Постанова

від 14.04.2025 по справі 906/1674/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року Справа № 906/1674/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельник О.В.

судді Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Новоселська О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Бєлкін Л.М. адвокат, Найда М.М.

відповідача 1: Антоненко А.Ю. адвокат

відповідача 2: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат та повернення судового збору

за позовом ОСОБА_1

до 1) Акціонерного товариства РУДЬ

2) ОСОБА_2

про стягнення 2 059 595,58 грн

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат, залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "РУДЬ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 592574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", 4906,93 грн 3% річних, 7138,77 грн інфляційних втрат, залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105 409,07 3% річних, 432 269,25 грн інфляційних втрат, 917 297,16 грн пені, задоволено частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105 348,37 3% річних, 432 269,25 грн інфляційних втрат, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 залишено без змін. Резолютивну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 викладено в наступній редакції: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути солідарно з Акціонерного товариства "РУДЬ", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : - 592 574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"; - 110 255,30 грн 3% річних; - 439 408,02 грн інфляційних втрат. 3. Відмовити в частині стягнення 60,70 грн 3% річних. 4. Відмовити в частині стягнення 917 297,16 грн пені."

30 березня 2024 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подано заяву про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат та повернення судового збору. У вказаній заяві просить постановити додаткове рішення (постанову) щодо вирішення питання про пропорційне стягнення з відповідачів у складі судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 87 000 гривень, для чого призначити окреме судове засідання та прийняти рішення про повернення позивачу переплаченого судового збору у розмірі 13 979,15 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2025 розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат та повернення судового збору призначено на 14 квітня 2025 року.

13 квітня 2025 року представником АТ «РУДЬ» адвокатом Антоненко А.Ю. через систему «Електронний суд» подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в якому просив суд у задоволені заяви ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат відмовити повністю.

13 квітня 2025 року представником ОСОБА_1 Бєлкіним Л.М. адвокатом через систему «Електронний суд» подано спростування аргументів клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в яких заперечує доводи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представника АТ «РУДЬ» адвоката Антоненко А.Ю. та просить аргументи вказаного клопотання відхилити та заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат та повернення судового збору задовольнити у повному обсязі.

14 квітня 2025 року представником ОСОБА_2 адвокатом Кудрицьким Р.П. через систему «Електронний суд» подано заяву в якій заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат та повернення судового збору повернути без розгляду заявнику. Вирішення питання щодо повернення заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат та повернення судового збору здійснити без участі представника ОСОБА_2

14 квітня 2025 року представником АТ «РУДЬ» та ОСОБА_2 адвокатом Блажкевич О.М. через систему «Електронний суд» подано клопотання в якому зазначила, що оскільки Рудь Петро Володимирович не отримував заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат та повернення судового збору, відповідачем прийнято рішення не брати участь в даному судовому засіданні. Просила судове засідання проводити без участі представника відповідачів.

В судовому засіданні 14.04.2025 ОСОБА_1 та його представником адвокатом Бєлкіним Л.М. підтримано доводи заяви про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат та повернення судового збору та просили задовольнити її у повному обсязі. Поряд з цим, надали відповідні заперечення на клопотання та заяви представників відповідачів.

Представник АТ «РУДЬ» адвокат Антоненко А.Ю. в судовому засіданні 14.04.2025 заперечив доводи заяви позивача про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат та повернення судового збору з урахуванням поданого 13.04.2025 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та надав відповідні пояснення. Просив суд у задоволені заяви ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат відмовити повністю.

Представник ОСОБА_2 адвокат Кудрицьким Р.П. та представник АТ «РУДЬ» та ОСОБА_2 адвокат Блажкевич О.М. з урахуванням поданих ними заяви та клопотання в судове засідання 14.04.2025 не з`явилися.

Розглянувши твердження представника АТ «РУДЬ» адвоката Антоненко А.Ю., що заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат та повернення судового збору підлягає поверненню заявнику без розгляду, оскільки вона не містить відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки позивач Найда М.М. є особою, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет та в силу приписів абз.4 ч.8 ст.6 ГПК України звільняється від обов`язку зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

Твердження представника ОСОБА_2 адвоката Кудрицького Р.П. та представника АТ «РУДЬ» адвоката Антоненко А.Ю. з посиланням на приписи ч.7 ст.42 та 170 ГПК України про повернення без розгляду заяви позивача з підстав не надіслання її відповідачу по справі Рудю П.В., колегія суддів вважає необґрунтованими враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат та повернення судового збору в якості доказів в підтвердження надсилання зазначеної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи додано: квитанцію №30449662 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету представника ОСОБА_2 адвокату Кудрицькому Р.П.; квитанцію №3049663 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету представнику АТ «РУДЬ» адвокат Антоненко А.Ю.; квитанцію №3049664 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету представнику Найді М.М. адвокату Бєлкіну Л.М.; квитанцію №3049665 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету представнику АТ «РУДЬ» та ОСОБА_2 адвокату Блажкевич О.М.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що представниками відповідача-2 у даній справі Рудя П.В. є адвокати Кудрицький Р.П. та Блажкевич О.М., що підтверджується ордерами на надання правничої допомоги серія АА №1513874 від 02.12.2024 (а.с.26 т.6); серія АМ №1112491 від 06.01.2025 (а.с.222 т.6).

Водночас, колегія суддів відзначає, що участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію із цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні підстави.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додані до заяви про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат та повернення судового збору квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету представникам Рудя П.В. адвокату Кудрицькому Р.П. та адвокату Блажкевич О.М. є належними доказами направлення вказаної заяви відповідачу-2 Рудю П.В.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат та повернення судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її часткове задоволення, враховуючи наступне.

Приписами статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно достатті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що докази в підтвердження розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 19 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в апеляційній скарзі заявлено про стягнення судових витрат, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу солідарно з відповідачів та повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в суді апеляційної інстанції за отримання правової допомоги становить 80 000 грн, детальний розрахунок розміру судових витрат буде надано позивачем після розгляду апеляційної скарги в клопотанні (заяві) про ухвалення додаткового рішення (постанови). Поряд з цим, просив суд надати йому право подати докази понесених судових витрат протягом 5 днів після прийняття постанови по суті справи та призначити окреме судове засідання по судовим витратам позивача, відповідно до норм ГПК України.

30 березня 2024 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подано заяву про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат та повернення судового збору. У вказаній заяві просить постановити додаткове рішення (постанову) щодо вирішення питання про пропорційне стягнення з відповідачів у складі судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 87 000 гривень, для чого призначити окреме судове засідання та прийняти рішення про повернення позивачу переплаченого судового збору у розмірі 13 979,15 грн, в тому числі 1831,20 грн за заяву про збільшення позовних вимог 01.05.2024 поданої до суду першої інстанції.

Позивачем до вказаної заяви на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу додано додаток 2 до договору про надання правової допомоги від 07 травня 2024 року укладений між адвокатом Бєлкіним Л.М. та ОСОБА_1 ; акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 07 травня 2024 року та по додатку 2 від 29 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги від 07.05.2024; квитанція АТ «Акцент-Банк» 6039-2751-4589-3827 від 12.12.2024 про сплату Найдою М.М. адвокату Бєлкіну Л.М. 10000,00 грн з призначенням платежу: «оплата по договору про надання правової допомоги б/н від 07.05.2024 за апеляційний суд 906/1674/23 без ПДВ».

Крім того, в матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 07 травня 2024 року укладений між адвокатом Бєлкіним Л.М. та Найдою М.М. (а.с.170 т.5); копії ордеру на надання правничої допомоги серія АТ №1081951 від 20.11.2024 про надання адвокатом Бєлкіним Л.М. правничої допомоги ОСОБА_1 у Північно-західному апеляційному господарському суді (а.с. 206 т.6), свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності серія ІФ №001223 від 14.09.2017 на ім`я Бєдкіна Л.М. та посвідчення адвоката Бєлкіна Л.М (а.с.207 т.6).

У договорі про надання правової допомоги від 07.05.2024 укладеного між адвокатом Бєлкіним Леонідом Михайловичем (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) сторони узгодили зокрема наступне.

Згідно п.1.1. договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, стягувану або боржнику, свідку, потерпілому, захищати інтереси клієнта в цивільних, господарських судових справах, для чого надає йому право: подавати від імені Клієнта заяви, в тому числі позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги знайомитись з матеріалами справи, робити з них копії, прослуховувати фіксацію судового процесу, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності або неповноти, одержувати копії рішень, постанов та ухвал суду, правоохоронних органів подавати докази, брати участь у їх дослідженні, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати клопотання, заяви, подавати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають під час судового розгляду, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, змінювати підстави та предмет позову за попереднім узгодженням із Клієнтом, одержувати довідки та документи в будь-яких компетентних органах, сплачувати судовий збір або будь-які інші платежі, брати участь в допитах свідків в судових процесах, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з виконанням цього доручення. Сутність конкретного правової допомоги, доручення, ведення адвокатом конкретної судової справи, та інші особливі умови надання такої допомоги визначаються додатками до цього Договору.

У пункті 4.1 договору сторони узгодили, що розмір і порядок оплати гонорару за послуги за цим договором та інші особливі умови їх оплати визначаються додатками до цього договору та актами приймання-передачі виконаних робіт, виходячи з розміру оплати 4 000 грн за 1 годину роботу адвоката.

Згідно п.6.1. даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.12.2025.

29 листопада 2024 року між адвокатом Бєлкіним Леонідом Михайловичем (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) складений та підписано додаток №2 до договору про надання правової допомоги від 07.05.2024 року.

У вказаному додатку сторони узгодили особливі умови конкретної правової допомоги та порядку оплати послуг.

Так, згідно п.1.1 додатку, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання вести від імені клієнта справу №906/1674/23 в Північно-західному апеляційному господарському суді та виконувати всі інші зобов`язання, передбаченні в договорі про надання правової допомоги від «07» травня 2024 року.

Відповідно до розділу 2 додатку, за послуги, що надаються адвокатом згідно з даним додатком до вказаного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар за актами приймання-передачі виконаних робіт, виходячи з розміру оплати 4 000 грн за 1 годину роботи адвоката. Адвокат надасть клієнту знижку у розмірі від 10% до 25%, у разі якщо витрати на адвокатські послуги перевищать 70 000 гривен, про що сторони зазначать в акті виконаних робіт. Клієнт сплачує адвокату авансовий платіж в розмірі 10.000 гривень до 17.12.24.

Згідно п.3.1 додатку, даний додаток є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги від 07 травня 2024 року і має силу додаткової угоди.

Опис виконаних адвокатом робіт під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції наведений в акті від 27.03.2025 виконаних робіт, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв правові послуги з професійної правничої допомоги щодо представлення інтересів клієнта в апеляційному суді по справі № 906/1674/23 в кількості 29 (двадцять дев`ять) годин і загальною вартістю 87 000 (вісімдесят сім тисяч) грн, без ПДВ (знижка становить 25% в сумі 29 000,00 грн).

Обсяг виконаних адвокатом Бєлкіним Л.М. робіт полягає в наступному:

1. Розробка та підготовка процесуальних документів; Разом: 23 години по розділу 1. Вартість робіт 92 000,00 грн;

1.1 Апеляційна скарга разом з клопотанням про зменшення розміру судового збору від 04.12.24 5 годин 20 000,00 грн;

1.2 Відзив позивача на дві апеляційні скарги відповідачів від 13.01.25 - 7 годин - 28 000 грн;

1.3 Клопотання (2шт) про онлайнтрансляцію судових засідань, відеоконференцію від 13.01.25 0,5 годин 2000,00 грн;

1.4 Письмові пояснення/міркування до промови позивача під час судового засідання 30.01.2025 Разом з додатками - 3,5 години 14000,00 грн;

1.5 Клопотання про поновлення судового провадження по справі від 03.02.25 0,5 годин 2000,00 грн;

1.6 Клопотання про долучення документів по ЦП від 27.02.25 0,5 години - 2000,00 грн;

1.7 Письмові пояснення з приводу постанови від 03.02.2025 р. у справі № 910/8714/18 Верховного Суду та з приводу додаткових документів відповідачів, поданих 24.02.2024 та 05.03.2025 3 години 12 000,00 грн;

1.8 Заява позивача із доказами про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат 1 година 4000,00 грн;

1.9 Підготовка заперечень на заяви з додатками відповідачів щодо судових витрат (може бути скориговано за угодою сторін, якщо фактичний витрачений час буде істотно (на понад 1 годину) відрізнятись) 2 години 8000,00 грн;

2. Додаткові вивчення матеріалів (документів) поданих 3- ма адвокатами Відповідачів для визначення правової позиції (докази подані Відповідачами поза межами підготовчого провадження) 1,5 години 6000,00 грн;

3. Участь в судових засідання:

3.1. 17.01.25 1 год.; 3.2. 03.02.25 1,5 години; 3.3 17.01.25 1 год.; 3.4 Додаткове засідання щодо судових витрат 1 година (очікування) Разом 4,5 годи 18 000,00 грн.

Разом 29 годин 116 000,00 грн. Знижка 25% - 29 000,00 грн. Всього виконаних робіт адвокатом 29 годин -87 000,00 грн.

В підтвердження часткової оплати вказаних послуг по наданню правової допомоги позивачем надана квитанція АТ «Акцент-Банк» 6039-2751-4589-3827 від 12.12.2024 про сплату ОСОБА_1 адвокату Бєлкіну Л.М. 10000,00 грн.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Отже, позивач згідно з вимогами статті 74 ГПК України надано докази на обґрунтування понесених витрат.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Так, суд апеляційної інстанції наголошує, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2025 представником АТ «РУДЬ» адвокатом Антоненко А.Ю. через систему «Електронний суд» подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в якому просив суд у задоволені заяви Найди Милана Мироновича про відшкодування судових витрат відмовити повністю.

В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача-1 зазначив, що відповідно до приписів Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність може здійснюватися лише в одній із трьох передбачених законом організаційно-правових форм: індивідуально, у складі адвокатського бюро або адвокатського об`єднання. Інша форма здійснення такої діяльності вважається незаконною. У даному випадку адвокат Бєлкін Л.М. мав належне право на надання правової допомоги та отримання гонорару згідно з договором і діяв як адвокат у межах визначених законом форм. Проте при укладенні договору про правову допомогу адвокат Бєлкін Л.М. діяв у належний спосіб як адвокат, що здійснює незалежну професійну діяльність, або адвокат, що здійснює адвокатську діяльність у складі адвокатського бюро. А при виконанні договору підписанні акту виконаних робіт і отриманні оплати діяв як фізична особа підприємець, а не адвокат, оскільки адвокатська діяльність не є підприємницькою.

Звернув увагу суду на те, що у Індивідуальній податковій консультації від 28.09.2017 №2069/К/99-99-13-02-03-14/ ІПК зазначено про те, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою - підприємцем.

Таким чином, представник відповідача-1 зазначає, що АТ «РУДЬ» жодним чином не заперечує право Бєлкіна Л.М. здійснювати одночасно і адвокатську і підприємницьку діяльність, так само, як не заперечує, що під час розгляду справи №906/1674/23 в апеляційному господарському суді ним надавалася саме правова допомога і здійснювалося представництво. Однак, документи про прийняття робіт за договором (Акт виконаних робіт від 27.03.25) і документи про виконання договору з боку замовника - квитанція про оплату від 12.12.2024 року), оформлені Бєлкіним Л.М. в межах здійснення підприємницької діяльності, робить їх неналежними доказами витрат на правову допомогу адвоката.

Поряд з цим, представник відповідача-1 заперечує твердження позивача, що відповідачі цілком справедливо повинні понести фінансову відповідальність компенсувати позивачу понесені витрати на правову допомогу адвоката за вказані зловживання правом, а також судовий збір. Заявник стверджує, що відповідачі в своїх відзивах, під час судових засідань своїми висловлюваннями, відповідями на питання суду та позивача неодноразово вводили в оману суд та позивача, приховували докази, затягували розгляд справи, змінювали свою правову позицію, що змушувало позивача і його адвоката витрачати додатковий час на з`ясування дійсних обставин справи та встановлення істини, приймати участь фактично у зайвих судових засіданнях, позивачу та його адвокату було необхідно формулювати додаткові пояснення, відшукувати додаткові належні докази, які б доводили, що відповідачі навмисно перекручують факти, вводять в оману. Однак представник відповідача-1 зазначає, що представники АТ «РУДЬ» належним чином виконували свої процесуальні обов`язки, чітко і послідовно доводили свою правову позицію у справі, не змінювали її, брали участь у судових засіданнях, виконували вимоги суду та апеляційний господарський суд має оцінити поведінку сторін та зробити власні висновки.

Крім того, представник відповідача-1 зазначає, що заявник вважає, що мав доводити в суді безпідставність публічних висловлювань представників АТ «РУДЬ», які, на його думку, завдали шкоди його репутації. Однак конкретні приклади «грубих висловлювань» не наведені, а представники АТ «РУДЬ» діяли в межах адвокатської етики. Тому ці звинувачення вважаються необґрунтованими. Також заявник посилається на свою складну фінансову ситуацію, але не надає жодних доказів цього, через що і цей аргумент представник відповідача-1 вважає необґрунтованим.

Представник відповідача-1 також звертає увагу на те, що заявник наголошує на його високій кваліфікації та досвіді адвоката Бєлкіна Л.М., проте саме це, на думку представника відповідача-1 є підставою для зменшення суми відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки він не потребував значного часу на підготовку процесуальних документів. Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду.

Разом з цим, представник відповідача-1 зазначає, що відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати розподіляються пропорційно, апеляційна скарга позивача була задоволена лише частково йому відмовлено у стягненні 917 357,86 грн, що становить 63,05% від загальної суми вимог. Відтак, саме на позивача має бути покладено 63,05% інших (відмінних від судового збору) судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Також представник відповідача-1 зазначив, що Бєлкін Л.М. уклав договір про надання правової допомоги як адвокат, але фактично виконував його як фізична особапідприємець, що сплачує податки за спрощеною системою. Це створює економічно вигідніші умови порівняно з адвокатами, які здійснюють діяльність у межах незалежної професійної практики, де податкове навантаження є значно вищим. Через таку різницю у податкових умовах пропонується зменшити суму витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню. Деякі пункти акту виконаних робіт викликають сумніви, оскільки не підтверджені належними доказами. Зокрема, передбачені витрати адвоката в розмірі 12 000 грн (пункти 1.9 та 3.4) зазначені без надання будь-яких підтверджуючих документів. У самому акті також вказано, що ці витрати мають узгоджуватися судом, однак підтвердження фактичності таких витрат відсутнє.

З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача-1 вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат за надані послуги в сумі 87 000, 00 грн. є завищеним, неспівмірним з виконаною адвокатом роботою, не відповідає критерію необхідності та дійсності, спрямований на необґрунтоване штучне завищення витрат позивача, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача-1, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат. Таким чином, просив суд у задоволені заяви Найди Милана Мироновича про відшкодування судових витрат відмовити повністю.

13 квітня 2025 року представником Найди Міланом Мироновичем Бєлкіним Л.М. адвокатом через систему «Електронний суд» подано спростування аргументів клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги поданих представником АТ «РУДЬ» адвокатом Антоненко А.Ю.

Так, представник позивача зазначив, що аргументи представника відповідача-1 Антоненка А.Ю. щодо неправомірності адвокатської діяльності Бєлкіна Л.М. через наявність у нього підприємницького рахунку є безпідставними. Законодавство України дозволяє фізичній особі бути одночасно підприємцем і здійснювати незалежну професійну діяльність (зокрема, адвокатську), якщо це відображено в податковому обліку. Зміни до Податкового кодексу України у 2020 році уточнили таку можливість, тож посилання на індивідуальну податкову консультацію ід 28.09.2017 р. № 2069/К/99-99-13-02-03-14/ІПК є некоректним. Також зазначає, що наявність адвокатського статусу визначається наявністю чинного свідоцтва, а не способом відкриття рахунку чи податковою реєстрацією. Взаємовідносини клієнта з адвокатом не залежать від його статусу в податкових органах. Крім того, для розподілу судових витрат за адвокатську допомогу достатньо підтвердження таких витрат умовами договору та документами, що засвідчують обсяг і вартість послуг, незалежно від того, чи була фактично здійснена оплата.

Поряд цим, представник позивача зазначає, що представник відповідача-1 Антоненко А.Ю. намагається спростувати твердження позивача про неналежну процесуальну поведінку сторони відповідачів, однак реально конкретні спростування не наводить. Разом із тим представник позивача нагадує про неодноразово спростовані твердження, що заборона на зміну ціни після виконання договору не може бути застосована, коли ціна добровільна не узгоджувалася, натомість відповідачі постійно повторювали цей аргумент, не спростовуючи заперечення; неодноразово спростовані твердження про те, що позивач не висловлював заперечення проти встановленої ціни, натомість відповідачі постійно повторювали цей аргумент, не спростовуючи наявності відповідних письмових заяв позивача; подача стороною відповідачів незавіреної копії експертного висновку з наступним неодноразовим посиланням на відсутність такого завірення як вади доказу; збір стороною відповідачів компромату на експертів, який не має жодного відношення до суті спору; неодноразові посилання, незважаючи на роз`яснення Верховного Суду, на норми Закону України «Про акціонерні товариства», які не діяли у період існування спірних правовідносин; неодноразові посилання на доказ, який є відсутнім у матеріалах справах Звіт про оцінку акцій Бевзо О., який був у розпорядженні відповідачів, і самі ж відповідачі не надали, в т.ч. на клопотання позивача про витребування доказів та неодноразові листи; відповідачі подавали свої заяви, клопотання, пояснення перед самими засіданнями (як і цього разу), щоб обмежити час позивачу та суду на аналіз таких документів.

Крім того, представник позивача зазначив, що представник відповідача-1 Антоненко А.Ю. заперечує, що більш кваліфікована правова допомога має оцінюватися дорожче, однак така позиція суперечить нормам чинного законодавства та логіці інституту адвокатури. По-перше, відповідно до ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», розмір гонорару визначається з урахуванням складності справи, кваліфікації адвоката, його досвіду, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин. Відтак очевидно, що вища кваліфікація повинна адекватно оцінюватися, а не знецінюватися. По-друге, заперечення щодо важливості досвіду адвоката ставить під сумнів саме існування інституту адвокатури, вимоги щодо складання кваліфікаційних іспитів та обов`язок постійного підвищення професійного рівня. По-третє, згідно з правилами адвокатської етики, адвокат зобов`язаний підтримувати належний рівень кваліфікації, що прямо підтверджує: професійність є цінністю, яка повинна мати відповідне матеріальне вираження. Щодо тверджень Антоненка А.Ю. про нібито «завищення» витрат на правову допомогу у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, то вони є або свідомим викривленням інформації, або наслідком арифметичної помилки. Представник відповідача-1 стверджує, що задоволено лише 36,95% вимог, хоча насправді як зазначає представник позивача суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги на суму 1 142 237,90 грн, що становить 56% від загальної заявленої суми. Відтак твердження про відмову в 63,05% є неправдивими і вводять суд в оману.

Одночасно представник позивача звернув увагу, що апеляційний суд розглянув справу №906/1674/23 та задовольнив основну позовну вимогу про стягнення доплати (збитків) та дві з трьох похідні позовні вимоги (інфляція, 3% річних) та лише одну похідну вимогу відхилив пеню, нараховану на основну позовну вимогу. Суд повністю задовольнив основну позовну вимогу та як правильно зазначив суд у постанові від 24.03.2025, фактично спір між сторонами зводиться до з`ясування справедливої вартості акцій пат «житомирський маслозавод» станом на 22.12.2017 (дата визначення вартості акцій для цілей сквіз-ауту згідно з протоколом засідання наглядової ради № 87 від 26.12.2017).

Поряд з цим, представник позивача зазначає, що представник відповідача-1 Антоненко Андрій Юрійович стверджує, що деякі положення Акту виконаних робіт є незрозумілими, не підтвердженими відповідними доказами, і наводить положення п. 4 Акту «Витрати Адвоката, вказані в п 1.9 та 3.4. вище Переліку виконаних адвокатом робіт будуть сплачені в залежності від фактичних витрат адвоката, узгоджених судом під час судових засідань щодо винесення додаткового рішення по справі №906/1674/23 щодо судових витрат». У зв`язку із цим представник позивача пояснює, що мова йде про ті витрати часу, які адвокат Бєлкін Л.М. витратив на підготовку оцих заперечень та на участь в судовому засіданні при їх розгляді.

Представник позивача зазначив, що твердження представника Антоненка А.Ю. про нібито відсутність конкретизації «грубих висловлювань» з боку адвокатів АТ «Рудь» є маніпулятивним. У дійсності представники відповідача, зокрема Ольга Блажкевич, Андрій Антоненко та Роман Кудрицький, неодноразово називали позивача «шахраєм», «рейдером» та звинувачували у спробі незаконного заволодіння активами, що зафіксовано на технічних записах судових засідань. Водночас ці висловлювання не є предметом розгляду у рамках цього провадження щодо судових витрат, а можуть бути окремим предметом позову в іншому процесі.

Також представник позивача зазначив, що заперечення представника відповідача-1 Антоненка А.Ю. щодо нібито завищеного та неспівмірного розміру витрат позивача в сумі 87 000 грн є безпідставними, оскільки ці твердження суперечать раніше поданим заявам самого представник відповідача-1 Антоненка А.Ю. та представника відповідача-2 Кудрицького Р.П., які у своїх апеляційних скаргах зазначали витрати своїх клієнтів у розмірі по 100 000 грн на кожного адвоката. Водночас адвокат Бєлкін Л.М. фактично опонував трьом адвокатам відповідачів одночасно.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив аргументи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відхилити, заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат та повернення судового збору задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши клопотання представника відповідача-1 Антоненка А.Ю. про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у задоволені заяви Найди Милана Мироновича про відшкодування судових витрат у повному обсязі.

Так, колегія суддів зазначає, що твердження представника відповідача-1 про те, що копії додатку 2 від 29 листопада 2024 року до договору від 07 травня 2024 року про надання правової допомоги; акту від 27 березня 2025 року виконаних робіт з правової (професійної правничої) допомоги на суму 87.000 грн; квитанції (код 6039-2751-4589-3827) від 12.12.2024 р. про здійснення оплати по договору про надання правової допомоги б/н від 07.05.2024 за апеляційний суд 906/1674/23 є неналежними доказами понесення витрат на правову допомогу адвоката, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки додаток 2 від 29 листопада 2024 року та акт від 27 березня 2025 року виконаних робіт укладені та підписані на виконання чинного договору від 07 травня 2024 року про надання правової допомоги укладеного між адвокатом Бєлкіним Л.М. та Найдою М.М.

В контексті викладеного колегія суддів звертає увагу, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Суд зазначає, що презумпція договору означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №921/704/20.

Поряд з цим, надавши оцінку документам, поданих позивачем на підтвердження понесених судових витрат під час розгляду справи №906/1674/23 в суді апеляційної інстанції, а саме акту виконаних робіт від 27.03.2025 до складу яких було включено виконання таких робіт: апеляційна скарга разом з клопотанням про зменшення розміру судового збору від 04.12.24 5 годин 20 000,00 грн (п.1.1 акту); відзив позивача на дві апеляційні скарги відповідачів від 13.01.25 - 7 годин - 28 000 грн (п.1.2 акту); клопотання (2шт) про онлайнтрансляцію судових засідань, відеоконференцію від 13.01.25 0,5 годин 2000,00 грн (п.1.3 акту); письмові пояснення/міркування до промови позивача під час судового засідання 30.01.2025 разом з додатками - 3,5 години 14000,00 грн (п.1.4 акту); клопотання про поновлення судового провадження по справі від 03.02.25 0,5 годин 2000,00 грн (п.1.5 акту); клопотання про долучення документів по ЦП від 27.02.25 0,5 години - 2000,00 грн (п.1.6 акту); письмові пояснення з приводу постанови від 03.02.2025 р. у справі № 910/8714/18 Верховного Суду та з приводу додаткових документів відповідачів, поданих 24.02.2024 та 05.03.2025 3 години 12 000,00 грн (п.1.7 акту), колегія суддів зазначає, що невідповідності вказаних робіт та часу на їх виконання не встановлено.

Водночас, обґрунтованих доводів щодо неспівмірності заявлених до стягнення витрат обсягу фактично наданих послуг, непропорційності цих витрат до предмета спору, невідповідності їх критерію розумності, представник відповідача-1 не навів.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з вартістю понесених позивачем витрат на участь адвоката в судових засіданнях в розмірі 18 000,00 грн. за 4,5 години (п.3), оскільки виходячи з розміру оплати 4 000 грн за 1 годину роботи адвоката, представник позивача згідно протоколів судового засідання в режимі конференції №3903513 та №3905745 від 17.01.2025; протоколів судового засідання в режимі конференції №3924444 та №3988388 від 03.02.2025; протоколів судового засідання в режимі конференції №4247356 та №4255419 від 24.03.2025 приймав участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції більше 5 годин.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що погоджена позивачем та його адвокатом вартість вищевказаних робіт є розумним розміром витрат позивача на послуги адвоката в даній справі, враховуючи значення даної справи для сторін, обсяг підготовлених вищевказаних документів, а також те, що за своєю категорією дану справу не можна віднести до справ незначної складності.

В свою чергу, щодо витрат на правові послуги зі складання заяви позивача із доказами про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на суму 4000,00 грн (п.1.8 акту) та підготовку заперечень на заяви з додатками відповідачів щодо судових витрат на суму 8000,00 грн (п.1.9 акту), судова колегія зазначає наступне.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово розглядав питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язаних зі складанням заяв про ухвалення додаткового рішення. Зокрема, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 2 лютого 2024 року у справі №910/9714/22 зазначила, що заява про ухвалення додаткового рішення фактично є поданням доказів щодо витрат на правничу допомогу, а тому витрати на її підготовку не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, судова колегія, враховуючи викладену правову позицію, зазначає, що складання заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат є процесуальною дією, спрямованою на уточнення або доповнення судового рішення, а не на безпосередній захист чи представництво інтересів сторони у справі. Отже, витрати на підготовку та подання про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню.

Поряд з цим, зазначення позивачем в акті виконаних робіт від 27.03.2025 витрат в розмірі 8 000,00 грн за підготовку заперечень на заяви з додатками відповідачів щодо судових витрат є необгрунтованими, оскільки станом на складення та підписання вказано акту зазначених заперечень до суду апеляційної інстанції адвокатом Бєлкіним Л.М. подано не було, а тому витрати на їх підготовку не підлягають відшкодуванню.

Щодо погодження позивачем та його представником вартості виконання робіт з додаткового вивчення матеріалів (документів) поданих 3-ма адвокатами відповідачів для визначення правової позиції (докази подані відповідачами поза межами підготовчого провадження) в розмірі 6000,00 грн (п.2 акту), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки представниками відповідачів протягом апеляційного провадження не подавалися додаткові матеріали, які потребували у представника позивача визначення правової позиції, зокрема думки останнього про застосування певної норми права до спірних правовідносин. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що вказані витрати за рахунок відповідачів не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначене є підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем та його представником в акті виконаних робіт від 27.03.2025 погоджено вартість робіт в розмірі 116 000,00 грн. зі знижкою 25%, що становить 87 000,00 грн.

Проте, оскільки судом апеляційної інстанції відмовлено у стягненні витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачів становить 73 500,00 грн (116 000,00 грн - 18 000,00 грн = 98 000 грн; 98 000,00 грн х 25% = 24 500,00 грн; 98 000,00 грн 24 500,00 грн = 73 500,00 грн).

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при визначенні витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає врахуванню часткове задоволення апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів відзначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, апеляційна скарга позивача містила вимоги про скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 у справі №906/1674/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105409,07 - 3% річних, 432269,25 грн інфляційних втрат, 917297,16 грн пені, всього оспорювалась сума 1 454 975,48 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у даній справі апеляційну скаргу позивача задоволена частково. За результатами апеляційного розгляду справи, судом задоволено вимоги апеляційної скарги в частині 105 348,37 3% річних, 432 269,25 грн інфляційних втрат, що становить 36,95% від заявлених вимог (537 617,62 грн) та відмовлено у задоволенні 60,70 грн 3% річних та 917 297,16 грн пені (917 357,86 грн), що в свою чергу становить 63,05% від заявлених вимог.

Таким чином, врахувавши результати розгляду справи у суді апеляційної інстанції, дослідивши заяву Найди Мілана Мироновича про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат, витрати заявлені позивачем у ній пов`язаних з розглядом апеляційної скарги Найди Мілана Мироновича у даній справі у суді апеляційної інстанції, а також надані заявником документи, клопотання представника відповідача-1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідачів 27 158,25 грн, що пропорційно з кожного з них становить 13 579,13 грн (73 500,00 грн х 36,95% = 27 158,25; 27 158,25 / 2 = 13 579, 13 грн) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою адвокатом Бєлкіним Л.М. у суді апеляційної інстанції. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, решта суми витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 46 341,75 грн (73 500,00 грн - 27 158,25 грн = 46 341,75 грн) залишається за позивачем.

Поряд з цим, вимоги позивача про ухвалення додаткового рішення про повернення переплаченого судового збору у розмірі 13 979,15 грн, що складає 22 883,95 грн суми судового збору за подання позовної заяви плюс 1 831,20 грн доплати судового збору за збільшення позовних вимог за мінусом 10 736,00 грн судового збору, до якого позивач хотів зменшити, колегія суддів залишає без розгляду, враховуючи наступне.

Так, позивач зазначає, що в його апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 року у справі №906/1674/23 включені заперечення на ухвалу суду першої інстанції від 29.12.2023 по справі №906/1674/23 про відмову у клопотанні про зменшення судового збору. Тому позивач просить Північно-західний апеляційний господарський суд розглянути вказане питання.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що судом апеляційної інстанції вже розглянуті вказані заперечення, а саме в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Житомирської області від 29.12.2023 про залишення позовної заяви без руху з підстав того, що для усунення недоліків позовної заяви позивачу зокрема слід було надати суду першої інстанції докази доплати судового збору в розмірі 12 147,95 грн. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про зменшення судового збору та відповідно повернення позивачу сплачену суму судового збору за розгляд справи в першої інстанції в розмірі 12 147,95 грн.

В обґрунтування вказаного висновку суд апеляційної інстанції в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 зазначив:

«З матеріалів справи вбачається, що Найда М.М. через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Житомирської області із позовом до АТ "Житомирський маслозавод" та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 1906995,66 грн, з яких, 525758,40 грн мінімальна недоплата за акції АТ "Житомирський маслозавод" у зв`язку із заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 про примусове придбання акцій в усіх власників акцій АТ "Житомирський маслозавод", 917297,16 грн пені, 91266,00 грн 3 % річних, 372674,10 грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.1 п.1 абз. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами розмір судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви у даній справі підлягає оплаті судовий збір у сумі 22883,95 грн (1906995,66 х 1,5% х 0,8).

Проте, до позовної заяви надано докази сплати судового збору у розмірі 10736,00 грн (а.с.87 т.1).

Разом з тим, до позовної заяви додано клопотання від 23.12.2023, у якому позивач просить суд з посиланням на норми Закону України "Про судовий збір", зменшити розмір судового збору до рівня максимального розміру судового збору - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання позову до суду фізичною особою, тобто до 10736,00 грн (а.с. 81-83 т.1).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Згідно ч. 3 цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на тій самій підставі.

На підтвердження майнового стану позивач подав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у 2022-2023 роках за даними Державної фіскальної служби України, з якого вбачається, що доход позивача у 2022 році склав 97 509,41 грн, а також копію акту обстеження про руйнування будинку (а.с.83 на звороті - 86 т.1).

Однак, суд першої інстанції в ухвалі від 29.12.2023 дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довів наявності передбачених чинним законодавством України умов, необхідних для вирішення судом питання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору та не надав інших доказів його незадовільного майнового стану, крім вищезазначених, що в свою чергу стало підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_1 до АТ "Житомирський маслозавод" та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 1 906 995,66 грн без руху.

Розглянувши вищевказані заперечення, колегія суддів дійшла наступних висновків.

У п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18 зроблено висновок про те, що з аналізу ст. 8 Закону "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Положення ГПК України та Закону "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).

З урахуванням цих рішень Європейського суду з прав людини Верховний Суд у постановах від 21.10.2022 у справі №905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі №905/1060/21 зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.

Колегія суддів зауважує, що обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний майновий стан заявника для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі №990/13/23 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу. З цих документів не достатньо для висновку визначити й визнати майновий стан скаржника таким, щоб звільнити його від сплати судового збору. З цих документів також не можна визначити, що у скаржника немає інших доходів.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на акт обстеження про руйнування будинку, не є тим фактом, що сам по собі та в сукупності зі згаданими вище документами може слугувати підставою для звільнення скаржника від виконання вимог процесуального закону щодо сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що для зменшення розміру судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави для задоволення клопотання такої особи.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що зменшення розміру судового збору є правом суду, а не його обов`язком.

З урахуванням обставин справи та наданих позивачем доказів, останнім не надано суду першої інстанції доказів на підтвердження реального майнового стану (наявність рухомого і нерухомого майна, доказів щодо відсутності інших доходів, довідки фіскальних органів про доходи, довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо), який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої позовної заяви судовим збором.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не довів наявності передбачених чинним законодавством України умов, необхідних для вирішення судом питання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору та не надано інших доказів його незадовільного майнового стану.»

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що не підлягає розгляду судом апеляційної інстанції вимога позивача про повернення також 1 831,20 грн доплати судового збору за збільшення позовних вимог в суді першої інстанції, оскільки знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції позаяк розгляд зазначеного питання імперативно віднесено законодавцем до компетенції суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідачів судових витрат та повернення судового збору, задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "РУДЬ" (10002, м. Житомир, вул. Івана Гонти, буд.4, код ЄДРПОУ 00182863) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 13 579,13 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 13 579,13 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови в частині стягнення з відповідачів 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Заяву ОСОБА_1 в частині повернення переплаченого судового збору у розмірі 13 979,15 грн, залишити без розгляду.

4. Доручити Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання додаткової постанови.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" квітня 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Крейбух О.Г.