Постанова від 08.04.2025 по справі 523/17509/23

Номер провадження: 22-ц/813/4059/25

Справа № 523/17509/23

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Суботіна Геннадія Геннадійовича, представника ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2024 року, постановленого під головуванням судді Середи І.В., повний текст рішення складений 24 грудня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 409-к від 21 вересня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини з 21 вересня 2023 року;

- стягнути з Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 вересня 2023 року по день ухвалення рішення;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 68 366,88 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 20 вересня 2023 року листом № 20/09 Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області запропонував йому надати письмові пояснення за результатами позапланового внутрішнього аудиту оцінки повноти та правильності ведення бухгалтерського обліку Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01 січня по 01 серпня 2023 року. При цьому, встановлено строк для дачі таких пояснень протягом 20 вересня 2023 року. Однак, позивача не було ознайомлено із звітом, складеним за результатами проведення такого аудиту та не було надано його копії, тому позивачеві не відомі конкретні фактичні підставі його звільнення.

Також позивач посилався на недобросовісність дій Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області вказуючи на те, що лист № 20/09 від 20 вересня 2023 року позивачеві було вручено об 11 годині 00 хвилин, а із наказом про його звільнення було ознайомлено на початку наступного робочого дня 21 вересня 2023 року. Відповідач навмисно не надав звіт та час для підготовки письмових пояснень з метою позбавлення його можливості звернення до керівництва Держпродспоживслужби з проханням здійснення додаткової перевірки інформації викладеної в такому звіті. За таких умов, позивач вважає, що було порушено ч.1 ст. 149 КЗпП України, оскільки у даному випадку без надання позивачеві копії звіту та розумного строку для його вивчення не можна говорити про виконання першим обов`язку, передбаченого даною нормою. Наказ не містить жодних посилань на конкретні факти, які б свідчили про одноразове грубе порушення з його боку законодавства чи трудових обов`язків. В своєму листі він повідомляв про неможливість надання звіту через неотримання і неознайомлення.

Також позивач зазначив, що незаконним звільненням йому завдано моральну шкоду, яка виразилася у тому, що він був позбавлений засобів до існування, вимушений нести додаткові витрати для організації власного життя, пов`язані з отриманням правової допомоги, зверненням до суду тощо, з метою забезпечення себе та своєї сім`ї він вимушений вишукувати додаткові засоби, позичати кошти у близьких та знайомих. Крім того, позивач відчував моральне пригнічення, оскільки він займав посаду керівника, користувався авторитетом серед підлеглих та клієнтів, який було підірвано. Позивач втратив відчуття спокою, внаслідок чого погіршився сон, самочуття.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Суботін Г.Г., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі та невірно встановив фактичні обставини справи, внаслідок чого прийняв необґрунтоване рішення.

Апелянт вважає, що суд на власний розсуд обрав порушення, яке визнав одноразовим грубим порушенням ОСОБА_1 трудових обов`язків та дійшов висновку, що саме це порушення стало підставою для звільнення позивача та не взяв до уваги, що відповідач у своєму наказі не зазначав, за яке саме порушення звільнено позивача, обмежившись посилання на аудиторський звіт, який містить перелік порушень у різні періоди різними особами без будь-якої конкретики та доказів.

Також апелянт звернув увагу, що відповідачами не надано до суду жодного документу, який свідчить про вчинення саме позивачем одноразового грубого порушення трудових обов`язків.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , представник Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, яке прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 , представник Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги за ненаданням доказів на їх спростування та вважає, що судом при винесенні рішення був вірно встановлений факт допущення одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства в березня 2023 року.

В судове засідання, призначене на 08 квітня 2025 року ані ОСОБА_1 ,ані йогопредставник адвокатСуботін Г.Г.не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 57 т. 3).

Також адвокат Суботін Г.Г., який представляє інтереси ОСОБА_1 не вийшов на відеозв`язок в режимі відеоконференції, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , представника Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини, Шкурко К.В., представника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 03 лютого 2023 року наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 58-к «Про призначення Воронцова Олега», призначено ОСОБА_1 на посаду начальника Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини, з посадовим окладом згідно штатного розпису, з 06 лютого 2023 року та надано право підпису фінансових та організаційно-розпорядчих документів лікарні.

Одеська обласна державна лікарня ветеринарної медицини відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» є державною установою ветеринарної медицини, згідно з Положенням про Одеську обласну державну лікарню ветеринарної медицини, затвердженому наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 14.12.2022р. №564, підпорядковується Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області і належить до сфери управління Держпродспоживслужби. Лікарню очолює начальник (далі - начальник Лікарні), який призначається на посаду і звільняється з посади начальником Головного управління.

Начальник лікарні: 1) керує діяльністю лікарні; 2) приймає на роботу та звільняє з роботи спеціалістів і працівників лікарні у порядку, передбаченому законодавством про працю; 3) розробляє структуру, штатний розпис та кошторис лікарні, які затверджуються начальником Головного управління; 4) організовує роботу Лікарні, розподіляє обов`язки між спеціалістами ветеринарної медицини і затверджує посадові інструкції працівників лікарні; 5) підписує накази лікарні; 6) вносить пропозиції Головному управлінню про поліпшення матеріально-технічного забезпечення лікарні; 7) застосовує в установленому порядку заходи заохочення та дисциплінарного стягнення до працівників Лікарні; 8) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

24.08.2023 року начальник Управління економіки, бухгалтерського обліку та звітності звернулась з службовою запискою до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, з пропозицією розглянути питання щодо проведення аудиту в Одеській обласній державній лікарні ветеринарної медицини, у зв`язку з виявленими порушеннями Управлінням економіки, бухгалтерського обліку та звітності.

25.08.2023 року наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області «Про проведення позапланового внутрішнього аудиту» № 186-ОД, була створена аудиторська група з проведення позапланового внутрішнього аудиту оцінки повноти та правильності ведення бухгалтерського обліку Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2023р. по 01.08.2023р. стосовно фактів, викладених у службовій записці начальника Управління економіки, бухгалтерського обліку та звітності Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 24.08.2023р.

Згідно протоколу від 18.09.2023р. обговорення результатів позапланового внутрішнього аудиту оцінки повноти та правильності ведення бухгалтерського обліку Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2023р. по 01.08.2023р., за період керування лікарнею ОСОБА_1 , були обговорені недоліки порушень, виявлених за результатами позапланового внутрішнього аудиту.

Як вбачається із змісту протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений з проектом позапланового внутрішнього аудиту, що підтверджується в протоколі його підписом.

18.09.2023 року керівником аудиторської групи вручено примірник проекту Аудиторського звіту з рекомендаціями за результатами позапланового внутрішнього аудиту оцінки повноти та правильності ведення бухгалтерського обліку Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2023р. по 01.08.2023р. начальнику Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини О.В. Воронцову, що підтверджується аркушем отримання для ознайомлення проекту Аудиторського звіту.

Після обговорення результатів позапланового внутрішнього аудиту, начальнику Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_1 було запропоновано надати у термін 19.09.2023 року пояснення.

19.09.2023 року т.в.о. завідувача сектору внутрішнього аудиту головним спеціалістом сектору внутрішнього аудиту Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Друмовою Ю.Г. було здійснено телефонний дзвінок начальнику Одеської обласної державної ветеринарної лікарні ОСОБА_1 з питанням, чи будуть наданні пояснення щодо встановлених порушень, викладених в проекті аудиторського звіту за результатами позапланового внутрішнього аудиту оцінки повноти та правильності ведення бухгалтерського обліку Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2023р. по 01.08.2023р.

Однак, начальник Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини

ОСОБА_4 не заперечував щодо необхідності надання пояснень, але пояснив, що надавати пояснення відмовляється, що підтверджується актом про відмову від надання пояснень від 19.09.2023р.

20.09.2023 року ОСОБА_1 запрошений до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області для ознайомлення з аудиторським звітом. Після ознайомлення ОСОБА_1 від підпису в ознайомленні відмовився, що підтверджується актом про відмову ознайомлення під підпис з аудиторським звітом від 20.09.2023 року.

20.09.2023 року листом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 20/09, позивачу було запропоновано надати 20.09.2023р. письмові пояснення.

20.09.2023 року на адресу Головного управління надійшов лист від ОСОБА_1 , що надати будь-які пояснення лікарня не має можливості.

21 вересня 2023 року наказом №409-К виконуючого обов`язки начальника Головного управління позивача звільнено з 21 вересня 2023 року займаної посади у зв`язку з порушеннями, зазначеними в аудиторському звіті від 15.09.2023р. №10-06/04, відповідно до п.1.ч.1 ст.41 КЗпП України (одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства). Підстава аудиторський звіт від 15.09.2023р. №10-06/04 за результатами позапланового внутрішнього аудиту оцінки повноти та правильності ведення бухгалтерського обліку Одеської міської лікарні ветеринарної медицини за період з 01 січня по 01 серпня 2023р.

Згідно п. 2 наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 28.09.2022р. № 25-фін «Про особливості преміювання та встановлення стимулюючих виплат у період дії правового режиму воєнного стану», встановити, що відсотковий розмір: надбавки за інтенсивність праці керівництва територіального органу не може більш ніж на 50% перевищувати середній відсоток надбавки працівників відповідного територіального органу, які виконують свої посадові обов`язки у період дії воєнного стану; премія керівника державної установи, що належить до сфери управління Держпродспоживслужби, не може більш ніж на 50% перевищувати середній відсоток премії працівників відповідної установи, які виконують свої посадові обов`язки у період дії воєнного стану.

Відповідно до п.п. 3, 4 наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 28.09.2022р. № 25-фін «Про особливості преміювання та встановлення стимулюючих виплат у період дії правового режиму воєнного стану», керівникам територіальних органів забезпечити подання матеріалів про встановлення надбавок з урахуванням вимог цього наказу. Керівникам державних установ, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби, забезпечити подання матеріалів про преміювання з урахуванням вимог цього наказу.

На виконання наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 28.09.2022р. № 25-фін «Про особливості преміювання та встановлення стимулюючих виплат у період дії правового режиму воєнного стану», наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 01.02.2023р. № 43-ОД «Про критерії оцінки ефективності роботи державних установ, що підпорядковуються Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області та про визнання наказу від 04.08.2022р. № 1009 таким, що втратив чинність», начальник Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини Олег Воронцов листом від 23.03.2023р. № 100 на ім`я першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Святослава Літошко, надав інформацію, що за березень 2023 року сума надходжень до Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини становить 277 785 грн.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002р. № 1298 (зі змінами) «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», «Положенням про преміювання та інші соціальні виплати працівникам Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини» планується виплата премії працівникам лікарні у розмірі 200% від посадових окладів за березень 2023 року.

На підставі листа начальника Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини від 23.03.2023р. № 100, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області був виданий наказ від 23.03.2023р. № 150-к «Про виплату премії за березень 2023 року ОСОБА_5 », у розмірі 245% від посадового окладу за підсумками роботи за березень 2023 року. Виплату премії провести в межах затвердженого кошторису Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини на 2023 рік та за рахунок економії фонду оплати праці.

Під час позапланового внутрішнього аудиту встановлено, що в результаті подання інформації, яка не відповідала дійсності, ОСОБА_6 за березень 2023 року було нараховано та виплачено премію за місяць 19 773,95 грн. (розмір премії склав 245%) та завищив собі тим самим нарахування та виплату премії за березень 2023 року.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.

Згідно з нормами п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбаченихстаттею 40цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до вимог ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Дисциплінарне стягненнязастосовується роботодавцембезпосередньо завиявленням проступку,але непізніше одногомісяця здня йоговиявлення,не рахуючичасу звільненняпрацівника відроботи узв`язкуз тимчасовоюнепрацездатністю абоперебування йогоу відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП України).

Нормами ст. 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування роботодавцемморальної шкодипрацівнику провадитьсяу разі,якщо порушенняйого законнихправ,у томучислі внаслідокдискримінації,мобінгу (цькування),факт якогопідтверджено судовимрішенням,що набралозаконної сили,призвели доморальних страждань,втрати нормальнихжиттєвих зв`язківі вимагаютьвід ньогододаткових зусильдля організаціїсвого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04 жовтня 2011 № 1247, Порядку проведення внутрішнього аудиту в системі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11 травня 2021 року № 289, передбачено, що за результатами проведеного внутрішнього аудиту керівником аудиторської групи, її членами та відповідальними за діяльність об`єктів внутрішнього аудиту обговорюються виявлені порушення та недоліки, про що складається Протокол обговорення. Проект аудиторського звіту передається керівником аудиторської групи для ознайомлення відповідальним за діяльність у спільно узгоджені строки, про що складається аркуш отримання. Після ознайомлення проект аудиторського звіту та рекомендації обговорюються аудиторською групою та відповідальним за діяльність об`єкта внутрішнього аудиту у спільно узгоджені строки. На аркуші аудиторського звіту під підписами аудиторської групи навпроти слова «Ознайомлений» відповідальним за діяльність ставиться підпис, що засвідчує його ознайомлення з аудиторським звітом, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також відповідальним за діяльність проставляється підпис про ознайомлення з рекомендаціями. У разі відмови відповідального за діяльність від проставлення підпису навпроти слова «Ознайомлений» на аркуші аудиторського звіту, а також на рекомендаціях про це вчиняються відповідні записи керівником та членами аудиторської групи. Аудиторський звіт документ, складений за результатами внутрішнього аудиту, який містить відомості про хід внутрішнього аудиту, стан системи внутрішнього контролю, аудиторський висновок. До аудиторського звіту додаються рекомендації щодо удосконалення діяльності об`єкта внутрішнього аудиту залежно від характеру виявлених проблем. Аудиторський звіт складається в одному примірнику, підписується керівником аудиторської групи та її членами. Наступним етапом, після ознайомлення з проектом аудиторського звіту та надання пояснень, відповідальний за діяльність об`єкту аудиту, знайомиться з аудиторським звітом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 27 постанови № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов`язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

У постанові Верховного суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс16 вказано, що «вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його було вчинено та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення».

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що Головне управління Держпродспоживслужби звільнивши ОСОБА_1 з займаної посади, діяло в межах чинного законодавства України з дотриманням вимог законності процедури звільнення.

Також колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушення керівником ОСОБА_1 своїх трудових обов`язки призвело до зайво нарахованих та виплачених йому коштів, чим завдано шкоди бюджетній установі на суму 9765,91 грн., внаслідок подання інформації, яка не відповідала дійсності, а саме ОСОБА_1 за березень 2023 року було нараховано та виплачено премію за місяць 19 773,95 грн. (розмір премії склав 245%), що є грубим порушенням трудових обов`язків.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про відмовуу задоволеніпозову ОСОБА_1 за відсутністю підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 21.09.2023 № 409-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги адвоката Суботіна Г.Г., представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі та невірно встановив фактичні обставини справи, внаслідок чого прийняв необґрунтоване рішення, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки на момент розгляду справи суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Доводи про те, що суд на власний розсуд обрав порушення, яке визнав одноразовим грубим порушенням ОСОБА_1 трудових обов`язків та дійшов висновку, що саме це порушення стало підставою для звільнення позивача та не взяв до уваги, що відповідач у своєму наказі не зазначав, за яке саме порушення звільнено позивача, обмежившись посилання на аудиторський звіт, який містить перелік порушень у різні періоди різними особами без будь-якої конкретики та доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Суботіна Геннадія Геннадійовича, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 21 квітня 2025 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

С.М. Сегеда