Рішення

від 08.04.2025 по справі 910/11290/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2025Справа № 910/11290/23За позовом ОСОБА_1 , м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудклієнтсервіс", м. Київ

2. Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Корпорація "ЕФЕЙЧ ГЛОБАЛ, ІНК" (FH Global, Ink), США, штат Делавер, Вілмінгтон

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління (центр) надання адміністративних послуг Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ

про визнання припиненими трудових відносин та визначення порядку виконання судового рішення, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Левченко М.В. (адвокат за ордером серії АЕ№1212628 від 12.07.2023 року);

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.07.2023 року до Господарського суду міста Києва звернулась ОСОБА_2 (позивач) з позовною заявою про:

- визнання припиненими трудових відносин між Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудклієнтсервіс" (відповідач) та позивачем, як директором відповідача, з 31.03.2023 року з ініціативи працівника згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України;

- визначення порядку виконання судового рішення шляхом направлення судового рішення безпосередньо судом до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації для виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про керівника (директора) та представника відповідача - ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням трудових відносин з 31.03.2023 року шляхом проведення реєстраційної дії за судовим рішенням.

Ухвалою від 26.07.2023 року позовну заяву було залишено без руху.

08.08.2023 року позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справ за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2023.

В підготовчому засіданні 17.10.2023 судом було залучено Корпорацію "ЕФЕЙЧ ГЛОБАЛ, ІНК" (FH Global, Ink) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 05.12.2023.

05.12.2023до суду від позивача надійшла заява про залучення третьої особи до участі у справі.

В підготовчому засіданні 05.12.2023 судом було залучено Управління (центр) надання адміністративних послуг Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відкладено підготовче засідання до 27.02.2024.

18.12.2023 до суду від Управління (центр) надання адміністративних послуг Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли пояснення, в яких ним зазначено, що він не наділений повноваженнями у сфері державної реєстрації.

В підготовчому засіданні 27.02.2024 судом було оголошено перерву до 07.05.2024.

07.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача.

В підготовчому засіданні 07.05.2024 судом було залучено Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відкладено підготовче засідання до 09.07.2024.

09.07.2024 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої він просив позовну вимогу «визначення порядку виконання судового рішення шляхом направлення судового рішення безпосередньо судом до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації для виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про керівника (директора) та представника відповідача - ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням трудових відносин з 31.03.2023 року шляхом проведення реєстраційної дії за судовим рішенням» замінити на «зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію вчинити реєстраційну дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань відомостей про керівника (директора) та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудклієнтсервіс" - ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням трудових відносин».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання, призначене на 09.07.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Наступне засідання призначено на 20.08.2024.

В підготовчому засіданні 20.08.2024 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, залучено Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію в якості відповідача-2 та оголошено перерву до 29.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання, призначене на 29.10.2024 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Наступне засідання призначено на 12.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2025.

11.02.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження для подання до суду нової редакції позовної заяви та заяви по зміну позовних вимог у зв`язку зі зміною прізвища позивача з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 постановлено повернутись до стадії підготовчого провадження та продовжити підготовче засідання. В засіданні оголошено перерву до 18.02.2025 року.

Також в підготовчому засіданні 11.02.2025 судом було оголошено перерву до 18.02.2025.

13.02.2025 до суду від третьої особи-2 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

18.02.2025 до суду від позивача надійшла заява про долучення позовної заяви в новій редакції та заяви про зміну предмета позову в новій редакції в частині зміни прізвища позивача.

Ухвалою від 18.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 08.04.2025 року.

В судовому засіданні 08.04.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2021 ОСОБА_2 (змінено прізвище на ОСОБА_3 ) (позивача) було призначено рішенням засновника №1 на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаудклієнтсервіс» (відповідача-1).

Відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником відповідача-1 є ОСОБА_2 (змінено прізвище на ОСОБА_3 ), засновниками (учасниками) відповідача-1 є корпорація «Ефейч Глобал, Інк».

27.02.2023 року позивачем складено заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням та повідомлення про скликання загальних зорів (місце проведення загальних зборів: 03057, м. Київ, вул. Довженка Олександра, буд. 3; час початку зборів: 10:00 год 31 березня 2023 року. Порядок денний: звільнення директора із займаної посади).

Вищезазначені заява та повідомлення були направлені засновнику відповідача-1 на адресу їх місцезнаходження.

Однак, 31.03.2023 Загальні збори учасників Товариства не відбулись та станом на день подання позову у справі № 910/11290/23 відповідного рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача-1 не було прийнято, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Пунктом 3.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Клаудклієнтсервіс», затвердженого рішенням засновника №1 від 14.01.2021 року (далі - Статут) визначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників.

До компетенції загальних зборів учасників належить призначення та звільнення виконавчого органу (директора).

Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Питання щодо звільнення директора вирішується за рішенням зборів учасників, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Судом було встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Однак, до цього часу заява позивача про звільнення зборами учасників відповідача-1 у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, неявка учасників товариства на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Уповноважений на звільнення директора орган - засновник Корпорація «Ефейч Глобал, Інк» проігнорувала повідомлення позивача про його звільнення і не розглянули по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконали покладених на них Статутом обов`язків.

З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства відповідачем-1 були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Докази звільнення ОСОБА_2 (змінено прізвище на ОСОБА_3 ) з посади директора ТОВ «Клайдклієнтсервіс» та, відповідно, прийняття рішення зборами учасників товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом міста Києва, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Суд вбачає, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та належним способом захисту і в даному випадку є підстави для визнання трудових відносин припиненими.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем-1 припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з Товариством.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Еланєор", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону № 755-IV суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1, суд дійшов висновку про те, що вимога щодо зобов`язання відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудклієнтсервіс", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв`язку з чим така позовна вимога підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Крім того суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, що наведена в ухвалі суду від 08.02.2023 у справі №127/27466/20, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів керівника товариства у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), як визначено у постановах від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Отже в даному випадку належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача буде не визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), а саме припинення трудових відносини між позивачем та відповідачем з дати набрання рішенням суду законної сили, у зв`язку зі звільненням з посади директора

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, з урахуванням викладеного вище.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, у розмірі 5 368,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

При цьому, стягнення з відповідача-1 розміру витрат на суму 810,00 грн адміністративного збору за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу нормами процесуального законодавства не передбачено станом на момент прийняття рішення судом, оскільки такі витрати позивачем не понесено.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Клаудклієнтсервіс" (код ЄДРПОУ 44070056, адреса: 03057, м. Київ, вул. Довженка Олександра, 3) у зв`язку зі звільненням за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України з дати набрання даним рішенням законної сили.

3. Зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (ідентифікаційний код: 37405111, адреса: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 24) вчинити реєстраційну дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань відомостей про керівника (директора) та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудклієнтсервіс" (код ЄДРПОУ 44070056, адреса: 03057, м. Київ, вул. Довженка Олександра, 3) - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , запис НОМЕР_3, орган видачі - 8029) у зв`язку з припиненням трудових відносин.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудклієнтсервіс" (код ЄДРПОУ 44070056, адреса: 03057, м. Київ, вул. Довженка Олександра, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 5 368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 18.04.2025 року.

Суддя С. МОРОЗОВ