Рішення

від 21.04.2025 по справі 400/1997/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2025 р. № 400/1997/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , про визнання протиправними та скасування наказів від 15.01.2025 №34 в частині, від 28.01.2025 №87 в частині, від 03.02.2025 №17 в частині, від 03.02.2025 №19 в частині,

ОСОБА_1 ( далі - Позивач) звернувся з позовом до адміністративного суду до військової частини НОМЕР_1 ( далі- Відповідач) та просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2025 року за № 34 "Про призначення службового розслідування" в частині призначення службового розслідування відносно солдата ОСОБА_1 , водія санітара медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ;

-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.01.2025 року за № 87 "Про призначення службового розслідування" в частині призначення службового розслідування відносно солдата ОСОБА_1 , водія санітара медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ;

-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2025 року за № 17 "Про результати службового розслідування" в частині накладення дисциплінарного стягнення - суворої догани, відносно солдата ОСОБА_1 , водія санітара медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ;

-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2025 року за № 19 "Про результати службового розслідування" в частині накладення дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність, відносно солдата ОСОБА_1 , водія санітара медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ;

-стягнути з відповідача судові витрат по справі.

Позовні вимоги мотивув тим, що вважає видані накази такими, що винесені за відсутності визначених законодавчих підстав.

Відповідач 17.03.2025 надав до суду відзив, у якому проти задоволення позову заперечував.

Позивачем 26.03.2025 була подана до суду відповідь на відзив, у якій він свої позовні вимоги підтримав.

Ухвалою суду від 05.03.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є діючим військовослужбовцем та з 18.10.2024 року проходить службу за контрактом. 13.01.2025р. першим заступником командира військової частини було доведено до відома особового складу наказ від 13.01.2025 року за № 30 "Про відправку особового складу для доукомплектування військової частини НОМЕР_2 ". 14.01.2025 позивачем було подано рапорт на ім`я командира про неможливість виконання наказу про відправку до бойової частини у зв`язку зі станом здоров`я та направлення його на проходження військово-лікарської комісії. За фактом невиконання наказу командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №34 від 15.01.2025 poку "Про призначення службового розслідування".

28.01.2025 позивач дізнався про включення його до списків осіб на відправку до бойової військової частини НОМЕР_2 та повторно повідомив командира про неможливість виконати наказ. В подальшому позивач в усній формі довів командиру про погіршення самопочуття та покинув територію військової частини. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №87 від 28.01.2025 poкy призначено службове розслідування.

В подальшому командиром військової частини були прийняті накази "Про результати службового розслідування", якими було накладено на позивача дисциплінарні стягнення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Проходження військової служби в Збройних Силах України, врегульовано Законом України від 25 березня 1992 року за № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" , Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року, № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), Наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року за № 170 "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах" (далі - Інструкція № 170) та Законом України від 24 березня 1999 року, № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 2 Закону "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), згідно з преамбулою якого, цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (ст. 4 Дисциплінарного статуту).

Як встановлено ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни

Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців (стаття 29 Статуту).

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (стаття 30 Статуту).

Згідно ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтями 26 та 27 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Згідно ч.1 ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст.84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок; у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).

Приписами пункту 1 Розділу ІІ Порядку визначено, що службове розслідування призначається у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

Змістом п.п 1-6 Розділу VІ Порядку передбачено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було призначено службове розслідування за фактом невиконання наказу позивачем. Позивач підтвердив факт невиконання наказу командира від 14.01.2025 р. у позовній заяві. Подав рапорт на ім`я командира, мотивуючи відмову наявністю хронічної хвороби.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції № 124 у Збройних Силах України створюються такі види документів (далі документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Наказ командира (керівника) основний розпорядчий документ командира (керівника) військової частини (установи), виданий на правах єдиноначальності. Наказ містить норми, обов`язкові для виконання підлеглими.

Доповідна записка службовий документ, адресований командиру (керівнику) військової частини (установи), з інформацією про ситуацію, що склалася, наявні факти, певні події, явища, виконану роботу з висновками та пропозиціями автора, виконання окремих завдань, службових доручень тощо. Текст доповідної записки поділяється на дві частини: констатуючу (наводяться факти або описується ситуація) та викладення пропозицій чи прохань.

Доповідь це документ, що містить виклад певних питань з висновками та пропозиціями.

Рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

В подальшому позивач вказує на факт залишення військової частини для отримання медичної допомоги.

Актом службового розслідування виявлено самовільне залишення військової частини позивачем .

Незгода позивача зі спірним наказом пов`язана з висновками відповідача про те, що позивач самовільно залишив військову частину (місце служби).

Наказом Міністерства оборони України від 29 листопада 2018 року № 604 затверджено Інструкцію з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2018 року за № 1451/32903) (далі - Інструкція № 604), яка визначає механізм надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни в структурних підрозділах Міністерства оборони України Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, органах військового управління, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, установах, організаціях, підпорядкованих Міністерству оборони України, та державних підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, військових частинах, установах, організаціях, підпорядкованих Державній спеціальній службі транспорту.

Згідно п.п. 1, 3 розділу ІІ Інструкції № 604 за своєчасність та об`єктивність надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, скоєні (вчинені) військовослужбовцями або працівниками (під час виконання службових обов`язків, у робочий час), що сталися у військових частинах, відповідають командири (начальники) військових частин.

Командири (начальники) військових частин про кожний виявлений факт ненадання інформації про подію, кримінальне правопорушення, військове адміністративне правопорушення та адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначають службове розслідування, після завершення якого надають письмові доповіді за підпорядкованістю та до відповідного органу управління Військової служби правопорядку, зазначаючи вжиті заходи до службових осіб, які не надали доповідь.

За п. 21 розділу ІІ Інструкції № 604 про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби), невихід без поважних причин на службу, нез`явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров`я, нез`явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово.

На виконання вказаних норм Інструкції № 604 за фактом самовільного залишення позивачем військової частини було складено доповідь командиру.

За матеріалами справи в ході службового розслідування встановлено факт самовільного залишення позивачем військової частини. Позивач не заперечує та не спростовує факту його відсутності у Військовій частині НОМЕР_1 з 28 січня 2025 року.

Суд наголошує, що самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу (наказу) начальника (командира). Позивач не надає доказів того, що відповідачем було надано йому дозвіл на залишення військової частини.

Не вважається самовільним: залишення за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування в/ч, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. В будь-якому випадку вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром. Суд враховує, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Суд зазначає, що позивачем вказано у позовній заяві про факт повідомлення відповідача про своє місцезнаходження, але доказів надсилання на адресу відповідача медичних документів, які свідчать про перебування у лікарні, позивачем також не надано.

Також позивач вказує на факт подання ним рапорту про направлення його на проходження військово-лікарської комісії, який не було розглянуто відповідачем. Відповідач підстав для направлення позивача на повторне проходження ВЛК не вбачає.

З огляду на це суд зазначає наступне.

Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 р. №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до підпункту пункту 6.1. глави 6 розділу II Положення №402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Згідно з п.3.8 глави 3 розділу ІІ Наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Згідно з доказами, що містяться у матеріалах справи позивач пройшов військово-лікарську комісію 02.10.2024 року. Позивачем не надано доказів необхідності направлення його на проходження військово-лікарської комісії згідно з п.6.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Суд також звертає увагу на факт неоскарження позивачем постанови військово-лікарської комісії.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар