Рішення

від 10.04.2025 по справі 908/3207/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/221/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2025 Справа № 908/3207/24

м.Запоріжжя

За позовом: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРОКС», м. Запоріжжя

про стягнення суми 2 645 996,28 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

За участю представників:

від позивача: Білик Н.О.;

від відповідача: Москаленко Д.Ф.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРОКС» суми 2645996,28 грн заборгованості за договором оренди землі №201405000100724 від 25.12.2014, за період з 01.01.2018 по 01.10.2024.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.12.2024, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3207/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 16.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3207/24, присвоєний номер провадження 9/221/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 12.02.2025 продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі №908/3207/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2025. У судовому засіданні 11.03.2025 оголошувалась перерва до 01.04.2025, потім до 10.04.2025.

31.03.2025 до суду від відповідача надійшло пояснення по справі, яке представник відповідача у судовому засіданні 01.04.2025 просив прийняти та врахувати при вирішенні справи, а саме просив враховувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.02.2025 у справі № 908/929/24.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З положень ч. 4 ст. 210 ГПК України також слідує, що учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових та електронних доказів.

На підставі викладеного, після заслуховування сторін, у судовому засіданні 01.04.2025 судом прийняті вказані пояснення відповідача.

01.04.2025 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому зазначено, що після ознайомлення з поданою відповідачем 31.03.2025 заявою (поясненням по справі) та враховуючи, що зазначені обставини є вагомими, встановленими після закриття підготовчого провадження, вони тягнуть за собою необхідність уточнення позовних вимог позивача, що може бути реалізовано лише на стадії підготовчого провадження. Просив суд постановити ухвалу про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 908/3207/24.

Заслухавши у судовому засіданні 01.04.2025 позивача щодо заявленого ним клопотання та думку представника відповідача, який заперечив проти вищезазначеного клопотання, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження у справі №908/3207/24, з огляду на наступне.

Норми Господарського процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання.

Разом з тим, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. В той же час, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

У даній справі № 908/3207/24 позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності вагомих обставин для повернення до стадії підготовчого провадження. У задоволенні клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження у справі №908/3207/24 відмовлено, в той же час запропоновано надати позивачу, у разі необхідності, свої пояснення стосовно порушеного відповідачем питання.

Позивач у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, які мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів за період з 01.01.2018 по 01.10.2024 за договором оренди землі №201405000100724 від 25.12.2014. Позовні вимоги обґрунтовано умовами договору оренди землі, ст.ст. 3, 509, 525, 526, 530, 626-629, 632, 638, 651, 652, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 3, 83, 93, 124, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 13, 15, 21, 22, 24 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 5, 13, 15, 18, 23 «Про оцінку земель», ст.ст. 14, 271, 287, 289 Податкового кодексу України, ст.ст. 173, 193, 283 ГК України та висновками, викладеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Вважає позов безпідставним та таким, що протирічить нормам права та фактичним обставинам справи, зазначивши зокрема про наступне. Пункт 1 Договору оренди землі, на який посилається позивач, має зовсім іншу редакцію. Жодних визначень розміру орендної плати у відсотку від нормативної грошової оцінки договір не містить. Стосовно посилання на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду по справі № 914/2848/22, то відповідне рішення було прийнято 05.06.2024, і з урахуванням загального принципу правової визначеності та ретроспективності не можуть бути застосовані висновки рішення, до правовідносин, які виникли на 7 років раніше, ніж це рішення було прийняте. Відповідач діяв виключно виходячи з норм права та їх тлумачення багатьма одностайними рішеннями Верховних Судів, тобто на підставі повністю сформованої практики стосовного того, що висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах слід застосовувати виключно перспективно, а не ретроспективно. Беззаперечно це і є принципом правової визначеності, який застосовується підприємством відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що враховуючи, що договір укладено ще у 2014 році, а орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами (п. 14 Договору), таким чином позивач мав довідатись про начебто порушення ще у 2018 році. Враховуючи це, позов, щонайменше в частині, подано за межами строків позовної давності. Крім того, на думку відповідача, документ, який за своєю суттю є основою позову, викликає обґрунтовані сумніви, виходячи з терміну його формування та об`єктивності інформації, яка є в ньому на сьогодні; він не є належним доказом. Просив відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зокрема зазначив, що позивачем правильно застосовані пункти Договору, а відповідач неправильно читає фактичні обставини справи, викладені у позовній заяві. Обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом. Згідно з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. Звернення з позовною заявою про внесення змін до договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди у такому випадку є неналежним способом захисту. Належним є звернення з позовною вимогою про стягнення орендної плати, несплаченої орендарем, тобто заборгованості, що й було зроблено позивачем. Посилання відповідача на те, що не можуть бути застосовані висновки рішення до правовідносин, які виникли на 7 років раніше, ніж це рішення було прийняте, є необґрунтованими, адже у п.110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 чітко прописано, що несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності. Підстав для застосування позовної давності немає, адже з огляду на п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строки визначені ст. 257 ЦК України були продовжені на час карантину та на період військового стану. Виходячи з наведеного, позивач має право заявляти позовні вимоги за період з 01.01.2018 по 01.10.2024.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив в т.ч. про те, що заперечення відзиву були підготовані виключно на підставі тексту позову та наведених у ньому даних самим позивачем, які насправді не відповідають дійсності. В свою чергу на пункт 12 Договору, який містить саме грошове визначення орендної плати, позивач у позові не посилався, а за змістом та підставами позову, він побудований на постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №914/2848/22 від 05.06.2024. По суті позивач не спростовує доводи відзиву, а по повторно переписує позов. Таким чином позивач навіть не намагається обґрунтувати застосування рішення суду (яке взагалі не може застосовуватись) з урахуванням постулату норм права про дію законів (відповідно і рішень суду) в часі.

У судовому засіданні 10.04.2025 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення п`ятдесят третьої сесії шостого скликання Запорізької міської ради № 49/93 від 10.12.2014 вирішено надати у користування на умовах оренди строком до 25.07.2051 Товариству з обмеженою відповідальністю «ФЕРРОКС» земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:05:014:0038) площею 2,5185 га по Південному шосе, 59, для розташування підприємства комплексної переробки відвальних шлаків в межах, раніше затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради від 25.07.2002 № 232/123 (п. 2 рішення).

25.12.2014 між Запорізькою міською радою (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРРОКС» (Орендар, відповідач у справі) був укладений Договір оренди землі №201405000100724 від 25.12.2014 (далі Договір), за умовами якого Орендодавець, відповідно до рішення п`ятдесят третьої сесії шостого скликання Запорізької міської ради №49/93 від 10.12.2014, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,5185 га, кадастровий номер 2310100000:05:014:0038, для розташування підприємства комплексної переробки відвальних шлаків (функціональне призначення), яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, 59.

Земельна ділянка належить Запорізькій міській раді на праві комунальної власності. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди орендаря; земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами орендаря. Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; для розміщення, експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (п.п. 1-5, 18 Договору).

В пункті 11 визначено, що Договір укладено до 25.07.2051 року.

Договір набирає чинності після підписання сторонами (п. 49 Договору).

За змістом п. 22 договору, передача земельної ділянки Орендарю здійснюється за актом її приймання-передачі, який підписується сторонами і є невід`ємним додатком до договору.

Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 6 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 9030837 грн 30 коп., в цінах 2014 року.

В пункті 12 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 270925 грн 12 коп., що складає три відсотки від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2014 року.

Відповідно до п. 13 Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Зі змісту п. 14 Договору слідує, що орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби України у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

В п. 15 Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку; підвищення цін тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

01.03.2023 сторони уклали Додаткову угоду №202305000400014 про внесення змін до договору оренди землі від 25.12.2014 №201405000100724, якою були внесені зміни до пунктів 6 та 12 Договору, шляхом їх викладення в новій редакції.

Так, відповідно до п. 6 Договору з урахуванням змін, встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 31381265 грн 55 коп., в цінах 2023 року.

Згідно з п. 12 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.03.2023, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 941437 грн 97 коп., що складає 3% нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2023 року.

Невід`ємною частиною вказаної вище Додаткової угоди є витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок НВ-2300005722023 від 08.02.2023 (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно Інформаційної довідки №400949504 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (дата формування інформаційної довідки 25.10.2024), право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2310100000:05:014:0038, площею 2,5185 га, за адресою: м. Запоріжжя, вул.Південне шосе, 59, зареєстровано за територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. 26.01.2015 внесено запис про державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі № 201405000100724 від 25.12.2014; орендар - ТОВ «ФЕРРОКС». Також, згідно з Інформаційною довідкою, ТОВ «ФЕРРОКС» є власником об`єктів нерухомого майна, які знаходяться на вказаній земельній ділянці.

Згідно з доданою до позовної заяви копією листа Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України №13168/5/08-01-04-07 від 25.11.2024 про надання інформації щодо сплати орендної плати, в т.ч. орендарем ТОВ «ФЕРРОКС» (код ЄДРПОУ 39148222), останнім задекларовано та згідно інтегрованої картки платника податків сплачено орендну плату за земельну ділянку площею 2,5185 га у 2018 році 538000,80 грн, у 2019 році 538000,80 грн, у 2020 році 448334,00 грн, у 2021 році 538000,80 грн, у 2022 році 493167,70 грн, у 2023 році 132000,00 грн, у 2024 році 83528,77 грн.

Рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану Державним підприємством Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя (п. 1 рішення); затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року в розмірі 239,50 грн, та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік - 299,14 грн (п.3 рішення). Також вказаним рішенням затверджено економіко-планувальне зонування території міста Запоріжжя, значення коефіцієнтів місцерозташування Км2 згідно з додатком 1, значення коефіцієнтів впливу локальних факторів Км3 згідно з додатком 2 (п.п. 5, 6). Згідно з п. 7 цього рішення визначено, що нормативна грошова оцінка земель міста вводиться в дію з 01.01.2016.

Також 30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення №6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю). Відповідно до Додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Дане рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення та вводиться в дію з 01.01.2016 (п. 7 рішення).

Рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» установлено на території м. Запоріжжя розміри орендної плати згідно з Додатком, в якому визначені розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). У п. 3 рішення вказано, що рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення та вводиться в дію з 01.01.2019.

Тексти вищезазначених рішень (з додатками) знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради за посиланнями: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/4150, https://zp.gov.ua/uk/sessions/45/resolution/4153, https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564).

Як зазначив позивач у позові, відповідач не сплачував орендну плату за Договором оренди землі у відповідності до нової НГО з 2016 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, зокрема, за період 01.01.2018 по 01.10.2024, розмір якої становить 2645996,28 грн.

Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРРОКС» зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі за період з 01.01.2018 по 01.10.2024 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача вищезазначеної суми заборгованості, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/3207/24.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

За змістом статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

За приписами статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про орендуземлі»).

В силу положень статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 15 Закону «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та далі ПК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 265 розділу XII Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

В пункті 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового кодексу України, та площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

За змістом частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» та статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Отже нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З вищенаведеного слідує, що договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності. Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».

Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

В частинах 1 та 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» зокрема визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель»).

Частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктами 24, 34, 35 частини першої ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України належать до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішується виключно на пленарних засіданнях.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до положень п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Отже, з наведеного слідує, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яке здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

В свою чергу орендна плата за земельні ділянки комунальної власності є регульованою ціною. Тому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки (бази оподаткування) тягне за собою зміну розміру земельного податку та орендної плати.

Обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Таким чином, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другоїстатті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (пункт 122 постанови) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України «Про оцінку земель», статті 21 Закону України «Про орендуземлі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові наведений правовий висновок про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки. За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу Українирішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

Частинами 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 755/10947/17 (Постанова від 30.01.2019) зазначила, що під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду.

При цьому, суд зауважує, що правові позиції, сформовані в постановах Верховного Суду, мають ретроспективну дію, тобто застосовуються до правовідносин, які виникли до формування цих правових позицій. За загальним правилом змінена прецедентна практика не є підставою для перегляду вже винесених процесуальних рішень за нововиявленими обставинами і її не можна розглядати як нові істотні обставини, які не були відомі на момент (попереднього) рішення суду, однак правові висновки Великої Палати Верховного Суду підлягають обов`язковому застосуванню під час вирішення спорів, які розглядаються по суті вже після відповідних зроблених висновків.

Як зазначено вище, рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста, яка введена в дію з 01.01.2016.

Отже, з 1 січня 2016 року для розрахунку розміру орендної плати має застосовуватись нормативна грошова оцінка відповідно до технічної документації, затвердженої цим рішенням.

Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду позивач зазначив, що відповідач не сплачував орендну плату в розмірі 3% від затвердженої нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації, як то передбачено умовами Договору та положеннями ст.ст. 288-289 ПК України, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, зокрема, за період 01.01.2018 по 01.10.2024 у розмірі 2645996,28 грн.

Враховуючи положення п. 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до положень п. 289.2 ст. 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі=І:100, де І індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п. 289.3 ст. 289 ПК України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, вказано, що нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.

Відповідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 (арк.с. 50), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становить: за 2018, 2019 та 2020 роки 1,0; за 2021 рік 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); за 2022 рік 1,15 (крім сільськогосподарських угідь); за 2023 рік 1,051.

Земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:05:014:0038, загальною площею 2,5185 га, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 59, яка надана в оренду відповідачу на підставі Договору оренди землі № 201405000100724 від 25.12.2014 для розташування належного йому нерухомого майна, є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

В пункті п. 12 Договору оренди землі визначено розмір орендної плати, що становить 3% від нормативної грошової оцінки.

Згідно з пп. 34.6 п. 34 Договору встановлений обов`язок орендаря самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Згідно з Витягом № НВ-2300005722023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:014:0038 становить 31381265,55 грн (дата формування витягу 08.02.2023).

Згідно з розрахунком позивача, визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:014:0038 в цінах 2018, 2019, 2020 та 2021 років становила 24807324,55 грн, в цінах 2022 року 27288057,00 грн, в цінах 2023 року 31381265,55 грн (витяг № НВ-2300005722023 від 08.02.2023), в цінах 2024 року 32981710,09 грн. Визначено у розрахунку відповідний розмір річної орендної плати за вказану земельну ділянку за кожний календарний рік 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в цінах відповідного року.

При розрахунку розміру заборгованості ТОВ «ФЕРРОКС» з орендної плати у спірний період (з 01.01.2018 по 01.10.2024) позивачем враховано фактично сплачену орендарем орендну плату за землю за 2018 2024 роки, згідно з відомостями, зазначеними у доданій до позовної заяви копії листа Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України №13168/5/08-01-04-07 від 25.11.2024. Крім того, з 01 по 31 березня 2020 року враховано звільнення від сплати орендної оплати за земельні ділянки комунальної власності згідно з положеннями п. 52-4 підрозділу 10 розділу XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 30.03.2020 № 540-IX.

Так, розмір несплаченої суми орендної плати згідно розрахунку позивача складає: за 2018 рік 206218,94 грн, за 2019 206218,94 грн, за 2020 233867,43 грн, за 2021 206218,94 грн, за 2022 325474,31 грн, за 2023 809437,97 грн, за 9 місяців 2024 року (з 01.01.2024 по 01.10.2024) 658559,75 грн. Всього за загальний період з 01.01.2018 по 01.10.2024 позивачем визначено заборгованість у розмірі 2645996,28 грн, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача.

При вирішенні спору у даній справі суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України й триває на теперішній час.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було доповнено пунктом 69.

Відповідно до абзацу першого пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022) установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 69.14 наступного змісту:

«Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».

6 травня 2023 року набув чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (далі Закон № 3050- ІХ).

В редакції Закону № 3050-ІХ підпункт 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було викладено наступним чином:

«За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку…».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (далі Наказ № 309), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з додатком до нього. В цьому Переліку у розділі І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» з`явилося окреме виділення «Територій можливих бойових дій» (пункт 1 розділу І) та «Територій активних бойових дій» (пункт 2 розділу І).

У підпункті 1.3 п. 1 розділу І цього Переліку зазначено, що вся територія Запорізького району, в т.ч. Запорізька міська територіальна громада, була віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій 12.03.2022 у первісній редакції Переліку).

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» (зі змінами) у Запорізькій області утворено Запорізький район (з адміністративним центром у місті Запоріжжя) у складі території, зокрема, Запорізької міської територіальної громади, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

На момент набрання чинності 06.05.2023 Законом № 3050-ІХ Перелік, затверджений Наказом № 309, діяв у редакції, згідно з якою територія Запорізького району Запорізької області (UА23060000000070350), до складу якої входить територія Запорізької міської територіальної громади і, відповідно, місто Запоріжжя, віднесена до територій активних бойових дійв період з 12.03.2022 по 31.12.2022 (підпункт 2.3 пункту 2 розділу І Переліку). З 01.01.2023 по 01.02.2023вся територія Запорізького району Запорізької області відносилась до територійможливих бойових дій, а Запорізька міська територіальна громада (UA23060070000082704) з 01.02.2023 (підпункт 1.3 пункту 1 розділу І Переліку).

Суд зазначає, що Перелік, затверджений Наказом № 309, втратив чинність 20.03.2025 на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786. І згідно вказаного Переліку, затвердженого Наказом № 376, вищезазначені дані щодо віднесення Запорізького району Запорізької області до переліку активних та можливих бойових дій у відповідні періоди залишились незмінними.

Враховуючи зазначене, оскільки на територію Запорізької міської територіальної громади поширюється дія підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, за земельні ділянки, що розташовані у місті Запоріжжя (на території активних бойових дій), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року.

Отже, з огляду на той факт, що вся територія Запорізького району Запорізької області відносилась до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, ТОВ «ФЕРРОКС» мало право на законних підставах не сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, яка розташована в місті Запоріжжя, в період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

При цьому, за змістом абзаців 5, 12 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій. Надмірно сплачені суми плати за землю підлягають зарахуванню виключно в рахунок майбутніх платежів з цього податку, крім випадків: якщо у такого платника наявний податковий борг з плати за землю - надміру сплачені суми зараховуються в рахунок погашення такого боргу.

Як слідує, із наведеного у позовній заяві розрахунку, позивачем було здійснено нарахування орендної плати за весь 2022 рік (з 01.01.2022 31.12.2022), тобто без урахування вищенаведених приписів підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023 і, відповідно, розрахунок позивача в частині нарахування боргу за березень грудень 2022 року є безпідставним.

З урахуванням усього вищенаведеного, здійснивши перерахунок орендної плати за 2022 рік, а саме за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, суд встановив, що позивачем безпідставно нараховано та заявлено до стягнення суму 682201,43 грн.

В іншій частині розрахунок заборгованості здійснений позивачем правильно.

Таким чином, загальний розмір несплаченої суми орендної плати за заявлений позивачем період становить 1963794,85 грн.

Як слідує з положень статті 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов`язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 цього Кодексу повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В пп. 34.4 та пп. 34.6 пункту 34 Договору оренди землі визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату; самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Відповідно до пп. 31.4, пп. 31.8 пункту 31 Договору оренди землі, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; здійснювати контроль за виконанням умов договору з боку орендаря, у тому числі за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати.

Відповідач доказів належного виконання договірних зобов`язань по сплаті в повному обсязі орендної плати за заявлений позивачем період суду не надав.

З приводу наведених відповідачем доводів щодо пропуску позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Згідно з приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В ч. 1, ч. 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 на всій території України був установлений карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався.

Відповідно до Закону України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон набрав чинності 02.04.2020), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023.

Також, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України було неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який триває на даний час.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Відповідно до Закону України № 3450-IX від 08.11.2023, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Отже строк позовної давності за заявленими у даній справі позовними вимогами позивачем не пропущений.

Інші заперечення, викладені відповідачем у відзиві та запереченні на відповідь на відзив спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та вищенаведеними висновками суду.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 1963794,85 грн. У задоволенні іншої частини позову судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю на підставах, наведених судом вище.

Витрати зі сплати судового збору згідно з положеннями ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки є Виконавчий комітет Запорізької міської ради. Саме Виконавчий комітет Запорізької міської ради здійснює заходи, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, в тому числі щодо сплати судового збору за подачу позовних заяв та інших заяв до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради, як про це зазначав і сам позивач у позовній заяві.

Відповідно до платіжної інструкції № 1544 від 09.12.2024 платником судового збору за подачу позову у даній справі виступав Виконавчий комітет Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 02140892), тому судовий збір (в пропорційному розмірі від задоволених позовних вимог) належить до стягнення з відповідача на користь позивача в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРОКС», код ЄДРПОУ 39148222 (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 59) на користь Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) суму 1963794 (один мільйон дев`ятсот шістдесят три тисячі сімсот дев`яносто чотири) грн 85 коп. заборгованості за договором оренди землі № 201405000100724 від 25.12.2014.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРОКС», код ЄДРПОУ 39148222 (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 59) на користь Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816 в Державній казначейській службі України, м. Київ, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради) суму 23565 (двадцять три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 53 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва