Рішення

від 21.04.2025 по справі 464/7635/24

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 464/7635/24

пр.№ 2-др/464/17/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2025 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

з участю секретаря судових засідань БРИНОШ А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові заяву

ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з участю третьої особи Шостої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про усунення від права на спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Представник відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу, понесених ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 з участю третьої особи Шостої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про усунення від права на спадкування ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви покликається на те, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 07 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Між відповідачкою ОСОБА_3 та адвокатом Буляндрою Х.В. укладено договір про надання професійної (правової) допомоги №АОБ223/2025 від 23 січня 2025 року. Обсяг наданих відповідачці за даним договором послуг та їх вартість підтверджується детальним описом розрахунком розміру професійної правничої (правової) допомоги та актом наданих послуг від 01 травня 2023 року. У зв`язку із розглядом вищевказаної справи відповідачкою понесено судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26000 грн. Просить стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 26000 грн.

Заява про ухвалення додаткового рішення подана до суду 10 квітня 2025 року, розгляд якої призначено на 21 квітня 2025 року.

В судове засідання сторони та їх представники не з`явились, про часта місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення повідомлялися належно та вчасно. Представник заявниці одночасно з вимогами заяви просить розгляд такої проводити у її відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.270ЦПК України не прибуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, у відповідності до ч.3ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Дослідивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч.8 ст.141ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Встановлено, що представником відповідачки під час розгляду даної справи було зроблено заяву про попередній розрахунок судових витрат і надано суду відповідні докази понесених відповідачкою витрат протягом п`яти днів після ухвалення судом відповідного рішення.

Із урахуванням наведених норм та викладених обставин, суд вважає необхідним ухвалити додаткове рішення у цивільній справі щодо розподілу судових витрат.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4статті 137ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п.2 ч.3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі №159/5837/19 (провадження №61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі №178/1522/18 (провадження №61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.

Частиною 5 статті 137ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5статті 137 ЦПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі №9901/350/18 (провадження №11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року; від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19); від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18 (провадження №12-136гс19). Аналіз зазначених постанов свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

В ході розгляду справи, представником відповідачки у відзиві заявлено про попередній розрахунок судових витрат на правову допомогу в розмірі близько 24000 грн.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (частина перша статті 59 Конституції України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Встановлено, що правова допомога відповідачці ОСОБА_3 надавалась адвокатом Буляндрою Х.В. на підставі договору про наданняпрофесійної (правової)допомоги №АОБ223/2025від 23січня 2025року та ордеру №1341338 від 24 січня 2025 року.

Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, представником відповідачки на підтвердженняпонесення витратна професійнуправничу допомогусуду булонадано: копію договору про наданняпрофесійної (правової)допомоги №АОБ223/2025від 23січня 2025року та ордеру №1341338 від 24 січня 2025 року, детальний опис-розрахунок розміру професійної правничої допомоги наданої відповідачці у даній справі, акт наданих послуг від 10 квітня 2025 року.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатами робіт (наданих послуг), часові, витраченому адвокатами на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з позивача ОСОБА_5 на користь відповідачки ОСОБА_3 необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Суд вважає, що саме такий розмір витрат є необхідним і неминучим для відповідачки ОСОБА_3 , яка була змушена до залучення професійної допомоги адвоката.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,270 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з участю третьої особи Шостої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про усунення від права на спадкування за законом.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Додаткове рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 21 квітня 2025 року.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК