Постанова

від 08.04.2025 по справі 638/2427/23

НЕ ВКАЗАНО

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року

м. Харків

справа № 638/2427/23

провадження № 22-ц/818/355/25

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року у складі судді Агапова Р.О.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду про стягнення з ОСОБА_2 205 791,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди; 35 044,71грн в якості величини втрати товарної вартості автомобіля та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначно, що 09.03.2022 близько 17 год 30 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Науки поблизу буд. 3 в м. Харкові, не виконав вимоги п.16.11 правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "Volkswagen E-Tharu" р.н. " НОМЕР_2 " під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого зазначений автомобіль отримав механічні пошкодження та його власнику, яким є позивач у справі було завдано майнову шкоду. Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 31.08.2022 у справі №638/4401/22 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та справу було закрито у зв`язку з закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності. Постановою Харківського апеляційного суду від 31.10.2022 у справі №638/4401/22 зазначену постанову було змінено шляхом виключення з постанови першого абзацу: "визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП." В описовій частині постанови Харківського апеляційного суду від 31.10.2022 у справі №638/4401/22 зроблено висновок про те, що ДТП мала місце внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог п. 16.11 правил дорожнього руху України.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ПРАТ "СК "ПЕРША" за полісам №АР/5673291.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Volkswagen E-Tharu" р.н. " НОМЕР_2 " отримав чисельні механічні пошкодження, чим було завдано власнику майнову шкоду.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №293 від 15.12.2022 проведеного судовим експертом Шаповаловим В.І. сума матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки Volkswagen Е- Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (VIN) НОМЕР_3 , 2020 року виготовлення, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 09.03.2022 року, складає 307 470 грн. 63 коп.

Відповідно до описової частини висновку, величина втрати товарної вартості автомобіля Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 35 044,71 грн.

Також у вказаному висновку були зафіксовані пошкодження автомобіля Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 спричинені при ДТП (09.03.2022), перелік запасних частин та ремонтних робіт необхідних для відновлення вказаного автомобіля.

Для відновлення автомобіля Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 власником було витрачено 333 191 грн., що підтверджує наряд-замовлення на ремонт автомобіля № MRD-8272- 950524 від 14.01.2023.

ПРАТ "СК "ПЕРША" позивачу було відшкодовано суму у розмірі 127 400 грн, що є максимальним розміром страхового відшкодування, що підтверджується листом №ЦВ23-0080 від 13.02.2023.

Таким чином невідшкодованою залишилась шкода на суму 205 791 грн. Крім того з відповідача підлягає стягнення втрати товарної вартості автомобіля Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що становить 35 044 грн. 71 коп.

Також позивач вказує, що в результаті ДТП йому була заподіяна моральна шкода, що полягала у його стражданнях та хвилюваннях у зв`язку із не можливістю тривалий час експлуатувати автомобіль. Позивач поніс значні матеріальні втрати, не міг повноцінно працювати, був вимушений вживати заходи для відшкодування завданої матеріальної шкоди, що призвело до зміни звичного способу його життя. Період проведення відновлення автомобіля, в умовах військового стану позивач був змушений з моменту ДТП (09.03.2022) до моменту відновлення автомобіля (30.01.2023) користуватися громадським транспортом, який майже не працював у період активних бойових дій. Крім того були складнощі з евакуацією речей, документів із міста Харкова під активних бойових дій. Вказані обставини змушували позивача переживати та в стані стресу знаходитись тривалий час. Це негативно впливало на стан її здоров`я. Відсутність автомобіля змусило позивача змінити нормальний ритм мого життя, він не міг користуватися при чисельних побутових потребах (їздити в магазин за продуктами харчування, перевозити свої особисті речі, відвідувати лікарню, тощо). Всі ці фактори були для позивача травмуючими в психологічному плані, потребували значних додаткових зусиль для нормалізації свого життя. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 100 000,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 205 791,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди; 35 044,71грн в якості величини втрати товарної вартості автомобіля, 2 227,86 грн - вартості автотоварознавчого дослідження та 28 264,14грн на відшкодування витрат на правничу допомогу; 2 456,52грн. - на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про доведеність розміру завданої позивачу матеріальної шкоди. Зазначає, що у зв`язку з тим, що всі пошкоджені складові необгрунтовано поставлені на заміну, тим самим було значено збільшено розрахункову вартість матеріального збитку. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Опис пошкоджень складових транспортного засобу зроблено поверхнево, не конкретизовано ні площі пошкодження, ні характеру.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що винність відповідача є доведеною, до стягнення підлягає сума з урахуванням часткової виплати страховою компанією, а також втрата товарної вартості у зв`язку із пошкодженням автомобілю. У відшкодуванні моральної шкоди відмовлено у зв`язку з недоведеністю та не обґрунтованістю розміру.

Судова колегія погоджується з висновками суду виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 05.10.2021.

09.03.2022 року, о 17:30 год., у м. Харкові, пр. Науки, 3, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Фольцваген, д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з другорядної дороги не надав перевагу у русі автомобілю Фольцваген, днз. НОМЕР_4 , що рухався по головній дорозі та допустив з ним зіткнення.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2022 року у справі № 638/4401/22, визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2022 року змінено, виключивши з резолютивної частини постанови перший абзац такого змісту «визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.». В іншій частині постанову судді залишено без змін.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди.

Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, а тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

З огляду на викладене, суд при винесенні даного рішення не з`ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідача у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю «Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до висновку судового експерта Шаповалова В.І. №29В, попередженого про кримінальну відповідальність (ст.384 КК України) за завідомо неправдивий висновок, за результатами автотоварознавчого дослідження від 15.12.2022 сума матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (VIN) НОМЕР_3 , 2020 року виготовлення, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 09.03.2022 року, складає 307 470 грн. 63 коп.

Вказана сума складається з наступного: 240 966,23грн. вартість замінних нових складових частин, які підлягають заміні під час ремонту; 13 070,00грн. вартість ремонтно-відновлювальних робіт; 18 389,69грн. вартість необхідних для ремонту матеріалів; 35 044,71грн. величина втрати товарної вартості.

Також у висновку зазначено, що експертом не виявлено наявність ушкоджень, які мали місце до цієї події, або не відносяться до даної ДТП.

Згідно рахунку-фактурі №171 від 05.09.2022, вартість експертного дослідження складає 3 152,94грн., яка була сплачена на рахунок ФОП ОСОБА_5 06.09.2022, що підтверджується квитанцією №0.0.2664482574.1.

Згідно наряду-замовлення на ремонт автомобіля Volkswagen Tharu, E-Tharu, 2020, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , загальна вартість ремонту складає 333 191,00грн.

На підтвердження сплати позивачем вартості виконаних відновлювальних робіт, останнім до суду надана довідка ФОП ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_1 здійснила оплату згідно наряду-замовлення MRD-8272-950524 від 14.01.2023 у готівковій формі у сумі 333 191,00грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Перша» за полісом №АР/5673291.

Згідно відповіді на адвокатський запит, ПрАТ «СК «Перша» по події, яка мала місце 09.03.2022, було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та 21.10.2022 здійснено виплату на рахунок власника транспортного засобу Volkswagen E-Tharu, д.н.з НОМЕР_4 в розмірі 127 400,00грн, що є максимальним розміром страхового відшкодування, передбаченого полісом АР/5673291.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу(далі -ЦК) України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Таким чином обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 29, 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3.Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Відповідно до пункту 8.6.1. Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт "е").

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7. частини першої статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ч. 1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають - докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до висновку судового експерта Шаповалова В.І. №29В, попередженого про кримінальну відповідальність (ст.384 КК України) за завідомо неправдивий висновок, за результатами автотоварознавчого дослідження від 15.12.2022 сума матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки Volkswagen E-Tharu, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (VIN) НОМЕР_3 , 2020 року виготовлення, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 09.03.2022 року, складає 307 470 грн. 63 коп.

Вказана сума складається з наступного: 240 966,23грн. вартість замінних нових складових частин, які підлягають заміні під час ремонту; 13 070,00грн. вартість ремонтно-відновлювальних робіт; 18 389,69грн. вартість необхідних для ремонту матеріалів; 35 044,71грн. величина втрати товарної вартості.

Також у висновку зазначено, що експертом не виявлено наявність ушкоджень, які мали місце до цієї події, або не відносяться до даної ДТП.

Враховуючи викладене висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди в сумі 205791,00 грн та величини втрати товарної вартості автомобіля в сумі 350044,71 грн є обґрунтованим.

Посилання апеляційної скарги щодо завищення розмір матеріального збитку, судова колегія відхиляє, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження. В супереч вимог ст..ст.12, 81 ЦПК України відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування визначеного експертним дослідженням розміру завданої шкоди та його завищення.

Понесені позивачем під час розгляду справи судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору та оплати вартості експертного дослідження, обґрунтовано стягнуті судом пропорційно до задоволених позовних вимог. Підстави для їх перерозподілу в суді апеляційної інстанції відсутні.

Стягуючи з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 28 264,14 грн суд також виходив з принципу пропорційності задоволених позовних вимог та обґрунтовано посилався на відсутність заперечень з боку відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат, їх обґрунтованість та співмірність зі складністю справи та обсягом наданої позивачу правничої допомоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення скарги та скасування рішення суду відсутні.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України« Просудовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК Українисуд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2025 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук