Герб України

Постанова від 17.04.2025 по справі 910/8686/24

Північний апеляційний господарський суд

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2025 р. Справа№ 910/8686/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2025

у справі №910/8686/24 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Державного підприємства "СПЕЦАГРО"

до Міністерства аграрної політики та продовольства України

про стягнення 64 077,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "СПЕЦАГРО" (далі - позивач, ДП "СПЕЦАГРО") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач, Міністерство, скаржник) з позовом про стягнення з Міністерства на користь Державного підприємства "СПЕЦАГРО" боргу та санкцій за договором про закупівлю послуг №24 від 23.04.2019, разом у сумі 64 077,73 грн., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити надані йому послуги за актами приймання-передачі №154 від 08.11.2019 та №155 від 08.11.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 у справі №910/8686/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь Державного підприємства "Спецагро" заборгованість в розмірі 42891 (сорок дві тисячі вісімсот дев`яносто одну) грн 22 коп., 17324 (сімнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн 55 коп. інфляційних втрат, 3861 (три тисячі вісімсот шістдесят одну) грн 96 коп. 3% річних та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн витрат зі сплати судового збору.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, у звязку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 42891,22 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за відсутності жодних заперечень відповідача з приводу правильності такого розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргоюж, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 у справі №910/8686/24. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Державного підприємства "СПЕЦАГРО" в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у скаржника відсутні зобов`язання щодо сплати коштів позивачу, оскільки з 03.09.2019 відповідача було приєднано до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та розвитку сільського господарства України. При цьому, акти приймання-передачі наданих послуг від 08.11.2019 №155 та від 08.11.2019 №154, які долучені позивачем до позовної заяви, підписані вже після приєднання Міністерства аграрної політики та продовольства України до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та розвитку сільського господарства України, а обсяг бюджетних асигнувань, які були надані Міністерству аграрної політики та продовольства України на 2019 рік були перерозподілені шляхом направлення таких бюджетних асигнувань у розпорядження Міністерства розвитку економіки, торгівлі та розвитку сільського господарства України, у зв`язку з чим послуги, які надані позивачем за актами приймання-передачі наданих послуг повинно оплачувати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та розвитку сільського господарства як правонаступник Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

29.01.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що питання щодо відсутності правонаступництва Мінекономрозвитку та/або припинення Відповідача розглядалися судами, зокрема, у справах № 910/13616/22, № 910/8688/24, № 910/8685/24, № 910/8684/24 та факти, встановлені у вказаних справах, є преюдиційними для сторін у даній справі, а отже не потребують доказуванню.

Також позивач зазначає, що надмірно цинічними виглядають твердження скаржника про недобросовісність позивача у даній справі, зважаючи на те, що послуги за Договором скаржником були отримані та даний факт останнім не заперечується, вже протягом тривалого проміжку часу скаржником не здійснюється погашення заборгованості та не вживається жодних заходів щодо її погашення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 у справі №910/8686/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 у справі №910/8686/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Витребувано невідкладно матеріали справи №910/8686/24 з суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 23.04.2019 між позивачем як виконавцем та відповідачем як замовником було укладено договір №24 про закупівлю послуг (далі - Договір) за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з поточного ремонту і технічного обслуговування меблів (код згідно національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник": 50850000-8 Послуги з ремонту і технічного обслуговування меблів) (далі - послуги), згідно з переліком послуг (додаток 1 до договору, що є його невід`ємною частиною), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Послуги вважаються наданими з моменту підписання уповноваженими представниками cторін акту приймання-передачі наданих послуг (далі - акт).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору ціна договору складає 197700 грн, у т.ч. ПДВ. Вартість наданих послуг визначається відповідно до переліку послуг та підтверджується актами.

За змістом п. 4.1 Договору оплата проводиться у безготівковій формі з рахунку замовника, що відкритий у Державній казначейські службі України на рахунок виконавця протягом п`яти банківських днів з дати підписання акту.

Замовник здійснює оплату за надані послуги тільки після надходження з Державного бюджету України коштів на його реєстраційний рахунок на цілі, визначені договором (п. 4.3 Договору).

Згідно з п.п. 5.1, 5.4 Договору строк надання послуг січень-грудень 2019 року, обсяг наданих послуг підтверджується актами.

У п. 10.1 Договору зазначено, що договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

На виконання умов Договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги за Договором на суму 42891,22 грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими печатками без зауважень та заперечень актами приймання-передачі наданих послуг №154 від 08.11.2019 за жовтень 2019 року та №155 від 08.11.2019 за вересень 2019 року.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов Договору він надав відповідачу послуги на загальну суму 42891,22 грн, однак відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла відповідна заборгованість.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, що позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги за Договором на суму 42 891,22 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг підписаними сторонами на зазначену суму, а отже, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що з огляду на положення п. 4.1 Договору відповідач був зобов`язаний оплатити за надані позивачем послуги за актами №154 та №155 від 08.11.2019 до 15.11.2019 (включно).

Водночас, колегія суддів констатує, що доказів виконання вказаного зобов`язання матеріали справи не містять.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що скаржник не надав доказів ненадходження бюджетних коштів до моменту настання строку виконання зобов`язань за актами №154 та №155, а отже посилання останнього в апеляційній скарзі на те, що обсяг бюджетних асигнувань, які були надані Міністерству аграрної політики та продовольства України на 2019 рік були перерозподілені шляхом направлення таких бюджетних асигнувань у розпорядження Міністерства розвитку економіки, торгівлі та розвитку сільського господарства України колегією суддів відхиляються як необгрунтовані.

Крім того, колегія суддів відхиляє твердження скаржникка про те, що права і обов`язки за договором перейшли до правонаступника (Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) у зв`язку з правонаступництвом з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" вирішено реорганізувати Міністерство аграрної політики та продовольства України шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Пунктом 7 вищевказаної постанови вказано, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства є правонаступником майна, прав та обов`язків Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до положень ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2020 №1344 відмінено рішення про реорганізацію Міністерства аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (п.1), визнано таким, що втратив чинність, абзац другий п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2019 №829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади".

Відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідчать про те, що станом на дату розгляду справи скаржник не перебуває в процесі припинення, запису про припинення юридичної особи відповідача внесено до реєстру не було.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законні силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, питання щодо відсутності правонаступництва Мінекономрозвитку та/або припинення відповідача розглядалися судами, зокрема, у справах № 910/13616/22, № 910/8688/24, № 910/8685/24, № 910/8684/24 та факти, встановлені у вказаних справах, є преюдиційними для сторін у даній справі, а отже не потребують доказуванню.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 42891,22 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3861,96 грн, нарахованих за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 04.07.2021 по 31.05.2024 та 17 324,55 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з липня 2021 року по травень 2024 року.

Як встановлено вище колегією суддів, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів констатує, що він є арифметично вірним та обгрунтованим, а тому суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 у справі №910/8686/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 у справі №910/8686/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 у справі №910/8686/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Міністерством аграрної політики та продовольства України.

4. Матеріали справи №910/8686/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення17.04.2025
Оприлюднено23.04.2025
Номер документу126763087
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі надання послуг

Судовий реєстр по справі —910/8686/24

Постанова від 17.04.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 28.01.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Рішення від 07.01.2025

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні