Рішення

від 18.12.2007 по справі 20-9/415

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-9/415

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" грудня 2007 р. справа № 20-9/415

за позовом Приватного підприємства  “СУАР”

до Підприємства “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації”

про  стягнення 61079,56 грн.

суддя Рибіна С. А.

представники сторін:

від позивача – Кушнова А.О., довіреність б/н  від 17.09.2007,  

від відповідача - не з'явився,

Суть спору:

Приватне підприємство “Суар” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Підприємства “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” про стягнення 61 079,56 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання паливо-мастильних матеріалів № 27/7 від 02.04.2007, та просить суд стягнути з відповідача на свою користь  61 079,56 грн., з яких: 55 194,00  грн. –сума основного боргу, 5 059,92 грн. –санкції у вигляді пені, 825,54 грн. –з% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду щодо надання відзиву та установчих документів не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно  ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача  роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, суд

встановив:

02.04.2007 між Приватним підприємством “Суар”  (продавець) та Підприємством “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” (покупець) був укладений договір постачання паливо-мастильних матеріалів № 27/7               (далі –Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору продавець передає у власність покупцю товар, а покупець приймає товар і сплачує його, згідно умов Договору.

Також у п.п. 1.2-1.4 Договору встановлюються найменування, одиниці виміру та ціна товару.

Відповідно до пункту 2.1 Договору оплата продавцю за продукцію здійснюється Покупцем шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок Продавця протягом            3-х банківських днів з дати прийняття Продавцем заявки на постачання ГСМ, з можливою відстрочкою платежу у термін, що не перевищує п'яти календарних днів.

10.05.2007 позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується накладними та довіреностями на загальну суму 55 194,00 грн., які долучені до матеріалів справи (а.с. 12-15).

Зобов'язання щодо сплати коштів за отриманні паливо-мастильні матеріали відповідачем не виконано, платежів за отримане пальне відповідач не здійснив. Заборгованість відповідача  на момент звернення позивача із позовом за товар склала           55 194,00 грн., що підтверджується також наданим суду двостороннім актом звірки № 38           від 18.12.2007 (а.с. 21).

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання покупцем зобов'язань за договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення платежу, за кожен день прострочення.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основного боргу, на яку позивачем нараховані штрафні санкції.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004.  

Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.2004,  тому при розгляді спору суд керується  Цивільним кодексом України  в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Враховуючи, що відповідач до винесення рішення не погасив основний борг, суд визнає вимоги в цієї частині такими, що підлягають задоволенню в повному розмірі –у сумі 55 194,00 грн.

Згідно з п. 2 ст. 625  Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплачує кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків  не встановлений договором чи законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок санкцій у вигляді 3% річних, встановив, що він відповідає вищезазначеним вимогам чинного законодавства, тому підлягає стягненню у повному обсязі в розмірі 825,64 грн.

Згідно ст. 546,  ст. 549, п.3 ст.611  Цивільного кодексу України та пункту 3.3 Договору, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Розрахунок санкцій здійснений позивачем у відповідності із вищезазначеними нормами та перевірений судом, тому суд визнає вимоги позивача в частині стягнення пені такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги  Приватного підприємства “Суар” підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник  внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації”   (99011, м.Севастополь, вул. Нахімова,13, код ЄДРПОУ 30120798, р/р 26009945038041 в  СФ АКБ “Укрсиббанк”, МФО 324195) на користь Приватного підприємства “Суар” (99000, м. Севастополь, вул. Шостака, 7, код ЄДРПОУ 24862215, р/р 260033013616 в СФ АКБ “Укрсиббанк”, МФО 324195) 61808,36 грн., у тому числі 55194,00 грн. –сума основного боргу, 5059,92 грн. - сума інфляційного відшкодування, 825,64  грн. –санкції у вигляді 3 % річних, витрати по сплаті державного мита в сумі  610,80 грн., витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 27.12.2007                                      

Розсилка:

1. позивач - ПП “СУАР”(99045, м. Севастополь, вул. Шостака, б. 7)

2. відповідач –Підприємства “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації”(89050, м. Севастополь, пр. Нахімова, б. 13)

3. справа

      наряд