Рішення

від 21.04.2025 по справі 369/7054/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7054/24

Провадження № 2/369/2194/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21.04.2025 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.

при секретарі ОсіповаВ.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» про розірвання договорів, стягнення грошових коштів та визнання недійсним умови договору, -

ВСТАНОВИВ:

У квітня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ«Петрівський квартал 2», ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» про розірвання договорів, стягнення грошових коштів та визнання недійсною умови договору.

Позов мотивують тим, що 20 березня 2020 року між ним та ТОВ «Петрівський квартал 2» було укладено договір №55/ЛУ26 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, на виконання якого ним сплачено грошові кошти в розмірі 505753,60 грн. Також 20 березня 2020 року між ними і ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» укладено договір № 96345-А/2 купівлі-продажу деривативу, на виконання якого ним сплачено 465000 грн. За укладеними договорами свої зобов`язання він виконав у повному обсязі.

За умовами договору, будинок мав бути збудованим у строк до 30 червня 2021 року. У порушення своїх зобов`язань відповідачами не здійснюється будівництво, що створює реальну та об`єктивну загрозу залишитись і без коштів та без квартири.

20 березня 2020 року позивачами направлено листи на адреси відповідачів про розірвання укладених договорів купівлі-продажу майнових прав та деривативу. На час подання позову до суду, відповідачі жодним чином не відреагували на їх вимоги, договори не розірвали, сплачені ним грошові кошти не повернули.

Враховуючи порушення зобов`язань щодо будівництва квартири, бездіяльність відповідачів, на думку позивача, договори мають бути розірваними в судовому порядку зі стягненням сплачених коштів на виконання умов договорів з ТОВ «Петрівський квартал 2» у сумі 505 753 грн, а з ТОВ«Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» у сумі 465000 грн.

Умовами укладених договорів (п.8.3 купівлі-продажу деревативу та п.4.4 купівлі продажу майнових прав на квартиру), передбачено, що у разі відмови покупця від виконання умов договору та договір розривається, то покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10% від сплачених коштів. Вказали, що такі умови договору мають визнатись в судовому порядку недійсними, оскільки не відповідають вимогам ч.ч.1-3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та є не справедливими.

Просив суд:

розірвати договір №55/ЛУ26 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 20 березня 2020 року укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2»;

розірвати договір №96345-А/2 купівлі-продажу деривативу від 20 березня 2020 року укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН»;

стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» сплачені кошти в розмірі 505 753 гривень 60 копійок;

стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» грошові кошти в розмірі 465000 гривень, 14 копійок;

визнати недійсним пункт 4.3., Договору№55/ЛУ26 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 20 березня 2020 року укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» в частині утримання штрафу у розмірі 10 відсотків від суми сплачених коштів;

визнати недійсним пункт 8.2., Договору №96345-А/2 купівлі-продажу деривативу від 20 березня 2020 року укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» в частині утримання премії у розмірі 10 відсотків від суми сплачених коштів;

стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» 35300 грн. - витрат на професійну правничу допомогу;

Стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» 35300 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк на подачу відзиву на позов з дня вручення ухвали.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 грудня 2024 року.

У судове засідання представник позивачів не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання представник ТОВ «Петрівський квартал 2» та представник ТОВ«Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відзив подано не було.

Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками направлено на адресу зареєстрованого місця перебування відповідачів. Конверти повертались з відмітками «Адерсат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Щодо вимоги позивача про розірвання оспорюваних договорів та стягнення коштів з відповідачів сплачених на їх виконання суд вирішив наступне.

В силу приписів ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При розгляді справи судом встановлено, що 20 березня 2020 року між ТОВ «Петрівський квартал 2» та ОСОБА_1 (1/2 долі), ОСОБА_2 (1/2 долі) укладено договір № 55/ЛУ26 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , та оплатити Ціну таких прав у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 4.1 договору купівлі-продажу майнових прав, договір укладений з відкладальною обставиною, якою сторони визнають пред`явлення до виконання форвардного контракту № 96344А/2 покупцем за відповідним актом. Цей договір набирає чинності з моменту настання відкладальної обставини (а саме з дати підписання сторонами Акту пред`явлення) і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Форвардний контракт № 96344А/2, укладений на товарній біржі від 20 березня 2020 року, вважається чинним до моменту повного виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав.

На виконання умов договорами позивачами внесені грошові кошти в розмірі 505753,60 грн., що підтверджується також попередньою довідкою від 07 липня 2021 року ТОВ «Петрівський квартал 2».

Пунктом 4.5. договору купівлі-продажу майнових прав передбачено, що відмова покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору.

Продавець зобов`язаний повернути покупцю одержані від нього кошти, що були сплачені покупцем протягом 180 календарних днів, з дня підписання сторонами додаткової угоди про розірвання та додатково окремої заяви покупця про перерахування коштів на рахунок відповідної банківської установи. Додатково продавець утримує з покупця штраф у розмірі 10% від суми сплачених коштів.

Відповідно до п. 8.1 договору купівлі-продажу майнових прав, будь-які повідомлення, що повинні направлятися сторонами відповідно до умов цього договору, якщо інше не передбачене цим договором, повинні бути здійснені у письмовій формі і направлені іншій стороні поштовими відправленнями у вигляді рекомендованих листів з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними у цьому договорі, або вручені особисто сторонам чи їх уповноваженим представникам. Копії всіх повідомлень, що будуть направлятися за цим договором, можуть бути направлені на електронні адреси сторін, якщо такі визначені в цьому договорі.

20 березня 2020 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» та ОСОБА_1 (1/2 деривативу), ОСОБА_2 (1/2 долі деривативу) укладено договір № 96345А/2 купівлі-продажу деривативу щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

На виконання умов договору позивачами сплачено грошові кошти в розмірі 465000,14 грн., що підтверджено платіжними інструкціями.

Пунктом 1 договору купівлі-продажу деривативу, визначено, що дериватив - форвардний контракт, який визначено в п. 2.1 цього договору (а саме форвардний контракт № 96344А/2), який являє собою двосторонню угоду, що засвідчує зобов`язання ТОВ«Петрівський квартал 2» продати квартиру у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни такого продажу під час укладення форвардного контракту.

Згідно з п. 8.4 договору купівлі-продажу деривативу, відмова покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору.

Пунктом 8.3 договору купівлі-продажу деривативу, передбачено, що відмова покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору. При цьому 10% від фактично отриманих коштів продавцем від покупців за цим договором зараховуються в якості премії за цим договором. Продавець зобов`язаний повернути покупцю решту одержаних від нього коштів, що були сплачені покупцем протягом 180 календарних днів, з дня підписання сторонами додаткової угоди про розірвання та додатково окремої заяви покупця про перерахування коштів на рахунок відповідної банківської установи.

01 квітня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено до ТОВ«Петрівський квартал 2» та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та купівлі-продажу деривативу, повернення грошових коштів, що передбачено п. 4.5. договору купівлі-продажу майнових прав та п. 8.3 договору купівлі-продажу деривативу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладених договорів від 20 березня 2020 року сторони передбачили можливість їх розірвання шляхом відмови покупця від виконання цих договорів, вчиненої ним письмово та надісланої продавцеві у будь-який момент строку дії договору, що реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зазначення суми, що підлягає поверненню.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявили бажання розірвати укладені з відповідачами спірні договори, у зв`язку з чим 01 квітня 2024 року направили до ТОВ «Петрівський квартал 2» та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» заяви про їх розірвання, які станом на дату подачі позову відповідачами були проігноровані. Таким чином, відповідачі в добровільному порядку не виконали положення п. 4.5. договору купівлі-продажу майнових прав та п. 8.3 договору купівлі-продажу деривативу на вимогу позивачів. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували заперечення відповідачів щодо реальної та об`єктивної неможливості розірвати укладені договори.

Окремо суд зазначає, що звертаючись з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідачі не виконують взяті на себе обов`язки, передбачені умовами укладених договорів, не підписують угоди про розірвання спірних договорів та вцілому ними було допущено істотне порушення умов Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, та взаємопов`язаного з ним Договором купівлі-продажу деривативу, що є підставою для розірвання договорів на підставі ч. 2 ст.651 ЦК України.

Відповідно до ч. 2. ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Суд вважає за необхідне зазначити також те, що оскільки договір купівлі-продажу майнових прав передбачає в подальшому набуття покупцем права власності на квартиру, яку буде здано в експлуатацію у визначений договором термін, то в цих відносинах позивач виступає споживачем, а тому на такі правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічна правова позиція висловлена, в постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду по справі № 755/3509/18 від 07 жовтня 2020 року, № 524/8390/20 від 16 лютого 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Під час розгляду справи судом встановлено, що об`єкт будівництва наразі не побудований, а знаходиться на початковому етапі влаштування монолітних залізобетонних конструкцій і при цьому виконання будівельних робіт тимчасово призупинене.

За таких обставин, та враховуючи, що строк готовності Об`єкта будівництва до експлуатації 04 квартал 2020 року (з врахуванням того, що такий строк може бути в односторонньому порядку змінений ТОВ «Петрівський квартал 2» на шість місяців і це не буде вважатись порушенням умов договору), суд погоджується з доводами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що позивачу завдано такої шкоди, за якої він значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, Договору купівлі-продажу деривативу, а саме: отримати у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що зазначена обставина є істотним порушенням як Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, так і Договору купівлі-продажу деривативу, який є нерозривно пов`язаним з Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, а тому, керуючись ч. 2 ст. 651 ЦК України, суд вбачає за можливе їх розірвати.

При вирішенні справи в цій частині суд враховує також і протиправну поведінку відповідачів, яка проявляється у перешкоджанні реалізації позивачем його права на розірвання спірних договорів.

Одними із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Ефективний захист прав особи має бути спрямованим на відновлення справедливості.

Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин та вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Так, згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 11 серпня 2021 року в справі №723/826/19 (провадження № 61-8810св20) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».

Враховуючи, що відповідними умовами договорів позивачу надано право у будь-який момент строку дії договорів відмовитись від виконання договорів шляхом надіслання письмової відмови, і позивач скористався наданим йому правом, однак не може його реалізувати виключно через штучне перешкоджання відповідачами, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог у частині щодо розірвання договорів купівлі-продажу майнових прав і деривативу та стягнення коштів, які були сплачені позивачем на їх виконання залишається єдиним способом відновлення порушених прав позивачів як споживача.

Одночасно з цим, зазначені позивачем обставини, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, щодо значного порушення строків будівництва, знецінення грошових коштів, що були сплачені на виконання умов оспорюваних договорів, на думку суду, в своєї сукупності є істотними порушеннями відповідачами умов укладених Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та Договору купівлі-продажу деривативу.

Суд зауважує, що такі обставини свідчать про те, що позивачам було завдано такої шкоди, за якої він значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, Договору купівлі-продажу деривативу, а саме: отримати у власність квартиру АДРЕСА_2 . Таким чином, фактично досягти мети задля якої укладався Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру та Договір купівлі-продажу деривативу неможливо.

З огляду на що, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині та розірвати Договір № 55/ЛУ26 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 20 березня 2020 року, Договір №№ 96345А/2 купівлі-продажу деривативу від 20 березня 2020 року в судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та стягнути сплачені на виконання умов вищезазначених договорів позивачем грошові кошти у повному обсязі, зважаючи на порушення відповідачами не лише строків будівництва, а й права позивачів на розірвання договорів та повернення коштів.

Щодо визнання умов договору недійсними.

Як передбачено пунктом 4.4. Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, встановлено, що відмова Покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана Продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору. Продавець зобов`язаний повернути покупцю одержані від нього кошти, що були сплачені покупцем протягом 180 календарних днів, з дня підписання сторонами додаткової угоди про розірвання та письмової заяви про перерахування коштів на зазначений в заяві рахунок. Додатково продавець утримує з покупця штраф у розмірі 10% від суми сплачених коштів.

Також, пунктом 8.3., Договору купівлі-продажу деривативу передбачено, що відмова покупців від виконання цього договору, вчинена покупцями письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зазначенням суми, що підлягає поверненню. При цьому 10% від фактично отриманих коштів продавцем від покупців за цим договором зараховуються в якості оплати премії за цим договором. Продавець зобов`язаний повернути покупцям решту одержаних від покупців коштів, що були сплачені покупцями, протягом 180 календарних днів, з дня підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та письмової заяви про перерахування коштів на зазначений в заяві рахунок. Слід зауважити, що хоча у пункті 8.3., Договору купівлі-продажу деривативу передбачено це як премія, згідно правової природи це є штрафом.

З аналізу вказаних положень договорів вбачається, що у випадку розірвання договору за ініціативою Позивачів, Відповідачі утримують штраф у розмірі 10% від суми сплачених коштів.

За приписами частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Ч.ч. 1-3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров`я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

У відповідності до частини 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

При вирішенні питання суд враховує свободу укладення договору, а також те, що при виконанні умови покупець може відмовитись від подальшого виконання договорів за своїх певних особистих міркувань (а не через невиконання продавцем своїх обов`язків), то в такому випадку продавець також має захистити свої права від недобросовісних покупців.

З аналізу положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та положень статті 203, 215 ЦК України, вбачається, що встановлені у пункті 4.4. Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та пункті 8.3., Договору купівлі-продажу деривативу умови, щодо утримання з покупця штраф у розмірі 10% від суми сплачених коштів, не суперечить положенням вказаним вище нормам законодавства, а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Як вказувалось вище, у даному випадку, при стягненні сплачених коштів, суд виходить з грубого та тривалого порушення прав позивачів не лише на отримання у власність квартири, а на своєчасне розірвання договору. Суд зважує, що стягнення коштів при розірванні договорів в солідарному порядку не передбачено ні умовами договору, ні чинним законодавством. Зважаючи на положення Закону України «Про захист прав споживачів» з відповідачів слід стягнути сплачені позивачами грошові кошти у повному обсязі з відповідачів в рівних частинах на кожного з позивачів.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу (правову) допомогу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 22 березня 2024 року між Адвокатським об`єднанням бюро Сергія Пагери та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги №1778.

Предметом даного договору є надання Адвокатським бюро правової допомоги Клієнтам щодо розірвання договорів та стягнення коштів.

П.4 сторони погодили, що оплата за надані послуги адвокатського бюро здійснюється за домовленістю сторін та їх вартість становить 70000 грн.

Тобто, загальна кількість витрат на правову допомогу, які поніс позивач у цій справі складає 70 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постановах Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 3 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 (провадження № 61-9690св20) звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Дослідивши, додані представником позивача, докази щодо обсягу послуг, наданих адвокатом, а також враховуючи складність даної цивільної справи та часом витраченим адвокатом, частину задоволених вимог, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу частково та стягнути по 20000 грн. з кожного з відповідачів на користь позивачів. При цьому стягнення судових витрат солідарно не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до вимог частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява від 10 лютого 2010 року № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.), серія A,303-A, п. 29).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» про розірвання договорів, стягнення грошових коштів та визнання недійсним умови договору задоволити частково.

Розірвати договір №55/ЛУ26 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 20 березня 2020 року укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2».

Розірвати договір №96345-А/2 купівлі-продажу деривативу від 20 березня 2020 року укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти в розмірі 252876,80 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят шість грн. 80 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. (десять тисяч грн.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» на користь ОСОБА_2 сплачені грошові кошти в розмірі 252876,80 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят шість грн. 80 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. (десять тисяч грн.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» на користь ОСОБА_1 сплачені кошти в розмірі 232500,07 грн. (двісті тридцять дві тисячі п`ятсот грн. 07 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. (десять тисяч грн.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АНДЕРЕ РІХТІНГЕН» на користь ОСОБА_2 сплачені кошти в розмірі 232500,07 грн. (двісті тридцять дві тисячі п`ятсот грн. 07 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. (десять тисяч грн.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2», ідентифікаційний код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 40616059; місцезнаходження: 08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 2В; номер засобів зв`язку: НОМЕР_3 .

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», ідентифікаційний код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 36003268; місцезнаходження: 08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 2В, оф. 31; номер засобів зв`язку: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 21 квітня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ