Постанова від 16.04.2025 по справі 903/783/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року Справа № 903/783/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: Василюк І.М. адвокат

відповідача: Чуб М.В. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Груп Лімітед" на рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 (суддя Вороняк А.С., м.Луцьк, повний текст складено 19.12.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 у справі №903/783/24 (суддя Гарбар І.О., м.Луцьк, повний текст складено 27.12.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дор Інвест Сервіс»

про стягнення 1359338,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія про стягнення 1359338,75 грн, з них 1326750,00 грн основного боргу, 3371,25 грн 3% річних, 29217,50 грн пені (з урахуванням уточнень до позову від 17.09.2024).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 у справі №903/783/24 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед до Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія про стягнення 1359338,75 грн, відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 по справі №903/783/24 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Долучити до матеріалів справи письмові докази, а саме: дані GPS трекера-навігаційної системи НОМЕР_1 за 05.08.2024; дані GPS трекера-навігаційної системи АC0751CB_за 05.03.2024; банківську виписка 06.03.2024 (підтвердження оплати за поставку від 05.03.2024); відомості щодо розгляду заяви позивача про вчинення злочину.

Ухвалою суду від 23.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Груп Лімітед" на рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 у справі №903/783/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20 березня 2025 року.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 у справі №903/789/24 в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду з даними запереченнями на заяву, відмовлено. Заперечення представника позивача щодо заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу залишено без розгляду. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька аграрна компанія» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька аграрна компанія» 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, ТОВ «Петрол Груп Лімітед» звернулась з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Луцька аграрна компанія» про стягнення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 23.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Груп Лімітед" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 у справі №903/783/24. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Груп Лімітед" на рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 у справі №903/783/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд справи призначено на 20 березня 2025 року.

03 лютого 2025 року від представника відповідача адвоката Чуба М.В. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 року по справі №903/783/24, в якому заперечував доводи апеляційної скарги позивача та просив суд рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 по справі №903/783/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

03 лютого 2025 року від представника відповідача адвоката Чуба М.В. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 у справі №903/783/24, в якому заперечував доводи апеляційної скарги позивача та просив суд додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 року по справі №903/783/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

03 лютого 2025 року від представника відповідача адвоката Чуба М.В. до суду апеляційної інстанції надійшла заява про те, що докази, які підтверджують розмір судових витрат, які відповідач поніс або має понести у зв`язку з розглядом справи №903/783/24 будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

20 березня 2025 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» адвокатом Василюком І.М. через систему «Електронний суд» надійшла заява про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаної заяви представник позивача посилається на неможливість явки уповноваженого представника позивача з підстав участі адвоката в проведенні слідчих дій, докази чого за необхідності будуть надані та відсутність у позивача інших представників з надання правничої допомоги. Таким чином, вважає, що наявні підстави для звернення з клопотанням про відкладення судового засідання. Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип змагальності в господарському процесі, просить відкласти судове засідання у справі на інший час.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2025 заперечив щодо задоволення заяви представника позивача про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 20.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Дор Інвест Сервіс свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило.

Ухвалою суду від 20.03.2025 року розгляд справи відкладено на 16 квітня 2025 року. Витребувано у Головного управління ДПС у Волинській області: інформацію щодо включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) до податкової звітності з ПДВ (податкового зобов`язання) суму податку на додану вартість у розмірі 221 125,00 грн. за податковою накладною №18 від 05.08.2024 р., виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) зареєстровану в ЄРПН - 21.08.2024 за фактом поставки товару на суму 1 326 750,00 грн. (з ПДВ); належним чином заверну копію податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) з податку на додану вартість, до якої було включено суму ПДВ за податковою накладною №18 від 05.08.2024 р., виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) за фактом поставки товару на суму 1 326 750,00 грн. (з ПДВ), з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за такий період; інформацію щодо включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцька аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 39910709, ІПН 399107003081) до податкової звітності з ПДВ (податкового кредиту) суму податку на додану вартість у розмірі 221 125,00 грн. за податковою накладною №18 від 05.08.2024 р., виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) зареєстровану в ЄРПН - 21.08.2024 за фактом поставки товару на суму 1 326 750,00 грн. (з ПДВ); належним чином заверну копію податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 39910709, ІПН 399107003081) з податку на додану вартість, до якої було включено суму ПДВ за податковою накладною №18 від 05.08.2024 р., виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) за фактом поставки товару на суму 1 326 750,00 грн. (з ПДВ), з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за такий період.

02 квітня 2025 року представником ТОВ "Луцька аграрна компанія" адвокатом Чубом М.В. подані додаткові пояснення в яких зазначено, що відповідач не перебуває на обліку платників податків в Головному управлінні ДПС у Волинській області. Згідно повідомлення про включення до Реєстру великих платників податків № 30850110892027 від 02.12.2022, на підставі Наказу ДПС № 781 від 21.10.2022. Відповідач перебуває на обліку в Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків (м.Одеса) в підтвердження вказаних обставин додано повідомлення Державної податкової служби України №30850110892027 від 02.12.2022 про включення до Реєстру великих платників податків.

Ухвалою суду від 07.04.2025 витребувано у Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (65015, Україна, Одеська область, місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 15/1): інформацію щодо включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцька Аграрна Компанія» (код ЄДРПОУ 39910709, ІПН 399107003081) до податкової звітності з ПДВ (податкового кредиту) суму податку на додану вартість у розмірі 221 125,00 грн. за податковою накладною №18 від 05.08.2024 р., виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) зареєстровану в ЄРПН - 21.08.2024 за фактом поставки товару на суму 1 326 750,00 грн. (з ПДВ); належним чином заверну копію податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька Аграрна Компанія» (код ЄДРПОУ 39910709, ІПН 399107003081) з податку на додану вартість, до якої було включено суму ПДВ за податковою накладною №18 від 05.08.2024 р., виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) за фактом поставки товару на суму 1 326 750,00 грн. (з ПДВ), з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за такий період.

15 квітня 2025 року від Головного управління ДПС у Волинській області на виконання ухвали суду від 20.03.2025 надійшов лист №3328/5/03-20-12-02-05 від 10.04.2025 в якому податковий орган повідомив суд, що згідно проведеного аналізу даних ІКС «Податковий блок» та ЄРПН встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Груп Лімітед" (код ЄДРПОУ 44808485) по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцька Аграрна Компанія" (код ЄДРПОУ 39910709) було виписано та подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну №18 від 05.08.2024 року на загальну суму 1326750,00 грн. (дата реєстрації - 21.08.2024 року). За даними ЄРПН станом на 08.04.2025 року по ТОВ "Петрол Груп Лімітед"за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 року виписано та подано на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних, обсяг постачання яких склав 47592375,35 грн., сума ПДВ 9518475,09 грн,, в т.ч. податкова накладна №18 від 05.08.2024 року, які задекларовано в податковій декларації з ПДВ за 08.2024 року ТОВ "Петрол Груп Лімітед". Відповідно до інформації, що міститься в ІКС «Податковий блок» підсистеми «Облік платежів» - «Облік ПДВ» - «Інформація про суму перевищення» по ТОВ «Петрол Груп Лімітед» станом на 08.04.2025 року не обліковується сума перевищення за даними СЕ А ПДВ та сума відхилення за серпень 2024 року. Крім того, надано інформацію з ЄРПН за період з 01.08.2024 р. По 31.08.2024 р. по ТОВ «Петрол Груп Лімітед». Щодо надання копії податкової декларації з ПДВ ТОВ "Петрол Груп Лімітед" повідомлено, що відповідно до п.70 Постанови Кабінету Міністрів України № 55 від 17 січня 2018 року «Деякі питання документування управлінської діяльності» (зі змінами та доповненнями) установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, крім випадків створення паперових копій електронних документів, що надійшли до установи через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Зважаючи на вищевикладене, надано витяг з електронної бази даних. Згідно з даними ІКС «Податковий блок» станом на 09.04.2025 надано податкову декларацію з податку на додану вартість, подану ТОВ "Петрол Груп Лімітед" за серпень 2024 року.

14 квітня 2025 року Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2025 подано інформацію, зокрема лист вказаного податкового органу №243/5/34-00-04-01-01 від 14.04.2025 в якому зазначено, що відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485) на адресу ТОВ «Луцька аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 39910709) виписана податкова накладна від 05.08.2024 №18 (зареєстрована в ЄРПН - 21.08.2024) на поставку товару з номенклатурою «Паливо дизельне EN590»Ha загальну суму 1 326 750 грн, в тому числі ПДВ - 221125.00 грн. При проведенні аналізу даних ІС «Податковий блок» та «Схеми руху сум ПДВ» встановлено, що вказана податкова накладна на суму ПДВ 221125.00 станом на 14.04.2025 року не включена ТОВ «Лупька аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 39910709) до податкового кредиту. Додано скріншот сторінки схеми руху сум ПДВ ІС «Єдине вікно подання електронної звітності».

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2025 підтримав доводи апеляційних скарг та надав відповідні пояснення. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 по справі №903/783/24 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Луцька аграрна компанія» про стягнення витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні 16.04.2025 представник відповідача заперечив доводи апеляційних скарг відповідача та надав відповідні пояснення. Просив суд рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 у справі №903/783/24 залишити без змін.

В судове засідання 16.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Дор Інвест Сервіс свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників Дор Інвест Сервіс.

Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 у справі №903/783/24

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що що видаткова накладна № 903 від 05.08.2024 року на суму 1326750,00 грн в т.ч. ПДВ та товаро-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 5 від 05.08.2024 року не підписані покупцем (відповідачем) та оцінюються, як неналежні докази. Тобто, позивачем зазначені документи складені та підписані тільки зі своєї сторони та додані до позову. Крім того, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №5 від 05.08.2024 року містить підпис про прийняття товару водієм третьої особи(перевізник) ОСОБА_1 в той же час, позивачем (постачальником) та ТОВ Дор Інвест Сервіс стверджується факт передачі покупцю супровідних документів та документів на оплату, зокрема рахунок на оплату, видаткову накладну та товаро-транспортну накладну в момент відвантаження товару покупцю 05.08.2024 причому ТОВ Дор Інвест Сервіс стверджує факт передачі відповідачу тільки товаро транспортної накладної № 5 та видаткової накладної № 903 без рахунку на оплату, на відміну від того, як зазначене стверджує у позові позивач.

Відповідач у процесі судового розгляду факт отримання товару за вказаною видатковою накладною, товарно-транспортною накладною категорично заперечував, також не отримували від позивача та/або третьої особи вищезазначених документів на поставку товару, ані в зазначену ним дату, ані станом на час розгляду справи.

Щодо долученої позивачем податкової накладної №18 від 05.08.2024 на підтвердження факту передачі товару та документів відповідачу, суд першої інстанції зазначив, що вказаний доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, надана позивачем зареєстрована податкова накладна №18 від 05.08.2024, за відсутності інших доказів у справі, зокрема, первинних бухгалтерських документів, не може підтверджувати реальності господарської операції з отримання товару чи документів на товар відповідачем.

Щодо долученої позивачем акцизної накладної № 7 від 05.08.2024 з відміткою про її реєстрацію на підтвердження факту передачі товару та документів відповідачу, суд першої інстанції зазначив, що позивач склав і зареєстрував акцизну накладну у Єдиному реєстрі акцизних накладних, що підтверджується копією акцизної накладної № 7 від 05.08.2024 з відміткою про її реєстрацію, однак за відсутності інших доказів у справі, зокрема, первинних документів, даний доказ не може підтверджувати реальності господарської операції з отримання товару чи документів відповідачем.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що документ НОМЕР_1 від 05.08.2024 року наданий третьою особою не містить відомостей про місця зберігання пального відповідача або адреси його місцезнаходження на шляху руху зазначеного позивачем та третьою особою транспортного засобу та не є офіційним джерелом інформації та не містить джерела походження змісту даного документу, тобто не містить джерело походження інформації, що зазначена в даному документі. Заявка №05/08-2 від 05.08.2024 до договору від 05.07.2022 про надання транспортних послуг, акт наданих послуг №171 від 05.08.2024 та документ НОМЕР_1 від 05.08.2024 року не є тими підтверджуючими документами, якими беззаперечно підтверджується факт приймання-передачі товару від постачальника до покупця за договором поставки між ними або за чинним законодавством.

З урахуванням поданих сторонами і досліджених у процесі розгляду справи доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у встановленому законом порядку не обґрунтував належними і допустимими доказами факт передачі відповідачу товару на суму 1 326 750,00 грн. Тобто, відсутні належним чином оформлені (підписані) відповідно до умов договору первинні документи, які б свідчили про здійснення господарських операцій та підтверджували факт поставки товару, місце вивантаження товару, отримання товару повноважним представником відповідача, а надані позивачем податкова накладна, акцизна накладна, заявка до договору від 05.07.2022 про надання транспортних послуг, акт наданих послуг №171 від 05.08.2024 та документ НОМЕР_1 від 05.08.2024 року, за відсутності інших належних та допустимих доказів поставки товару відповідачу за договором поставки нафтопродуктів №2304/23 від 23.04.2023, не свідчать про передачу товару та документів відповідачу, а відтак, і неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару за договором поставки нафтопродуктів № 2304/23 від 23.04.2023, а тому не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 1326750,00 грн основного боргу.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували заборгованість відповідача перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі, суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 29217,50 грн пені та 3371,25 грн 3% річних, які є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги на рішенням Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 у справі №903/783/24 та заперечення інших учасників справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги докази, надані позивачем, не враховано належним чином позиції сторін, що свідчить про неповноту встановлення обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду спору.

Зокрема, судом першої інстанції не враховано дані навігаційного обладнання, яке встановлено в транспортних засобах перевізника, чим додатково підтверджується факт поставки нафтопродуктів на користь відповідача.

Позивач зазначає, що ним зверталася увага суду першої інстанції, що в якості доказів послідовності своєї поведінки, позивачем здійснювалося складення податкових накладних та їх реєстрація у встановленому порядку. Заперечень чи зауважень зі сторони відповідача в цій частині не надходили.

Таким чином, позивач вважає, що відповідні податкові накладні, товарно-транспортні накладні та дані GPS трекера (з листами від компанії, яка обслуговує та забезпечує зберігання даних) є доказом здійснення позивачем операції щодо поставки товару (нафтопродуктів) за договором та наявними видатковими накладними. Крім цього, судом першої інстанції не враховано пояснення третьої особи, як суб`єкта, яким здійснювалося перевезення вантажу.

Поряд з цим, позивач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги відзив відповідача з мотивів подання процесуальної заяви з порушенням визначеного порядку. Тобто, розгляд справи здійснювався судом першої інстанції за відсутності відзиву відповідача з викладенням правової позиції та наданням доказів; пояснення представника відповідача щодо самого факту поставки містили суперечності (в підготовчому засіданні поставка визнавалася, а під час розгляду справи категорично заперечено). Після залучення до розгляду справи третьої особи та з`ясування відхилень від маршруту перевезень за 05.03.2024 та 05.08.2024, для надання відомостей щодо вказаних перевезень суду першої інстанції надано відомості даних GPS трекера перевізника щодо перевезень за 05.03.2024 та 05.08.2024 та докази оплати відповідачем товару, поставленого позивачем 05.03.2024. Зазначені докази подані на підставі положень ст. 80 ГПК України, зокрема з обґрунтуванням неможливості їх подання у визначений строк з причин, що не залежали від позивача. Крім цього, на підтвердження послідовності позиції позивачем надано суду першої інстанції докази звернення із заявою про вчинення злочину. Вказані докази не існували на момент звернення з позовом до суду, оскільки документи датовані та отримані позивачем після звернення з позовом до суду. Судом першої інстанції відмовлено у долученні вказаних доказів, чим порушено вимоги ст.80 ГПК України та проігноровано завдання господарського судочинства. Позивач вважає, що зазначені обставини свідчать про наявність підстав клопотати перед апеляційним судом про долучення вказаних доказів та надання їм оцінки як таких, які безпідставно відхилені судом першої інстанції.

Заперечуючи доводи позивача, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що в цілому доводи заявника (апелянта) зводяться до цитування норм права із загальним посиланням, що судом першої інстанцій рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та висновки суду є достатньо аргументованими. Враховуючи аналогічність доводів апеляційної скарги доводам позовної заяви, відповідачем надані ґрунтовні заперечення, що містяться у письмових поясненнях від 11.11.2024 року та додаткових поясненнях від 12.12.2024 року по кожному доводу позивача, які прийняті судом до розгляду. Зазначена правова позиція відповідача не змінилась.

Таким чином, відповідач вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду, тобто вимоги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а фактично зводяться до незгоди з ним.

Крім того, відповідач вважає, що дані навігаційної системи НОМЕР_2 за 05.03.2024 року, що додаються до апеляційної скарги не є доказом (документом), який стосується предмету доказування та позивачем при розгляді справи в першій інстанції не додавався ані до позову, ані в інший спосіб дозволений ГПК України.

Відповідач зазначає, що не здійснював та не здійснює свою господарську діяльність за адресою м. Володимир, вул. Наталії Ужвій, 66. Відповідач не має будь-яких потужностей у власності чи користуванні за зазначеною адресою. Зазначене неодноразово пояснювалось відповідачем під час судових засідань у справі. Які об`єкти нерухомого чи рухомого майна (у разі їх наявності) знаходяться за зазначеною адресою та кому вони можуть належати відповідачу, не відомо. Уповноважені представники відповідача не могли бути присутніми за адресою м.Володимир, вул. Наталії Ужвій, 66, приймати участь в вивантаженні товару, прийманні товару, (як зазначає керівник перевізника), оскільки відповідач не здійснює свою діяльність за зазначеною адресою. В той же час, товар, згідно видаткової накладної № 903 від 05.08.2024 року на суму 1 326 750 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ відповідачу не поставлявся. Відповідач, зазначений згідно накладної №903 від 05.08.2024 року товар від постачальника (позивача) чи від перевізника (третьої особи) не отримував. А отже, товар у відповідача не зберігався та не використовувався у господарській діяльності. Відомості щодо можливого використання товару позивача іншими особами відповідачу не відомі.

Разом з тим, відповідач зазначає, що сама по собі реєстрація податкової накладної постачальником, а в даному випадку, податкова накладна № 18 від 05.08.24 року, що здійснена з порушенням законодавства не створює правових наслідків для покупця, не призводить до руху активів покупця та/або зміні у фінансовому стані чи обліку покупця тощо, оскільки позивачем не виконано своїх обов`язків щодо належної поставки товару згідно умов договору та чинного законодавства.

Щодо поданих позивачем доказів, відповідач зазначає те, що документ - «дані навігаційної системи НОМЕР_1 від 05.08.2024 р», наявний в матеріалах справи та прийнятий судом до розгляду разом з поясненнями третьої особи. Копія відповіді Володимирської окружної прокуратури від 10.09.2024 року та заява про вчинення злочину були подані позивачем з порушенням статті 80 ГПК України, а тому законно не прийняті судом до розгляду, про що винесено судом відповідну ухвалу. Документ «дані навігаційної системи АС07561СВ від 05.03.2024 р.» та банківська виписка від 06.03.2024 року подані позивачем 16.12.2024 року (в день винесення рішення по справі), з порушенням статті 80 ГПК України а тому обгрунтовано не прийняті судом до розгляду. До того ж ці документи не стосуються предмету доказування.

Поряд з цим, відповідач заперечує проти долучення до матеріалів справи письмових доказів позивача, що додаються до апеляційної скарги.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

23 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 2304/23 (далі договір) (а.с.10-12 т.1).

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов`язався у відповідності з замовленням передавати у власність покупцю нафтопродукти в асортименті (далі товар), а покупець зобов`язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору асортимент, кількість, ціна, умови (базис) поставки та інші необхідні для поставки партії товару умови визначаються у додаткових угодах. До додаткової угоди в розумінні цього договору також прирівнюються видаткова накладна на товар та/або акт прийому-передачі товару, що підписані сторонами.

Згідно п.2.1 договору вартість товару зазначається у видаткових накладних на кожну партію товару окремо та у відповідних рахунках-фактурах. Розрахунок за товар здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на наступних умовах: 100 % вартості замовленої поставки сплачується покупцем на умовах передоплати не пізніше фактичної поставки товару. У випадку, якщо в день фактичної поставки товару рахунок-фактура не був отриманий покупцем, товар має бути оплачений повністю згідно підписаної двома сторонами видаткової накладної протягом наступного за датою поставки товару дня (п.2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що приймання-передача товару оформлюється шляхом підписання сторонами видаткової та товарно-транспортної накладної, після перевірки покупцем відповідності параметрів поставленого товару вимогам, зазначеним у ВН, ТТН та/або рахунку фактурі. У разі відповідності товару вимогам покупця, вимогам якості, кількості та у разі наявності належної до товару супровідної документації, покупець підписує видаткову та товарно-транспортну накладну. Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з дати підписання покупцем видаткової або товарно-транспортної накладної на товар.

Відповідно до п. 3.3 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю відповідно до умов (базису) поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної або товарно-транспортної накладної на товар.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставки, відносно якої було допущено прострочення, за кожний день затримки оплати.

Згідно з п. 8.1 договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку в частині виконання зобов`язань до їх повного виконання сторонами. У випадку відсутності заперечень з боку будь-якої із сторін за 20 календарних днів до спливу строку дії договору, договір вважається продовженим на кожний наступний рік.

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 1326750,00 грн за видатковою накладною № 903 від 05.08.2024 на суму 1326750,00 грн, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 5 від 05.08.2024 (пункт розвантаження: вул.Федорівська, 2/А, с.Федорівка, Володимир-Волинський район, Волинська область, Україна), рахунком на оплату № 458 від 02.08.2024 (а.с.25-31 т.1), які отримані відповідачем при відвантаженні товару, проте відповідач не оплатив товар на загальну суму 1 326 750,00 грн.

08 серпня 2024 року ТОВ «Петрол Груп Лімітед» надіслано відповідачу претензію в якій повідомлено відповідача про наявну заборгованість та неповернення (відсутність) підписаних примірників позивача оригіналів документів (а.с.34 т.1). Вказану претензію направлено відповідачу за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Радомишль, вул. Лесі Українки, 35е, що підтверджується описом вкладення у цінний лист за номером відправлення 4302300014004, накладною та квитанцією АТ «Укрпошта» від 08.08.2024 (а.с. 35-36 т.1).

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви заявку № 05/08-2 від 05.08.2024 до договору № 05-07/2022ПУ від 05.07.2022 про надання транспортних послуг з перевезення автомобільним транспортом, відповідно до умов якої перевізник (3-я особа) має здійснити перевезення вантажу дизельного палива В-0 в кількості 30,50 м3, акт наданих послуг № 171 від 05.08.2024 на загальну суму 13500,00 грн (а.с.32-33 т.1).

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Петрол Груп Лімітед» та ТОВ «Луцька аграрна компанія» 23.04.2023 укладено договір поставки нафтопродуктів №2304/23

Відповідно до п.3.3. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю відповідно до умов (базису) поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної або товарно-транспортної накладної на товар.

05 серпня 2024 року як зазначає позивач ним було здійснено поставку на користь відповідача нафтопродуктів кількістю 30 500 л на загальну суму 1 326 750,00 грн. Поставку товару здійснено шляхом залучення на підставі договору № 05-07/2022 від 05.07.2022 перевізника - ТОВ «Дор Інвест Сервіс».

В якості супровідних документів постачальником складено видаткову накладну №903 від 05.08.2024 та товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №5 від 05.08.2024.

Відповідно до умов п.3.1. Договору сторонами визначено, що приймання-передача Товару оформлюється шляхом підписання сторонами видаткової накладної то товарно-транспортної накладної, після перевірки Покупцем відповідності параметрів поставленого Товару вимога, зазначеним у ВН, ТТН та/або рахунку-фактурі. У разі відповідності Товару вимогам Покупця, вимогам якості, кількості та у разі наявності належної до Товару супровідної документації, Покупець підписує видаткову накладну та товарно-транспортну накладну. Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з дати підписання Покупцем видаткової накладної та товарно-транспортної накладної на товар.

Позивач зазначає, що товар відвантажений в ємності покупця 05.08.2024. Після відвантаження нафтопродуктів покупця без повідомлення будь-яких вмотивованих пояснень відмовився підписувати видаткову накладну та товарно-транспортну накладну та в подальшому не здійснено оплату вартості поставленого та відвантаженого товару.

З огляду на визначену позивачем підставу позову спірними обставинами у цій справі, які є предметом дослідження, підлягають встановленню та мають значення для правильного вирішення спору цій справі, є обставини щодо поставки товару за спірними видатковою накладною №903 від 05.08.2024 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №5 від 05.08.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на реальність здійснених ним господарської операції з поставки товару відповідачу за вказаними видатковою накладною та товарно-транспортною накладною. Натомість відповідач заперечує факт здійснення такої господарської операції та зазначає про неотримання товару за видатковою накладною №903 від 05.08.2024 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №5 від 05.08.2024.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.4. цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пунктів 2.3., 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.11.2020 у справі №910/14900/19.

Згідно ч. 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна № 903 від 05.08.2024 на суму 1326750,00 грн в т.ч. ПДВ та товаро-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 5 від 05.08.2024 не підписані покупцем (відповідачем).

Таким чином, колегія суддів констатує, що вищевказана видаткова накладна, товарно-транспортна накладна не відповідають наведеним вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять підпису покупця, з огляду на що колегія зазначає про те, що видаткова накладна № 903 від 05.08.2024 на суму 1326750,00 грн в т.ч. ПДВ та товаро-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 5 від 05.08.2024 не можуть бути належними доказами факту поставки товару, тобто здійснення господарської операції.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Щодо поданих позивачем в якості доказів здійснення господарської операції заявки №05/08-2 від 05.08.2024 до договору від 05.07.2022 про надання транспортних послуг (а.с.32 т.1), акту наданих послуг №171 від 05.08.2024 (а.с.33 т.1), документу НОМЕР_1 від 05.08.2024 року та відомостей, які містить товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 5 від 05.08.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 1 заявки №05/08-2 від 05.08.2024 до договору від 05.07.2022 про надання транспортних послуг, адресою завантаження є м. Луцьк; адресою розвантаження є Володимирський район.

Проте, дана заявка не містить відомостей про отримувача (його найменування, коду ЄДРПОУ, місцезнаходження, інших індивідуальних ознак отримувача вантажу), відсутні відомості про точне місце розвантаження вантажу.

В свою чергу, місцезнаходженням відповідача згідно відомостей з ЄДРПОУ є: 45664, Волинська область, Луцький район, село Радомишль, вул. Л. Українки, 35 Е (а.с. 60 т.1).

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що згідно відомостей ліцензій на право зберігання пального № 03080414202000724 від 12.07.2024, № 03010414202000665 від 29.04.2023 (а.с. 137, 138 т.1) адресами місць зберігання пального відповідача є адреси розташування потужностей: Волинська область, Володимирський район, село Федорівка, вулиця Федорівська, буд 2/А та Волинська область, Луцький район, с.Радомишль, вул.Лесі Українки, буд. 35/К.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що документ - НОМЕР_1 від 05.08.2024 року (а.с. 106-112 т.1), наданий третьою особою не містить відомостей про місця зберігання пального відповідача, або адреси його місцезнаходження на шляху руху зазначеного позивачем та третьою особою транспортного засобу.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції відзначає, що відомості документа - НОМЕР_1 від 05.08.2024 року не є офіційним джерелом інформації та не містить джерела походження змісту даного документу, тобто не містить джерело походження інформації, що зазначена в даному документі.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не враховано дані навігаційного обладнання, яке встановлено в транспортних засобах перевізника ТОВ «Дор Інвест Сервіс».

Водночас, твердження позивача про те, поставка нафтопродуктів 05.08.2024 для відповідача відбулась за адресою: Волинська область, м.Володимир. вул. Наталії Ужвій, 66 колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивачем не надано та матеріалами не містять докази, які підтверджують, що відповідач має будь-які потужності для зберігання нафтопродуктів у власності чи користуванні за зазначеною адресою.

Крім того, судова колегія зазначає, що акт наданих послуг №171 від 05.08.2024 між позивачем та третьої особи про можливі транспортні витрати по перевезенню вантажу за маршрутом м.Луцьк-Володимирський р-н, автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_3 , за відсутності відомостей про отримання товару чи документів на товар відповідачем не є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем, оскільки вказаний акт наданих транспортних послуг перевізник оформляє на основі товарно-транспортної накладної, так як саме в ній повинно бути підтвердження факту доставки товару отримувачу, дані щодо вантажовідправника, автомобільного перевізника, вантажоодержувача, транспортного засобу, вантажу, а не навпаки, як у даній ситуації, позивач та третя особа стверджують про поставку товару, оскільки підписаний акт наданих транспортних послуг між ними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявка №05/08-2 від 05.08.2024 до договору від 05.07.2022 про надання транспортних послуг, акт наданих послуг №171 від 05.08.2024 та документ АС0756СВ від 05.08.2024 року не є підтверджуючими документами, якими беззаперечно підтверджується факт приймання-передачі товару від постачальника до покупця за договором поставки між ними або за чинним законодавством.

Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача, що судом першої інстанції не враховано пояснення третьої особи, як суб`єкта, яким здійснювалося перевезення вантажу, оскільки останньою в обґрунтування поданих пояснень додано, зокрема вищевказані докази.

Щодо долученої позивачем податкової накладної №18 від 05.08.2024 зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.08.2024 (а.с.27-28 т.1) на підтвердження факту передачі товару та документів відповідачу, колегія суддів зазначає, що самі лише податкові накладні та декларації (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 Цивільного кодексу України, а підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 04.11.2020 у справі №910/9739/19, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19.

Відповідно до пункту 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже основою податкового обліку є первинні документи по відображенню господарчих операцій.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

Сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

З метою встановлення зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі сторін у справі у зв`язку з їх господарською діяльністю суд апеляційної інстанції ухвалою суду від 20.03.2025 року керуючись ч.4 ст. 74 ГПК України, витребувано у Головного управління ДПС у Волинській області: інформацію щодо включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) до податкової звітності з ПДВ (податкового зобов`язання) суму податку на додану вартість у розмірі 221 125,00 грн. за податковою накладною №18 від 05.08.2024 р., виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) зареєстровану в ЄРПН - 21.08.2024 за фактом поставки товару на суму 1 326 750,00 грн. (з ПДВ); належним чином заверну копію податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) з податку на додану вартість, до якої було включено суму ПДВ за податковою накладною №18 від 05.08.2024 р., виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) за фактом поставки товару на суму 1 326 750,00 грн. (з ПДВ), з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за такий період.

Поряд з цим, ухвалою суду від 07.04.2025 керуючись ч.4 ст.74 ГПК України витребувано у Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (65015, Україна, Одеська область, місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 15/1): інформацію щодо включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцька Аграрна Компанія» (код ЄДРПОУ 39910709, ІПН 399107003081) до податкової звітності з ПДВ (податкового кредиту) суму податку на додану вартість у розмірі 221 125,00 грн. за податковою накладною №18 від 05.08.2024 р., виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) зареєстровану в ЄРПН - 21.08.2024 за фактом поставки товару на суму 1 326 750,00 грн. (з ПДВ); належним чином заверну копію податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька Аграрна Компанія» (код ЄДРПОУ 39910709, ІПН 399107003081) з податку на додану вартість, до якої було включено суму ПДВ за податковою накладною №18 від 05.08.2024 р., виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485, ІПН 448084803182) за фактом поставки товару на суму 1 326 750,00 грн. (з ПДВ), з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за такий період.

15 квітня 2025 року від Головного управління ДПС у Волинській області на виконання ухвали суду від 20.03.2025 надійшов лист №3328/5/03-20-12-02-05 від 10.04.2025 в якому податковий орган повідомив суд, що згідно проведеного аналізу даних ІКС «Податковий блок» та ЄРПН встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Груп Лімітед" (код ЄДРПОУ 44808485) по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцька Аграрна Компанія" (код ЄДРПОУ 39910709) було виписано та подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну №18 від 05.08.2024 року на загальну суму 1326750.00 грн. (дата реєстрації - 21.08.2024 року). За даними ЄРПН станом на 08.04.2025 року по ТОВ "Петрол Груп Лімітед"за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 року виписано та подано на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних, обсяг постачання яких склав 47592375,35 грн., сума ПДВ 9518475,09 грн,, в т.ч. податкова накладна №18 від 05.08.2024 року, які задекларовано в податковій декларації з ПДВ за 08.2024 року ТОВ "Петрол Груп Лімітед". Відповідно до інформації, що міститься в ІКС «Податковий блок» підсистеми «Облік платежів» - «Облік ПДВ» - «Інформація про суму перевищення» по ТОВ «Петрол Груп Лімітед» станом на 08.04.2025 року не обліковується сума перевищення за даними СЕ А ПДВ та сума відхилення за серпень 2024 року. Крім того, надано інформацію з ЄРПН за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 по ТОВ «Петрол Груп Лімітед». Щодо надання копії податкової декларації з ПДВ ТОВ "Петрол Груп Лімітед" повідомлено, що відповідно до п.70 Постанови Кабінету Міністрів України № 55 від 17 січня 2018 року «Деякі питання документування управлінської діяльності» (зі змінами та доповненнями) установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, крім випадків створення паперових копій електронних документів, що надійшли до установи через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Зважаючи на вищевикладене, надано витяг з електронної бази даних. Згідно з даними ІКС «Податковий блок» станом на 09.04.2025 надано податкову декларацію з податку на додану вартість, подану ТОВ "Петрол Груп Лімітед" за серпень 2024 року.

14 квітня 2025 року Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2025 подано інформацію, зокрема лист вказаного податкового органу №243/5/34-00-04-01-01 від 14.04.2025 в якому зазначено, що відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485) на адресу ТОВ «Луцька аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 39910709) виписана податкова накладна від 05.08.2024 №18 (зареєстрована в ЄРПН - 21.08.2024) на поставку товару з номенклатурою «Паливо дизельне EN590»Ha загальну суму 1 326 750 грн, в тому числі ПДВ - 221125.00 грн. При проведенні аналізу даних ІС «Податковий блок» та «Схеми руху сум ПДВ» встановлено, що вказана податкова накладна на суму ПДВ 221125.00 станом на 14.04.2025 року не включена ТОВ «Лупька аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 39910709) до податкового кредиту. Додано скріншот сторінки схеми руху сум ПДВ ІС «Єдине вікно подання електронної звітності».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що надана позивачем зареєстрована податкова накладна №18 від 05.08.2024, не є беззаперечним доказом підтвердження реальності господарської операції за видатковою накладною № 903 від 05.08.2024 на суму 1326750,00 грн в т.ч. ПДВ та товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 5 від 05.08.2024 з отримання товару відповідачем, які останнім не підписані.

Таким чином, з урахуванням наведеного , судова колегія дійшла висновку, що дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.06.2022 по справі №922/2115/19.

Щодо долученої позивачем акцизної накладної № 7 від 05.08.2024 з відміткою про її реєстрацію на підтвердження факту передачі товару та документів відповідачу (а.с.29-30 т.1), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 231.1 ст. 231 ПК платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Перехід права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, від одного суб`єкта господарювання до іншого вважається реалізацією пального або спирту етилового з одного акцизного складу пересувного до іншого. При цьому суб`єкт господарювання, від якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається особою, яка реалізує пальне, а суб`єкт господарювання, до якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається отримувачем пального або спирту етилового.

Підтвердженням особі, яка реалізує пальне або спирт етиловий, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання акцизної накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, отримувач пального або спирту етилового надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію акцизної накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та акцизну накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі акцизна накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманими отримувачем пального або спирту етилового.

Проте, колегія суддів дійшла висновку, що зареєстрована позивачем акцизна накладна у Єдиному реєстрі акцизних накладних, що підтверджується копією акцизної накладної № 7 від 05.08.2024 з відміткою про її реєстрацію не є належним доказом, що підтверджує реальність господарської операції за видатковою накладною № 903 від 05.08.2024 на суму 1326750,00 грн в т.ч. ПДВ та товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №5 від 05.08.2024 з отримання товару відповідачем.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про фізичне переміщення товару за видатковою накладною № 903 від 05.08.2024 на суму 1326750,00 грн в т.ч. ПДВ та товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 5 від 05.08.2024 від позивача до відповідача, прийняття зазначеного товару уповноваженими особами відповідача, судова колегія зазначає, що зареєстрована податкова накладна №18 від 05.08.2024 та акцизна накладної № 7 від 05.08.2024 з відміткою про її реєстрацію не можуть бути самостійними доказами на підтвердження вищевказаних обставин.

Враховуючи наведене, з`ясувавши обставини справи, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальність "Петрол Груп Лімітед" не доведено належними та допустимими доказами факту здійснення поставки товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія", що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1326750,00 грн основного боргу та похідних позовних вимог про стягнення відповідача 29217,50 грн пені та 3371,25 грн 3% річних.

Щодо доданих до апеляційної скарги додаткових доказів, а саме: дані GPS трекера-навігаційної системи НОМЕР_1 за 05.08.2024; дані GPS трекера-навігаційної системи АC0751CB_за 05.03.2024; банківська виписка 06.03.2024 (підтвердження оплати за поставку від 05.03.2024); відомості щодо розгляду заяви позивача про вчинення злочину, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції відмовлено у долученні вказаних доказів, чим порушено вимоги ст.80 ГПК України та проігноровано завдання господарського судочинства.

Проте, вищевказані твердження представника скаржника адвоката Василюка І.М. колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що лист Володимирської окружної прокуратури №50-2193вих-24 від 10.09.2024 щодо розгляду заяви позивача про вчинення злочину з заявою представника позивача про поновлення строку на подання додаткових доказів був поданий до суду першої інстанції 19.11.2024 (а.с.147 т.1).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.11.2024 відмолено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання додаткових доказів через необґрунтованість, а долучені до нього докази, в силу положень ч.8 ст. 80 ГПК України, не прийнято до розгляду, оскільки після відповіді №50-2193 вих-24 від 10.09.2024 Володимирської окружної прокуратури пройшло більше двох місяців, а після написання заяви про вчинення кримінального правопорушення більше трьох місяців, а позивачем взагалі не обґрунтовано об`єктивних причин подання вказаних доказів саме у даний час та поважних причин не подання їх раніше(протягом двох місяців)

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що з матеріалів справи вбачається, що документ - «дані навігаційної системи АС07561СВ від 05.03.2024» та банківська виписка від 06.03.2024 подані позивачем 16.12.2024 року в день ухвалення оскаржуваного рішення по справі, з порушенням статті 80 ГПК України, а тому судом першої інстанції законно не прийняті судом до розгляду.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст. ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

За таких обставин, враховуючи, що скаржником не доведено наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання даних GPS трекера-навігаційної системи АC0751CB_за 05.03.2024; банківської виписки 06.03.2024 (підтвердження оплати за поставку від 05.03.2024); відомостей щодо розгляду заяви позивача про вчинення злочину до суду першої інстанції, як додатковий доказ колегією суддів не приймається.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання про долучення до матеріалів справи в якості додаткових доказів даних GPS трекера-навігаційної системи НОМЕР_1 за 05.08.2024, оскільки вказані відомості вже наявні в матеріалах даної справи (а.с. 106-112 т.1)

Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Груп Лімітед" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 у справі №903/783/24

5. Зміст додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 у справі №903/783/24

Суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія про ухвалення додаткового рішення зазначив, що 14.10.2024 відповідач подав до суду заяву від 08.10.2024 (а.с.48), в якій вказав, що докази, що підтверджують розмір судових витрат, які відповідач поніс або має понести у зв`язку з розглядом справи будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими відповідачем доказами: копією договору про надання правової допомоги від 21.12.2022 (а.с.131-133); копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність (а.с.134-135); копією ордеру серія ВІ №1178272 від 24.09.2024 (а.с.136); копією додаткової угоди від 23.09.2024 до договору про надання правової допомоги від 21.12.2022 (а.с.10 т.2); копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг від 16.12.2024 (а.с.11 т.2).

Суд першої інстанції зауважив, що описані в акті документи: позовна заява подана в межах цієї справи, тобто послуги по підготовці таких документів є реальними і такими, що відповідають обставинам справи. Разом з цим, судом першої інстанції враховано, що протокольною ухвалою суду від 23.10.2024 (а.с.86-88) залишено без розгляду поданий відповідачем відзив, оскільки пропущений процесуальний строк.

Перевіривши поданий розрахунок в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати на складання позову є неспівмірними зі складністю справи та ціною позову. З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, суд першої інстанції вважав, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 40000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, оскільки розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат із первинно заявлених відповідачем до стягнення з позивача 40000 грн до суми 10000,00 грн.

Щодо заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду з запереченнями на заяву, суд першої інстанції зазначає, що в обґрунтування поновлення строку на звернення до суду з даними запереченнями на заяву представник позивача вказує, що позивач не отримував заяву представника відповідача про розподіл та стягнення судових, а тому позбавлений можливості подати заперечення на заяву у строк встановлений судом. Про існування заяви відповідача позивач дізнавався випадково за наслідками огляду додатків прикріплених до позовної заяви.

Проте, судом першої інстанції враховано, що представник відповідача 15.12.2024 надіслав на юридичну адресу позивача заяву про розподіл та стягнення судових витрат (а.с.4-6 т.2) та станом на 17.12.2024 відправлення прибуло до відділення (що не заперечується представником позивача, (а.с.22 т.2). Відповідно до відомостей Комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду 16.12.2024 канцелярією господарського суду Волинської області за вх.№01-74/1698/24 було зареєстрований заяву представника відповідача разом з додатками. Також, заява про розподіл та стягнення судових витрат від 16.12.2024 була приєднана 16.12.2024 до електронної справи в системі Електронний суд. Представник позивача не заперечує, що поштове відправлення не отримане останнім, водночас долучає до заперечень витяг з Укрпошти, що дане відправлення прибуло до відділення 17.12.2024. Ухвала Господарського суду Волинської області від 17.12.2024 доставлена до електронного кабінету представника відповідача 17.12.2024 о 23:30 год (а.с.16 т.2). Строк для надання письмових пояснень (заперечень) встановлений ухвалою суду до 20.12.2024.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені представником позивача підстави для поновлення строку на подачу заперечень щодо заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, не є поважними, а тому в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду з даними запереченнями на заяву, відмовлено, а заперечення представника позивача щодо заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу залишено без розгляду.

6. Узагальнені доводи апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 у справі №903/783/24 та заперечення інших учасників справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач посилається на те, що посилання представника відповідача на наявний в матеріалах справи договір про надання правничої допомоги не може братися судом до уваги, оскільки відзив з додатками судом першої інстанції не прийнято до уваги. Оскільки, представником відповідача до матеріалів справи не долучено договір про надання правової допомоги, відповідно, вимога про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката задоволенню не підлягає. Всупереч вимог ст. ст. 80, 210 ГПК України судом першої інстанції покладено в основу ухваленого судового рішення договір про надання правової допомоги від 21.12.2022.

Крім цього, позивач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в поновленні строку на подання заперечень. Згідно матеріалів справи представником ТОВ «Луцька аграрна компанія» відправлено заяву про ухвалення додаткового рішення 16.12.2024. Згідно відстеження поштового відправлення станом на 23.12.2024 поштове відправлення ТОВ «Петрол Груп Лімітед» не було вручено, а тому виконати вимоги ухвали суду від 17.12.2024 позбавлені були можливості. Зазначені обставини були підставою поновлення строку на подання заперечень.

7. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 у справі №903/783/24 у позові відмовлено.

16 грудня 2024 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія від 16.12.2024 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 40 000,00 грн у справі №903/783/24.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2024 відповідач подав до суду першої інстанції заяву від 08.10.2024 (а.с.48 т.), в якій вказав, що докази, що підтверджують розмір судових витрат, які відповідач поніс, або має понести у зв`язку з розглядом справи будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав копію додаткової угоди від 23.09.2024 до договору про надання правової допомоги від 21.12.2022 (а.с.10 т.2); копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.12.2024 (а.с.11 т.2).

Поряд з цим, матеріали справи містять копію договору про надання правової допомоги від 21.12.2022 (а.с.131-133 т.1); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність (а.с.134-135 т.1); копію ордеру серія ВІ №1178272 від 24.09.2024 (а.с.136 т.1).

До матеріалів справи № 903/783/24 відповідач не надав доказів фактичної сплати наданої правничої допомоги. Разом із тим, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі №922/445/19).

Дослідивши надані позивачем докази, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що 21.12.2022 між адвокатом Чуб М.В. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна конпація (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги.

У п. 1.1 договору, сторони узгодили, що адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо, зокрема але не виключно:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань.

- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій тощо) та інших документів правового характеру.

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову тощо та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).

- представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, в будь-яких підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в будь-яких судах будь-яких інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України Центрах надання адміністративних послуг на території України органах Державної фіскальної служби України, органах Державної податкової служби та усіх інших без виключення правоохоронних органах та органах державної влади та/або місцевого самоврядування, тощо з будь-яких питань.

-надання усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів на території України.

Згідно п. 3.1 договору, гонорар - винагорода адвоката за надання правової допомоги щодо захисту прав, свобод та інтересів клієнта, здійснення захисту, представництва клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами цим договором або окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня підписання уповноваженими представниками сторін.

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.3.2 договору).

Згідно п.п.3.3.- 3.6. договору, факт наданих послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт. Оплата за даним договором здійснюється в порядку передбаченим цим договором, але не пізніше 10 днів з моменту підписання сторонами акт про надання юридичної допомоги. У випадку дострокового розірвання даного договору з ініціативи клієнта, адвокат не повертає раніше отримані від клієнта гонорар та відшкодовані фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Твердження позивача, що представником відповідача до матеріалів справи не долучено договір про надання правової допомоги, відповідно, вимога про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката задоволенню не підлягає, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки матеріали справи містять дві копії вищевказаного договору про надання правової допомоги від 21.12.2022, а саме перша копія долучена до відзиву на позовну заяву (а.с.71 т.1), а друга копія вказаного договору додана до пояснень представника відповідача (а.с. 131-133 т.1), яка врахована судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення.

Відповідно до додаткової угоди, на виконання п.3.1. зазначеного договору, сторони дійшли взаємної згоди затвердити орієнтовний розмір гонорару адвоката за надану правову допомогу щодо захисту прав та законних інтересів клієнта, в Господарському суді Волинської області у справі №903/783/24 в сумі 40000,00 грн з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб (ПДВ не передбачено). Детальний, орієнтовний опис робіт (наданих послуг), які надаються адвокатом Чубом М.В.: Аналіз судової практики, формування правової позиції, підготовка та подача до Господарського суду Волинської області відзиву на позові заяву, копіювання матеріалів; Підготовка та подача до Господарського суду Волинської області заперечень до відповіді на відзив (за необхідності копіювання матеріалів. Участь у судових засіданнях; Складання та подання пояснень, клопотань/заяв з процесуальних питань (за необхідності). Надання іншої правової допомоги пов`язаної з розглядом справи.

Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.12.2024 адвокатом були проведені наступні роботи (надані послуги) у справі № 903/783/24 при її розгляді у Господарському суді Волинської області:

1.Аналіз судової практики, формування правової позиції, підготовка та подача до Господарського суду Волинської області відзиву на позовну заяву - 5000,00 грн.

2. Підготовка та подача до Господарського суду Волинської області пояснень в порядку ч. 4 ст. 168 ГПК України (відповідь на пояснення третьої особи) - 5000,00 грн.

3. Участь у судовому засіданні (з розрахунку 5000,00 грн. за одне судове засідання/судодень): 23.10.2024; 19.11.2024; 25.11.2024; 03.12.2024; 10.12.2024; 16.12.2024 -30000,00 грн.

Всього, з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб (ПДВ не передбачено) 40000,00 грн.

Сторони претензій одна до іншої не мають.

Колегія суддів відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін

Аналогічна правова позиція викладена у додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Перевіривши поданий розрахунок відповідача в сукупності з матеріалами справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені витрати на складання позову є неспівмірними зі складністю справи та ціною позову.

Так, колегією суддів враховано, що протокольною ухвалою суду першої інстанції від 23.10.2024 (а.с.86-88 т.1) залишено без розгляду поданий відповідачем відзив, з підстав пропущення процесуального строку. Поряд з цим, з огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 40000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу з 40000 грн до суми 10000,00 грн., яка підлягає до стягнення з позивача.

Твердження представника позивача, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в поновленні строку на подання заперечень щодо заявлених витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, враховуючи наступне.

Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.

Відповідно до частин 6-8 статті 119 ГПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд наголошує, що пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поважними ж визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

В обґрунтування поновлення строку на звернення до суду першої інстанції з даними запереченнями на заяву представник позивача вказує, що позивач не отримував заяву представника відповідача про розподіл та стягнення судових, а тому позбавлений можливості подати заперечення на заяву у строк встановлений судом. Про існування заяви відповідача позивач дізнавався випадково за наслідками огляду додатків прикріплених до позовної заяви.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача 15.12.2024 надіслав на юридичну адресу позивача заяву про розподіл та стягнення судових витрат (а.с.4-6 т.2) та станом на 17.12.2024 відправлення прибуло до відділення (а.с.22 т.2).

Таким чином, представник позивача заперечуючи, що поштове відправлення не отримане позивачем, водночас долучає до заперечень витяг з Укрпошти, що дане відправлення прибуло до відділення 17.12.2024. Не отриманням поштового відправлення є суб`єктивною позицією позивача, що в свою чергу не спростовує належного надіслання представником позивача на адресу відповідача заяви про розподіл та стягнення судових витрат з додатками.

В свою чергу, ухвала суду від 17.12.2024 доставлена до електронного кабінету представника позивача 17.12.2024 о 23:30 год (а.с.16 т.2).

Строк для надання письмових пояснень (заперечень) встановлений ухвалою суду першої інстанції від 17.12.2024 до - 20.12.2024.

Таким чином, у представника позивача було достатньо часу для надання заперечень щодо заявлених витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції через систему «Електронний суд».

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені представником позивача підстави для поновлення строку на подачу заперечень щодо заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, не є поважними, а тому в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду з даними запереченнями на заяву, слід відмовити, а заперечення представника позивача щодо заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

8. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційних скаргах Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Груп Лімітед" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість оскаржуваних рішень суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у оскаржуваних рішеннях суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування оскаржуваних рішень суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Груп Лімітед" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 у справі №903/783/24, без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Груп Лімітед" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 27.12.2024 у справі №903/783/24, без змін.

2. Справу №903/783/24 повернути Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "22" квітня 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.