Рішення від 21.04.2025 по справі 2а-12433/11/2670

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року справа № 2а-12433/11/2670 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до окружної Державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 №0001654210.

Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що у період, який перевірявся, між позивачем та його контрагентами дійсно було укладено договори, які, за твердженням позивача, мали реальний характер, та за якими було поставлено продукцію використану ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Позивач вказує, що посилання відповідача на покази свідків, які були предметом розгляду у кримінальних справах №38-0012 та №78-00161, не можуть бути беззаперечним свідченням безтоварності проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки такі твердження є безпідставними та необґрунтованими. До того ж, позивач, як добросовісний платник, не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, у випадку порушення його постачальниками правил оподаткування. Позивач вважає, що відповідачем не доведено наявність складу порушення вимог податкового законодавства, не доведено наявності саме у діях посадових осіб позивача чи його контрагентів зловживань, які можуть бути підставою для притягнення останніх до відповідальності, а також не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2011 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що за наслідками перевірки було встановлено порушення позивачем вимог податкового та валютного законодавства, так як господарські операції між позивачем та його контрагентами реально не відбулись через наявність кримінальних справ, порушених відносно засновників та директорів контрагентів позивача за фактом фіктивного підприємництва, а також наявних у матеріалах таких кримінальних справах протоколів допиту свідків, в яких посадові особи контрагентів позивача та особи, які задіяні в ланцюгу постачання реалізованого Товариству товару, заперечують свою участь у проведенні господарської діяльності та підписанні первинних документів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у спірному періоді. На думку податкового органу, метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди, тому відповідач вважає, оскаржуване ППР є правомірним та не підлягає до скасування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2017 зупинено провадження у адміністративній справі №2а-12433/11/2670 до вирішення Вищим адміністративним судом України адміністративної справи № 2а-12436/11/2670 за позовом Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення - рішення №0001664210 від 11.08.2011.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 07.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 07.01.2025 №01-19/93/25 до Черкаського окружного адміністративного суду передано 244 судові справи, у тому числі адміністративну справу №2а-12433/11/2670.

Дана адміністративна справа передана шляхом автоматизованого розподілу судді Гайдаш В.А.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 прийнято справу до провадження судді Гайдаш В.А.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 здійснено заміну первинного відповідача окружної Державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145).

Усною ухвалою суду від 20.03.2025, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010.

За результатами перевірки складено акт від 28.07.2011 №8330/23-07/19014832, яким встановлено порушення позивачем вимог, зокрема п.п.5.2.1 п.5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.5.3, п.5.9 ст. 5, п.п. 7.3.2, п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, у результаті чого у періоді, що перевірявся, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 10 218 608 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 №0001654210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 20 840 614 грн. (за основним платежем - 16 672 491 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 168 123 грн.).

Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин, далі Закон №168/97-ВР) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у разі, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Водночас, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2статті 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Із матеріалів справи судом встановлено, що в періоді щодо якого проводилась перевірка, позивач відобразив господарські взаємовідносини за наступними договорами:

- з ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35849531, попереднє найменування ТОВ «Київінвестбудмонтажсервіс») згідно договору №ЦХП-03-01410-01 від 31.03.2010, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка і кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору на умовах, що викладені у цьому договорі;

- з ТОВ «КАБЕЛЬТЕХ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35618520) згідно договору №ЦХП-02-05909-01 від 27.08.2009, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію (провід та кабель ізольовані) на умовах, що викладені у цьому договорі.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні послуги ним реально придбавалися та у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Отже, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналізуючи правомірність відображення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КАБЕЛЬТЕХ-СЕРВІС», суд зазначає, що у матеріалах кримінальної справи №38-0012 від 13.11.2008 містився протокол допиту свідка ОСОБА_1 б/н від 10.11.2009, який був директором та єдиним засновником ТОВ «КАБЕЛЬТЕХ-СЕРВІС». У своїх поясненнях гр. ОСОБА_1 зауважив, що участі у фінансово-господарській діяльності ТОВ «КАБЕЛЬТЕХ-СЕРВІС» не приймав, кабельно-провідникову продукцію за договором №ЦХП-02-05909-01 від 27.08.2009 в адресу ДП МТЗ ЗТУ «Укрзалізничпостач» не поставляв і до поставок не має жодного відношення. Водночас, на податкових накладних, що мали б надавати право на податковий кредит біля підпису особи, що склала податкову накладну, зазначено прізвище ОСОБА_1 .

Так, матеріалами кримінальної справи було детально досліджено та встановлено, що особа відповідальна за здійснення спірних господарських операцій та прізвище якої вказано в первинних документах - їх не підписувала та не може підтвердити реальність цих операцій. У зв`язку з цим, вищезазначені первинні документи не мають юридичної сили, так як складені з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стосовно взаємовідносин позивача та ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс», то відповідно до п.1.3 договору №ЦХП-03-01410-01 від 31.03.2010 виробником поставленої продукції є ТОВ «Вест-Тер СПБ», м. Санкт-Петербург, РФ. Згідно вантажно-митних декларацій імпортером товару є ТОВ «Вест-Тер СПБ» (м.Санкт-Петербург), а отримувачем ТОВ «Фірма «Діно». Так, контролюючим органом надано протоколи допитів свідків, які надали відомості щодо руху товару, відправником якого був ТОВ «Вест-Тер СПБ», із яких вбачається, що продукція імпортувалася ТОВ «Фірма «Діно» та поставлялася перевізниками безпосередньо на адресу позивача без участі ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс».

Водночас, зі змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 20.04.2011 року вбачається, що останній працює водієм у ПП ОСОБА_3 та будучи допитаним в якості свідка пояснив, що імпортований товар в адресу ТОВ «Фірма-Діно» поставлявся одразу на фастівський склад Укрзалізничпостач».

Крім того, із протоколу допиту СПД ФОП ОСОБА_4 від 13.04.2011 вбачається, що після розмитнення товару ТОВ «Фірма «Діно» він поставлявся на адресу: м. Київ, вул.Качалова, 5-Б та на адресу: м. Фастів, вул. Шевченка 48. Дані адреси мають безпосереднє відношення до господарської діяльності ДП МТЗ ЗТУ «Укрзалізничпостач». За міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) перевізником товару від нерезидента до ТОВ «Фірма «Діно» був ПП ОСОБА_5 , який в протоколі допиту вказав, що умови перевезення та місце доставки йому повідомив СПД ФОП ОСОБА_4 .

Таким чином, як вбачається з показів перевізників ні один з вищезазначених осіб фактично не здійснював перевезення та розвантаження товару від ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс». Крім того, всі свідки підтвердили безпосередню участь позивача та ТОВ «Фірма «Діно». Тому матеріалами кримінальної справи №78-00161 досліджено ланцюг постачання товару, що міститься в первинних документах позивача та фактичну відсутність серед учасників господарських операцій ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс». У свою чергу, ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс» формально відвантажений товар придбало у постачальника ТОВ «Агроініціатива», але документи придбання не мають юридичної сили, оскільки не були підписані уповноваженою особою ОСОБА_6 . Даний факт підтверджений висновком експерта від 09.04.2011 №178 ОСОБА_7 . Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_6 від 18.02.2011 він не здійснював поставок товару для оформлених операцій.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, що спірні господарські операції за участю позивача та ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс», ТОВ «КАБЕЛЬТЕХ-СЕРВІС» - не мали товарного характеру та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, за відсутності фактичного здійснення господарської операції, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, та як наслідок, не можуть бути підставою для формування даних податкового обліку.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками, які, зважаючи на неможливість фактичного здійснення спірних операцій з урахуванням місця, часу, обсягів, матеріального ресурсу, економічно необхідного для виконання такого роду операцій, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності відповідного персоналу, виробничих активів та потужностей, не могли поставити товар.

Наявні у матеріалах справи первинні документи не підтверджують фактичне виконання операцій з поставки позивачу товару, а також не підтверджують обумовлені спірними правочинами надані позивачу послуги з реалізації та поставки товару саме ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс» та ТОВ «КАБЕЛЬТЕХ-СЕРВІС», а позивачем, спростовуючи обґрунтовані доводи податкового органу, не було надано доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальників товарів, враховуючи відсутність у останніх достатніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення відповідної господарської діяльності, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з вказаними контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №2а-12436/11/2670.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 №0001654210 є правомірним та скасуванню не підлягає.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ