Ухвала

від 14.04.2025 по справі 755/5466/25

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/5466/25

Провадження №: 2/755/5679/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про передачу справи за підсудністю

"14" квітня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва» про визнання дій (бездіяльності) протиправними, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва» про визнання дій (бездіяльності) протиправними, відшкодування моральної шкоди.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, суд встановив таке.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК України).

Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.

Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно із частиною другою статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 квітня 2025 року № 1280647 встановлено, що адресою місцезнаходження відповідача Київської міської ради, код в ЄДРПОУ 22883141, є: вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044.

Згідно відповіді Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 квітня 2025 року № 1280668 встановлено, що адресою місцезнаходження відповідача Київської міської державної адміністрації, код в ЄДРПОУ 00022527, є: вул. Дегтярівська, буд. 31, корп. 2, м. Київ, 03680.

Адресою місцезнаходження відповідача КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва» є: вул. Петра Болбочана, буд. 6, м. Київ, 01014, що встановлено з відповіді Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 квітня 2025 року № 1280690.

Прохальна частина позовної заяви містить такі вимоги:

1)визнати незаконними (протиправними) дії КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва» щодо будівництва Подільського мостового переходу через річку Дніпро у місті Києві на території Воскресенських садів і перевищення рівня шуму біля земельних ділянок по вулиці Північна, 28, 29, у місті Києві;

2)визнати незаконною(протиправною) бездіяльність і дії Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва» щодо вилучення (викупу) для суспільних потреб міста Києва для будівництва Подільського мостового переходу через річку Дніпро у місті Києві об`єктів нерухомого майна по вулиці Північній № 28, № 29 у місті Києві і здійснення незаконного будівництва без такого вилучення (викупу) для суспільних потреб;

3)стягнути з Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва» солідарно на користь позивачів 2 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди з урахуванням індексу інфляції 68 754,69 грн та з урахуванням 3 % річних від простроченої суми у розмірі 17 248,15 грн, а також здійснювати нарахування втрат від інфляції та 3 % річних до моменту виконання рішення суду.

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заявлено дві самостійні вимоги немайнового характеру про визнання дій (бездіяльності) незаконними та похідну вимогу про стягнення грошових коштів на компенсацію моральної шкоди.

Обґрунтовуючи підсудність даної справи Дніпровському районному суду міста Києва позивачі зазначили, що позов спричинений будівництвом Подільського мостового переходу через річку Дніпро у місті Києві на території Воскресенських садів, що територіально знаходиться в Дніпровському районі міста Києва. Разом з тим, будь-яких вимог щодо нерухомого майна позивачами не заявлено.

Частиною першою статті 30 ЦПК України встановлено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно із положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

Однак, позовні вимоги стосуються саме оскарження дій (бездіяльності) Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва», щодо здійснення будівництва, в частині правомірності такого будівництва, дотримання порядку викупу об`єктів нерухомого майна для здійснення такого будівництва (для суспільних потреб), в частині не прийняття рішення про викуп об`єктів нерухомості, розміщених біля об`єкта будівництва, та стягнення моральної шкоди у зв`язку з таким порушенням та проведенням будівельних робіт з перевищенням рівня шуму.

За наведених обставин наявні підстави для передачі справи за підсудністю до іншого суду відповідно за місцезнаходженням відповідачів, оскільки правила виключної підсудності у даному випадку застосуванню не підлягають.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.

Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Згідно із пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, враховуючи предмет позову, беручи до уваги те, що більшість відповідачів територіально знаходиться у Шевченківському районі міста Києва, тому даний позов не підсудний Дніпровському районному суду міста Києва та підлягає направленню на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва (вулиця Дегтярівська, 31А, Київ, 03057).

Керуючись статтями 4, 27, 30, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва» про визнання дій (бездіяльності) протиправними, відшкодування моральної шкоди передати на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва (вулиця Дегтярівська, 31А, Київ, 03057) за підсудністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова