Ухвала від 21.04.2025 по справі 674/606/25

Справа № 674/606/25

Провадження № 2-н/674/79/25

УХВАЛА

іменем України

21 квітня 2025 року м.Дунаївці

Суддя Дунаєвецького районного суду Хмельницької області Посунько Г.А., розглянувши в м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна" нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати,

в с т а н о в и в :

18 квітня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна" нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати.

Заявник ОСОБА_1 посилається в обґрунтування своєї заяви на те, що з 01 жовтня 2018 року вона працює на посаді сторожа Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна", де їй нараховується, але не виплачується заробітна плата. На підставі викладеного ОСОБА_1 , посилаючись на ч.1 ст.115 КЗпП України, просить суд видати судовий наказ про стягнення з Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна" на її користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за період з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2025 року в сумі 238295,11 грн.

Суддя, вивчивши заяву про видачу судового наказу,

дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України с уди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України ц ивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно ч.3 ст.19 ЦПК України н аказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч.3 ст.160 ЦПК України судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.161 ЦПК України с удовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно ч.1 ст.163 ЦПК України з аява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

Згідно ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно ч.2 ст.167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. При цьому частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням у суді першої інстанції, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, з яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають з повністю визначених та неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи з характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.

З огляду на наведені правові норми, в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, судовий наказ видається без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень.

При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні.

Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв`язку з безспірністю вимог.

Заявник ОСОБА_1 , звернувшись до суду із заявою про видачу судового наказу, посилається на те, що з 01 жовтня 2018 року по даний час вона працює на посаді сторожа Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна", де їй нараховується, але не виплачується заробітна плата, внаслідок чого за період з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2025 року утворилась заборгованість по не виплаченій заробітній платі на суму 238295,11 грн.

На обґрунтування заявлених вимог заявник ОСОБА_1 надала наступні докази:

-довідку Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна" від 31 березня 2025 року № 2 про нараховану та не виплачену заробітну плату, з якої вбачається, що ОСОБА_1 займає посаду сторожа, форма працевлаштування - основне місце роботи, за період з квітня 2023 року по березень 2025 року їй нарахована заробітна плата на суму 297964,80 грн., з якої утримано податки та збори на суму 59669,69 грн., сума заробітної плати до виплати - 238295,11 грн. Заробітна плата до видачі за період з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2025 року становить 238295,11 грн.;

-копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23 серпня 1991 року, з якої вбачається, що з 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 переведена на посаду сторожа Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна";

-копію наказу Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна" від 28 вересня 2018 року № 41-к, з якого вбачається, що з 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 переведено з посади інженера з охорони праці на посаду сторожа.

Проте, суддя, скориставшись автоматизованою системою документообігу "Д-3", встановив, що 17 січня 2025 року ОСОБА_1 вже зверталась до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна" нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (справа № 674/39/25, провадження № 2-н/674/4/25).

В цивільній справі № 674/39/25 заявник ОСОБА_1 посилалась в обґрунтування своєї заяви на те, що з 11 листопада 2024 року вона працює на посаді виконуючого обов`язки директора Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна", де їй нараховується, але не виплачується заробітна плата. На підставі викладеного ОСОБА_1 , посилаючись на ч.1 ст.115 КЗпП України, просила суд видати судовий наказ про стягнення з Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна" на її користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за період з 01 квітня 2023 року по 31 грудня 2024 року в сумі 212448,52 грн. На обґрунтування цих заявлених вимог заявник ОСОБА_1 надавала наступні докази:

-довідку Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна" від 06 січня 2025 року № 1 про нараховану та не виплачену заробітну плату, з якої вбачається, що ОСОБА_1 займає посаду виконуючого обов`язки директора, форма працевлаштування - основне місце роботи, за період з квітня 2023 року по грудень 2024 року їй нарахована заробітна плата на суму 264397,80 грн., з якої утримано податки та збори на суму 51949,28 грн., сума заробітної плати до виплати - 212448,52 грн. Заробітна плата до видачі за період з 01 квітня 2023 року по 31 грудня 2024 року становить 212448,52 грн.;

-копію наказу Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна" від 11 листопада 2024 року № 2, з якого вбачається, що у зв`язку з призовом на військову службу директора Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна" ОСОБА_2 під час мобілізації, до закінчення особливого періоду військового стану, призначено сторожа ОСОБА_1 , за її згодою, виконуючою обов`язки директора, без звільнення з основної роботи та без доплат.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 20 січня 2025 року, постановленою в цивільній справі № 674/39/25, відмовлено у видачі судового наказу, оскільки довідка про нараховану та не виплачену заробітну плату була складена та підписана самою ОСОБА_1 , як виконуючим обов`язки директора, що свідчило про вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

З наведеного вбачається, що стягувач ОСОБА_1 надала суду докази, які викликають обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності, оскільки:

-в справі № 674/39/25 вказано, що з 01 листопада 2024 року по день звернення до суду (17 січня 2025 року) ОСОБА_1 працювала на посаді виконуючого обов`язки директора,

-в справі № 674/606/25 вказано, що з 01 жовтня 2018 року по день звернення до суду (18 квітня 2025 року) ОСОБА_1 працює сторожем.

Отже, суддя позбавлений можливості зробити однозначний висновок про те, на якій посаді працювала заявник ОСОБА_1 у Хмельницькому обласному міжгосподарському санаторію "Україна" в період з 01 листопада 2024 року по 18 квітня 2025 року: виконуючим обов`язки директора чи сторожем.

Відтак, суддя не може прийняти довідку Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна" від 31 березня 2025 року № 2 про нараховану та не виплачену заробітну плату, надану заявником ОСОБА_1 , як доказ на підтвердження безспірних вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати.

За таких обставин приходжу до висновку, що заява про видачу судового наказу подана заявником ОСОБА_1 з порушенням вимог п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, оскільки до заяви не додано доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

На підставі п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України вважаю необхідним відмовити у видачі судового наказу, оскільки заява подана з порушеннями вимог статті 163ЦПК України.

Керуючись ст.ст.160 - 163, 165 - 167 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Хмельницького обласного міжгосподарського санаторію "Україна" нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати - відмовити, на підставі п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України.

Роз`яснити ОСОБА_1 положення ч.1 ст.166 ЦПК України, а саме: відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Посунько Г.А.