Рішення від 21.04.2025 по справі 910/1967/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2025Справа № 910/1967/25Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій-профілакторій "Молдова", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп", м. Київ

про стягнення 498 495,30 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.02.2025 року до Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій-профілакторій "Молдова" (позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп"" (відповідач) суми вартості спожитих комунальних послуг (електричної енергії) в розмірі 498 495,30 грн на підставі Договору оренди приміщень №01/22 від 04.01.2022 року.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 відкрито провадження у справі №910/1967/25 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 12.03.2024 року.

13.03.2025 року відповідачем подано через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому ним визнано позовні вимоги та зазначено, що відповідач не заперечує проти задоволення позову.

Позивач правом на подачу до суду відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСТГРУП» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНАТОРІЙ-ПРОФІЛАКТОРІЙ «МОЛДОВА», (орендар) укладено Договір оренди приміщень №01/22 від 04.01.2022 р. (далі - Договір оренди).

Згідно з п.п. 1.1. Договору оренди за цим договором орендодавець зобов`язується передати ОРЕНДАРЮ в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресами: 65062, м. Одеса, вул. Посмітного, 2, 2А, 2Б, 2В, 2Г, 2Д, а також приналежну до них територію (асфальтобетонне замощення, газони, ворота, огорожі, паркани, шлагбауми, інженерні комунікації (водопровід, водовідведення, газопровід, електропровід) та елементи благоустрою), а орендар зобов`язується прийняти об`єкт оренди, використовувати його за цільовим призначенням, визначеним цим Договором, в межах власної підприємницької діяльності, своєчасно сплачувати орендну плату, після припинення цього договору повернути орендований об`єкт орендодавцю в належному стані.

Згідно з актом приймання-передачі від 04.01.2022 р. об`єкт оренди було передано відповідачем позивачу в орендне користування, що відповідає умовам п.п. 1.4. Договору оренди, згідно з яким Передання орендарю об`єкту оренди та його повернення орендодавцеві оформлюється актами прийому-передачі, які підписуються сторонами Договору та є його невід`ємними додатками.

Об`єкт знаходиться в орендному користуванні Позивача по цей час.

Згідно з п.п. 2.2.3. Договору оренди орендар зобов`язаний забезпечувати безперебійне постачання на об`єкт всіх необхідних комунальних послуг (електропостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення) та своєчасні та повні розрахунки з постачальниками відповідних ресурсів. Щомісяця виставляти Орендодавцю рахунки на відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих Орендодавцем та/або його іншими орендарями у звітному місяці згідно з показами приладів обліку.

На виконання вказаних умов договору між ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 01-187-ПВЦ від 22.07.2022 р. з ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та Договір № 187 про постачання електричної енергії від 08.08.2017 р. з ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» (в подальшому реорганізоване в АТ «ДТЕК Одеські електромережі»).

Згідно з п.п. 2.4.3. Договору оренди Орендодавець зобов`язується щомісяця оплачувати виставлені Орендарем Орендодавцю рахунки на відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих Орендодавцем та/або його іншими орендарями у звітному місяці згідно з показами приладів обліку не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

Згідно з п.п. 3.3. Договору оренди Орендодавець здійснює на користь Орендаря щомісячне відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих Орендарем та його іншими орендарями не пізніше трьох банківських днів з дня отримання рахунку Орендаря.

У період з 22.11.2024 р. по 30.01.2025 р. ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» сплачено на користь постачальника електричної енергії - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» наступні суми:

- платіжна інструкція № 7793 від 22.11.2024 р. на суму 30.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7794 від 27.11.2024 р. на суму 774,06 грн.;

- платіжна інструкція № 7795 від 27.11.2024 р. на суму 20.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7798 від 29.11.2024 р. на суму 18.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7800 від 29.11.2024 р. на суму 35.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7811 від 20.12.2024 р. на суму 28.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7814 від 24.12.2024 р. на суму 15.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7817 від 25.12.2024 р. на суму 20.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7818 від 27.12.2024 р. на суму 429,58 грн.;

- платіжна інструкція № 7819 від 27.12.2024 р. на суму 20.265,61 грн.;

- платіжна інструкція № 7822 від 30.12.2024 р. на суму 12.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7843 від 17.01.2025 р. на суму 25.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7846 від 23.01.2025 р. на суму 12.405,84 грн.;

- платіжна інструкція № 7847 від 27.01.2025 р. на суму 30.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7849 від 28.01.2025 р. на суму 10.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7850 від 28.01.2025 р. на суму 566,06 грн.;

- платіжна інструкція № 7852 від 29.01.2025 р. на суму 37.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7853 від 29.01.2025 р. на суму 106.000,00 грн.;

- платіжна інструкція № 7854 від 30.01.2025 р. на суму 4.432,87 грн.

У період з 11.11.2024 р. по 31.01.2025 р. ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова» сплачено на користь постачальника електричної енергії - ТОВ «ООЕК «Південний міський підрозділ» відповідно до платіжних інструкцій, копії яких додаються, наступні суми: 98 309,95 грн.; 37 000,00 грн.; 75 000,00 грн.; 27 000,00 грн.; 61 968,18 грн.; 20 000,00 грн.; 40 000,00 грн.; 35 000,00 грн.; 30 000,00 грн.; 40 366,19 грн.; 60 000,00 грн.; 20 000,00 грн.; 15 000,00 грн.; 45 000,00 грн.; 40 000,00 грн.; 25 000,00 грн.; 50 000,00 грн.; 10 000,00 грн.

З метою підтвердження обсягів спожитої ТОВ «Макстгруп» електроенергії, вартість якої підлягає відшкодуванню на користь ТОВ «Санаторій-профілакторій «Молдова», сторонами було складено Акт фіксації показів лічильника електричної енергії до Договору № 01/22 від 04.01.2022 р. від 30.11.2024 р.; Акт фіксації показів лічильника електричної енергії до Договору № 01/22 від 04.01.2022 р. від 31.12.2024 р.; від 31.01.2025 р.

У період з листопада 2024 р. по січень 2025 р. Орендарем було виставлено Орендодавцю рахунки на відшкодування витрат по сплаті спожитої електричної енергії на загальну суму 498 495,30 грн.

Зокрема, рахунок № 47 від 30.11.2024 р. на суму 142 006,12 грн. за листопад 2024 р., рахунок № 48 від 31.12.2024 р. на суму 176 988,16 за грудень 2024 р., рахунок № 13 від 31.01.2025 р. на суму 179 501,02 грн. за січень 2025 р.

Вказані рахунки було отримано Орендодавцем, однак станом на день подання позову відповідачем не відшкодовано позивачу витрати за спожиту електричну енергію в сумі 498 495,30 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Відповідач у відзиві заявлені позовні вимоги визнав, просив позов задовольнити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень стст 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, з матеріалів справи вбачається, що у період з листопада 2024 року по січень 2025 року позивачем було виставлено відповідачу рахунки на відшкодування витрат по сплаті спожитої електричної енергії на загальну суму 498 495,30 грн, які останнім не оплачені.

Згідно з п.п. 2.4.3. Договору оренди Орендодавець зобов`язується щомісяця оплачувати виставлені Орендарем Орендодавцю рахунки на відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих Орендодавцем та/або його іншими орендарями у звітному місяці згідно з показами приладів обліку не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки відповідачем, за умовами Договору, в повному обсязі, з позивачем, не проведено.

Отже, Суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором по сплаті за спожиту електричну енергію підтверджується матеріалами справи на суму в розмірі 498 495,30 грн, що відповідачем належними доказами не спростовано і не оспорено.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, умовами Договору сторони чітко визначили строки сплати платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору не здійснив оплату спожитої електричної енергії, за вказаний вище період, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 498 495,30 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача суми заборгованості в розмірі 498 495,30 грн.

Судовий збір, у розмірі 5 981,94 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстгруп» (ідентифікаційний код 38908112, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 2, офіс 112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій-профілакторій «Молдова» (ідентифікаційний код 36552288, місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Посмітного, 2) суму заборгованості в розмірі 498 495,30 грн (чотириста дев`яносто вісім тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень 30 копійок) та суму судового збору в розмірі 5 981,94 грн (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна гривна 94 копійки).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ