Постанова від 16.04.2025 по справі 910/9928/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9928/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Студенець В. І,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 (головуючий - Коротун О. М., судді Майданевич А. Г., Сулім В. В.)

у справі № 910/9928/19

за позовом Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний банк Грузії

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

про стягнення 18 388 910,51 євро, що станом на 25.07.2019 за курсом НБУ становить 522 707 686,69 грн

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з відрядженням судді Губенко Н. М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025.

Історія справи

1. Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (відповідач) про стягнення 18 388 910,51 євро, що станом на 25.07.2019 за курсом НБУ становить 522 707 686,69 грн.

2. Позов мотивований посиланням на невиконання відповідачем умов банківської гарантії, виданої Позивачеві на забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" зобов`язань за Контрактом № EWHG/CW/ICB-01 від 12.12.2013.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Постановою Верховного Суду від 09.08.2021 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 910/9928/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). У задоволенні касаційної скарги Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 910/9928/19 залишено без змін.

Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами

5. 16.08.2024 до Господарського суду міста Києва від Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 на підставі пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України.

6. Заява про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 (повний текст постанови складено 19.07.2024) у справі № 910/5680/21 за позовом Департаменту до Банку про стягнення безпідставно набутих коштів було встановлено та надано судом оцінку того, що Банком здійснено перерахування коштів авансового платежу на рахунок Товариства (третя особа в справі) у повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунках та меморіальними ордерами. Операції, проведені Банком з переказу коштів на рахунки Товариством протягом 2013-2014 років та оформлені у вигляді документів первинної звітності, підписані та перевірені Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на їх відповідність. Департамент стверджував, що надані Банком банківські документи (зокрема, виписки по рахунках та меморіальні ордери) у справі № 910/5680/21 відповідають усім критеріям приналежності обставин до нововиявлених, а саме: 1) виписки по рахунках та меморіальні ордери датовані груднем 2013 року - січнем 2014 року, тобто задовго до прийняття рішення у даній справі та, відповідно, існували під час її розгляду; 2) обставини перерахування коштів авансового платежу не були та не могли бути відомі Департаменту на час розгляду справи, оскільки відповідні докази перебували у володінні Банку та протиправно приховувались ним під час первісного розгляду, у зв`язку із чим відповідні обставини стали відомі Департаменту лише після їх надання і оцінки судом апеляційної інстанції у справі № 910/5680/21; 3) дані обставини є істотними для розгляду справи, адже при їх наявності суд міг би прийняти інше судове рішення, ніж те. яке було прийняте.

7. Разом з цим, представник заявника просив суд поновити строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/9928/19, аргументуючи таке поновлення доводами про те, що резолютивною частиною рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2024 від 14.02.2024 було визначено, що приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення. Відтак, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2024 від 14.02.2024, починаючи з 15.08.2024 учасники справи (зокрема й Департамент) мають право звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема при виникненні істотних для справи обставин, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі раніше.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у задоволенні клопотання Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення відмовлено. Заяву Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/9928/19 залишено без розгляду.

9. Місцевий господарський суд виходив з того, що згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 320 та пункту 1 частини першої статті 321 ГПК України, враховуючи обставини, на які посилається заявник, суд дійшов висновку, що із заявою про перегляд рішення в справі № 910/9928/19 за нововиявленими обставинами, Департамент мав право звернутись протягом тридцяти днів з дня, коли він дізнався про наявність постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/5680/21 та безпосередньо наявність обставин, які на його переконання є нововиявленими, тобто до 19.08.2024 (тридцять днів з дня складення повної постанови). Відтак суд першої інстанції зазначив, що Департаментом дотриманий строк на подання заяви, передбачений пунктом 1 частини першої статті 321 ГПК України, оскільки до суду відповідна заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення надійшла 16.08.2024.

10. Разом з цим, суд першої інстанції зауважив, що аналіз положень статті 321 ГПК України дає підстави вважати, що за своєю правовою природою встановлений цією нормою строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску. Отже, можливість поновлення процесуального строку, встановленого частиною другою статті 321 ГПК України, у межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 цього ж Кодексу, процесуальним законом виключається. Водночас, наявність присічного строку на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідає принципу юридичної визначеності та виключає безкінечний та необґрунтований перегляд судового рішення у випадках, коли одна із сторін не погоджується з таким рішенням.

11. Місцевим господарським судом встановлено, що рішення у справі № 910/9928/19 від 29.07.2020 набрало законної сили 10.12.2020 після прийняття постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 за наслідками апеляційного перегляду отже, присічний строк для подання заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України, становив 10.12.2023, тоді як заявник звернувся до суду із заявою про перегляд рішення суду в справі № 910/9928/19 16.08.2024, тобто з пропуском присічного трирічного строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 321 ГПК України. Тому Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії безповоротно втратив право на вчинення процесуальної дії з перегляду рішення від 29.07.2020 за нововиявленими обставинами.

12. Відтак, враховуючи приписи статті 118 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду заяви Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/9928/19.

13. Разом з цим, місцевий господарський суд відхилив доводи заявника про те, що з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2024 від 14.02.2024, починаючи з 15.08.2024 учасники справи (зокрема й Департамент) мають право звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема при виникненні істотних для справи обставин, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі раніше, зазначивши, що частина третя статті 321 ГПК України визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) лише в аспекті унеможливлення поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду за виключними обставинами у зв`язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 Апеляційну скаргу Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії задоволено частково. Скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/9928/19. Справу № 910/9928/19 передано до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/9928/19. В решті у задоволенні апеляційної скарги відмовлено.

15. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що за своєю правовою природою встановлений пунктом 1 частини першої статті 321 ГПК України строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску.

16. Так колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Приватного підприємства "Генеральний будівельний менеджмент" про відповідність Конституції України (конституційність) пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України (щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини) від 14.02.2024 № 1-р(II)/2024 справа № 3-41/2023(87/23) було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 ГПК України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв`язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду. Приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

17. У резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України чітко зазначено про визнання неконституційними, в тому числі, частину третю статті 321 ГПК України, якою було імперативно визначено, що строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

18. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції, що вказане рішення Конституційного Суду України стосувалось унеможливлення поновлення строку судом лише в аспекті на подання заяви про перегляд рішення національного суду за виключними обставинами у зв`язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду.

19. Апеляційний господарський суд зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що аналіз положень статті 321 ГПК України дає підстави вважати, що за своєю правовою природою встановлений цією нормою строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску є помилковим та таким, що не враховує зазначене рішення Конституційного Суду України.

20. Відтак, за висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи рішення Конституційного Суду № 1-р(II)/2024 від 14.02.2024, починаючи з 15.08.2024 учасники справи (зокрема й Департамент) мають право звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, при виникненні істотних для справи обставин, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі раніше.

21. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що обмежившись висновком про те, що присічний строк для подання заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України, сплив 10.12.2023, тоді як заявник звернувся до суду із заявою про перегляд рішення суду в даній справі 16.08.2024, тобто з пропуском присічного трирічного строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 321 ГПК України, місцевий господарський суд фактично не розглядав клопотання заявника про поновлення строку на подання відповідної заяви, не з`ясувавши питання поважності (чи неповажності) причин пропуску звернення.

22. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні клопотання Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/9928/19 лише через присічність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

23. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 і залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024.

24. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково витлумачивши рішення Конституційного Суду № 1-р(II)/2024 від 14.02.2024 дійшов помилкових висновків щодо застосування положень статей 118, 119, 320, 321 ГПК України, зокрема щодо права учасників справи, починаючи з 15.08.2024, звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

25. Разом з цим, 07.04.2025 від скаржника надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги із посиланням на правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Позиція інших учасників справи

26. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

27. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, викладені у відзиві Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

28. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

29. Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

30. Відповідно до статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

31. Судами обох інстанції встановлено, що заявник, звертаючись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва, посилається як на нововиявлену обставину на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 910/5680/21, у якій за доводами заявника, на підставі відповідних доказів, які існували на час вирішення судами цієї справи однак не були надані до суду, було встановлено та надано оцінку того, що Банком здійснено перерахування коштів авансового платежу на рахунок Товариства (третя особа в справі) у повному обсязі, а саме заявник зазначає, що: 1) виписки по рахунках та меморіальні ордери датовані груднем 2013 року - січнем 2014 року, тобто задовго до прийняття рішення у даній справі та, відповідно, існували під час її розгляду; 2) обставини перерахування коштів авансового платежу не були та не могли бути відомі Департаменту на час розгляду справи, оскільки відповідні докази перебували у володінні Банку та протиправно приховувались ним під час первісного розгляду, у зв`язку із чим відповідні обставини стали відомі Департаменту лише після їх надання і оцінки судом апеляційної інстанції у справі № 910/5680/21; 3) дані обставини є істотними для розгляду справи, адже при їх наявності суд міг би прийняти інше судове рішення, ніж те, яке було прийняте.

32. Залишаючи без розгляду заяву Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що аналіз положень статті 321 ГПК України дає підстави вважати, що за своєю правовою природою встановлений цією нормою строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску. Отже, можливість поновлення процесуального строку, встановленого частиною другою статті 321 ГПК України, у межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 цього ж Кодексу, процесуальним законом виключається.

33. Так, місцевим господарським судом встановлено, що рішення у справі № 910/9928/19 від 29.07.2020 набрало законної сили 10.12.2020 після прийняття постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 за наслідками апеляційного перегляду отже, присічний строк для подання заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України, становив 10.12.2023, тоді як заявник звернувся до суду із заявою про перегляд рішення суду в справі № 910/9928/19 - 16.08.2024, тобто з пропуском присічного трирічного строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 321 ГПК України. Тому Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії безповоротно втратив право на вчинення процесуальної дії з перегляду рішення від 29.07.2020 нововиявленими обставинами.

34. Відтак, враховуючи приписи статті 118 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду заяви Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/9928/19.

35. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого суду, зокрема, виходив з того, що враховуючи рішення Конституційного Суду № 1-р(II)/2024 від 14.02.2024, починаючи з 15.08.2024 учасники справи (зокрема й Департамент) мають право звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, при виникненні істотних для справи обставин, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі раніше. Відтак, обмежившись висновком те, що присічний строк для подання заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України, сплив 10.12.2023, тоді як заявник звернувся до суду із заявою про перегляд рішення суду в даній справі 16.08.2024, тобто з пропуском присічного трирічного строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 321 ГПК України, місцевий господарський суд фактично не розглядав клопотання заявника про поновлення строку на подання відповідної заяви, не з`ясувавши питання поважності (чи неповажності) причин пропуску звернення.

36. Відповідно до частини другої статті 321 ГПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана, зокрема, з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

37. Згідно із частинами першою та другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

38. Судом першої інстанції встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/9928/19, залишене без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 та Верховного Суду від 09.08.2021, є таким, що набрало законної сили за наслідками його перегляду судом апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 241 ГПК України 10.12.2020.

39. Тобто трирічний строк сплив 10.12.2023, тоді як заява за нововиявленими обставинами була подана 16.08.2024.

40. Верховний Суд у постанові від 08.08.2022 у справі № 925/2073/13 зазначав, що строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску. Таким чином, можливість поновлення 3-річного процесуального строку, встановленого частиною другою статті 321 ГПК України, в межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, процесуальним законом виключається.

41. Наявність присічного строку на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідає принципу юридичної визначеності та виключає безкінечний та необґрунтований перегляд судового рішення у випадках, коли одна із сторін не погоджується з таким рішенням.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у справах № 911/3730/16, № 911/1482/17, № 914/927/19, 907/113/18.

42. Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

43. Верховний Суд констатує, що статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлені наслідки пропуску процесуальних строків.

44. Так, за вказаною нормою, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

45. Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що заява Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 подана після спливу більше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, врахувавши, що визначені в частині другій статті 321 ГПК України строки не можуть бути поновлені, правомірно залишив таку заяву без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

46. Натомість апеляційний господарський суд, переглянувши ухвалу місцевого господарського суду, прийняту за результатами розгляду заяви за нововиявленими обставинами, помилково дійшов висновку щодо наявності у заявника права звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, з огляду на рішення Конституційного Суду № 1-р(II)/2024 від 14.02.2024.

47. З цього приводу Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

48. Так, дійсно Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв`язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду.

49. Цим же рішенням Конституційного Суду України встановлено, що приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

50. Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі норми, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

51. У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: "незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність".

52. Отже рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.

53. Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 640/18430/18 наголосив, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, встановленої остаточним судовим рішенням у справі.

54. Як вже зазначалось, рішення Господарського суду міста Києва у цій справі набрало законної сили з винесенням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020.

55. Зважаючи на правила обчислення процесуальних строків, трирічний строк для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 (яке набрало законної сили 10.12.2020) закінчився 10.12.2023, що правильно встановлено судом першої інстанції.

56. Тобто фактично правовідносини у цій справі (щодо права особи на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами) розпочались і закінчились до визнання Конституційним Судом України неконституційними приписів пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України, у зв`язку з чим Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо необхідності врахування рішення Конституційного Суду України від 14.02.2024 № 1-р(II)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) до правовідносин, що склались у цій справі.

57. Зазначене свідчить про порушення судом апеляційної інстанції частини другої статті 321 та статті 118 ГПК України, що є підставою для скасування Верховним Судом постанови суду апеляційної інстанції.

58. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає про обґрунтованість скарги та про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови із залишенням в силі ухвали місцевого господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

60. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

61. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі установлено, що постановою апеляційного господарського суду від 13.01.2025 було скасовано законну і обґрунтовану ухвалу від 07.10.2024 місцевого господарського суду, колегія суддів Верховного Суду, керуючись наведеними приписами ГПК України, дійшла висновку про скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції і про залишення в силі ухвали господарського суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

62. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 910/9928/19 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/9928/19 залишити в силі.

4. Стягнути з Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець