Рішення

від 18.04.2025 по справі 910/3560/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2025Справа № 910/3560/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПЛАНУВАННЯ" вул. Чорновола В`ячеслава, 25, офіс 225,м. Київ,01135

до Консорціуму "Мегапроект" вул. Шовковична, 38, А, м. Київ, 01024

про стягнення 556 684,72 грн. грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут територіального планування" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Консорціуму "Мегапроект" про стягнення 556 684,72 грн., а саме 425 430,28 грн. основного боргу, 42 543,02 грн. пені, 22 251,27 грн. процентів річних та 66 460,15 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 02 від 26.05.2021 року в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через систему "Електронний суд" 17.04.2024 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 09.04.2024 року надійшла заява б/н від 17.04.2024 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3560/24 та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, а також наявності клопотання позивача про розгляд справи в спрощеному провадженні, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/3560/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Тобто, товариство з обмеженою відповідальністю як юридична особа, а також адвокат, в разі представлення інтересів цього товариства, згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов`язані зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

При цьому судом встановлено відсутність у відповідача - Консорціуму "Мегапроект" як на час відкриття провадження у справі № 910/3560/24, так і на час розгляду справи по суті зареєстрованого електронного кабінету.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки судом було встановлено відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету, з метою повідомлення останнього про відкриття провадження у справі № 910/3560/24 та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 23.04.2024 року була направлена судом рекомендованим листом № 0600263466389 з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Шовковична, 38А, м. Київ, 01054.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Проте, ухвала суду від 23.04.2024 року, яка надсилалась на адресу відповідача, повернута 15.05.2024 року відділенням поштового зв`язку неврученою адресату у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

В той же час судом, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача Консорціума "Мегапроект" зазначеній на конверті, що повернувся.

Інші електронні адреси та/або поштові адреси, за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі №10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/18).

Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведене господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/3560/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтею 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 23.04.2024 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та не реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Консорціум «Мегапроект» не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час розгляду справи по суті суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, на виконання розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 28 листопада 2007 року «Про заходи щодо участі Київської області в проектуванні та будівництві Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва», рішення Київської обласної ради п`ятого скликання № 253-16-V від 06 лютого 2008 року «Про невідкладні заходи органів місцевого самоврядування щодо проходження генерального напрямку Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. № 326-р «Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва» та розглянувши звернення Служби автомобільних доріг у Київській області від 28.04.2021 року №19с/1483, Розпорядженням Бучанської районної державної адміністрації Київської області №52 від 07.05.2021 року «Про розроблення детального плану території будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва від автомобільної дороги Київ-Чоп (М-06) до автомобільної дороги Київ-Одеса (М-05) (орієнтовно площею 220 га) на території Бучанського району Київської області» Керуючись Законами України «Про місцеві державні адміністрації», ухвалено розробити детальний план території будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва на ділянці від автомобільної дороги Київ-Чоп (М-06) до автомобільної дороги Київ-Одеса (М-05) (орієнтовною площею 220 га) на території Бучанського району Київської області; підготувати та укласти тристоронній договір на розроблення детального плану території між Бучанською районною державною адміністрацією, організацією, що має фахівців з відповідними кваліфікаційними сертифікатами та інвестором, визначеним відповідно до норм чинного законодавства тощо.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 26 травня 2021 року між Бучанською районною державною адміністрацією Київської області (замовник за Договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПЛАНУВАННЯ» (позивач у справі, розробник за Договором) та Консорціумом «МЕГАПРОЕКТ» (відповідач у справі, платник за Договором) укладено Договір № 02 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до Розпорядження Бучанської районної державної адміністрації Київської області від 07 травня 2021 року №52, Розробник бере на себе зобов`язання по виконанню наступних робіт: «Розроблення детального плану територіального будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва від автомобільної дороги Київ-Чоп (М-06) до автомобільної дороги Київ-Одеса (М-05) (орієнтовною площею 220 га) на території Бучанського району Київської області», (далі - роботи), а платник сплачує визначені договором роботи.

Розділами 3-9 Договору сторони узгодили порядок виконання робіт, вартість робіт і порядок розрахунків, відповідальність сторін, порядок здачі та приймання робіт, форс- мажорні обставини тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно 8.12 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань.

Вказаний Договір підписаний представниками замовника, розробника, платника і скріплений печатками сторін.

Окрім цього судом встановлено за матеріалами справи, що сторонами було погоджено та підписано Додатки №№ 1-3 до спірного Договору: Протокол погодження договірної ціни, Календарний план на виконання робіт та Кошторис на розроблення детального плану території, а також укладено Додаткову угоду № 1 від 30.12.2021 року, копії яких надані позивачем.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 4 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 324 Господарського кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити їх. До відносин, що виникають у процесі виконання проектних та досліджувальних робіт, можуть застосовуватися положення статті 318 цього Кодексу.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником (ч. 1 ст. 888 Цивільного кодексу України).

Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника (ч. 2 вказаної статті).

У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно до пункту 1.2 Договору початок робіт - з моменту підписання цього Договору, отримання всіх вихідних даних за Актом прийому-передачі вихідних за Актом прийому-передачі вихідних даних, отримання авансового платежу на розрахунковий рахунок розробника.

Розробка за даним Договором виконується поетапно у відповідності із Календарним планом (Додаток №2). Зміни до завдання на розроблення після затвердження його сторонами допускаються, за згодою всіх сторін та якщо такі зміни до завдання були затверджені новим завданням на розроблення та додатковою угодою сторін. У такому випадку строк, що розпочався після затвердження попереднього завдання (попередніх завдань)на розроблення не включається в строк виконання робіт, а такий строк виконання робіт починає відлік із моменту затвердження нового завдання на розроблення і додаткової угоди (якщо інше не погоджено сторонами в додатковій угоді), за умови виконання перелічених в п.1.2 цього договору умов.

В подальшому, між сторонами була укладена Додаткова угода №1 від 30.12.2021р. до Договору №02 від 26 травня 2021 року, якою переглянуті терміни виконання етапів та завершення розробки та викладено Календарний план виконання робіт (Додаток №2) до Договору в новій редакції. Додатком до Додаткової угоди є Календарний план на виконання робіт (Додаток 1 до Додаткової угоди №1).

Відповідно до умов пункту 1.4 Договору строк виконання робіт відповідно до Календарного плану (Додаток № 2), за умови виконання п.1.2 та п.2.8 цього Договору.

При цьому згідно наявного в матеріалах справи Додатку № 1 до Додаткової угоди №1 «Календарний графік виконання робіт» термін виконання робіт, включаючи 1-3 етапи - 06.2021 року - 03.2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 2.1 Договору загальна вартість робіт по Договору згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток №1), який є його невід`ємною частиною Договору, складає 607 757,55 грн. без ПДВ.

Пунктом 3 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що підрядник зобов`язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію.

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

За приписами ст. 891 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об`єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт.

У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов`язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розробник виконує роботу поетапно в порядку, передбаченому Договором.

При завершенні робіт, передбачених пунктом 1.1 Договору, розробник надає замовнику матеріали детального плану території та акт приймання-передачі виконаних робіт по останньому етапу (накладну). Право власності на виконані роботи (документацію) переходить до замовника за датою підписання актів здачі-приймання робіт (накладної) сторонами, але в будь-якому випадку після повної оплати робіт (пункт 4.2 Договору).

За умовами п. 1.4.1 Договору робота розробника вважається виконаною після передачі замовнику та платнику результатів робіт (матеріалів) разом з Актами здачі- приймання робіт за кожним етапом, відповідно до п.4.2, 4.3 цього Договору. Робота розробника вважається прийнятою після підписання змовником та платником Актів здачі - приймання робіт по кожному етапу.

Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Згідно до пункту 4.3 Договору замовник зобов`язаний прийняти і протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту направлення акту здачі-приймання робіт по кожному етапу, підписати акт здачі-приймання робіт по кожному етапу, виконаних якісно та в повному обсязі або надіслати письмову мотивовану відмову. У випадку мотивованої відмови замовника від приймання робіт за даним Договором, яку він повинен оформити письмово та надіслати протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання робіт, складається двосторонній акт з перерахуванням необхідних доробок і термінів їх виконання.

При неотриманні розробником письмової мотивованої відмови протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання робіт, робота вважається прийнятою та підлягає оплаті, а акт здачі-приймання наданих робіт, таким, що підписаний.

Відсутність підпису платника на акті здачі-приймання наданих робіт не звільняє його від обов`язку здійснити повну та своєчасну оплату робіт розробника.

Роботи вважаються належним чином прийняті та не підлягають зміні/доопрацюванню після прийняття замовником їх за актом здачі-приймання наданих робіт по кожному етапом, або у випадку неотримання розробником письмової мотивованої відмови протягом строку для її отримання, передбаченого цим пунктом Договору.

Правила, передбачені даним пунктом Договору, розповсюджуються на порядок прийняття будь-яких робіт, виконаних відповідно до умов, передбачених Договором.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, на виконання умов Договору позивачем виконані, а замовником - Бучанською РДА Київської області прийняті по обсягу та якості проектні роботи на загальну суму 607 757,55 грн., без ПДВ, що підтверджується підписаними повноважними представниками замовника та розробника і скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання виконаних робіт, а саме:

- акту №1 від 20.08.2021 року, згідно якого виконані роботи 1 етапу - Формування переліку вихідних даних. Складання завдання на розробку детального плану території. Аналіз, обробка та підготовка матеріалів, необхідних для проектування. Аналіз сучасного стану території. Погодження ескізу ДПТ з замовником та платником. Вартість виконаних робіт 1 етапу складає 182 327,27 грн., без ПДВ;

- акту №2 від 30.12.2021 року, згідно якого виконані роботи 2 етапу - підготовка матеріалів для проведення громадських слухань та участь в проведенні громадських слухань. Друк матеріалів для проведення громадських слухань та підготовка публікації щодо громадських слухань. Вартість робіт за 2 етапом складає 243 103,02 грн., без ПДВ;

- акту №3 від 31.05.2022 року, згідно якого виконані роботи 3 етапу - Розробка містобудівної документації. Виправлення зауважень за результатами громадських слухань. Друк матеріалів та передача замовнику та платнику. Вартість робіт за 3 етапом складає 182 327,26 грн., без ПДВ.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи копій Актів здачі-приймання виконаних робіт, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами відсутні, зокрема, замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не має.

При цьому, як свідчать матеріали справи, з боку платника підписані без зауважень Акти здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 20.08.2021 року та № 2 від 30.12.2021 року, Акт здачі - приймання виконаних робіт № 3 від 31.05.2022 року підпису повноваженого представника платника - Консорціуму «Мегапроект» не містить.

Наразі, як зазначено позивачем в позовній заяві, вказаний акт № 3 від 31.05.2022 року неодноразово направлявся на адресу відповідача, зокрема, листом № 31 від 20.07.2022 року та разом з вимогою про оплату робіт № 27 від 12.03.2024 року.

Факт отримання вказаного документу відповідачем не заперечується.

Так, визначеному Договором обов`язку розробника з надання замовнику та платнику документів для оплати виконаних робіт кореспондує обов`язок як замовника, так і платника зі своєчасного підписання наданих виконавцем актів для засвідчення факту належного виконання робіт за Договором згідно умов пункту 4.3 останнього.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач надісланий позивачем Акт здачі - приймання виконаних робіт № 3 від 31.05.2022 року за Договором не підписав та не повернув.

В свою чергу, доказів пред`явлення відповідачем претензій щодо виявлення відхилень при виконанні робіт від належної якості, обсягів та ціни робіт, а також термінів виконання робіт, як і обґрунтованих письмових відмов від підписання Акту до суду не надходило.

Будь-які докази відступів від умов Договору та відмови від приймання виконаних робіт та підписання акту приймання останніх, а також заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору у вказаній в актах частині, в тому числі Акті № 3 від 31.05.2022 року, та на зазначену суму у розмірі 607 757,55 грн., в т.ч. 182 327,26 грн. за Актом № 3 від 31.05.2022 року, з боку відповідача відсутні.

В той же час будь - яких пояснень щодо наявності причин не підписання та неповернення у визначений пунктом 4.3 Договору термін зазначеного Акту здачі - приймання виконаних робіт № 3 від 31.05.2022 року відповідачем станом на час розгляду справи суду не надано.

З наведеного вбачається, що позивачем вчинені всі необхідні дії для підписання Акту здачі - приймання виконаних робіт № 3 від 31.05.2022 року, проте відповідач ухилився від свого обов`язку щодо його підписання.

Тобто, з огляду на умови розділу 4 Договору суд вважає вказані підписаний з боку замовника - Бучанської РДА Київської області та розробника - ТОВ «Інститут територіального планування» Акт здачі - приймання виконаних робіт № 3 від 31.05.2022 року таким, що погоджений платником, та є доказом належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного виконання обумовлених Договором проектних робіт, отже доходить висновку про можливість вважати вказані в цьому акті роботи такими, що позивачем виконані в повному обсязі та відповідно до умов Договору.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по виконанню проектних робіт, обумовлених Договором та в обсягах, зазначених в Актах здачі-приймання виконаних робіт №№ 1-3, а відповідачем (платником) та замовником, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь-яких зауважень.

При цьому в матеріалах справи наявна надана позивачем копія витягу № 02/22-01 з протоколу № 02-22 засідання архітектурно - містобудівної ради при департаменті містобудування та архітектури Київської облдержадміністрації від 12.05.2022 року, на якому розглядались основі проектні рішення детального плану територіального будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва від автомобільної дороги Київ-Чоп (М-06) до автомобільної дороги Київ-Одеса (М-05) (орієнтовною площею 220 га) на території Бучанського району Київської області.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з виконання робіт, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є Акти здачі-приймання виконаних розробником робіт (етапу робіт), які мають бути сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Умовами пункту 2.2 Договору сторони погодили порядок оплати загальної вартості робіт:

- до початку виконання робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів після укладення сторонами Договору, платник перераховує розробнику попередню оплату у сумі 182 327,27 грн. без ПДВ;

- після виконання розробником першого етапу робіт платник зобов`язаний перерахувати розробнику на підставі виставленого рахунка протягом 5 банківських днів платіж у сумі 243 103,02 грн. без ПДВ;

- після передачі замовнику та платнику результатів робіт (матеріалів) розробника, протягом 7 (семи) календарних днів з дня підписання акту здачі-приймання робіт по третьому етапу робіт (передбачених пунктом 1.1 Договору) замовником та платником, платник зобов`язаний перерахувати розробнику платіж у сумі 182 327,26 грн. без ПДВ.

Сторонами допускається дострокова оплата робіт за актами приймання-передачі (пункт 2.2.4 Договору).

Умовами пункту 2.2.5 Договору визначено, що у випадку неналежного виконання/невиконання платником оплати (відповідно до підпунктів 2.2.1 - 2.2.3 пункту 2.2 Договору) та/або у випадку не підписання/несвоєчасного підписання актів здачі-приймання робіт у платника виникає обов`язок повністю оплатити загальну вартість робіт (чи її несплачену частину) з моменту закінчення строків для здійснення оплати передбаченої в пункті 2.2 Договору, незалежно від того, чи були виконані роботи розробника із врахування зауважень до результатів робіт.

Доказів узгодження сторонами інших строків та/або порядку оплати проектних робіт за Договором матеріали справи не містять.

Окрім цього, в матеріалах справи наявні виставлені позивачем рахунки - фактури № 14 від 27.06.2022 року на оплату згідно п.2.2.2 Договору на суму 243 103,02 грн. та № 15 від 27.06.2022 року на оплату згідно п.2.2.3 Договору на суму 182 327,26 грн.

Таким чином, узгодження замовником та платником актів здачі-приймання виконаних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов Договору є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем проектні роботи.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно визначень ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору виконавець зобов`язаний виконати належним чином обумовлені Договором проектні роботи та здати їх замовнику та відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт у строк протягом 5 робочих днів після підписання Акту про виконані роботи. Поряд із цим, як погоджено сторонами в п. 4.3 Договору, відсутність підпису платника на акті здачі-приймання наданих робіт не звільняє його від обов`язку здійснити повну та своєчасну оплату робіт розробника.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Як свідчать матеріали справи та зазначено позивачем, відповідно до п.2.2.1 Договору платником (Консорціумом «Мегапроект») була здійснена передплата в розмірі 182 327,27 грн. платіжним дорученням № 56 від 30.06.2021 року, що підтверджується випискою банку за 30.06.2021 року.

Також в матеріалах справи наявний лист ТОВ "ІНСТИТУТ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПЛАНУВАННЯ" №14 від 27.06.2022 року на адресу Консорціуму "Мегапроект", в якому позивач просив відповідача здійснити фінансування робіт по Договору №02 від 26.05.2021 року, з доданими рахунками - фактурами №14 та № 15 від 27.06.2022 року.

Факт отримання відповідачем вказаного листа 30.06.2022 року підтверджується наданою позивачем копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113516316267.

Додатково позивачем до матеріалів справи долучено копію Гарантійного листа відповідача від 26.12.2022 року № 21, в якому Консорціум «Мегапроект» гарантував виконання взятих на себе фінансових зобов`язань за Договором №02 від 26.05.2021 року на суму 425 430,28 грн.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, встановлено судом та відповідачем не заперечувалось, всупереч досягнутим домовленостям, відповідач не здійснив своєчасну оплату виконаних за спірним Договором проектних робіт, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 425 430,28 грн.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору та у зв`язку з наявною у відповідача заборгованістю за Договором за виконані позивачем проекті роботи на суму 425 430,28 грн., ТОВ «Інститут територіального управління» звернувся до відповідача з вимогою №27 від 12.03.2024 року про сплату заборгованості за виконані за Договором роботи в сумі 425 430,28 грн., факт надсилання якої на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 12.03.2024 року, поштової накладної № 0406006758882 від 12.03.2024 року та опису вкладення у цінний лист № 04060006758882 від 12.03.2024 року.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, відповідач свої зобов`язання щодо перерахування коштів за фактично виконані позивачем згідно Договору проектні роботи у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість за наведеним Договором у розмірі 425 430,28 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору №02 від 26.05.2021 року, Додаткової угоди №1 від 30.12.2021 року до нього та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь - які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати виконаних проектних робіт у добровільному порядку, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в сумі 425 430,28 грн. відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані за спірним Договором проектні роботи підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними та фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.4 Договору у випадку не дотримання термінів оплати робіт відповідно до умов даного договору платник виплачує розробнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від загальної вартості робіт за кожен день прострочення. Включаючи день оплати, але не більше 10% від вартості робіт за договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати наданих послуг за Договором позивачем нараховано згідно з пунктом 5.4 останнього та пред`явлено до стягнення пеню у сумі 42 543,02 грн. за період 05.07.2022 року - 20.03.2024 року, а також на підставі ст. 625 ЦК України 22 251,27 грн. процентів річних за період 05.07.2022 року - 20.03.2024 року та 66 460,15 грн. втрат від інфляції за період липень 2022 року - лютий 2024 року, які позивач просив стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються пеня, проценти річних та інфляційні втрати, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Також суд зазначає, що згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23) зазначила, що на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює ч. 6 ст. 232 ГК України. Формулювання, яке містить ч. 3 ст. 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, у тому числі умови договору (у разі відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, оскільки, як встановлено судом, умови спірного Договору не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, «до повного виконання зобов`язання», «до повної сплати заборгованості», «до повного погашення боргу» тощо), які свідчили б про визначення в ньому іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, тому пеня за прострочення виконання відповідачем як платником зобов`язань за Договором в частині оплати виконаних проектних робіт має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Додатково суд зазначає, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» №211 від 11.03.2020 року (зі змінами та доповненнями), а також постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020 року, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020 року.

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

У той же ж час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023 року, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 року, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 та станом на момент ухвалення рішення у цій справі відмінений, відтак, строк нарахування пені, який був продовжений на строк дії карантину, після завершення карантину не є продовженим та подальше нарахування пені протирічить приписам чинного законодавства, тобто нарахування пені за прострочення строків оплати виконаних робіт за Договором припиняється після 30.06.2023 року.

Таким чином, оскільки позивачем невірно визначено можливий період нарахування пені згідно п. 5.4 Договору, судом у відповідності до вищенаведених приписів законодавства та з урахуванням умов Договору здійснено власний розрахунок пені та встановлено, що її розмір складає 108 563,82 грн., проте враховуючи передбачені умовами Договору її обмеження 10% вартості робіт за правочином суд погоджується з розрахунком позивача, згідно якого пеня дорівнює 42 543,02 грн.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що їх розмір, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме 22 251,27 грн. процентів річних та 66 460,15 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Консорціуму "Мегапроект" (вул. Шовковична, 38, А, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 43767251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПЛАНУВАННЯ" (вул. Чорновола В`ячеслава, 25, офіс 225, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 41686750) 425 430,28 грн. (чотириста двадцять п`ять тисяч чотириста тридцять гривень 28 копійок) основного боргу, 42 543,02 грн. (сорок дві тисячі п`ятсот сорок три гривні 02 копійки) пені, 22 251,27 грн. (двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят одну гривню 27 копійок) відсотків річних, 66 460,15 грн. (шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят гривень 15 копійок) інфляційних втрат та 8 350,27 грн. (вісім тисяч триста п`ятдесят гривень 27 копійок) витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2025 року.

Суддя А.М. Селівон