіння) для надання послуг із вирощування сировини ще на 399 мінімально замовлених гектар відповідно до умов Договору і повідомив, що не буде цього робити.
Виконавець, надавши оцінку фактичним обставинам, а саме можливість починати діяльність із весняно-польових робіт 2024 минула та у листі від 21.05.2024 Замовник запевнив, що відмовляється від виконання Договору та не розглядає можливість продовження дії Договору на наступні періоди. Зваживши на односторонню відмову від Договору, 04 липня 2024 року Виконавець направив рахунок Замовнику на суму компенсації у розмірі передбаченому п. 2.2. Договору із припиненням Договору. Замовник відмовився від добровільного виконання зобов`язань, передбачених абзацом 7 п.п. (іі) п. 2.2. Договору та не компенсував за незадіяну мінімальну площу вирощування у Виробничому сезоні 2024, рахунок не оплатив.
Так позивач покликається на положення ч. 2 ст. 546 ЦК України та зазначає, що положеннями п. 2.2. Договору сторони передбачили обов`язок із сплати компенсації (у грошовому виразі), що за своєю суттю є видом забезпечення виконання зобов`язання. Зі змісту п. 2.2. Договору, за твердженням позивача, випливає, що зобов`язана Сторона має взаємні права відмовитися від виконання договору або часткової відмови від Договору у строк до 01 грудня року, що передує Виробничому сезону, із обов`язковою сплатою суми компенсації на користь управненої сторони Договору. Така компенсація є обов`язковою до виплати на користь управненої сторони та не ставиться в залежність від наявності вини зобов`язаної сторони.
Позивач повідомляє, що не отримавши у порядку та строки встановлені договором замовлення на мінімальну площу вирощування, він направив рахунок №169 від 04.07.2024 на адресу відповідача із вимогою сплати компенсацію на підставі п. 2.2. Договору у зв`язку із відмовою від задіяння площі 399 га, як мінімальної у поточному році. Всупереч умовам Договору, обов`язок із оплати рахунку відповідачем не виконано у строк зазначений у ньому. Відтак позивач вирішив звернутися за захистом свого майнового права та стягнути належну йому за Договором №54 від 05.05.2022 суму компенсації в розмірі еквівалентному 798 000 Доларів США (2000 Доларів США х 399 га), що у перерахунку в українську гривню за курсом НБУ на дату виставлення рахунку (40,7599 грн) становить 32 526 400,20 грн і позивач донарахував ПДВ у розмірі 6 505 280,04 грн, разом - 39 031 680,24 грн, на підставі абз. 7 п. 2.2 Договору із припиненням Договору після завершення Виробничого сезону 2024 року.
Щодо стягнення заявленої суми збитків позивач зазначає, що унаслідок порушення строків повідомлення про скорочення мінімальної площі замовлення на 2024 рік, ненадання матеріалів на ці площі, планів посіву Виконавцю у строки як це передбачено Договором, позивач був позбавлений можливості замінити Замовника на послуги із вирощування насіння з метою уникнення збитків. Відповідач по справі забронював ці площі для себе та не повідомляв аж до квітня 2024 року про бажання скоротити площу замовлення. Знайти замовлення у насінництві у розпал посівної кампанії вже неможливо, так як отримання ліцензій на використання сортів, діяльності із розмноження та доробки насіння відбувається із жовтня попереднього року до лютого поточного Виробничого сезону. Саме тому Договором передбачено строк для попередження стороною іншої сторони про відмову чи зміну у зобов`язанні, сам той факт, що сторони такий строк застерегли в договорі є доказом того, що несвоєчасне попередження однією стороною дозволяє передбачити виникнення збитків для іншої сторони. Як наслідок, позивач стверджує, що він як Виконавець поніс прямих витрат на суму 3 426 921,98 грн та розмір підтверджується висновком судової економічної експертизи проведеної у цій справі (у подальшому позивач зменшив позовні вимоги, зокрема, на суму прямих витрат). А також упущену вигоду у вигляді недотриманого прибутку в розмірі 53 754 462,18 грн, що підтверджено відповіддю на 3-тє питання висновку судово-економічної експертизи.
Щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, позивач зазначає, що грошове зобов`язання відповідача із сплати 39 031 680,24 грн на користь позивача виникло 04.07.2024. Період прострочення грошового зобов`язання: 134 днів (з 04.07.2024 до 14.11.2024): 1 540 565,59 грн - інфляційне збільшення та 428 708,62 грн - 3 % річних.
У відзиві відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що в січні 2024 року ним отримано від позивача проект додаткової угоди № 2 до Договору, який був підписаний із сторони позивача. Після отримання проекту додаткової угоди № 2 до Договору, з огляду, що відповідач входить до структури групи компаній "Ерідон", така угода проходила узгодження можливості її підписання з 18.01.2024 до 09.02.2024, і лише 09.02.2024 отримано остаточну згоду на її підписання. Таким чином відповідач стверджує, що станом на 01.12.2023 були чинними умови Договору про надання послуг Україна 2022-2024 роки від 05.05.2022, якими було встановлено площу мінімальних площ вирощування на 2024 рік у розмірі 350 га.
Також відповідач зауважує, що оскільки позивач лише після 09.02.2024 отримав відповідь про прийняття пропозиції визначеної в умовах додаткової угоди № 2, то не здійснював та не міг здійснювати підготовку мінімальних площ вирощування за Договором у розмірі 500 га. З огляду на те, що вказане збільшення відбулося лише 09.02.2024, сторони взаємно виходили із того, що положення про відповідальність за невикористання збільшених на 150 га посівних до цих площ не застосовуються. А тому, на думку відповідача, позивач за будь-яких обставин не міг до 01.12.2023 очікувати повідомлення про неможливість використання певної частини з мінімальної площі вирощування у розмірі 500 га, та відповідно відповідач, за будь-яких обставин, не міг повідомити про відсутність необхідності використання певної частини з мінімальної площі вирощування у розмірі 500 га.
Щодо твердження позивача про те, що 03.04.2024 відповідач несподівано ініціював початок перемовин із зменшення площ посівів у Виробничому сезоні 2024 до 100 га посівних або негайного припинення договору, відповідач стверджує, що таке повідомлення не було несподіваним, а стало наслідком попередніх переговорів та консультацій, та небажання позивача дотримуватися взаємовигідної лінії співпраці за Договором. Відповідач повідомляє, що з листування між сторонами випливає, що позивач допускав бездіяльність у питанні виставлення рахунку на оплату послуг вирощування у 2024 році, через що відповідач не мав належної можливості оплатити послуги у відповідності до строків визначених договором.
Відповідач не погоджується з сумою компенсації заявленою позивачем. Так, на думку відповідача, можна стверджувати про те, що вимогам Цивільного кодексу України суперечить умови Договору викладені в таких фразах статті 22 "Строк; припинення" договору: "якщо і доки він не буде припинений відповідно до цього пункту 22", "за винятком випадку, коли одна Сторона надала іншій Стороні письмове повідомлення про припинення за 1 (один) ("Повідомлення про припинення"). Дата припинення Договору, визначена в Повідомленні про припинення повинна бути між 31 липня та 01 листопада. Для уникнення сумнівів, Повідомлення про припинення не може бути надане раніше 31 липня 2024 року ("Строк")".
Відповідач вважає, що суперечать вимогам Цивільного кодексу України умови п. 2.2 Договору про те, що у разі, якщо потреба Клієнта в послугах в будь-якому Виробничому сезоні менша за мінімальну площу вирощування, визначену вище, Клієнт зобов`язується повідомити Виконавця про це до 01 грудня року, що передує новому Виробничому сезону, і виплатить компенсацію за таку площу вирощування, що Клієнт не буде задіювати. Таким чином, відповідач вважає положення абз. 7 п. 2.2 Договору недійсними, такими, що не відповідають суперечить вимогам чинного законодавства.
Також відповідач зауважує, що Договірні штрафні санкції не є товаром або послугою, їх виникнення не пов`язане з впливом дій виробника / надавача послуг розмір цих штрафних санкцій не залежить від вартості використаних сировини, інших товарів та додаткових послуг - тому не генерує додану вартість. Отже, штрафні санкції не можуть бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
Відповідач зазначає, що повністю не визнає правомірність нарахування сум компенсації, водночас, заявляє про необхідність зменшення сум компенсації заявлених позивачем керуючись ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України на 99% до 390 316 грн.
Щодо заявлених позивачем до стягнення збитків відповідач зазначає, що підприємство здійснювало усі необхідні та залежні від нього дії для пошуку замовлення з вирощування насіння кукурудзи у 2024, однак, з об`єктивних причин це було неможливим, що спростовує можливість умисної бездіяльності або в результаті грубої необережності з боку вищого керівництва відповідача. Відповідач повністю не визнає наявність збитків завданих позивачу ніби неповідомленням відповідачем незадіяння мінімальних площ вирощування, оскільки позивач не надає жодних належних доказів на підтвердження понесення ним витрат для підготування незадіяних площ до наступного виробничого сезону. Більше того, підготовка землі до наступного сезону здійснюється незалежно від того, чи задіяна земля буде під посів кукурудзи, соняшнику чи сої. Позивач не надав жодного доказу, що упущена вигода була реальна, а не теоретична, а саме первинні документи, які би свідчили, що він мав реальну можливість надати послуги з вирощення насіння кукурудзи на площі 399 га, однак через дії відповідача втратив таку можливість.
Відповідач звертає увагу, що у позивача відсутні орендовані чи власні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, тому робити на них якісь агрономічні роботи або нести витрати на них позивач буквально не міг, відтак збитки описані у позові як юридична та економічна категорія у позивача відсутні.
Також відповідач заперечує проти висновку економічної експертизи та висновку науково-правової експертизи, наданих позивачем та зазначає, що такі висновки є необґрунтованими.
Щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідач зазначає, що компенсація не є грошовим зобов`язанням відповідача, а є неустойкою за правомірну відмову від договору, а тому до вказаної суми не можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. 625 ЦК України. Щодо нарахування пені відповідач вказує, що положеннями Договору не передбачено жодних штрафних санкцій за порушення порядку сплати компенсації відповідно до абз. 7 пункту 2.2 Договору.
У доповненні до відзиву відповідач також наполягає на тому, що проект додаткової угоди № 2 до Договору від 05.05.2022, який наданий із заявою свідка позивача не був акцептований та підписаний позивачем, а сторони продовжували переговори щодо умов цієї додаткової угоди.
У відповіді на відзив позивач, окрім доводів, викладених у позові, зазначає зокрема, щодо доводів відповідача про відсутність у ТОВ "Сід Корп" посівних площ, що підконтрольними компаніями групи, серед інших, є ТДВ "Русь" (пізніше реорганізовано у ТОВ "Русь СК") та СТОВ "Колос", на чиїх полях планувалось надавати послуги із польової частини вирощування замовленого Насіння відповідачем у Виробничому сезоні 2024 р. Як доказ, що спростовує твердження відповідача про відсутність можливості виконати замовлення, позивач приєднав відомості про наявність земель - Додаток 1 річної декларації для ТОВ "Русь СК" та відомості про розрахунок МПЗ для СТОВ "Колос" поданої підконтрольними товариствами позивача до органів оподаткування у межах річної звітності. Правові підстави здійснення виробництва польової частини ТОВ "Сід Корп", як підрядником на полях підконтрольних йому товариств, зазначені в розділі 14 Договору.
Щодо складної ситуації на ринку насіння кукурудзи - профіциту, позивач зауважує, що крім ринкових показників, які є звичайними ризиками у господарській діяльності, сфера сільського господарства пов`язана із специфічними ризиками пов`язаними із засухами, буревіями, підтопленнями, пізніми холодами, коли сходи страждають відмороженням і т.д. Всі ці чинники разом та кожен окремо впливають на урожайність, якість Насіння, та ціну. Усе це разом, є звичайною практикою, що не потребує доведення у розумінні предмету позову. Більше того, приймається, як ризик господарської діяльності у розумінні ст. 42 ГК України. Позивач зауважує, що власні площі відповідач задіяв повністю у 2024-му Виробничому сезоні, з метою уникнення збитків. Ризики відповідача по недоотриманню планових замовлень, переклав на позивача.
У запереченнях (на відповідь на відзив) відповідач зазначив, таке.
1. Відповідач жодним чином не погрожував позивачу, а виключно повідомляв, що буде захищати свої права.
2. Позивач підтвердив відсутність у нього мінімальних посівних площ, та повідомив, що відступив виконання своїх обов`язків за договором компаніям ТОВ "Русь СК" та СТОВ "Колос" в порядку розділу 14 Договору. Однак, таке відступлення відбулося з порушення вимог самого розділу 14 Договору, що має передбачений результат - недійсність відступлення.
3. Позивач передавав без повідомлення відповідача батьківські лінії третім особам, в порушення п. 4.11. Договору, оскільки без такого передання неможливо було здійснити відступлення прав та обов`язків про які заявив позивач.
4. Договір забороняє залучення субпідрядних організацій.
5. Відповідач належним чином довів відсутність вини та умислу у діях, щодо неповідомлення про неможливість задіяння мінімальних площ вирощування.
6. У позивача не було підстав вважати, що відповідач прийняв умови Додаткової угоди №2 ні 13.09.2023, ні в листопаді 2023 року. Відповідач підтвердив прийняття таких умов, вчинивши дію - повернення підписаного примірника Додаткової угоди №2 позивачу, що відбулося 09.02.2024.
7. Стягнення інфляційних втрат та 3% річних заявлено безпідставно.
8. Позивач не довів, яку саме аналогію закону, або аналогію права має бути застосовано у правовідносинах між Сторонами, на підтвердження чого й надавався Висновок науково-правової експертизи. А тому цей Висновок має не прийматися до уваги судом та бути виключений з числа доказів.
9. Висновок судової економічної експертизи є безпідставним лише з огляду відсутності первинних документів, які мав проаналізувати експерт підтверджуючи розрахунки позивача. Таблиці надані позивачем як докази збитків нічого не підтверджують та не доводять, без первинних документів, на яких вони ґрунтуються.
Позивач у своєму клопотанні про зменшення позовних вимог зазначив, що представником позивача запитані відомості бухгалтерського обліку ТОВ "Сід Корп", яке повідомило, що для проведення розрахунку щодо розміру матеріальних втрат/збитку, завданого порушенням умов Договору був проведений розрахунок загального прибутку/збитку від вирощування на недоотриманій площі 399 га під замовлення від ТОВ "Агрофірма "Іскра" товарних посівів (соя товарна, соняшник товарний). Так як дані розрахунки проводилися у вересні 2024 року за основу було взято як фактичні (елементи витрат), так і прогнозні показники (урожайність, ціна реалізації). З урахуванням ряду прогнозних показників очікувалося отримати збиток в розмірі 5 066 131,72 грн від вирощування товарних посівів на площі 399 га.
Відповідно до фактичних показників, які доступні станом на сьогодні, проведено повторний розрахунок загального прибутку/збитку. Згідно даних бухгалтерського обліку фактично було зібрано урожаю більше, ніж планувалося. По сої товарній очікувалося зібрати загалом 504,46 т або 1,7 т з гектару, фактично було зібрано 688,79 т або 2,4 т з гектару. По соняшнику товарному очікувалося зібрати 234,96 т або 2,2 т з гектару, фактично було зібрано 309,24 т або 2,9 т з га. Витрати на 1 т продукції, враховуючи вищу фактичну урожайність, в свою чергу теж знизились. По сої товарній планова собівартість 1 т складала 25 817,88 грн, фактична собівартість 1 т склала 18 743,90 грн. По соняшнику товарному планова собівартість 1 т складала 17 694,95 грн, фактична собівартість 1 т склала 12 722,52 грн. Фактична ціна реалізації соняшника товарного склала 21 962,90 грн за 1 т без ПДВ, що вища у порівнянні з плановою 18 500 грн. за 1 т. Ціна реалізації для товарної сої залишається плановим показником, взята на рівні ринкових цін на інтернет ресурсах із реалізації сільськогосподарської продукції (https://tripoli.land/ua/podsolnechnik; https://tripoli.land/ua/soya?cc=3; https://www.apk-inform.com/uk/prices; https://agronizer.ua/silgospprodukciya/cini-nasonyashnik станом на 30.01.2025 (15087,72 грн/т без ПДВ), так як реалізація сої не проведена та залишається у статусі планового показника. Ринкова ціна реалізації нижча за планову ціну реалізації 15 400 т/без ПДВ станом на вересень 2024.
Відповідно до фактичних даних загальний прибуток до оподаткування склав 339 148,02 грн. Очевидно, що за рахунок вищої фактичної урожайності, що дало можливість знизити собівартість продукції та вищої ціни реалізації соняшника товарного у порівнянні із аналогічними плановими показниками, за таких умов: фінансовий результат від вирощування товарних культур на недоотриманій площі 399 га від ТОВ "Агрофірма "Іскра" - це прибуток, навіть за умови нижчої ринкової ціни на товарну сою.
Також позивач зазначив, що позовна вимога про стягнення грошової компенсації із відповідача за незадіяння мінімальної площі посіву у Виробничому сезоні 2024 року на підставі п. 2.2 Договору №54 від 05.05.2022, як спосіб забезпечення виконання Договору є неустойкою. Що підтверджено сторонами у процесуальних документах у господарській справі (відзиві та відповіді на відзив).
Позивач вказує, що із урахуванням позицій сторін, відсутнє податкове зобов`язання із нарахування ПДВ на суму неустойки в розмірі 32 526 400,20 грн (798 000 Доларів США, після перерахунку в українську гривню на дату виставлення рахунку) на вимогу ст. 188 ПК України. Так із метою уникнення у майбутньому спору із органом оподаткування, щодо сплати ПДВ на суму компенсації, позивач уточнив позовні вимоги у частині стягнення компенсації, де зазначив після слова компенсація - слово у дужках "неустойка" за договором, а саму компенсації (неустойки) стягнути у сумі 32 526 400,20 грн без урахування ПДВ.
Із урахуванням зменшення суми компенсації на суму ПДВ, позивач надав уточнений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на грошове зобов`язання за період із 04.07.2024 по 23.01.2025.
Після обговорення такого клопотання і врахувавши заперечення відповідача суд встановив, що дане клопотання є заявою про зменшення позовних вимог, право на яку передбачено п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, а також заявою про зміну предмету позову, право на яку позивач має в силу приписів ч. 3 ст. 46 ГПК України.
Щодо зменшення позовних вимог, то, оскільки у даній справі спір майнового характеру, то зменшення кількісних показників і є зменшенням позовних вимог.
Стосовно тверджень відповідача про зміну позивачем одночасно підстави та предмету позову, суд врахував таке.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
Оскільки у клопотанні (вх. від 03.02.2025) позивач у прохальній частині доповнює після слова "компенсацію" словом в дужках "неустойку", то позивач змінив матеріально-правову вимогу до відповідача в частині стягнення 32 526 400,20 грн, тобто предмет позову.
В решті вимог позивач зменшив ціну позову.
Обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача не змінились, такими обставинами є відмова відповідача від використання площ у розмірі, що узгоджено сторонами в Договорі.
Твердження відповідача, що позивач змінює підстави позову посилаючись на обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме "Витрати 300 га" та "Інформації щодо Гран Терра ТОВ" є помилковими.
Суд не прийняв такі докази за клопотанням відповідача і за погодженням позивача до розгляду справи.
Відтак, у судовому засіданні суд зазначив, враховуючи правові позиції Верховного Суду у постановах, які зазначені відповідачем у його заяві, що є запереченням на заяву про зменшення позовних вимог (вх. від 03.02.2025) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19), що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Господарський суд на підставі ст. 46 ГПК України 05.02.2025 прийняв клопотання позивача про зменшення позовних вимог, яке за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову, про що зазначено в протоколі судового засіданні від 05.02.2025.
З огляду на викладене розгляд справи здійснюється з урахуванням позовних вимог про стягнення з ДП "Агрофірма "Іскра": суми компенсації (неустойки) за договором №54 від 05 травня 2022 року, в сумі 32 526 400,20 грн; грошової суми 2 408 534,93 грн, як інфляційного збільшення та 3 % річних у сумі 544 052,07 грн нарахованих на грошове зобов`язання відповідача; завданих збитків в сумі 48 688 330,47 грн упущеної вигоди у вигляді недоотриманих прибутків.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
05.05.2022 ДП "Агрофірма "Іскра" (Клієнт) та ТОВ "Сід Корп" (Виконавець) підписали Договір № 54/64-4 про надання послуг Україна 2022-2024 роки. (далі - Договір)
Клієнт (або Афілійована особа Клієнта) передає Батьківські Лінії Виконавцю, а Виконавець приймає Батьківські Лінії, здійснює їх висів, дотримуючись визначеної Клієнтом інструкції та технології, здійснює збирання та доробку Сировини насіння, здійснює її Доробку на Насіння, що відповідає встановленим Стандартам Якості (надалі разом "Послуги") і передає в повному обсязі Насіння Клієнту, а Клієнт приймає послуги, і оплачує їх вартість на умовах, визначених цим Договором. (п. 2.1. Договору)
До 01 лютого кожного Виробничого сезону Клієнт надасть Виконавцю план с/г культур на відповідний Виробничий сезон, що включає коди Батьківського Насіння, вимоги до площі та вимоги до посівних одиниць за цим Договором. Річний план обсягу послуг на Виробничий сезон 2022 року повинен включати мінімальні обсяги зазначені у цьому пункті Договору.
Виробничі сезони 2023-2024 року повинні включати наступні мінімальні площі вирощування: 2023 - 450 га, 2024 і після - 350 га. (абз. 1, 2 п. 2.2. Договору)
Відповідно до п. 2.2. Договору (аркуш 7 Договору, а.с. 55, том 1) у разі, якщо потреба Клієнта в послугах в будь-якому Виробничому сезоні менша за мінімальну площу вирощування, визначену вище, Клієнт зобов`язується повідомити Виконавця про це до 01 грудня року, що передує новому Виробничому сезону, і виплатить компенсацію за ту площу вирощування, що Клієнт не буде задіювати, як визначено нижче:
(і) виплатити Виконавцю 700 доларів США за гектар згідно з обмінним курсом Національного банку України на дату оплати щодо тієї частини мінімальної площі вирощування, яку Клієнт не буде задіювати, та продовжити термін дії цього Договору ще на 12 місячний період, або
(іі) виплатити Виконавцю 2 000 доларів США за гектар згідно з обмінним курсом Національного банку України на дату оплати щодо тієї частини мінімальної площі вирощування, яку Клієнт не буде задіювати.
Згідно з п. 3.1. Договору Клієнт зобов`язується передати Батьківські Лінії на умовах DAP (Інкотермс-2020) м. Черкаси, вул. Сурікова 12/5, у строки і спосіб, що має забезпечити Виконавцю можливість своєчасно виростити та доробити Сировину насіння Клієнту, але не пізніше 25 квітня відповідного Виробничого сезону. Кількість Батьківського Насіння зазначається у актах приймання-передавання та повинна відповідати фактично переданій кількості. У разі розбіжностей Сторони зобов`язуються негайно провести добросовісні переговори для узгодження переліку таких додаткових дій, які можуть знадобитися, та відповідної компенсації, що буде стягуватися додатково за допомогою Виконавця.
Клієнт зобов`язаний своєчасно передати Виконавцю Батьківські Лінії згідно з положеннями, встановленими цим Договором. (п. 4.1. Договору)
Цей Договір не може бути переуступлений жодною із Сторін, в силу закону чи іншим способом, без попередньої письмової згоди іншої Сторони; однак, за умови, що будь-яка зі Сторін може уступити свої права та обов`язки за цим Договором без такої згоди, і така уступка вважається здійсненою за десять днів після письмового повідомлення іншій Стороні (а) одному з її дочірніх підприємств, що повністю належать Стороні, або Афілійованій особі, яка контролюється або перебуває під спільним контролем Сторони, що здійснює уступку, або (b) будь-якому суб`єкту, який набуває всі або по суті всі ділові активи такої Сторони Договору, шляхом злиття, реорганізації, придбання, продажу чи іншим чином. Будь-яка уступка, що порушує цей пункт 14, є недійсною. (п. 14 Договору)
Окрім випадків, коли Договором прямо визначено інше, відповідальність Сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором визначається згідно із законодавством України.
Кожна Сторона погоджується не завдавати шкоди та відшкодувати іншій стороні шкоду, в розмірі, встановленому рішенням суду, яке набрало законної сили (якщо це застосовно). Не зважаючи на вищезазначене, незалежно від того, чи була будь-яка сторона повідомлена про можливість виникнення таких збитків чи шкоди, окрім як у випадку, коли збитки чи шкода виникли в результаті умисної дії чи умисної бездіяльності або в результаті грубої необережності з боку вищого керівництва будь-якої сторони, жодна зі сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за втрату прибутків, втрату передбачуваних заощаджень, втрату ділових можливостей, втрату гудвілу, або за будь-які непрямі чи штрафні збитки, що виникають на підставі чи у зв`язку з цим Договором або будь-якими пов`язаними контрактами. У жодному разі відповідальність Виконавця не перевищуватиме вартість Послуг, наданих Виконавцем Послуг щодо відповідної партії Сировини насіння та/або Комерційного Насіння, в залежності від обставин, за цим Договором. (абз. 1-2 п. 15 Договору)
Цей Договір разом з усіма положеннями, які посилаються та додаються до нього, містить повну угоду між Сторонами, що займаються предметом цього Договору, і замінює будь-яку подібну попередню угоду (як усну, так і письмову) між Сторонами. Жодна зміна цього Договору не набуває чинності, якщо вона не написана та підписана обома Сторонами. (п. 21 Договору)
З урахуванням підпункту 2.2. нижче, Договір починає діяти з початку виробничого сезону 2022 року (кожен відповідний сезон - "Виробничий сезон"), буде продовжуватися у Виробничих сезонах 2023-2024, якщо і доки він не буде припинений відповідно до цього пункту 22. Для цілей Договору, "Виробничий сезон" означає період, протягом якого Батьківське насіння висаджується, вирощується і Сировина насіння, вироблена з нього, збирається та Доробляється. Виробничий сезон починається 15 лютого 2022 року і закінчується 30 квітня 2023 року. Після 2024 Виробничого сезону цей Договір буде автоматично продовжений на той самий строк за винятком випадку, коли одна Сторона надала іншій Стороні письмове повідомлення про припинення за 1 (один) ("Повідомлення про припинення"). Дата припинення Договору, визначена в Повідомленні про припинення повинна бути між 31 липня та 01 листопада. Для уникнення сумнівів, Повідомлення про припинення не може бути надане раніше 31 липня 2024 року ("Строк"). (п. 22.1. Договору)
Суд враховує, що текст Договору викладено двома мовами: українською та англійською. Так у тексті Договору англійською мовою речення "Після 2024 Виробничого сезону цей Договір буде автоматично продовжений на той самий строк за винятком випадку, коли одна Сторона надала іншій Стороні письмове повідомлення про припинення за 1 (один) ("Повідомлення про припинення"). " наведено: "After 2024 Production Season This Agreement is extended automatically for the same term unless any of the Parties have provided one (1) year advance written termination notice." Тобто після цифри і слів "1 (один)" в редакції Договору українською мовою помилково пропущено слово "рік".
Враховуючи викладене суд тлумачить досліджувану умову Договору так, що після 2024 Виробничого сезону цей Договір буде автоматично продовжений на той самий строк за винятком випадку, коли одна Сторона надала іншій Стороні письмове повідомлення про припинення за 1 (один) рік ("Повідомлення про припинення").
Дострокове припинення:
(і) У разі виникнення будь-якої сторони суттєвого порушення будь-якою із Сторін своїх зобов`язань за цією Угодою, Сторона, яка не порушує ("Сторона, що не порушує"), може надіслати письмове повідомлення ("Повідомлення про невиконання зобов`язань") про порушення іншій Стороні ("Сторона, що порушує"), яке визначає кожне порушення та надає шістдесят (60) днів з моменту отримання Стороною, що порушує, Повідомлення про невиконання зобов`язань для виправлення порушення ("Період виправлення"). Якщо порушення не були усунені до закінчення Періоду виправлення, Сторона, що не порушує право, може припинити дію Договору негайно.
(іі) Після припинення дії, закінчення терміну дії або розірвання Договору припиняються всі права, надані Виконавцю відповідно до Договору, і все Батьківське Насіння, які все ще перебувають у власності Виконавця, повинні бути негайно надані Клієнту. Будь-яке виробництво Сировини насіння, яке все ще зростає на полі під час припинення дії, закінчення терміну дії або розірвання Договору, на власний розсуд Клієнта або (а) знищується згідно з інструкціями Клієнта, або (б) продовжує вирощуватися та дороблятися на умовах Договору. Припинення дії Договору з будь-якої причини не звільняє Сторони від будь-яких зобов`язань, що виникають до або після такого припинення, включаючи будь-які платіжні зобов`язання за Договором. (п. 22.2. Договору)
До Договору додано Додаток 1 "Ціна на послуги", Додаток № 2 "Батьківські лінії на виробничий сезон 2022", Додаток № 3 "А.Виробнича інструкція", Додаток № 4 "Форма акту підтвердження виконання умов договору", які підписано обома сторонами.
Так у Додатку 1 у п. 3 визначено, що базова ціна на Послуги за кожен Мішок сертифікованого Насіння становить 22,67 євро, за умови, що така ціна на Послуги може бути зкорегована в залежності від коливань ціни на зернову культуру на умовах, визначених у цьому Додатку.
a. У випадку збільшення ціни комерційної зернової кукурудзи, що торгується на умовах FOB Bordeaux, - вище 165 Євро за тону, ціна за Послуги за кожен Мішок сертифікованого Насіння зросте на 0,059 євро за кожний євро такого збільшення ціни комерційної зернової кукурудзи.
b. Період дії пропозиції: з 01 жовтня 2021 до 30 вересня 2022. Для розрахунку буде взято середньозважену ціну зернової кукурудзи, що торгується на умовах FOB Bordeaux за мінусом 25 євро за тону, тобто вартість транспортування та зберігання культури на елеваторі.
c. https://www.terre-net.fr/marche-agricole/mais/physique
d. У випадку, якщо Клієнт вирішить придбати Насіння на стадії CS (очищене та розділене на фракції), застосовується знижка 0,50 євро за Одиницю Насіння у порівнянні зі стадією доробки Насіння "готова продукція".
e. У випадку, якщо Клієнт вирішить придбати Насіння на стадії DS (сушка та обмолот), застосовується знижка 1,00євро за Одиницю у порівнянні з готовою продукцією.
Сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до п. 2 якої домовились уточнити Додаток 1 Ціни на послуги, частину 3 базова ціна за послуги 2022 таким чином:
базова ціна за послуги за кожен мішок сертифікованого насіння 50 тис. насінин, при базовій ціні Bordeaux на товарну кукурудзу 165 євро/т - 22,67 євро;
середня ціна на товарну кукурудзу за мінусом 25 євро/т - 270,17 євро;
базова ціна на кукурудзу Bordeaux 165 євро/т - 140,00 євро;
корегування ціни 1 п.о. відповідно до зміни FOB Bordeaux на кожне 1 євро, що перевищує 165 євро/т - 0,059 євро;
зміна в євро на кожну п.о. тис. н. - 7,68 євро; ціна за 1 м 50 тис.н. - 30,35 євро.
Згідно з п. 3 Додаткової угоди № 1, остання набуває чинності з 05.05.2022.
Сторони підписали Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої зазначено, що Сторони уклали Договір № 54 про надання послуг Україна 2022-2024 роки, що набрав чинності з 05.05.2022 ("Первинний договір") та Сторони зараз бажають доповнити та змінити Первинний договір відповідно до умов, викладених в цій Додатковій угоді. З урахуванням вказаного вище, та беручи до уваги умови, викладені в цьому документі, а також за належну матеріальну винагороду, отримання та достатність якої підтверджується, Сторони погодилися про наступне:
1. Первинний Договір
Ця Додаткова угода регулюється відповідно до термінів, умов та визначень, викладених у Первинному Договорі. Якщо інше не зазначено в цьому документі, всі терміни, умови та визначення Первинного Договору залишаються чинними у повному обсязі. У разі виникнення розбіжностей між цією Додатковою угодою та первинним Договором, ця Додаткова угода має переважну юридичну силу.
2. Доповнити
2.1. Сторони домовились - річний план обсягу послуг на Виробничий сезон 2023 року повинен включати наступні мінімальні обсяги, наведена таблиця, у якій вказані гібриди, площі їх вирощування, очікувана врожайність Одиниць в га та загальна запланована кількість Одиниць. Загальна площа - 446 га, очікувана врожайність Одиниць - 232 га, загальна запланована кількість Одиниць - 103 640.
3. Зміни
А). Сторони домовились викласти абзац 2 пункт 2.2. Договору у такій редакції:
"2.2. Виробничі сезони 2023-2024 року повинні включати наступні мінімальні площі вирощування:
Рік Площа в га
2023 450 га
2024 і після 500 га.
В). Сторони домовились Додаток 1 Ціни на послуги частину від п. 1 до п. 10 включно на послуги 2023 викласти наступним чином і весь пункт В) - це виклад у новій редакції цін на послуги, які надані у 2023 році, наприклад у пп. 3 п. В) зазначено, що базова ціна за Послуги за кожен Мішок сертифікованого Насіння становить 22,07 євро, за умови, що така ціна на Послуги може буде скорегована в залежності від коливань ціни на зернову культуру на умовах, визначених в цьому Додатку. Далі вказано відповідні коригування ціни в залежності від інших факторів, як це сторони передбачали і в первісній редакції Договору.
Зі змісту цього положення Додаткової угоди № 2 випливає суттєве зменшення ціни на послуги. Позивач зазначає, що саме у зв`язку із погодженням відповідача щодо збільшення мінімальної площі вирощування у 2024 році до 500 га ТОВ "Сід Корп" знизив ціни на свої послуги у сезоні 2023 року.
Такі обставини підтверджує і керівник відповідача у своїй заяві свідка.
Загалом відповідач не заперечив суттєве зниження такої ціни, як і взагалі не заперечив підписання та існування Додаткової угоди № 2.
Відповідно до п. 11 Додаткової угоди № 2, ця Додаткова угода набуває чинності з 25 квітня 2023 року.
Додаткова угода № 2, як і Додаткова угода № 1, не містить зазначення дати її підписання. Так позивач у позові стверджує, що Додаткову угоду № 2 сторони підписали у листопаді 2023 року, у свою чергу відповідач, заперечуючи, зазначає, що Додаткову угоду № 2 сторони підписали 09.02.2024.
Щодо викладеного суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.
Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що Сторони мали право погодити дію Додаткової угоди № 2 на правовідносини, що між ними виникли з 25.04.2023.
Твердження відповідача, що оскільки Додаткова угода № 2 була підписана з боку ДП "Агрофірма "Іскра" лише у лютому 2024 року, тому станом на 01.12.2023 була узгоджена мінімальна площа вирощування лише 350 га суд вважає помилковими.
Так підлягає дослідженню обставина, коли саме Додаткова угода № 2 була узгоджена Сторонами та з якого часу Сторони розуміли її зміст та наслідки її невиконання.
Директор ДП "Агрофірма "Іскра" ОСОБА_2 у своїй заяві свідка повідомляє, що за результатами співпраці у 2023 році починаючи з вересня 2023 року сторони розпочали переговори щодо умов співпраці на 2024 виробничий рік. ТОВ "Сід Корп" за наслідками роботи у 2023 році запропонувало знижку на послуги Виконавця за Договором, яка може бути надана за умови збільшення мінімальних площ вирощування на 2024 рік з 350 га до 500 га. У січні 2024 року відповідачем отримано від позивача проект додаткової угоди № 2 до Договору, який був підписаний з боку ТОВ "Сід Корп". Відповідачем така Додаткова угода № 2 була підписана лише 09.02.2024.
Суд бере до уваги надані відповідачем докази, які свідчать про те, що примірник Додаткової угоди № 2 певний час проходив погодження на підприємстві відповідача у січні - лютому 2024 року, проте суд дійшов висновку, що оскільки сторони підписали, а отже, на власний розсуд визначили, надали згоду, підтвердили у п. 11 Додаткової угоди № 2, що остання набуває чинності з 25.04.2023, незалежно від дати її підписання сторонами, то всі умови Додаткової угоди № 2 розповсюджуються на правовідносини Сторін за Договором починаючи з 25.04.2023. Така умова Додаткової угоди № 2 була явною, не прихованою від будь-якої зі сторін та однозначною.
Також суд враховує, що у внутрішніх листах працівників відповідача підлягали обговоренню умови Додаткової угоди, які не стосувались ні мінімальної площі вирощування на 2024 рік (500 га), ні ціни Послуг на 2023 рік. Умови щодо збільшення мінімальної площі до 500 га в обмін на знижку на послуги за 2023 рік були доведені до відома відповідача з вересня 2023 року, як підтверджує керівник відповідача у своїй заяві свідка.
Представник відповідача зауважив, що під час узгодження редакції Додаткової угоди № 2 змінились площі вирощування гібридів у 2023 році, що в загальній сумі склало все одно 446 га, проте суд встановив, що такі зміни є констатацією фактів, що вже відбулись у 2023 році, оскільки засіяння площ у 2023 році відбувалось задовго до лютого 2024 року і навіть до осені 2023 року.
Підтвердженням погодження відповідача на запропоновані позивачем умови Додаткової угоди № 2 щодо збільшення площі на 2024 рік до 500 га в обмін на знижку на отримані послуги відповідачем у 2023 році є розрахунки відповідача за послуги отримані у 2023 році за цінами із відповідною знижкою.
Так 11.07.2023 ТОВ "Сід Корп" виставило ДП "Агрофірма "Іскра" рахунок на оплату №217 на оплату послуги по виробництву насіння гібридної кукурудзи у кількості 31 122 мішки вартістю 884,18 грн/мішок, на загальну суму з ПДВ 33 020 939,95 грн.
Зі змісту зазначеного рахунку випливає, що вартість одного мішка насіння гібридної кукурудзи станом на дату виставлення рахунка становить 884,18 грн, що еквівалентно 22,07 євро (офіційний курс євро станом на 11.07.2023 - 40,0627 грн). Тобто станом на 11.07.2023 позивач виставляв відповідачу рахунок на оплату послуги по виробництву насіння гібридної кукурудзи з урахуванням ціни встановленої у Додатковій угоді № 2.
Зі змісту акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2023 по 09.12.2024 між сторонами за спірним Договором, який підписаний позивачем, випливає, що відповідач здійснив оплату виставленого рахунку: 13.09.2023 - 10 000 000 грн, 26.09.2023 - 5 000 000 грн, 29.09.2023 - 15 000 000 грн, 06.11.2023 - 3 020 939,95 грн, що свідчить про те, що відповідач оплатив виставлений позивачем рахунок № 217 за ціною, визначеною у Додатковій угоді № 2.
Вказане також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_1 , викладеними у заяві свідка, який є директором підприємства позивача.
Відповідачем не оспорені дати та суми сплат за послуги у 2023 році, які зазначені в акті звірки, що підписаний позивачем.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що розрахунки за надані послуги у 2023 році здійснені відповідачем повністю.
У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що Замовник у листопаді 2023 року остаточно розрахувався за Послуги, надані Виконавцем у 2023 році за ціною, що узгоджена Сторонами у Додатковій угоді № 2, відтак відповідач виконував умови такої угоди починаючи з 13.09.2023 і остаточно розрахувався по новій, зниженій ціні 06.11.2023.
Суперечливим є поведінка відповідача щодо врахування/неврахування різних умов Додаткової угоди № 2. Так відповідач без заперечень здійснює протягом періоду 13.09.2023-06.11.2023 оплату Послуг, що надані у 2023 році за зниженою ціною, що узгоджена у Додатковій угоді № 2, проте заперечує узгодження мінімальної площі вирощування на 2024 рік в обсязі 500 га до 01 грудня 2023 року.
Оскільки саме у зв`язку зі збільшенням площі вирощування на 2024 рік до 500 га ТОВ "Сід Корп" знизило ціну на Послуги, які вже були ним надані, правомірними є очікування позивача, після того, як ДП "Агрофірма "Іскра" сплатила у період 13.09.2023-06.11.2023 узгоджену нижчу ціну за вже отримані послуги, що відповідач тим самим погодив і інші умови Додаткової угоди № 2, зокрема, щодо мінімальної площі вирощування на 2024 рік - 500 га.
З викладеного випливає, що Додаткова угода № 2, всупереч твердженням відповідача про початок її дії з 09.02.2024, діяла з дати визначеної сторонами у Додатковій угоді № 2, а саме - з 25.04.2023. Її умови щодо надання знижки та збільшення площі на 2024 рік до 500 га сторони узгодили, як мінімум, станом на 06.11.2023 (завершальний платіж відповідача за Послуги, отримані ним у 2023 році за ціною, узгодженою в Додатковій угоді № 2).
Підсумовуючи викладене суд встановив, що Додаткова угода № 2 була узгоджена Сторонами не пізніше 06.11.2023 і з цього часу Сторони розуміли її зміст та наслідки її невиконання.
З огляду на встановлене, відповідач, в разі, якщо його потреба в послугах у Виробничому сезоні 2024 менша за мінімальну площу вирощування - 500 га, зобов`язаний був повідомити про це позивача до 01 грудня 2023 року і виплатити відповідну компенсацію.
Представники відповідача у своїх поясненнях стверджували, що відповідач повідомляв позивача про неможливість задіяти всі 500 га ще 22.02.2024, що підтверджується заявами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зокрема, директор ДП "Агрофірма "Іскра" ОСОБА_2 у своїй заяві свідка повідомляє, що на зустрічі між представниками ТОВ "Сід Корп" та ДП "Агрофірма "Іскра", яка відбулася 22 лютого 2024 року, представників ТОВ "Сід Корп" ним було проінформовано ТОВ "Сід Корп", що ДП "Агрофірма "Іскра" вдалося знайти замовлення на відтворення та розмноження сертифікованого насіння кукурудзи лише на 100 га мінімальної площі вирощування..."
Водночас в ході розгляду справи з`ясувалось, що таке інформування не було повідомленням в розумінні абз. 7 п. 22. Договору. Представники відповідача заперечували підтвердження 22.02.2024 директором відповідача остаточної відмови від 400 га площі.
Відтак, навіть за дійсності такого усного повідомлення про можливе ймовірне зменшення мінімальної площі вирощування, воно не має правових наслідків і не могло стати підставою для пошуку позивачем нових контрагентів на можливі незадіяні площі, які за Договором передбачені для вирощування Насіння відповідача.
03.04.2024 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому зазначив, що Договір передбачає на сезон 2024 року об`єм замовлення Послуги, що відповідає 475 га посівних одиниць. Директор відповідача зазначає, що починаючи із першої декади березня 2024 року, має місце різко негативна динаміка у загальнодержавних економічних процесах, незалежних від ДП "Агрофірма "Іскра", що вплине на бізнес показники ДП "Агрофірма "Іскра" та робить неможливим замовлення послуг за Договором у визначених об`ємах без невідворотних ризиків негативного фінансового результату для кожної із сторін. Можливості передбачити відповідні фактори на момент укладення Договору і додаткових угод до нього у ДП "Агрофірма "Іскра" не було. Відтак, направити раніше ТОВ "Сід Корп" повідомлення про необхідність ініціювати зменшення об`єму послуг, не було підстав та доцільності. До моменту направлення цього листа ДП "Агрофірма "Іскра" вживала та продовжує вживати заходи, спрямовані на повне виконання взятих на себе за Договором зобов`язань. В той самий час на виконання обов`язку щодо упередження можливості завдання збитків чи втрат ТОВ "Сід Корп", ДП "Агрофірма "Іскра" змушене виступити з ініціативою про укладення додаткової угоди до Договору, якою крім іншого, визначити: 1) об`єм послуг за Договором на 2024 рік на площу не більше 100 га; 2) визначити Договір припиненим невідкладно або після надання послуг у 2024 році. Директор ДП "Агрофірма "Іскра" звертає увагу на відсутність умислу та ознак порушення господарських зобов`язань зі сторони ДП "АФ "Іскра" у ситуації, що склалася. Зі своєї сторони готові вжити усі доступні нам розумні заходи з метою сприяння мінімізації наслідків ситуації, що склалася, для ТОВ "Сід Корп".
Оскільки як уже встановлено судом вище, за умовами чинної на виробничий сезон 2024 Додаткової угоди № 2 передбачено мінімальні площі вирощування у 2024 році і після в розмірі 500 га, то відповідач просив зменшити мінімальні посівні площі на 400 га, тобто у п`ять разів.
Такий лист є пропозицією змінити умови Договору, тоді як за умовами п. 2.2. Договору, відповідач мав повідомити Виконавця про зменшення мінімальної площі вирощування до 01 грудня 2023 року і виплатити відповідну компенсацію.
Отже такий лист не є дією відповідача в рамках узгоджених умов Договору, а є пропозицією змінити умови Договору під час Виробничого сезону 2024 року.
Водночас враховуючи суто зміст листа, суд доходить висновку, що ним відповідач однозначно повідомляє, що ним будуть задіяні площі вирощування тільки в розмірі 100 га.
Отже такий лист містить повідомлення про зменшення площі вирощування до 100 га. Проте таке повідомлення мало бути здійснене до 01.12.2023.
У відповідь, 12.04.2024 позивач надіслав відповідачу лист № 268, в якому наголосив, що мінімальна площа вирощування на 2024 рік узгоджена сторонами в розмірі 500 га, далі позивач зазначив, зокрема, що: повідомлення відповідачем надане з порушенням строків для надання такого повідомлення, передбачених Основним договором; посилання відповідача на неможливість передбачити необхідність зменшення виробництва насіння у Виробничому сезоні 2024 розглядається Товариством як недобросовісне, оскільки обсяги виробництва детально обговорювалися Сторонами при укладення Додаткової угоди № 2; Товариство може погодити зменшення площі виробництва насіння на посівних полях Товариства у Виробничому сезоні 2024 лише за умови сплати Іскрою компенсації згідно одного з двох варіантів, передбачених п. 2.2. Основного договору.
15.04.2024 відповідач відповів позивачу листом № 70, у якому зазначає, що вдячний за акцептування його пропозиції про зменшення посівних площ у 2024 році на 375 га до 100 га, таким чином вважає узгодженою посівну площу на 2024 рік на рівні 100 га.
Тобто у своїх обох листах (від 03.04.2024, № 70 від 15.04.2024) відповідач безпідставно стверджує про мінімальну площу вирощування на 2024 рік в розмірі 475 га, що не узгоджується з умовами Договору та Додаткової угоди № 2.
Також суд враховує, що зі змісту листа № 268 від 12.04.2024 позивача не випливає "акцептування пропозиції про зменшення посівних площ у 2024 році на 375 га, до 100 га". У листі від 12.04.2024 позивач зазначив про можливість погодження зменшення такої площі тільки за умови сплати відповідачем компенсації, яка погоджена Сторонами в Договорі.
Далі у листі № 70 від 15.04.2024 відповідач запропонував фінансові умови сплати компенсаційних платежів на вибір "Сід Корп": а) сплата ТОВ "Сід Корп" еквівалента 350 доларів США за 1 га не використаної площі у 2024 році, із перенесенням відповідних площ на 2025 рік; б) сплата ТОВ "Сід Корп" еквівалента 700 доларів США за 1 га не використаної площі у 2024 році, із припиненням Договору.
У відповідь, 30.04.2024 позивач надіслав відповідачу лист № 289, в якому зазначив, що не приймає позицію відповідача по зменшенню суми компенсації та наполягає на неухильному дотриманні умов п. 2.2. Договору.
21.05.2024 відповідач звернувся до позивача з листом № 1-21/05-24, в якому продовжував стверджувати, що незасіяні площі у 2024 році складатимуть 375 га. Далі у своєму листі відповідач зробив такі альтернативні пропозиції на вибір ТОВ "Сід Корп": а) замовлення послуг за Договором на 100 га площі у 2024 році та сплата ТОВ "Сід Корп" еквівалента 400 доларів США за 1 га не використаної площі у 2024 році із перенесенням площі 375 га на 2025 рік, без подальшої пролонгації договору на 2026 рік та подальші роки; б) замовлення послуг за Договором на 100 га площі у 2024 році та сплата ТОВ "Сід Корп" еквівалента 800 доларів США за 1 га не використаної площі у 2024 році із припиненням Договору; в) надання ТОВ "Фірма "Ерідон" для ТОВ "Сід Корп" спеціальної знижки (поставка за передплатними цінами) на засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива.
У відповідь, 29.05.2024 позивач надіслав відповідачу лист № 375, в якому зазначив, що Товариство наполягає на суворому дотриманні положень п. 2.2 Основного договору та не приймає пропозицію відповідача по зменшенню суми компенсації, висловленої у 3-му листі.
З наведеного листування між сторонами випливає, що останні не дійшли згоди щодо зменшення розміру компенсації або зміни порядку її виплати. Крім того, суд звертає увагу, що умовами Договору імперативно визначено розмір компенсації та не передбачено обов`язку сторін з проведення перемовин/домовленостей щодо розміру компенсації.
24.05.2024 ДП "Агрофірма "Іскра" (Замовник) та ТОВ "Сід Корп" (Виконавець) підписали Акт приймання-передачі батьківських компонентів насіння (матеріалів) за Договором № 54 про надання послуг Україна 2022 - 2024 роки від 05.05.2022, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв батьківські компоненти кукурудзи у кількості 94 мішки вагою 2 275,2 кг на загальну суму з ПДВ 2 459 144,26 грн.
Тобто відповідач передав лише частину батьківських компонентів (насіння) за Договором. За поясненнями позивача, що надані в уточненій позовній заяві, площа вирощування такого насіння склала 101 га. Відтак незадіяна площа у виробничому сезоні 2024 року, що була узгоджена Сторонами у Додатковій угоді № 2 становить 399 га (500 га - 101 га).
04.07.2024 ТОВ "Сід Корп" виставило ДП "Агрофірма "Іскра" рахунок на оплату №169 про компенсацію за незадіяну у вирощуванні площу, відповідно до п. 2.2. (іі) договору - 399 га на загальну суму з ПДВ 39 031 680,24 грн.
24.07.2024 відповідач надіслав позивачу лист № 149 "Щодо відносин за договором про надання послуг Україна 2022-2024 роки № 54 від 05.05.2022 року", в якому зазначив, що вважає пред`явлення до оплати такого рахунку порушенням умов Договору та законодавчих актів про захист економічної конкуренції. Директор відповідача зазначає, що виставлення Рахунку на оплату № 169 від 04 липня 2024, свідчить про самостійне вирішення Виконавцем за Клієнта, що останній не буде продовжувати дію Договору ще на 12 місячний період, згідно абз. і, п. 2.2. Договору, та відповідно, що розмір плати не буде формуватися з розрахунку 700 доларів США за гектар. Тому такі дії ТОВ "Сід Корп" носять негативне забарвлення, свідчать про наперед встановлене відношення до Клієнта та небажання продовження подальшої співпраці. А тому ДП "Агрофірма "Іскра" відмовляється від оплати незаконно виставленої платіжної вимоги, вважає таку вимогу порушенням своїх прав та зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку з боку ТОВ "Сід Корп". ДП "Агрофірма "Іскра" відмовляється від сплати рахунку на оплату № 169 від 04.07.2024 та починає підготовку звернення до Антимонопольного комітету України, через зловживання компанією ТОВ "Сід Корп" монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
26.07.2024 відповідач звернувся до позивача з листом № 153/1, в якому просив виставити рахунок на оплату із додатковою вказівкою у призначенні платежу, що це оплата послуги згідно Додаткової угоди № 3 за надання послуг у 2024 році та повідомив, що проведення оплати наразі затримується через зволікання ТОВ "Сід Корп" із документарним оформленням відносин.
ТОВ "Сід Корп" звернулось до ДП "Агрофірма "Іскра" з листом від 06.08.2024 № 492, в якому повідомило про суттєве порушення умов Договору № 54 від 05.05.2022 та залишило за собою право відмови від продовження Договору на підставі п. 22.2. (і). В листі наголошено, що цей лист є "Повідомленням про невиконання зобов`язань" Договору № 54 від 05.05.2022.
15.08.2024 відповідач надіслав позивачу лист № 1/15-08/24 "Відповідь на лист ТОВ "Сід Корп" № 492 від 06.08.2024", в якому, серед іншого, зазначив, що станом на дату підписання цього листа, зі сторони ТОВ "Сід Корп" не підписано та не передано до ДП "Агрофірма "Іскра" додаткову угоду № 3 до Договору, яка узгоджує порядок співпраці Сторін у виробничому сезоні 2024 року.
Щодо визнання ДП "Агрофірма "Іскра" обов`язку оплати компенсації, відповідач стверджує, що ТОВ "Сід Корп" хибно трактувало позицію ДП "Агрофірма "Іскра", оскільки останнє запропонувало добровільне компенсування будь-яких потенційних втрат та незручностей ТОВ "Сід Корп" у зв`язку із обмеженою можливістю задіяти усі передбачені Договором площі посівів, з огляду на об`єктивні обставини, які лежали поза волею ДП "Агрофірма "Іскра", в тому числі неможливість придбання необхідної кількості батьківського насіння. Внаслідок недружніх, на думку відповідача, з боку ТОВ "Сід Корп" дій щодо виставлення рахунку, ДП "Агрофірма "Іскра" повідомляє, що не визнає свого обов`язку з оплати будь-яких компенсацій за Договором, та у добровільному порядку не буде виконувати ці незаконні вимоги, оскільки вважає таку компенсацію прямим порушенням абз. 1, 2, 3 та 7 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Щодо відмови від Договору зі сторони ДП "Агрофірма "Іскра" відповідач зазначив, що не відмовлявся від потенційної можливості пролонгувати Договір на наступні роки, а попередив, що сценарій про останній виробничий рік 2024 є найбільш вірогідним, з огляду на ситуацію на ринку, відтак не може йти на свідоме порушення договірних зобов`язань перед ТОВ "Сід Корп". При цьому Договором чітко регламентовано процедуру відмови від продовження його дії. ДП "Агрофірма "Іскра" буде виходити саме із договірного порядку припинення відносин між сторонами, якщо це буде потрібно.
Щодо припинення Договору за ініціативою ТОВ "Сід Корп", відповідач зазначив, що відповідно до п. 22.2. Договору передбачено, що "Повідомлення про невиконання зобов`язань" має містити опис кожного порушення та строк для усунення порушень. Перераховані у листі № 492 від 06.08.2024 "порушення" не можуть бути усунуті протягом 60 днів, оскільки всі вони невідривно стосуються минулого моменту у часі. При цьому ДП "Агрофірма "Іскра" не визнає свого обов`язку зі сплати будь-яких компенсацій, вчинення суттєвих порушень Договору зі свої сторони та й відповідно права ТОВ "Сід Корп" на односторонню відмову від Договору та права на відмову від пролонгації Договору.
На лист відповідача № 153/1 від 26.07.2024 ТОВ "Сід Корп" направило ДП "Агрофірма "Іскра" лист від 15.08.2024 № 508, в якому зазначило, що надсилає Додаткову угоду № 3 від 09.08.2024 до договору № 54 від 05.05.2022. Усі інші узгодження між сторонами будуть невідкладно розглянуті після належного виконання взятих на себе зобов`язань з боку ДП "Агрофірма "Іскра".
До листа додано проект Додаткової угоди № 3 від 09.08.2024, підписаний з боку ТОВ "Сід Корп". У змісті Додаткової угоди № 3 містяться умови на підставі п. 2.2. Первинного Договору погодження компенсації за площу вирощування, що Клієнт не задіяв у Виробничому сезоні 2024: Клієнт на підставі рахунку-фактури Виконавця у строк, визначений у такому рахунку фактурі, зобов`язується виплатити Виконавцю еквівалент 700 доларів США за кожен гектар ... за 400 гектарів... Далі Додаткова угода № 3 містить умову про продовження Договору на Виробничий сезон 2025 року та узгодження, що повідомлення про припинення не може бути надане раніше 31 липня 2026 року.
Відповіді від ДП "Агрофірма "Іскра" на таку оферту суду не надано.
30.09.2024 відповідач надіслав позивачу повідомлення про припинення договору №1/30-09/24, в якому зазначив, що керуючись п. 22.1. Договору ДП "Агрофірма "Іскра" повідомляє ТОВ "Сід Корп" про припинення Договору, не продовження Договору на наступні виробничі сезони. Датою припинення Договору визначається 31.10.2024.
24.10.2024 відповідач звернувся до позивача з листом № 1-24-10/24, в якому просив підписати узгоджену між сторонами Додаткову угоду № 3 до Договору № 54 від 05.05.2020 та виставити до оплати послуг за 2024 рік належний рахунок-фактуру. Повторно підтвердив готовність опати послуги надані у 2024 році.
Суду не надано проекту Додаткової угоди № 3, яка пропонувалась відповідачем у його листах та яка, за його твердженнями у листах, перешкоджала розрахункам за послуги, що надавались у 2024 році.
Водночас сторони повідомили суду, що між ними немає спору щодо розрахунків за послуги, надані у 2024 році.
З матеріалів справи випливає, що жодних додаткових угод після підписання Додаткової угоди № 2 сторони не уклали, відповідач компенсацію в порядку п. 2.2. Договору позивачу не сплатив, що стало підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом про стягнення компенсації та збитків у формі упущеної вигоди, а також 3 % річних та інфляційних втрат, що нараховані на суму компенсації.
Розглядаючи спір господарський суд застосовує такі положення законодавства.
З матеріалів справи випливає, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору, який містить елементи договору підряду з доданням умов, які сторони визначили, враховуючи принцип свободи договору.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. (ч. 1 ст. 837 ЦК України)
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). (ст. 610 ЦК України)
Так відповідач порушив умови Договору та не надав у повному обсязі батьківське зерно для задіяння мінімальної площі вирощування у виробничому сезоні 2024 в розмірі 500 га, надавши лише насіння на 101 га.
Як уже встановлено судом, на виробничий сезон 2024 щодо мінімальної площі діяли умови Договору в редакції Додаткової угоди № 2, якою передбачено мінімальну площу вирощування на 2024 рік - 500 га, водночас ціна на послуги, визначена у Додатковій угоді № 2 стосувалась виключно послуг, які були надані у 2023 році, тому ціна на послуги у 2024 році визначена у Додатку 1 "Ціна на послуги", де вказано, що базова ціна за Послуги за кожен Мішок сертифікованого Насіння становить 22,67 євро. Вище судом досліджено порядок коригування ціни.
З матеріалів справи випливає та сторонами не заперечується, що відповідач надав позивачу матеріал для виконання робіт обсягом на 101 га, тобто 399 га залишились незадіяними відповідачем.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (ч. 1) Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. (ч. 2)
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
У статті 549 ЦК України наведено поняття неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. (ч. 1)
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч. 2)
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 3)
Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. (ч. 1) Проценти на неустойку не нараховуються. (ч .2) Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу). (п. 3)
Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. (ч. 1) Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. (ч. 2) Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. (ч. 3)
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. (ч. 1 ст. 611 ЦК України)
Відповідно до абз. 7 п. 2.2. Договору, у разі, якщо потреба Клієнта в послугах в будь-якому Виробничому сезоні менша за мінімальну площу вирощування, визначену вище, Клієнт зобов`язується повідомити Виконавця про це до 01 грудня року, що передує новому Виробничому сезону, і виплатить компенсацію за ту площу вирощування, що Клієнт не буде задіювати, як визначено нижче:
(і) виплатити Виконавцю 700 доларів США за гектар згідно з обмінним курсом Національного банку України на дату оплати щодо тієї частини мінімальної площі вирощування, яку Клієнт не буде задіювати, та продовжити термін дії цього Договору ще на 12 місячний період, або
(іі) виплатити Виконавцю 2 000 доларів США за гектар згідно з обмінним курсом Національного банку України на дату оплати щодо тієї частини мінімальної площі вирощування, яку Клієнт не буде задіювати. (абз. 7 п. 2.2. Договору)
Відповідач не виконав зобов`язання передбачене абз. 7 п. 2.2. Договору та не сплатив позивачу компенсацію (неустойку) щодо тієї частини мінімальної площі вирощування, яку він не задіяв.
За своєю правовою природою визначена у п. 2.2. компенсація є неустойкою, що є грошовою сумою, розмір якої встановлюється договором, а саме визначається шляхом множення 700 або 2000 доларів США (залежно від продовження чи непродовження Договору на дванадцять місяців) за кожен гектар площі, що не буде задіяна.
Враховуючи принцип свободи договору сторони визначили такий розмір неустойки та спосіб її визначення, що не суперечить законодавству України.
Відповідач у своїх заявах по суті стверджував, що компенсація за своєю правовою природою є неустойкою.
Позивач виставив відповідачу рахунок на сплату компенсації із розрахунку 2 000 доларів США за 1 га, вважаючи, що відповідач відмовився від продовження дії Договору на 12 місяців.
Відповідач у свою чергу стверджує що строк оплати за вказаним пунктом на дату виставлення рахунку від 04.07.2024 не настав, оскільки це право позивача обирати яким способом виплачувати компенсацію за невикористану площу.
Отже між сторонами існує спір щодо тлумачення норми Договору (абзацу 7 пункту 2.2.) про компенсацію, зокрема, щодо строку сплати і щодо строку вибору відповідачем варіанту компенсації за невикористану площу.
Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16)
Граматичне (філологічне) тлумачення наведеного пункту Договору, яке полягає у з`ясуванні його дійсного змісту шляхом семантичного, лексичного та синтаксичного аналізу, з урахуванням сполучників та знаків пунктуації, які в ньому використовуються, дає підстави для висновку, що за допомогою поєднувального сполучника "і" (який застосовується при поєднанні однорідних предметів, коли їх перераховують, або дій, які відбуваються одночасно) перераховуються однорідні рівноправні дії, які одночасно належить вчинити Клієнту у випадку, якщо потреба Клієнта в послугах в будь-якому Виробничому сезоні менша за мінімальну площу вирощування.
Оскільки в першій частині п. 2.2. Договору передбачено обов`язок вчинення Клієнтом дій - повідомлення до 01 грудня, то друга частина тексту, яка стосується зобов`язання Клієнта виплатити компенсацію, розмір якої передбачений у двох варіантах ((і) та (іі)), з урахуванням використання поєднувального сполучника "і", беззаперечно стосується цього ж строку, як і зобов`язання продовжити термін дії Договору у випадку обрання варіанта (і) (оскільки сполучник "та" в даному випадку є синонімом сполучника "і", теж застосовується при поєднанні однорідних предметів, коли їх перераховують, або дій, які відбуваються одночасно).
Суд враховує, що досліджувана умова Договору, яка викладена трьома абзацами є по суті своїй одним великим реченням, містить сполучники "і", "та" і лише між варіантами (і), (іі), містить сполучник "або", що логічно, адже надає два варіанти поведінки Клієнта.
Суд встановив, що в разі обрання варіанту поведінки, що визначена у п. (і) досліджувана умова Договору у спрощеному вигляді є такою: "... Клієнт зобов`язується повідомити Виконавця про це [меншу потребу в послугах] до 01 грудня року, що передує новому Виробничому сезону, і виплатить компенсацію за таку площу вирощування, що Клієнт не буде задіювати ... [в розмірі] 700 доларів США за гектар ... та продовжити термін дії цього Договору ще на 12 місячний період.
Отже, буквальний і семантичний аналіз пункту 2.2. Договору, зокрема, застосування сполучників "і", "та" дає підстави стверджувати, що сторони при укладенні Договору визначили обов`язок Клієнта повідомити Виконавця про потребу в меншій площі вирощування і, в разі обрання підпункту (і), продовжити термін дії Договору на 12 місяців, та одночасно виплатити компенсацію за ту площу вирощування, що Клієнт не буде задіювати, здійснивши всі ці дії до 01 грудня року, що передує новому Виробничому сезону, у випадку, що досліджується до 01.12.2023.
Тому хибним є твердження відповідача, що в нього станом на 04.07.2024 ще не виник обов`язок по сплаті компенсації (неустойки).
Твердження відповідача, що у Договору немає строку дії, оскільки відповідно до п. 22.1. Договору "...Після 2024 Виробничого сезону цей Договір буде автоматично продовжений на той самий строк за винятком випадку, коли одна Сторона надала іншій Стороні письмове повідомлення про припинення за 1 (один) рік ("Повідомлення про припинення"). Дата припинення Договору, визначена у Повідомленні про припинення повинна бути між 31 липня та 01 листопада. Для уникнення сумнівів, Повідомлення про припинення не може бути надане раніше 31 липня 2024 року ("Строк").", тому до 01.12.2023 неможливо продовжити строк дії Договору на дванадцять місяців є помилковим.
Зі змісту Договору, Додатків до нього, Додаткових угод № 1, 2 та з самої його назви випливає, що його умови чітко визначені лише на 2022-2024 роки. Так право кожної з сторін припинити дію Договору після 31.07.2024 означає безспірне, правомірне, таке, що узгоджене сторонами право сторони без наслідків у вигляді штрафних санкцій, збитків, тощо, припинити дію Договору. Тому суд доходить висновку, що 31.07.2024 - закінчення строку дії Договору. Можливість його пролонгації за умови ненадіслання однією із сторін письмового повідомлення про припинення є стандартним формулюванням договорів і не може означати саме по собі нескінченну дійсність такого Договору без узгодження умов Договору на наступні Виробничі сезони.
Водночас можливість продовження Договору на дванадцять місяців після 31.07.2024 може бути реалізоване сторонами у будь-який час, в тому числі до 01.12.2023, шляхом укладення Додаткової угоди, якою змінюються умови Договору, зокрема пункту 22.1. Договору. Приклад такого продовження наведено позивачем у проекті Додаткової угоди № 3, яка залишена відповідачем без розгляду.
Враховуючи викладене, за умовами Договору відповідач зобов`язаний був до 30.11.2023 включно повідомити позивача про зменшення площі вирощування і, в разі обрання пункту (і) п. 2.2. Договору, ініціювати укладення змін до Договору щодо продовження Договору на дванадцять місяців і виплатити по 700 доларів США за гектар.
Тобто відповідач до 30.11.2023 включно мав здійснити три дії:
1) повідомити про кількість гектарів, на яку зменшується потреба у вирощуванні,
2) ініціювати зміни щодо продовження Договору на дванадцять місяців,
3) сплатити по 700 доларів США за кожен незадіяний гектар.
Жодних з цих дій відповідач не здійснив, чим порушив умови Договору абз. 7 п. 2.2.
Оскільки відповідач не ініціював продовження Договору на дванадцять місяців, він зобов`язаний був теж до 30.11.2023 включно виконати дії, визначені у п. (іі):
1) повідомити про кількість гектарів, на яку зменшується потреба у вирощуванні,
2) сплатити по 2 000 доларів США за кожен незадіяний гектар.
Із вказаного випливає, що строк виконання зобов`язання, зокрема, зі сплати компенсації (неустойки) сплив 30.11.2023 і саме станом на цей день має застосовуватись обмінний курс Національного банку України.
Офіційний курс долара США станом на 30.11.2023 - 36,3752 грн.
Компенсація (неустойка) розраховується таким чином:
2 000 доларів США х 399 га (незадіяна площа) х 36,3752 грн = 29 027 409,60 грн.
Підсумовуючи досліджене відповідач у зв`язку з незадіянням у виробничому сезоні 2024 мінімальної площі у розмірі 399 га зобов`язаний сплатити 29 027 409,60 грн штрафних санкцій, які узгоджені сторонами у п. 2.2. (абз. 7, п. (іі)).
Хибною є думка позивача, що саме він обирає станом на який день виставляти рахунок і відповідно визначає обмінний курс долару США. Також помилково вважати обов`язкову необхідність виставлення рахунку, оскільки сплата компенсації (неустойки) здійснюється у зв`язку з рішенням відповідача про відмову від мінімально визначеної площі. Очевидно, що відповідач обізнаний про рахунки позивача, на які він неодноразово сплачував кошти за послуги, отримані у 2022-2023 роках.
Щодо доводів відповідача про недійсність, зокрема, положень абз. 7 п. 2.2. Договору, суд зазначає, що відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 627 ЦК України передбачає свободу договору - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Уклавши даний Договір та виконуючи його, відповідач реалізував свободу договору у визначенні його умов. Відповідач не надав суду доказів непогодження з такими умовами, протокол розбіжностей тощо.
Відтак положення абз. 7 п. 2.2. Договору підлягають застосуванню, як і весь Договір в цілому.
На підставі викладеного суд частково задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача суми компенсації (неустойки) за договором № 54 від 05.05.2022 в сумі 29 027 409,60 грн.
Також позивач заявив до стягнення 2 408 534,93 грн інфляційних втрат та 544 052,07 грн 3 % річних нарахованих на суму компенсації 32 526 400,20 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Суд зазначає, що визначаючи правову природу грошового зобов`язання, необхідно першочергово виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. В той же час правова природа неустойки зовсім інша, оскільки неустойка - це один із видів забезпечення виконання зобов`язання. (ст. 546, 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Тобто, неустойка носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов`язання характер.
Відповідно до ч. 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.
Зі змісту абз. 7 п. 2.2. Договору випливає, що передбачена ним компенсація за правовою природою є неустойкою та її виплата передбачена в разі незадіяння Клієнтом, всупереч умовам Договору, мінімальних площ посівів.
Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов`язок сплатити неустойку за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що неустойка є одним із видів забезпечення виконання основного зобов`язання, в тому числі й грошового. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18.
Отже, оскільки за своєю правовою природою компенсація (неустойка) є штрафною санкцією та не є зобов`язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, носить допоміжний характер, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахованих на суму компенсації (неустойки).
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 408 534,93 грн інфляційних втрат та 544 052,07 грн 3 % річних нарахованих на суму компенсації (неустойки) за Договором.
Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 48 688 330,47 грн упущеної вигоди у вигляді недоотриманих прибутків.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. (ч. 1-3 ст. 22 ЦК України)
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ст. 224 ГК України)
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. (ч. 1 ст. 225 ГК України)
Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. (таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17)
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. (ч. 1, 2 ст. 226 ГК України)
Відповідач не довів суду вжиття ним всіх необхідних заходів щодо запобігання збиткам позивача, що буде додатково встановлено нижче.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє від відповідальності боржника за заподіяні збитки. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного випливає, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Отже суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.
Обґрунтовуючи причинно-наслідковий зв`язок, позивач, окрім викладених вище обставин справи покликається також на висновок науково-правової експертизи № 107 з питань можливості наявності причинно-наслідкового зв`язку між неналежним виконанням зобов`язань за договором та збитками від 01.10.2024, відповідно до якого зроблено висновок, що причинно-наслідковий зв`язок між діяннями Замовника, а саме порушення строків повідомлення про зміни у виконанні свого зобов`язання, передбачених п. 2.2 та 3.1 Договору, Додатку 2, 3 Договору, та виконання обсягу лише на 20 % від законтрактованого, та заподіянням матеріальних втрат, збитків Виконавцю цілком може бути наявним, за умови доведення обставини порушення строків за зазначеними пунктами Договору та підтвердження розміру збитків, включаючи упущену вигоду.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 109 ГПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Оскільки зі змісту Висновку не випливає аналізу ні безпосередньо Договору, ні правовідносин та поведінки сторін за Договором, незважаючи на посилання на Договір у назві висновку та у, власне, висновку, у суду відсутні підстави враховувати такий висновок.
Щодо елементу - протиправна поведінка відповідача, то вона встановлена судом вище, і полягає у ненаданні у повному обсязі батьківського зерна для задіяння мінімальної площі вирощування у виробничому сезоні 2024 (для 399 га), які залишились незадіяними відповідним насінням відповідача. Крім того оскільки, як уже встановлено судом, відповідач прострочив та невчасно, з порушенням умов договору (після 01 грудня) повідомив позивача про зменшення мінімальних площ посівів, у останнього була відсутня можливість заміщення відповідача іншим контрагентом з урахуванням специфіки відносин, які регулюються спірним Договором.
Твердження відповідача, що позивач сам мав запобігти таким збиткам, а не чекати поки відповідач порушить умови Договору, суд оцінює критично, адже до офіційного повідомлення про відмову від мінімально визначених площ позивач не мав жодних підстав для пошуку інших контрагентів. Очевидним є обставина, що пізнє повідомлення відповідача у квітні 2024 року про відмову від використання замовлених площ зумовило неможливість пошуку позивачем іншого контрагента. Суд враховує, що Договором передбачено не звичайне вирощування кукурудзи, а вирощування гібридного Насіння кукурудзи, яке передбачає особливу підготовку землі, добрив тощо позивачем.
Стосовно зауважень відповідача, що у позивача відсутні власні землі, на яких здійснювалось вирощування, тому виходить, що позивач не самостійно надавав послуги, суд враховує таке. Дійсно, як з`ясовано в ході розгляду справи, Насіння, що передавалось відповідачем позивачу вирощувалось на землях, що орендовані юридичними особами, в яких позивач є засновником, тобто на землях афілійованих осіб позивача в розумінні термінів Договору. Таке вирощування здійснювалось протягом 2022 - 2024 років, та за умовами Договору (п. 4.10) відповідач мав доступ до цих земель для періодичного огляду виробничих полів, тобто це не було таємницею для відповідача, тому твердження відповідача про його необізнаність про використання позивачем земель, які перебувають в оренді афілійованих осіб позивача для надання послуг відповідачу суд вважає сумнівним. Водночас суд не знаходить в умовах Договору обов`язок позивача здійснювати вирощування насіння виключно на землях, що перебувають в його оренді. Думка відповідача, що позивач передавав своїм афілійованим особам Насіння чи переуступав Договір не підтверджена жодними доказами. Позивач здійснював господарську діяльність на земельних ділянках, якими він користувався в незаборонений законом спосіб, адже від його афілійованих осіб не надходили претензії щодо такого використання. Водночас питання щодо того, на яких умовах позивач користувався земельними ділянками не є предметом Договору і не стосується правовідносин сторін. Забігаючи наперед стосовно визначення розміру упущеної вигоди, суд вважає за необхідне зазначити, що стосовно включення позивачем до власних витрат суми орендної плати за такі земельні ділянки при розрахунку збитків, суд встановив, що розмір сплаченої орендної плати позивач віднімав від доходу, тобто зменшував розмір збитків на суму орендних платежів, які здійснювались іншими юридичними особами - його афілійованими особами. Тобто позивач, не понісши такі витрати особисто, зменшив свої збитки, які пред`являє до стягнення з відповідача на суму відповідних орендних платежів за 399 га землі. Отже включення позивачем до своїх витрат сплати орендних платежів зумовило зменшення збитків, які позивач пред`являє до стягнення з відповідача. Тому вказані обставини, проти яких заперечував відповідач, є на користь останнього, тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, не перераховуватиме розмір збитків, збільшуючи їх на суму орендних платежів.
Відповідач посилається на абзац другий п. 15 Договору, стверджуючи, що він не несе відповідальності перед позивачем за втрату прибутків, що виникають на підставі чи у зв`язку з цим Договором або будь-якими пов`язаними контрактами.
Суд досліджує такий абзац:
"Кожна Сторона погоджується не завдавати шкоди та відшкодувати іншій стороні шкоду, в розмірі, встановленому рішенням суду, яке набрало законної сили (якщо це застосовно). Не зважаючи на вищезазначене, незалежно від того, чи була будь-яка сторона повідомлена про можливість виникнення таких збитків чи шкоди, окрім як у випадку, коли збитки чи шкода виникли в результаті умисної дії чи умисної бездіяльності або в результаті грубої необережності з боку вищого керівництва будь-якої сторони, жодна зі сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за втрату прибутків, втрату передбачуваних заощаджень, втрату ділових можливостей, втрату гудвілу, або за будь-які непрямі чи штрафні збитки, що виникають на підставі чи у зв`язку з цим Договором або будь-якими пов`язаними контрактами. У жодному разі відповідальність Виконавця не перевищуватиме вартість Послуг, наданих Виконавцем Послуг щодо відповідної партії Сировини насіння та/або Комерційного Насіння, в залежності від обставин, за цим Договором."
З його змісту випливає виняток, а саме, якщо збитки виникли в результаті умисної дії чи умисної бездіяльності або в результаті грубої необережності з боку вищого керівництва будь-якої сторони.
Як у своїй заяві свідка директор ДП "Агрофірма "Іскра" ОСОБА_2 повідомляє, що на зустрічі між представниками ТОВ "Сід Корп" та ДП "Агрофірма "Іскра", яка відбулася 22 лютого 2024 року, представників ТОВ "Сід Корп" ним було проінформовано ТОВ "Сід Корп", що ДП "Агрофірма "Іскра" вдалося знайти замовлення на відтворення та розмноження сертифікованого насіння кукурудзи лише на 100 га мінімальної площі вирощування..."
Водночас, як з`ясовано судом вище, таке інформування не було повідомленням в розумінні абз. 7 п. 22. Договору.
Також директор ОСОБА_2 у заяві свідка звертає увагу, що ні від нього ні від представників ДП "Агрофірма "Іскра" не було запевнень на адресу ТОВ "Сід Корп", що посівна компанія 2024 почнеться за планом.
Тобто відповідач визнає, що він розумів ще у лютому 2024 року про ймовірну неможливість задіяння всієї площі вирощування в 500 га, проте не здійснив необхідних дій у виді повідомлення про неможливість задіяння площ на виконання умов Договору.
Далі свідок повідомив, що пропонував позивачу укласти договір на вирощування соняшнику на площах, які не були задіяні у 2024 виробничому сезоні, з метою задіяння усіх мінімальних площ вирощування. Однак керівництво ТОВ "Сід Корп" відмовилося від такої пропозиції.
Суд зауважує, що окрім заяви свідка матеріали справи не містять пропозицій відповідача щодо урегулювання питання стосовно запобігання завдання збитків позивачу у зв`язку із незадіянням 399 га площі. Відповідач не надав суду жодних листувань, проектів договорів тощо, відтак сама по собі заява свідка не є достатнім доказом, що відповідач вчиняв дії щодо запобігання завдання збитків позивачу своєю бездіяльністю, а саме невчасним повідомленням про неможливість задіяння всієї мінімальної площі.
Суд доходить висновку, що у даному випадку відносини сторін мають бути врегульовані відповідно до умови Договору, що визначає виняток абзацу другого п. 15 Договору, оскільки відповідач, погодившись на умови Додаткової угоди № 2, сплатив суттєво меншу ціну за послуги, отримані у 2023 році, при цьому взяв на себе зобов`язання щодо надання насіння на більшу площу вирощування, а саме збільшивши таку площу з 350 га до 500 га, не маючи при цьому реальних можливостей задіяти такі площі. Підприємництво здійснюється на власний ризик. Тому взявши на себе такі зобов`язання за неможливості їх виконати і розуміючи це, керівництво відповідача допустило спочатку умисну дію - щодо підписання Додаткової угоди № 2, відповідно до якої відразу отримано відповідачем вигоду у вигляді знижки, при цьому ще не маючи можливості задіяти площу навіть обсягом 350 га, не те що обсягом 500 га, а у подальшому - умисну бездіяльність щодо неповідомлення про неможливість задіяння площі у мінімальному розмірі, за яких відповідальність за збитки настає за умовами Договору у повному обсязі.
Твердження відповідача про обставини загальнодержавного значення, а саме, що всі виробники насіння в сезоні 2024 року зменшили посів насіннєвої кукурудзи, спростовуються тим, що відповідач, як досвідчений учасник сільськогосподарського ринку, в силу того, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, мав передбачити такі обставини, натомість відповідач, узгоджуючи умови Додаткової угоди № 2, погоджується на збільшення площі вирощування з 350 га до 500 га у 2024 році, маючи при цьому вигоду в отриманні знижки на вартість послуг, що ним отримані у 2023 році, незважаючи на відсутність у нього Насіння на таку площу землі.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками очевидний, саме у зв`язку з тим, що відповідач всупереч вимогам п. 2.2. Договору, із запізненням на більше ніж чотири місяці, повідомив про відмову від використання 399 га землі для вирощування насіння у квітні 2024 року, позивач не зміг у короткий строк, у початок посівної компанії, знайти інших клієнтів на свої послуги, для того, щоб засіяти такі площі гібридним насінням, для якого й готувались землі завчасно.
Вина відповідача презюмується, останній не довів, що завдання збитків сталося не з його вини. Твердження відповідача про відсутність його вини спростовані судом вище при встановленні протиправної поведінки відповідача.
Запевнення відповідача, що він вчиняв дії задля запобігання збиткам не підтверджуються належними доказами.
Твердження свідка ОСОБА_3 про переговори у період жовтень 2023 року - березень 2024 року з різними компаніями без надання відповідного листування з такими компаніями не є підтвердженням здійснення відповідних дій.
Суду надано лише лист ТОВ "РАЖТ Семенс-Україна" від 29.11.2024, що таким підприємством і відповідачем проводились переговори по виробництву насіння гібридів кукурудзи на сезон 2024 року, але в березні ТОВ "РАЖТ Семенс - Україна" остаточно повідомлено відповідача про неможливість укладення відповідного договору через відсутність для такого Товариства ринкової необхідності у відповідній продукції.
Також відповідач надав копію Договору поставки від 08.05.2024, що укладений між ТОВ "ДСВ-Україна" та ДП "Агрофірма "Іскра" про поставку продукції насіння, яке у подальшому і було передано позивачу для вирощування на 101 га землі.
Із вказаного суд встановив, що підписуючи Додаткову угоду № 2, користуючись знижкою на вже отримані послуги у 2023 році, відповідач взяв на себе зобов`язання по наданню насіння на 500 га землі, не маючи при цьому ні на час узгодження умов Додаткової угоди № 2, ні станом на лютий 2024 року, коли, за твердженням відповідача, ним підписано таку угоду, батьківського насіння взагалі.
Тобто відповідач на момент узгодження та підписання Додаткової угоди № 2 взагалі не мав можливості виконати умови Договору навіть щодо надання батьківського насіння на площу 350 га, проте свідомо обрав варіант поведінки, отримати знижку і збільшити свої зобов`язання щодо надання насіння ще у більшому обсязі - на 500 га землі.
Отже вина відповідача є встановленою судом.
Щодо суми збитків, то позивач додав до позову зведені таблиці щодо витрат позивача, які б він поніс в разі вирощування Насіння відповідача за умовами Договору на 399 га землі, із розрахунку витрат, які він поніс і очікував понести за результатами виробничого сезону 2024 року щодо вирощування Насіння, що надане відповідачем на 101 га землі.
Далі позивач розрахував чистий прибуток, виходячи з умов Договору щодо ціни за мішок 50 тис. насінин.
Така ціна також відома відповідачу, оскільки він за нею розраховувався за результатами виробничого сезону 2024 за вирощування насіння на землі площею 101 га.
Відповідач не заперечив ціни за мішок 50 тис. насінин, яка розрахована позивачем у євро, а саме за формулою: ((22,67 євро + ((195,85 євро-165)*0,059 євро)-0,99 євро-0,5 євро), що дорівнює 23,00015 євро за мішок.
Суд наголошує, що дані щодо ціни мішка у виробничому сезоні 2024 року є в обох сторін, оскільки розрахунки за такий сезон проведені відповідачем повністю.
Відповідно відсутність заперечень відповідача щодо такої ціни, за його достовірної обізнаності щодо неї, має наслідком визнання судом такої ціни вірною.
Позивач розраховує ціну в гривнях з урахуванням курсу євро 45,3 грн, проте на день подання позову в системі "Електронний суд" - 31.10.2024, офіційний курс євро мав значення 44,6350 грн, тому на день подання позову ціна мішка у гривнях складала 1026,61 грн (23,00015 х 44,6350).
Середня врожайність насіння кукурудзи за історичними даними по очікуванню, по прогнозу врожайності насіння гібридів кукурудзи за п`ятирічною практикою позивача вирощування насіння кукурудзи складає 240 посівних одиниць (мішків по 50 000 насінин насіння) або 7,1 тонна з одного гектару землі.
Ці данні надає позивач і відповідач не оспорює таку середню врожайність. Зважаючи, що це данні попередніх років, які є в наявності відповідача, за відсутності заперечень відповідача по показнику середньої врожайності, суд доходить висновку, що таку середню врожайність можливо взяти для розрахунку.
Отже 240 посівних одиниць х 399 га = 95 760 посівних одиниць (мішків), які могли бути зібрані за середньої врожайності у 2024 році з 399 га землі.
Як з`ясовано вище вартість одного мішка (посівної одиниці) складає у 2024 виробничому сезоні відповідно до умов Договору станом на день подання позову 1026,61 грн, тому вартість 95760 мішків складає:
95 760 х 1026,61 грн = 98 308 173,60 грн.
Позивач у своїх розрахунках 95 760 мішків множив на 1041,90 грн і отримав 99 772 344 грн чистого прибутку.
Суд встановив такий розрахунок некоректним зважаючи на курс євро станом на день подання позову.
Щодо витрат позивача, то суд враховує подані ним зведені таблиці.
Заперечення відповідача щодо неможливості встановлення витрат за такими таблицями суд оцінює критично.
Так позивач клопотав оглянути всі первинні документи, на основі яких складалися такі зведені данні, що подані суду, на вебсайті, оскільки обсяг первинних документів є настільки значним, що не завантажується до системи "Електронний суд". На що представник відповідача у підготовчому засіданні категорично заперечив проти такого огляду.
Оскільки надання для огляду таких первинних документів позивач запропонував саме враховуючи твердження відповідача щодо необхідності дослідження саме первинних документів для встановлення витрат позивача, а відповідач, діючи суперечливо, заперечив можливість такого огляду, тоді як у суду не виникло сумнівів щодо правдивості поданої зведеної інформації, за відсутності клопотання відповідача щодо витребування відповідних документів, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів для підтвердження витрат позивача.
Із відомостей позивача, що підписані директором, із пояснень, наданих суду усно та письмово в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд встановив, що позивач поніс витрат на вирощування насіння на 101 га землі в загальному розмірі 14 126 766,26 грн. Судом враховано, що позивач при первісному розрахунку і судовий експерт у своєму висновку судової економічної експертизи від 01.10.2024 № 106 допустили помилку щодо визначення витрат на зрошення, взявши замість показники в гривнях показник, що стосується кВт. Позивач визнав цю помилку та надав детальні пояснення (а.с. 91, зі звороту - а.с. 92, том 4), зазначивши про неможливість зменшення позовних вимог на стадії розгляду по суті. Після коригування такої технічної помилки загальна сума фактичних прямих витрат на зрошення змінилася з 100 279,45 грн на 1 021 970,25 грн. Вказане призвело до збільшення витрат на 101 га і на загальні прогнозовані витрати позивача на 399 га.
За перерахунком кожного з показників витрат на 399 га, такі показники складають:
мінеральні добрива на суму 4 601 992,44 грн, ручний детеслінг в сумі 2 416 416,10 грн, ЗЗР на суму 2176753,70 грн, агротехнічні послуги на суму 7339350,23 грн, збирання врожаю на суму 1 675 800 грн, перевезення на завод на суму 467 428,50 грн, полив (вода + електроенергія + ПММ для поливу) на загальну суму 4 037 288,41 грн, електроенергія для поливу (взято за серпень) на суму 538 916,42 грн, непрямі витрати полив на суму 3 572 580,73 грн), оренда землі на суму 3 131 043,86 грн, інші загальновиробничі витрати на суму 752 115,00 грн, всі зазначені разом витрати в полі склали 30 709 685,39 грн;
витрати на сушку (9100 грн/т) на суму 14 221 025,00 грн;
витрати на калібровку (3525 грн/т) на суму 4 957 824,38 грн;
адміністративні витрати на суму 4836613,71 грн.
30709685,39 + 14221025 грн + 4957824,38 грн + 4836613,71 грн = 54 725 148,48 грн - сума прогнозованих витрат на вирощування насіння на земельних ділянках загальною площею 399 га.
Для визначення розміру упущеної вигоди, тобто прибутку, що отримав би позивач, якщо відповідач належно виконував свої зобов`язання за Договором і надав Насіння для вирощування на 399 га необхідно від 99 772 344 грн чистого прибутку відняти прогнозовані витрати, які мав понести позивач для вирощування насіння на 399 га із розрахунку, оскільки він поніс витрати при вирощуванні насіння на 101 га (або мав понести, оскільки деякі показники, яких ще в дійсності не було на час подання позову, взяті як прогнозовані, враховуючи витрати у попередніх сезонах):
98 308 173,60 грн - 54 725 148,48 грн = 43 583 025,12 грн - прибуток до оподаткування, який би позивач отримав від результатів виконання Договору щодо вирощування насіння на 399 га.
Водночас, як стверджує сам позивач у своїй заяві про зменшення позовних вимог (вх. № 1720/25 від 03.02.2025), посіявши на землі площею 399 га інші культури ним отримано (та прогнозується отримати) прибуток у загальному розмірі 339 148,02 грн. Це твердження позивача, стосується його доходу, не заперечується відповідачем (відповідач не скористався своїм право на подання відзиву на заяву про зменшення позовних вимог), тому відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України суд враховує таку суму прибутку позивача.
Вказаним підтверджується, що позивач вживав заходів щодо зменшення своїх збитків, про які зазначав відповідач, а саме засіяв невикористану відповідачем землю іншими культурами. Такі обставини, окрім зазначення про це позивачем, підтверджуються додатками до позову та були предметом дослідження у висновку експерта № 106.
Отже упущена вигода позивача має розраховуватись за виключенням суми прибутку, яка в дійсності отримана позивачем за результатами використання 399 га землі, від якої з порушенням строку, визначеного Договором, відмовився відповідач.
43 583 025,12 грн - 339 148,02 грн = 43 243 877,10 грн.
Підсумовуючи досліджене щодо визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди суд встановив, що з високою вірогідністю позивач міг отримати 43 243 877,10 грн прибутку в разі належного виконання відповідачем умов Договору щодо надання насіння для вирощування на 399 га, отже сума збитків позивача у вигляді упущеної вигоди становить 43 243 877,10 грн.
Також позивач в обґрунтування розміру збитків покликається на висновок судової економічної експертизи від 01.10.2024 № 106, який виконано на заяву адвоката Пидорич Т.А., що представляє інтереси ТОВ Сід Корп", у якому зроблено такі висновки:
- по першому питанню: розмір матеріальних втрат/збитку, який завдано порушенням умов Договору Замовником прямих затрат на підготовку 399 га меліорованих площ, не задіяних Замовником у Виробничому сезоні 2024 через пізню відмову Замовника послуг насіннєвого виробництва на площі 101 га, замість мінімально погоджених Сторонами 500 га, може становити 3 426 921,98 грн;
- по другому питанню: розмір матеріальних втрат/збитку, який завдано порушенням умов Договору Замовником розмір доходу, який Виконавець міг би фактично одержати за поточних економічних обставин, як би він здійснював господарську діяльність на фактично не використаної площі 399 га із вирощування гібридного насіння, виходячи з ринкових цін на подібні послуги, у зв`язку з використанням при розрахунках прогнозних (планових) показників, може становити 48 688 330,47 грн;
- по третьому питанню: розмір матеріальних втрат/збитку, який завдано порушенням умов Договору Замовником розмір доходу, який Виконавець міг би фактично одержати (упущена вигода), якби Замовник виконав обов`язки за Договором у повному обсязі (тобто замовлення послуг насіннєвого виробництва на площі 500 га), а не фактично замовлені 100 га у виробничому сезоні 2024, у зв`язку з використанням при розрахунках прогнозних (планових) показників, міг би отримати прибуток (фінансовий результат до оподаткування) в розмірі 53 754 462,18 грн.
Щодо висновку судової економічної експертизи від 01.10.2024 № 106, то суд вище встановив, що розмір збитків можливо розрахувати без спеціальних знань, тому дана експертиза тільки підтверджує правильність розрахунків позивача, за винятком деяких помилок, що враховано судом.
Наданий відповідачем консультативний висновок експерта-економіста щодо обґрунтованості та відповідності нормативно-правовим актам, які регламентують судово-експертну діяльність Висновку № 106 від 01.10.2024 не є висновком експерта в розумінні ст. 98 ГПК України, не є висновком експерта у галузі права, оскільки в ньому не йдеться про питання щодо яких може бути подано висновок експерта у галузі права (п. 1, 2 ч. 1 ст. 108 ГПК України), не є консультацією спеціаліста, оскільки суд не залучав спеціаліста в порядку ст. 71 ГПК України. У такому висновку оцінюється безпосередньо висновок № 106 від 01.10.2024 іншим судовим експертом Тихоненко І.П. Проте подання такої оцінки не передбачено нормами ГПК України. Тому суд доходить висновку, що консультативний висновок не є доказом у даній справі, тому не бере його до уваги.
Відповідач подав суду Висновок експерта № 01/13.01.2025 від 13.01.2025 за результатами проведення судово-економічної експертизи, що виконаний на запит адвоката Б. Боровика. Питання, які ставились експерту тотожні питанням, що ставились експерту, що відображено у висновку № 106 від 01.10.2024. Відповідач стверджує, що надав експерту ті ж показники, що і були надані при проведенні експертизи, за результатами якої складено висновок № 106 від 01.10.2024. У відповідях на поставлені питання судовий експерт Н. Петренко надав висновок, що на всі поставлені питання відповів, що визначення відповідних розмірів збитку не видається за можливе.
Тобто за своєю суттю Висновок експерта № 01/13.01.2025 від 13.01.2025 є Повідомленням про неможливість надання висновку (п. 4.20 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (із змінами), якою керувався експерт (п. 9 нормативних актів Висновку експерта № 01/13.01.2025 від 13.01.2025, а.с. 176 зі звороту, том 3).
Повідомлення про неможливість надання висновку не є доказом у розумінні ГПК України, а тому не враховується судом.
Зауваження відповідача щодо неможливості здійснення розрахунку упущеної вигоди за відсутності первинних документів не підтверджується жодними нормами матеріального права.
Питання, яке необхідно з`ясувати полягає в тому, чи достовірні зведені показники подані позивачем для розрахунку, зокрема витрат позивача, оскільки чистий дохід, як наголошував суд вище, відповідач може перевірити самостійно.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1) У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. (ч. 2)
Відповідач послався на неподання позивачем первинних документів (невчинення позивачем певних дій), у зв`язку з чим позивач, самостійно, до зобов`язання судом висловив готовність надати всі первинні документи, проте зауважив, що вони не завантажуються в систему "Електронний суд", тому заявив клопотання про огляд таких документів на вебсайті, куди адвокат позивача завантажив всі первинні документи, які було джерелом інформації для складання зведених показників для визначення витрат. Відповідач, у свою чергу, категорично заперечив проти такого огляду, зауваживши, що всі докази мали бути подані разом з позовом. Оскільки саме відповідач посилався на невчинення позивачем певних дій - неподання первинних документів, проте суд не встановив необхідність для огляду таких документів, після заперечень відповідача щодо такого огляду, суд відмовив у ньому, зважаючи виключно на позицію відповідача. Твердження відповідача, що такі докази позивач мав подати разом із позовом, суд оцінює критично, оскільки позивач надав достатні докази для визначення розміру витрат, проте, в разі, якщо відповідач вважає недостатніми такі зведені данні, то саме за його клопотанням суд міг витребувати первинні документи. Відповідач навпаки заперечив їх подання позивачем, тому суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів для визначення витрат позивача.
Суд зауважує, що підставою для виклику експерта у підготовче засідання представник відповідача заявляв задля можливості у подальшому провести додаткову чи повторну експертизу.
Проте відповідач не скористався своїм правом на заявлення такого клопотання, незважаючи на задоволення судом його клопотання про виклик експерта саме у підготовче засідання, а навпаки заперечував проти призначення експертизи судом.
Так в ході обговорення у підготовчому засіданні можливості призначення повторної чи додаткової експертизи відповідач заперечив проти неї, зазначивши, що в матеріалах справи все одно немає первинних документів і тому експертиза буде проведена не відповідно до них. Після повідомлення судом інформації, що експерт вправі витребовувати для проведення експертизи додаткові матеріали, адвокат категорично заперечив проти проведення експертизи безпосередньо в межах справи за ухвалою суду.
Відповідач, заперечуючи проти розміру збитків, які просить стягнути позивач, зокрема, саме розмір витрат позивача, на які зменшується сума упущеної вигоди, та ставлячи під сумнів висновок судової економічної експертизи від 01.10.2024 № 106 і детальні розрахунки позивача, іншого розміру збитків не наводить. Реалізуючи принцип змагальності сторін, відповідач також не заявив клопотання про витребування додаткових доказів (первинних документів), навпаки заперечував проти їх огляду судом, не ініціював проведення у справі судової експертизи, навпаки заперечував проти її призначення судом. Також відповідачем не було надано відповідного контррозрахунку під час розгляду справи, а також не було спростовано наведений розрахунок.
Підсумовуючи вищевикладене, суд встановив наявність всіх елементів, необхідних для визначення та доведення завдання збитків у розмірі 43 243 877,10 грн.
При цьому, зважаючи на наведені заперечення відповідача суд враховує таке.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).
Відтак, справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора.
Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктом 1 статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").
Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
З огляду на наведене, при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди, суду належить враховувати наведені принципи і засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір) керуючись принципом справедливості визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 923/1435/20, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 13.11.2024 у справі № 912/1377/23.
Близький за своєю суттю підхід щодо визначення справедливого розміру збитків застосований у рішеннях Європейського суду з прав людини від 11.06.2020 у справі "UGRINOVA AND SAKAZOVA v. BULGARIA", від 15.04.2021 у справі "PORБZIK v. HUNGARY", в яких суд, зважаючи на неможливість (ускладненість) точного розрахунку розміру заявлених матеріальних збитків визначив з урахуванням обставин справи справедливий розмір таких збитків керуючись критерієм справедливості.
Таким чином, відмова у стягненні упущеної вигоди з підстав недоведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості, засадами цивільного законодавства та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у своїй постанові від 13.11.2024 у справі № 912/1377/23 наголошує на тому, що відмова у стягненні упущеної вигоди з формальних підстав не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків, за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою, не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості та фактично призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.
На підставі викладеного, з урахуванням правових позицій Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що позивачем доведено завдання відповідачем внаслідок його неправомірних дій збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 43 243 877,10 грн.
Відповідач стверджує, що Договір є договором підряду і в силу приписів ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час відмовитися від договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Так відповідач відмовився від Договору в частині отримання послуг щодо вирощування Насіння на площі в 399 га та зобов`язаний в силу норми, на яку він посилається виплатити плату за виконану частину роботи та відшкодувати збитки, які правомірно і пред`явлені позивачем.
Передбачена сторонами у Договорі компенсація (неустойка), в разі вчасного повідомлення відповідачем до 01.12.2023 про відмову від мінімальної площі, призначена саме на компенсаційний характер, тобто покриття як плати за частину виконаної роботи так і понесених збитків позивача, проте у зв`язку з невчасним повідомленням, позивач поніс більші збитки і правомірно пред`явив їх до стягнення.
Щодо розміру збитків, який підлягає стягненню з відповідача, то суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:
допускається стягнення тільки штрафних санкцій;
збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;
за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Позивач не навів суду норми Договору чи Додаткових угод до нього, які містять застереження, що збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції.
З огляду на ч. 1 ст. 232 ГК України збитки відшкодовуються у частині, що не покрита неустойкою: 43 243 877,10 грн (збитки) - 29 027 409,60 грн (неустойка) = 14 216 467,50 грн.
Суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача завданих збитків в сумі 14 216 467,50 грн упущеної вигоди у вигляді недоотриманих прибутків. В решті в цій частині суд відмовляє, оскільки такі збитки покриті штрафними санкціями (неустойкою).
Щодо заяви відповідача про зменшення суми компенсації (неустойки) за договором № 54 від 05.05.2025 до 325 264 грн, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічні положення також містить ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % (відповідач фактично просить зменшити на 99 % порівняно із заявленою позивачем сумою) фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (п. 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21). При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.
В обґрунтування необхідності зменшення неустойки відповідач зазначає, що позивачем належним чином не доведено факту завдання збитків у зв`язку із нібито порушеннями умов договору з боку відповідача, а також відсутні докази вжиття будь-яких заходів щодо мінімізації можливих збитків, зокрема, з урахуванням того, що компенсація (неустойка) нараховується не за невиконання зобов`язання, а за правомірну, на думку відповідача, відмову від договору.
Проте, як уже встановлено судом, викладені доводи відповідача не відповідають дійсності. Суд встановив факт завдання позивачу збитків у зв`язку із порушенням умов договору відповідачем, які навіть перевищують суму неустойки, а також вжиття позивачем заходів для зменшення таких збитків.
З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для зменшення розміру неустойки.
Підсумовуючи викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представник відповідача заявив у судовому засіданні про витрати відповідача на консультативний висновок та висновок експертизи, а також про намір подати докази про понесення витрат на правничу допомогу.
На підставі ч. 8 ст. 129, ст. 221, п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Керуючись ст. 74, 76 - 77, 129, 221, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра" (ідентифікаційний код 31214624, с. Броварки, Золотоніський р-н, Черкаська обл., 19712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід Корп"</a> (ідентифікаційний код 42929056, вул. Смілянська, буд. 144/1, м. Черкаси, Черкаська обл., 18008) суму компенсації (неустойки) за договором № 54 від 05 травня 2022 року в сумі 29 027 409,60 грн, завдані збитки в сумі 14 216 467,50 грн упущеної вигоди у вигляді недоотриманих прибутків, а також 648 658,16 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 25.04.2025 о 15:00.
Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Черкаської області за адресою: 18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, в залі судових засідань № 3.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати сторонам за допомогою системи "Електронний суд".
Повне рішення складено та підписано 21.04.2025.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА
Суд | Господарський суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 11.04.2025 |
Оприлюднено | 22.04.2025 |
Номер документу | 126739984 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі надання послуг |
Господарське
Господарський суд Черкаської області
Зарічанська З.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні