Постанова

від 14.04.2025 по справі 918/875/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року Справа № 918/875/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гула К.М.;

відповідача - Янкевич Л.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 січня 2025 року (повний текст складено 24.01.2025) у справі №918/875/24 (суддя Селівон А.О.)

за позовом Комерційно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "С.Казка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22 січня 2025 року у справі №918/875/24 позов Комерційно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "С.Казка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про визнання протиправним та скасування рішення, задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з розгляду актів про порушення Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", оформлене протоколом № 0182 від 20.06.2024, яким частково задоволено акт про порушення від 31.05.2024 № 0182, та на підставі якого складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу від 20.06.2024 № 0182.

Скасовано донарахування Комерційно-виробничому товариству з обмеженою відповідальністю "С.Казка" об`єму та обсягу природного газу у розмірі 23 401,35 м.куб. загальною вартістю 395 600,99 грн., здійснені Рівненською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на підставі акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу від 20.06.2024 № 0182.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на користь Комерційно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "С.Казка" 4 844,80 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 січня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 січня 2025 року у справі №918/875/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: доплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі, докази чого надати суду.

03 березня 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про усунення недоліків, до якої долучає платіжну інструкцію № 8388 від 28 лютого 2025 року про сплату судового збору в розмірі 1553,44 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 січня 2025 року у справі №918/875/24. Призначено справу №918/875/24 до розгляду на 14 квітня 2025 року об 11:30 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також зазначено, що сума судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 10 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу. Просить суд здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи.

14 квітня 2024 року від представника позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів, що підтверджують витрати на правничу допомогу.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 квітня 2024 року між Комерційно-виробничим товариства з обмеженою відповідальністю "С.Казка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" було укладено договір про розподіл природного газу шляхом підписання ТОВ "С.Казка" заяви-приєднання №РА-1660 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2024. Типовий договір розміщено на сторінці Відповідача https://rv.grmu.com.ua (далі- договір).

Відповідно до п. 1.3 договору, останній є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей633,634,641та642 Цивільного Кодексу України(даліЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За умовами договору Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно з підпунктом 4 пункту 7.2 договору Рівненська філія має право перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об`єкті Споживача, у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем (далі- Кодекс ГТС).

21 травня 2024 року ТОВ "С.Казка" звернулося до Рівненської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" із заявою про демонтаж та проведення планової повірки газового обладнання:

- обчислювач об`єму газу Універсал02 (заводський номер 2153);

- лічильник газу GMS G25 (заводський номер 092099);

- перетворювач тиску вимірювальний РС-28 (заводський номер 07165369);

- перетворювач вимірювальний температури ПВТ-01 (заводський номер 2174).

31 травня 2024 року представники Рівненської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" прибули за адресою позивача з метою демонтажу газового обладнання.

При проведенні демонтажу представниками відповідача було зафіксовано пропущення строку періодичної повірки обчислювача газу та роботу комерційного вузла обліку газу (ВОГ) у позаштатному режимі, у зв`язку з чим складено акт про порушення від 31.05.2024 №0182 (далі- Акт про порушення).

З вказаним актом ознайомлений представник позивача, що підтверджується відповідним підписом в Акті. В графі зауваження міститься відмітка споживача "протерміновано повірки 4 дні. Всі пломби непорушні, газопостачання не використовував останні 6 місяців".

Також позивача повідомлено про те, що комісія Оператора ГРМ з розгляду цього Акта буде проводити засідання 20.06.2024 об 11:00 год.

В п.п. 10, 12 п. 2 Акту встановлено порушення Розділу XI Глави 2 п. 2 пп.4 Кодексу ГРМ - пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим; порушення Розділу XI Глави 2 п. 3 пп.1 Кодексу ГРМ - робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується, або обліковується некоректно.

Тоді ж лічильник було демонтовано, про що складено акт розпломбування та зняття засобів вимірювальної техніки на комерційному вузлі обліку газу від 31.05.2024 (далі- Акт розпломбування) та направлено на позачергову повірку, про що складено протокол направлення ЗВТ на позачергову повірку від 31.05.2024 №0182.

На період проведення повірки газопостачання було припинено.

Згідно з довідкою про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 05.06.2024 №5л/30 встановлено непридатність лічильника газу GMS G25 заводський номер 092099, оскільки засіб вимірювальної техніки не відповідає вимогам ДСТУ 3034:2020. Підстава для визнання ЗВТР непридатним: похибка ЗВТ перевищує допустимі границі, похибка на витраті Qmin= -2,57.

20 червня 2024 року проведено засідання Комісії з розгляду актів про порушення споживачами, що не є побутовими, про що складено Протокол №0182. За результатами засідання вирішено Акт про порушення від 31.05.2024 №0182 задоволити частково та скласти акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості (далі- Акт-розрахунок).

З протоколу комісії відповідача вбачається, що Акт про порушення задоволено у зв`язку з встановленням порушення позивачем Кодексу ГТС визначеного підпунктом 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГТС, а саме робота комерційного ВОГ у позаштатному режимі, внаслідок чого витрати (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно. За результатами позачергової повірки лічильник газу GMS G25 №092099 визнано непридатним. Перерахунок об`єму розподіленого природного газу проводиться на підставі підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГТС.

Відповідачем здійснено розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за період з 07:00 год. 01.05.2024 по 11:30 год. 31.05.2024, за номінальною потужністю газоспоживного обладнання 7,36 і 12,47 м. куб/год, кількість спожитого газу 23401,35 м. куб, вартість донарахованого об`єму газу 395 600,99 грн з ПДВ, про що Комісією 20.06.2024 складено Акт-розрахунок №0182 необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

ТОВ "С.Казка", не погоджуючись із рішенням комісії Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" від 20.06.2024 з розгляду акту №0182 від 31.05.2024, яке оформлене протоколом засідання комісії від 20.06.2024 №0182, та складеним на його підставі Актом-розрахунком, звернулося до суду з позовом до ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення Рівненської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", оформлене протоколом №0182 від 20.06.2024, та скасування донарахування ТОВ "С.Казка" об`єму та обсягу природного газу у розмірі 23 401,35 м.куб. загальною вартістю 395 600,99 грн, здійснені Рівненською філією ТОВ "Газорозподільні мережі України" на підставі акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу від 20.06.2024 №0182.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Предметом розгляду цього спору є вимоги позивача Комерційно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "С.Казка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", яке оформлене протоколом №0182 від 20.06.2024, про порушення вимог п.п. 1 п. 3 гл. 2 р. XI Кодексу газорозподільних систем, який складений на об`єкті за адресою: вул. Кобзарська, 85, м. Рівне.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) та регулюються положеннями Кодексу ГРС, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕП) від 30.09.2015 №2494, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Відповідно до п. 2 гл. 1 розділу І Кодексу ГРС, цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу.

Пунктом 4 гл. 1 розділу І Кодексу ГРС визначається, що вузол обліку природного газу /вузол обліку/ ВОГ - сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об`єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством.

Відповідно до п. 1.3 розділу 1 типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (далі по тексту - договір розподілу), цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Договір розподілу регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єкта споживача, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1 розділу І договору розподілу).

Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 типового договору).

У пункті 6 гл. 6 розділу Х Кодексу ГРС (абзаци 1-3) визначено обов`язки власника (користувача) комерційного ВОГ у випадку виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, до яких належить також лічильник, та перелік ситуацій, які кваліфікуються як позаштатний режим роботи.

У підпункті 1 п. 3 гл. 2 розділу ХІ Кодексу ГРС встановлено, що до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, належать, зокрема пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.

Згідно з п. 6 гл. 6 розділу Х Кодексу ГРС позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об`єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу. Якщо внаслідок позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об`єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, розрахунок необлікованих (облікованих частково) об`ємів природного газу за період несправності комерційного ВОГ чи його складових здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу. До відновлення роботи комерційного ВОГ або його складових в нормальному режимі за бажанням споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) може бути припинено газопостачання на його об`єкт.

Підпунктом 3 пункту 3 глави 2 розділу XІ Кодексу ГТС передбачено, що до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових(які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, належать, зокрема, робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.

Тобто вказана норма передбачає, що розрахунок необлікованих (облікованих частково) об`ємів природного газу у випадку позаштатної роботи комерційного ВОГ здійснюється лише у випадку, якщо буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об`єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу.

При цьому, судом встановлено, що у звіті за контрактний місяць (лютий 2024 року) від 01.03.2024 зафіксовано показник лічильника 442379 м. куб. (показник зафіксовано без знаків після коми); в акті контрольного огляду вузла обліку від 13.05.2024 також зафіксовано показник лічильника 442379,59 м. куб. (підтверджує дані звіту та уточнює соті значення показника лічильника);

На відеофайлі від 31.05.2024 зафіксовано показник лічильника 442379,64 м. куб. (підтверджує зафіксовані показники лічильника; збільшення сотих значень зумовлено скидання тиску з мережі та підтверджує, що лічильник фіксував споживання природного газу).

В Акті розпломбування, складеному після повного скидання тиску з мережі, зафіксовано показник лічильника 442379,69 м. куб., що також підтверджує те, що лічильник фіксував споживання природного газу.

Тобто в матеріалах справи наявні докази, якими підтверджується, що з березня 2024 року позивач не споживав природний газ. Крім того, за доводами позивача природний газ ним використовується тільки в опалювальний період.

Вказані обставини також підтверджуються і результатами повірки проведеної 05.06.2024, під час якої встановлено, що лічильник газу GMS G 25 не відповідає вимогам ДСТУ 9034:2020, а підставами для визнання ЗВТ непридатним стало те, що похибка перевищує допустимі границі. Похибка на витраті Qmin = -2,57%. Тобто лічильник працює, але з похибкою. Таким чином лічильник газу GMS G 25 здійснює облік газу, але з відхиленням від вимогам ДСТУ 9034:2020.

Такі обставини підтверджуються і доданими до матеріалів справи відеоматеріалами, на яких зафіксовано обертання лічильного механізму лічильника газу з невеликими затримками, що також підтверджує облік природного газу у разі його споживання.

Таким чином, якщо позивач здійснював споживання природного газу була б зафіксована зміна показників лічильника у період з 01.05.2024 по 31.05.2024, що могло б свідчити про наявність облікованого частково (некоректно) об`єму спожитого природного газу, у зв`язку з чим у відповідача були б підстави для перерахунку (донарахування) об`єму природного газу,а у позивача виникав би обов`язок оплатити такі донарахування.

За вказаних обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивачем у період з березня 2024 до дати зняття лічильника на повірку природний газ не споживався, а тому враховуючи вимоги підпунктів 1, 3 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГТС, пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГТС, апеляційний господарський суд вважає неправомірним здійснення відповідачем перерахунку об`єму природного газу за Актом-розрахунком, оскільки перерахунки та донарахування повинні здійснюватися саме у разі споживання природного газу, у іншому випадку такі дії свідчать про покладання відповідальності на особу, яка не споживає відповідної послуги, а особа яка надає такі послуги безпідставно збагачується за рахунок іншої особи, що, у свою чергу, не відповідає принципу законності та несправедливості.

При цьому, колегією суддів враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.02.2024 у справі №902/1267/21, а саме: "Виходячи з наведених законодавчих приписів, а також конструкції пункту 3.1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, порушенням Кодексу, що сталося за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРС або роботу ЗВТ, є пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових у позаштатному режимі. При цьому законодавцем наголошено, що таке пошкодження або робота комерційного ВОГ чи його складових у позаштатному режимі не з вини споживача має в обов`язковому порядку призвести до того, що витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно. Отже, для того, щоб пошкодження або робота комерційного ВОГ чи його складових у позаштатному режимі мали наслідком застосування до споживача санкцій, передбачених Кодексом ГРС, обов`язково має бути встановлено (доведено),що такі порушення призвели до неправильного обліку природного газу, що споживається".

Також суд звертає увагу на те, що з Акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу від 20.06.2024 №0182 вбачається, що розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу проведений за період з 11:00 год. 01.05.2024 по 11:30 год. 31.05.2024.

Водночас, відповідно до підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГТС, при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертноїповірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об`єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ, на який Відповідач посилався в Акті-розрахунку як на підставу здійснення перерахунку.

Тобто вказана норма передбачає, щоперерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.У разі якщо датувиходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

При цьому, позивачем до матеріалів справи долучено акт контрольного огляду вузла обліку від 13.05.2024, який складений представниками відповідача, які проводили контрольний огляд вузла обліку позивача та в якому не зазначено про виявлення порушень в його роботі.

Викладене, в свою чергу, свідчить про те, що у розрахунковий період включений час, за який відповідачем було проведено контрольний огляд лічильника та підтверджено його справність, що також свідчить про порушення відповідачем вимог підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГТС під час визначення періоду розрахунку.

Крім того, судом встановлено, що комісією відповідача помилково визначено і кінцеву дату періоду нарахувань (31.05.2024), оскільки з вимог підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГТС вбачається, що нарахування здійснюються до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ,однак як вже було встановлено судом представники відповідача 31.05.2024 прибули за адресою позивача з метою демонтажу газового обладнання. При проведенні демонтажу представники відповідача зафіксували пропущення строку періодичної повірки обчислювача газу та роботу комерційного вузла обліку газу (ВОГ) у позаштатному режимі, у зв`язку з чим склалиАкт про порушення. Тоді ж лічильник було демонтовано, про що складено Акт розпломбування та направлено на позачергову повірку, про що складено протокол направлення ЗВТ на позачергову повірку від 31.05.2024 № 0182. На період проведення повірки газопостачання було припинено.

Тобто 31.05.2024 представники відповідача здійснили демонтаж ЗВТ, передали його на повірку та припинили постачання газу. Будь-яких доказіввстановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ 31.05.2024матеріали справи не містять.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що відповідачем були допущені порушення вимог Кодексу ГТС при визначенні періоду перерахунку.

Щодо доводів позивача про порушення порядку створення комісії з розгляду актів про порушення, то судом встановлено, що відповідно до пункту 9 глави 5 розділу XІ Кодексу ГТС до складу комісії з розгляду актів про порушення має входити не менше трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів.

Крім того, Оператор ГРМ офіційним листом має запросити для участі на постійній основі у складі комісії по одному уповноваженому представнику метрологічної організації та територіального органу Регулятора.

У разі відмови метрологічної організації або територіального органу Регулятора в делегуванні свого представника для участі на постійній основі у складі комісії комісія створюється без участі такого представника.

Остаточний склад комісії з розгляду актів про порушення затверджується наказом Оператора ГРМ.

За вимогою однієї зі сторін на засідання комісії в окремому випадку можуть бути додатково залучені інші представники, зокрема від виробника ЗВТ чи виробника пломби, повноваження яких підтверджуються в установленому законодавством порядку.

Вказана норма Кодексу визначає, що до складу членів комісії для розгляду акта про порушення має входити щонайменше трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів без конкретизації їх співвідношення, проте із вказівкою на необхідність наявності у складі комісії при розгляді акта про порушення кожного з них.

Зазначена норма Кодексу не містить заборон та обмежень на участь у засіданні комісії залученого Оператором ГРМ фахівця у галузі права (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/2835/23).

Згідно з Протоколом на засіданні комісії були присутні:

- голова комісії: Маслюк Ю.М., начальник відділу комерційного балансування та розподілу газу;

- секретар комісії: Юсенко В.Л., фахівець з договірних відносин відділу договірної роботи;

Члени комісії: Степчик О.М., заступник головного інженера; Бондар Н.П., начальник відділу обліку та розрахунків за розподіл газу юридичними особами; Парфенюк Т.В., начальник відділу обліку та розрахунків за розподіл газу населенню; Костюковський Р.О., провідний інженер відділу обліку та розрахунків за розподіл газу юридичними особами.

Тобто, до складу комісії входило два представникиінженерно-технічного персоналу та фахівця у галузі права.

Водночас, відповідно до абзаців другого, третього пункту 9 глави 5 розділу XІ Кодексу ГТС крім того,Оператор ГРМ офіційним листом має запросити для участі на постійній основі у складі комісії по одному уповноваженому представнику метрологічної організації та територіального органу Регулятора.У разі відмови метрологічної організації або територіального органу Регулятора в делегуванні свого представника для участі на постійній основі у складі комісії комісія створюється без участі такого представника.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, щоОператор ГРМ офіційним листом має запросити для участі на постійній основі у складі комісії по одному уповноваженому представнику метрологічної організації та територіального органу Регулятораі лишеу разі відмови метрологічної організації або територіального органу Регулятора в делегуванні свого представника для участі на постійній основі у складі комісії комісія створюється без участі такого представника.

З Протоколу вбачається, що до складу комісії входили лише працівники відповідача.

При цьому, позивач зазначає, що до НКРЕКП та ДП "Львівстандартметрологія" було направлено адвокатські запити з проханням надати інформацію, чи звертався до них відповідач з листом про запрошення представника для участі на постійній основі у складі комісії з розгляду актів про порушення.

У відповідь на адвокатські запити НКРЕКП листом від 09.09.2024 № 10123/14.2.3/7-24 повідомило, що від відповідача листів стосовно запрошення представника територіального органу Регулятора для участі на постійній основі у складі комісії з розгляду актів про порушення до НКРЕКП не надходило.

ДП "Львівстандартметрологія" листом від 10.09.2024 №790 повідомило, що відповідач звертався до них з листом щодо делегування представників філії для участі на постійній основі в комісії з експертизи ЗВТ та пломб. Однак, в листі відповідача відсутнє запрошення представника метрологічної служби для участі у складі комісії з розгляду актів про порушення.

На спростування таких доводів відповідачем зазначено, що ним були направлені листи до територіального відділення НКРЕКП та ДП "Рівнестандартметрологія" про делегування представників для участі на постійній основі у складі комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГТС листи від23.02.2024 № РвФ/100/10.1-350, №РвФ/100/10.1.1-351, адресовані НКРЕКП та ДП "Рівнестандартметрологія" відповідно, однак вказаними організаціями представники не були делеговані для участі у складі комісії.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що до вказаних листів не додано доказів їх направлення. При цьому останні містять відмітки про отримання їх 23.02.2024, однак з проставлених відміток неможливо встановити чи повноважні особи отримали вказані листи та чи є вони працівниками відповідних організацій.

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи відповідіНКРЕКП у Рівненській області від 24.10.2024 № 12162/14.2.3/7-24 на адвокатський запит від 21.10.2024 №38 зазначено, що лист відповідача від23.02.2024 №РвФ/100/10.1-350 на адресу Сектору НКРЕКП у Рівненській області не надходив, та відповідно, відповідь на цей лист Сектором не надавалась.

Аналогічний адвокатський запит був направлений до ДП "Рівнестандартметрологія", однак відповідь на адвокатський запит не надійшла.

У свою чергу, відповідач звернувся з адвокатським запитом до Сектору НКРЕКП у Рівненській області щодо надання інформації про особу, яка отримала лист відповідача від 23.02.2024 № РвФ/100/10.1-350, однак відповідь від Сектору також не надійшла.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано доказів отримання ним від НКРЕКП та ДП "Рівнестандартметрологія" листів-відповідей, у яких було викладеновідмови вказаних організацій в делегуванні своїх представників для участі на постійній основі у складі комісії комісія, що б, у свою чергу, надавало право відповідачу на створення комісії з розгляду актів про порушення без представників НКРЕКП та ДП "Рівнестандартметрологія".

Таким чином, виходячи з принципу "вірогідності доказів" колегія суддів зазначає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано порушення порядку створення комісії з розгляду актів про порушення, а саме недотримання відповідачем умов пункту 9 глави 5 розділу XІ Кодексу ГТС при створенні комісії з розгляду актів про порушення.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що відповідачем неправомірно здійснено перерахунок об`єму природного газу за Актом-розрахунком, оскільки позивачем у період з березня 2024 до дати зняття лічильника на повірку природний газ не споживався, крім того відповідачем були допущені порушення вимог Кодексу ГТС при визначенні періоду перерахунку, а комісія відповідача, яка прийняла оспорюване рішення, є неповноважною, оскільки її склад не відповідає вимогам пункту 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГТС, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, доводи скаржника про те, що вимога позивача про скасування донарахування об`єму та обсягу природного газу у розмірі 23 401,35 м. куб. загальною вартістю 395 600,99 грн є неналежним способом захисту, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно сталої судової практики, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (п. 98)).

В силу положень ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

З огляду на приписи статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України в кореспонденції з нормами статей 2, 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у разі порушення права чи інтересу особи, в останньої виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних відносин. Тобто, особа, права якої порушено, обирає для себе саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

При цьому, з урахуванням положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначений засіб захисту повинен бути ефективним, як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява №38722/02).

Як убачається із матеріалів справи, на підставі оспорюваного рішення Комісії, оформленого протоколом №0182 від 20.06.2024, відповідачем здійснено донарахування позивачу об`єму розподіленого (спожитого) природного газу за період з 07:00 год. 01.05.2024 по 11:30 год. 31.05.2024 у кількості 23 401,35 м. куб., оформленого Актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу, та виставлено рахунок на оплату його вартості в сумі 395 600,99 грн з ПДВ.

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача та скасування донарахування позивачу об`єму та обсягу природного газу, оскільки відповідачем вже було виставлено рахунок на оплату вказаної суми, та відповідно, проведено нарахування у власному бухгалтерському обліку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц зроблено правовий висновок, про те, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Відповідно до п. 7 гл. 3 розд. ІХ Кодексу газорозподільчих мереж, за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 8 гл. 6 розд. VI Кодексу, у разі виникнення у споживача заборгованості за договором розподілу природного газу сторони (за згодою Оператора ГРМ) можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи неоплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим Кодексом та договором розподілу природного газу, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу ГРМ на об`єкти споживача до повного погашення заборгованості.

Заявлена у цій справі вимога про скасування доранахування обсягу газу по суті є вимогою про визнання відсутнім права та, відповідно, відсутнім кореспондуючого цьому праву обов`язку з оплати такого обсягу, що є належним способом захисту, оскільки у спірних правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом відповідач може вжити поза волею позивача заходи для реалізації спірного права, одержання виконання спірного обов`язку і ці заходи матимуть вплив на права позивача (наприклад, зарахування майбутніх оплат позивача в рахунок відсутнього боргу, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу позивачу тощо).

Оскільки спірне рішення Комісії ТОВ "Газорозподільні мережі України" з розгляду Акта про порушення №0182 від 31.05.2024, оформлене протоколом №0182 від 20.06.2024, яким здійснено перерахунок КВ ТОВ "С.Казка" об`єму розподіленого (спожитого) природного газу у кількості 32 401,35 м. куб. підлягає визнанню протиправним та скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача пред`явлену ним вимогу про скасування донарахування позивачу обсягів природного газу на суму 395 600,99 грн.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Щодо розподілу судових витрат під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд здійснити розподіл судових витрат за результатом розгляду справи. При цьому зазначив, що сума судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 10 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

14.04.2025 позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, що понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, додано докази, що підтверджують витрати на правничу допомогу, а саме Акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №5 від 13.03.2025.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача просив в разі залишення рішення місцевого господарського суду без змін стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000,00 грн.

Представник відповідача просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до 5 000,00 грн, посилаючись на те, заявлений до стягнення розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи.

Колегія суддів зазначає, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьоїстатті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Як вбачається, позивачем на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції до справи надано копії договору про надання правничої допомоги №5 від 13.03.2025, Акту наданих послуг від 14.04.2025, Ордеру на надання правничої (правовї допомоги) Серія ВК №1164943 від 17.03.2025.

Так, у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги №5 від 13.03.2025, укладеного між адвокатом Гулою Катериною Миколаївною та Комерційно-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "С.Казка" (клієнт), предметом останнього є надання адвокатом правничої допомоги клієнту у справі щодо оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 22.01.2025 р. у справі № 918/875/24 в суді апеляційної інстанції.

Згідно п.2 договору правнича допомога адвоката за цим договором включає:

- Аналіз апеляційної скарги;

- Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу;

- Підготовка та подання інших процесуальних документів (за необхідності);

- Представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції.

Згідно п.5 договору, за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у фіксованому розмірі 10 000,00 грн. Розмір гонорару не залежить від кількості судових засідань у справі. Гонорар підлягає сплаті протягом 30 днів з моменту ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.

14.04.2025 між сторонами підписаний акт наданих послуг від 14.04.2025, згідно якого адвокат надав клієнту правничу допомогу у справі щодо оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 22.01.2025 р. у справі № 918/875/24 в суді апеляційної інстанції.

Згідно п.2 Акту обсяг наданої правничої допомоги включає:

- Аналіз апеляційної скарги;

- Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу;

- Представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції;

За змістом п. 4 акту клієнт не має претензій до адвоката щодо виконання умов договору.

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Отже, у даній справі сума грошової винагороди адвоката (представника позивача) встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить 10 000,00 грн.

Проаналізувавши надані заявником в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 10 000,00 грн), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Так, вивчивши надані представником позивача в обґрунтування адвокатських витрат документи колегія суддів зазначає, що враховуючи, предмет та ціну спору, обсяг доказів, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію.

Крім того, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час. Будь-яких нових доказів під час розгляду апеляційної скарги відповідача сторонами подано не було, нових фактів, обставин справи не встановлювалося.

При цьому, колегія суддів бере до уваги незмінність позиції адвоката у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутності необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у даній справі, враховуючи, що представник позивача - адвокат Гула К.М. забезпечує правовий (правничий) супровід даної справи ще в суді першої інстанції, а тому обізнана в усіх обставинах та доказах справи, що свідчить про те, що правова позиція сторін спору була сформована ще до апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів також зазначає, що відзив на апеляційну скаргу не містить нових доводів, доказів, аргументів, пояснень, посилань на судову практику, аніж ті, які безпосередньо були зазначені представником позивача у позовній заяві та у відповіді на відзив. Правова позиція позивача по суті спору, що викладена у відзиві на апеляційну скаргу, відображає ту ж позицію, яка ним дотримувалась у суді першої інстанції, а матеріали справи не містять доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду.

Крім того, складання відзиву на апеляційну скаргу з огляду на його правовий зміст не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, оскільки пояснення та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, є ідентичними поясненням та доводам, викладеними адвокатом в суді першої інстанції у відповіді на відзив на позовну заяву.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, необхідності та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи №918/875/24 у суді апеляційної інстанцій, в сумі 10 000,00 грн є неспівмірною, а тому до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати в сумі 5 000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, у відшкодуванні понесених ТОВ "С.Казка" на професійну правничу допомогу витрат в розмірі 5 000,00 грн слід відмовити.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4ст.126 ГПКможливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19.

Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`ятустатті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який відповідач та адвокат обумовили.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між позивачем та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги від 13.03.2025, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат Гула К.М. (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Керуючись ст.ст. 129, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 22 січня 2025 року у справі №918/875/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на користь Комерційно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "С.Казка" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "17" квітня 2025 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.