Постанова

від 17.04.2025 по справі 576/1033/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м.Суми

Справа №576/1033/24

Номер провадження 22-ц/816/739/25

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

треті особи приватний нотаріус Шосткинського районного нотаріального округу Сумської області Заруба О.В., виконавчий комітет Глухівської міської ради Сумської області, Глухівська державна нотаріальна контора,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 вересня 2024 року, у складі судді Сапона О.В., ухвалене у м. Глухів,

в с т а н о в и в :

22 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила:

визнати недійсним свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, видане на ім`я ОСОБА_3 виконкомом Глухівської міськради 01.04.1996 року, на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1597 від 16.06.1996 року, посвідчене державним нотаріусом Глухівської держнотконтори Янковою Є.О., яке видане на ім`я ОСОБА_4 ;

визнати недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 15.09.2022 року, реєстровий номер 1637, який посвідчено приватним нотаріусом Зарубою О.В.;

встановити факт належності 1/2 частки житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , як майна, набутого в шлюбі з ОСОБА_4 ;

визнати за позивачкою право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , на 1/4 частку житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 ;

судові витрати стягнути з відповідача.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що спірний спадковий будинок протягом 1975-2007 років збудували її батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати померла, а позивач прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована разом з матір`ю на момент смерті останньої. Померлій ОСОБА_5 належала 1/2 частина спірного будинку, що був спільно побудований батьками у шлюбі. Однак, нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом по причині відсутності документів на право власності у спадкодавиці. Після цього позивач зробила деякі запити та з`ясувала, що первинна реєстрація права власності на спірний будинок була проведена Глухівським МБТІ 12.03.1997 року на ім`я її баби ОСОБА_3 , потім на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1597 було здійснено перереєстрацію речового права на ім`я її батька ОСОБА_4 . Сьогодні будинок на праві власності належить відповідачу у справі її сестрі ОСОБА_2 , на підставі спадкового договору від 15.09.2022 року після смерті їх батька ОСОБА_4 .

Позивач вважає всі вищевказані правочини недійсними, оскільки недійсним є свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, яке було видано її бабі ОСОБА_3 у 1996 році, та яке стало підставою для первинної реєстрації права власності на спірний будинок, так як баба померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто за рік до видачі спірного свідоцтва.

На час смерті матері позивачки та відповідачки ОСОБА_5 у 2017 році, разом з нею були зареєстровані та проживали позивачка та її батько, які і прийняли спадщину як спадкоємці першої черги. До складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 увійшла 1/2 частина спірного будинку, тобто вони з батьком успадкували по 1/4 від будинку в цілому. Відповідач також була там зареєстрована, однак з матір`ю не мешкала.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Категорично не погоджуючись з рішенням суду доводить, що усі зазначені нею правочини є недійними (свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 16.06.1996 року та Спадковий договір від 15.09.2022 року), оскільки недійсним є саме свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, яке було видане на ім`я ОСОБА_3 виконкомом Глухівської міської ради 01 квітня 1996 року.

Погоджуючись із частково вірним встановленням судом обставин справи щодо набуття ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 31 березня 1959 року половини домоволодіння у АДРЕСА_2 . Отримання ОСОБА_3 протягом 1963-1977 років ряду дозвільних документів на ремонт частини будинку, прибудову до сараю літньої кухні, будівництво сараю, і лише у 1982 році їй дозволено будівництво нового житлового будинку. При цьому рішенням виконкому Глухівської міської ради №42 від 24.01.1985 року частину будинку, яка конструктивно пов`язана з другою половиною житлового будинку, дозволено використовувати як господарську споруду без утримання в ній худоби, через неможливість знесення за технічними станом. Той будинок, який суд порахував за спірний, не є таким, а є старим будинком, який дійсно був отриманий її бабою в дарунок у 1959 році та мав бути успадкований її батьком, як спадкоємцем за заповітом. Спірний будинок був збудований її батьками на суміжній земельній ділянці і був прийнятий в експлуатацію 1996 році вже після смерті баби, правоздатність якої припинилася.

Доводить, що будівництво нового житлового будинку по АДРЕСА_1 (окремо від старого будинку АДРЕСА_2 ) її батьки здійснювали з 1975 року. Суд першої інстанції помилково вважав технічний паспорт, який виготовлений на старий будинок, частку якого ОСОБА_3 отримала в дарунок в 1959 році, за технічний паспорт на спірний житловий будинок, який був збудований її батьками після 1975 року. Вказує, що свідоцтво про право власності на житловий будинок від 01.04.1996 року, видане на підставі рішення виконкому Глухівської міськради від 16.05.1996 року, тобто вже після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже є недійсним.

Будівництво спірного будинку здійснювалося її батьками під час перебування у шлюбі, тому у її матері виникло право власності на 1/2 частину новоствореного будинку, а позивачка, як спадкоємиця матері має право на частку у спірному будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , заперечуючи проти доводів ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Останнє є законним та обґрунтованим. Вважає, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження доводів про будівництво спірного будинку протягом 1975-2007 років. Зазначає, що за даними довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості, будинок АДРЕСА_3 , введений в експлуатацію в 1957 році, тобто задовго до 1975 року, коли, за твердженням позивачки, розпочато його будівництво. Доводить, що свого часу саме ОСОБА_3 з 1959 року володіла спірним будинком на підставі договору дарування, що документально підтверджено суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Рязанець А.А., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 31.03.1959 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подарували ОСОБА_3 половину домоволодіння та сарай в АДРЕСА_2 . Договір дарування укладений в письмовій формі, нотаріально посвідчений та зареєстрований в інвентарь-конторі м. Глухова (договір дарування).

Рішенням виконкому Глухівської міської ради депутатів трудящих № 18 від 08.08.1963 року дозволено ОСОБА_3 здійснити поточний ремонт своєї частини будинку та будівництво сараю розміром 5х7,60 на існуючій земельній ділянці по АДРЕСА_2 в 13,5 м від червоної лінії вулиці (рішення виконкому, дозвіл на виконання робіт).

Рішенням виконкому Глухівської міської ради депутатів трудящих № 165 від 11.04.1973 року ОСОБА_3 дозволено здійснити прибудову до сараю літньої кухні розміром 3,5х9 на існуючій земельній ділянці по АДРЕСА_4 (рішення виконкому, дозвіл на виконання робіт).

Рішенням виконкому Глухівської міської ради депутатів трудящих № 192 від 06.04.1977 року ОСОБА_3 дозволено будівництво сараю над погребом по АДРЕСА_4 (рішення виконкому, дозвіл на виконання робіт).

У січні 1982 року від імені ОСОБА_3 здійснювалось підключення домоволодіння по АДРЕСА_5 до міськводопроводу (технічні умови).

Рішенням виконкому Глухівської міської ради народних депутатів № 248 від 22.04.1982 року ОСОБА_3 дозволено будівництво нового житлового будинку на існуючій земельній ділянці (висновок Глухівського МБТІ, а.с. 15-16 інвентаризаційної справи).

Рішенням виконавчого комітету народних депутатів м. Глухова № 140 від 02.06.1994 року затверджено акт приймання індивідуального домоволодіння громадянина ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 (а.с. 13-14 інвентаризаційної справи).

Рішенням виконкому Глухівської міської ради депутатів № 42 від 24.01.1985 року у зв`зку з тим, що частину будинку по АДРЕСА_5 за технічним станом неможливо знести так як вона є старою і конструктивно пов`язана з другою половиною житлового будинку, ОСОБА_3 дозволено використовувати стару частину будинку як господарську споруду без утримання в ній худоби (архівний витяг з рішення виконкому).

У травні 1985 року по АДРЕСА_5 ОСОБА_3 на підставі відповідного дозволу вчиняла активні дії з будівництва гаражу, про що вбачається із листа начальника комбіната комунальних підприємств.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла (свідоцтво про смерть), попередньо виклавши свою волю щодо належного їй майна у заповіті, який був посвідчений Глухівською державною нотаріальною конторою 22.09.1976 року.

Копія заповіту суду не надана, але з копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом вбачається, що 14.06.1996 року ОСОБА_4 отримав у спадок після смерті ОСОБА_3 спадкове майно, яке складається з жилого будинку з надвірними будівлями, загальною площею 40,6 кв.м, розташованого на земельній ділянці Глухівської міської ради народних депутатів, в АДРЕСА_2 (копія свідоцтва про право на спадщину).

Перед отриманням свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 вчиняв дії щодо впорядкування документів відносно спадкового майна. Так, у лютому 1996 року з метою оформлення спадщини він звернувся до Глухівського БТІ з питання здійснення замірів будинку АДРЕСА_4 (а.с. 12 інвентарізаційна справа).

26.03.1996 року Глухівською міською Радою народних депутатів прийнято рішення, згідно з яким за результатами розгляду матеріалів міжміського БТІ вирішено переоформити документи на право особистої власності на житлові будинки серед іншого у зв`язку із створенням нових житлових будинків на існуючій земельній ділянці по АДРЕСА_4 в цілому на ім`я ОСОБА_3 на житловий будинок по АДРЕСА_4 замість 1/2 частини будинку з земельною ділянкою. Також вирішено видати власникам свідоцтва про право особистої власності на житлові будинки з надвірними будівлями замість існуючих правовстановлюючих документів (а.с. 17 інвентарізаційна справа).

У матеріалах інвентаризаційної справи наявний висновок Глухівського міжміського БТІ, який не датований, але за змістом вочевидь являється саме тим документом, який став підставою прийняття вищевказаного рішення від 26.03.1996 року. У цьому висновку йдеться про можливість розподілу домоволодіння у АДРЕСА_2 , на два самостійних житлових будинки і переоформлення правовстановлюючих документів у зв`язку з будівництвом нового житлового будинку ОСОБА_3 на існуючій земельній ділянці (а.с. 15-16 інвентарізаційна справа).

01.04.1996 року виконавчий комітет Глухівської міської ради народних депутатів видав свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, у якому зазначено, що в цілому житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований у АДРЕСА_2 , дійсно належить ОСОБА_3 (а.с. 17 інвентарізаційна справа).

Отже, після впорядкування документів на майно спадкодавиці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 став власником житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 40,6 кв.м, розташованого на земельній ділянці Глухівської міської ради народних депутатів, в АДРЕСА_2 .

Із 1975 року ОСОБА_4 був одружений на ОСОБА_5 (витяг з державного реєстру актів цивільного стану).

Позивач ОСОБА_1 являється їх донькою (свідоцтва про народження та про одруження), з 12.09.2007 року зареєстрована по АДРЕСА_3 (довідка про реєстрацію місця проживання).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть) своєї матері ОСОБА_5 , ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на відповідну частку спадкового майна, що складається із 1/2 частини спірного будинку (заява від 20.11.23 року), оскільки не вважає батька єдиним власником спірного будинку, так як останній побудований батьками у шлюбі, а тому її мати є власником 1/2 частини домоволодіння.

Постановою приватного нотаріуса Заруби О.В. від 23.11.2023 року у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 відмовлено через відсутність документа, який підтверджує право власності.

15.09.2022 року між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 укладено спадковий договір, за умовами якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті покладає на ОСОБА_2 зобов`язання по виконанню розпоряджень щодо своєї смерті та у разі виконання цих зобов`язань, передає у власність належне йому майно житловий будинок з відповідними надвірними господарськими, побутовими будівлями, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Зарубою О.В. та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. На підставі спадкового договору спірний будинок належить ОСОБА_2 .

Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивач не надала жодного доказу на підтвердження будівництва спірного домоволодіння її батьками, при підтвердженні факту розбудовування спірного домоволодіння бабою позивачки ОСОБА_3 , ще до одруження її батьків, відсутні підстави для встановлення факту належності 1/2 частки житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 матері позивачки ОСОБА_5 , як частки у спільному майні подружжя.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житловий будинок, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкового договору, встановлення факту належності частини будинку на праві власності померлій та визнання права власності на частку житлового будинку з господарськими спорудами в порядку спадкування за законом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона має право на спадкування після смерті матері ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на 1/4 частини житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , однак не має можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на зазначене нерухоме майно, оскільки за життя її мати ОСОБА_5 не оформлювала на себе право власності на житловий будинок побудований під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 , який став одноособовим власником цього нерухомого майна у порядку спадкування після смерті матері (баби позивачки) ОСОБА_3 .

За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У матеріалах справи відсутні докази протиправності видачі виконкомом Глухівської міськради 01.04.1996 року свідоцтва про право особистої власності на спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 , оскільки вона набула право власності на це нерухоме майно з 1959 року на законній підставі, а саме, на підставі договору дарування, і факт видачі оновленого свідоцтва про право власності самого права власності не спростовує, а тому відмова в задоволенні позову в цій частині обґрунтована.

Зокрема, суд дійшов правильного висновку, що 31.03.1959 року ОСОБА_3 отримала в дар 1/2 частину спірного нині будинку та після здійснення необхідних реєстраційних дій договору дарування набула право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 . Протягом тривалого часу, принаймні з 1963 по травень 1985, саме ОСОБА_3 займалась будівельними роботами у належному їй домоволодінні, здійснюючи будівництво господарських споруд. За даними технічного паспорта, який виготовлений станом на 2022 рік, вбачається, що будинок побудований у 1957 році, а рік побудови численних господарських споруд не вказаний. Докази участі у будівництві інших осіб в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно не вбачав підстав і для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом та спадкового договору, оскільки ці вимоги обґрунтовувались лише посиланням позивачки на недійсність вказаного свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Оцінивши у сукупності надані письмові докази, які суперечать доводам позивачки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про не доведення ОСОБА_1 будівництво за життя її батьками спірного житлового будинку та набуття його у спільну сумісну власність подружжя.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи ціну позову, а це 209517 грн, справа є малозначною, а тому в силу п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367-369, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 вересня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складене 21 квітня 2025 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов