Ухвала

від 21.04.2025 по справі 420/10033/25

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/10033/25

УХВАЛА

21 квітня 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправність дій Одеського державного університету внутрішніх справ щодо ОСОБА_1 , визначеною у відмові визнати грошове забезпечення, яке нараховувалось за весь період навчання з 01.09.2022 по 08.02.2024 року, у розмірі 230413,78 грн за таке, що не підлягає відшкодуванню Одеському державному університету внутрішніх справ;

- зобов`язати Одеський державний університет внутрішніх справ визнати грошове забезпечення, яке нараховувалось ОСОБА_1 за весь період навчання з 01.09.2022 по 08.02.2024 року, у розмірі 230413,78 грн за таке, що не підлягає відшкодуванню Одеському державному університету внутрішніх справ.

Ухвалою суду від 14.04.2025 позовну заяву залишено без руху.

Суддею роз`яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення строку.

Як встановлено суддею, 15.04.2025 від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована наступним.

Зокрема, позивач вказує, що він проходив службу в органах Національної поліції України та був звільнений зі служби 24.06.2024. Після звільнення, тільки 06.08.2024 позивач отримав кошторис витрат, згідно з яким, від позивача вимагається відшкодування грошового забезпечення, виплаченого під час служби.

При цьому, позивач зазначає, що через складні психологічні та емоційні наслідки звільнення, які спричинили тяжкий стрес та депресивний стан, позивач не мав змоги своєчасно звернутись до суду.

Оцінюючи наведені позивачем підстави щодо поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів щодо проходження публічної служби, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Суд критично оцінює покликання позивача на те, що він дізнався про порушення своїх прав з моменту отримання кошторис витрат, а саме 06.08.2024, оскільки отримання кошторису витрат не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 14.04.2025 суд зазначав, що Головним управлінням Національної поліції в Одеській області 24.06.2024 за вих.№9/7274 складено Повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі, відповідно до якого позивач зобов`язаний протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ, витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в повному розмірі за весь період навчання.

Разом з тим, між позивачем та відповідачем укладено Договір від 31.07.2024 про розстрочення заборгованості.

Суд також критично оцінює покликання позивача на те, що він не мав змоги своєчасно звернутись до суду через складні психологічні та емоційні наслідки звільнення, оскільки у змісті заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено непереборних обставин, пов`язаних зі станом здоров`я особи, через які позивач був позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним позовом протягом строку, встановленого ст.122 КАС України. До заяви про поновлення строку звернення до суду не надано жодних доказів, що підтверджують наявність непереборних обставин, пов`язаних зі станом здоров`я.

Разом з цим, зі змісту заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не встановлено судом, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений нормами чинного законодавства строк.

У заяві про поновлення пропущеного строку позивачем не вказано взагалі жодної переконливої фактичної обставини, яка б свідчила про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом його порушених прав у строки, встановлені ст. 122 КАС України, а наведені ним обставини носять загальний характер, загалом зводяться до трактування позивачем на власний розсуд норм чинного законодавства, та не є достатніми для висновку про наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.

Відтак, суд вважає неповажними зазначені позивачем підстави у заяві про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.

Крім того, постановою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №500/1224/23 передбачено наступне: «Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.».

З урахуванням наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про поновлення процесуального строку, з огляду на неповажність причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно з ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до яких позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі наведеного, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст. 120, 121-123, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Суддя Дмитро БАБЕНКО