Рішення від 22.04.2025 по справі 911/138/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/138/25

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6, код 40081221)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Європроектбуд» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 4, код 35519454)

про стягнення 8266,67 гривень,

На адресу суду 09.01.2025 надійшла позовна заява акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю «Європроектбуд» про стягнення 8266,67 гривень збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов`язання щодо виконання умов договору закупівлі від 11.08.2022 в частині обов`язку реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/138/25. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0601105292906, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали про відкриття провадження від 23.01.2025, вручено відповідачу за довіреністю 07.02.2025, відзив на позов не подав.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між акціонерним товариством «Українська залізниця» та товариством з обмеженою відповідальністю «Європроектбуд» 11.08.2022 було укладено договір про закупівлю (надалі договір).

Відповідно до п. 1.3. договору відповідач (постачальник за договором) зобов`язкується поставити і передати позивачу (покупцю за договором) певну продукцію, далі товар, відповідно до додатку № 1 «Специфікація обладнання», який є невід`ємною частиною цього договору.

Сума договору становить 41333,33 гривень, сума ПДВ 20% 8266,67 гривень, загальна сума разом з ПДВ 49600,00 гривень (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.4. договору передбачено, якщо постачальник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову накладну чи розрахунок коригування в системі електронного адміністрування податку на додану вартість чи вчинив інші дії/бездіяльність, в результаті чого покупець втратив право на податковий кредит, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від суми операції по якій не зареєстровано, несвоєчасно зареєстровано або зареєстровано з помилками податкову накладну чи розрахунок коригування.

На виконання умов вищезгаданого договору позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача кошти в загальній сумі 49600,00 гривень, що підтверджується рахунком № 13 від 08.08.2022, а відповідач в свою чергу згідно видаткової накладної № 07/09 від 07.09.2022 поставив позивачу оплачений ним товар.

Отже, позивачем оплачено, а відповідачем поставлено товар за договором на суму 49600,00 гривень, в тому числі ПДВ 8266,67 гривень.

Відповідач на момент виникнення спірних правовідносин був платником податку на прибуток на загальних підставах, що підтверджувалося свідоцтвом платника ПДВ № 355194510137, яке зазначено в реквізитах договору та вищезгаданій видатковій накладній.

На виконання положень Податкового кодексу України відповідачем складено та подано на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних податкову накладну від 22.08.2022 № 2 на суму поставленого товару - 49600,00 гривень, сума ПДВ по податковій накладній 8266,67 гривень.

Однак, контролюючим органом була зупинена реєстрація податкової накладної № 2 від 22.08.2022 в ЄРПН, що підтверджується скрінштом позивача з власного електронного кабінету платника податків.

Отже, відповідачем не вжито належних та достатніх заходів для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, чим позивачу завдано збитків, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду із розглядуваним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Безпосереднім предметом розглядуваної справи є відшкодування збитків, завданих позивачу недотриманням відповідачем своїх зобов`язань обумовлених вимогами законодавства та договору щодо своєчасної реєстрації податкових накладних, що призвело до позбавлення позивача права на податковий кредит за податковою накладною № 2 від 22.08.2022 на суму податку на додану вартість у розмірі 8266,67 гривень.

Пунктом 201.7. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, у відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене на відповідача, як продавця товару покладається обов`язок зареєструвати податкову накладну, який одночасно є обов`язком перед державою, щодо дотримання вимог податкового законодавства, тобто дотримання обов`язку у сфері публічно-правових відносин, так і договірним, господарським обов`язком перед позивачем.

Верховний Суд звертає увагу, що хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але у разі визначення такого обов`язку у господарському договорі такий обов`язок стає також господарсько-договірним зобов`язанням перед позивачем, і саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22).

Таким чином, юридичний інтерес позивача до виконання відповідачем його обов`язків перед державою щодо дотримання податкового законодавства полягає в тому, що від того чи буде відповідачем дотримано відповідні вимоги залежать майнові, економічні інтереси самого позивача, як особи, що в залежності від дотримання відповідачем відповідних вимог, зможе або скористатися правом на віднесення сплаченої суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, або втратить таку можливість, що, відповідно, призведе до майнових втрат у розмірі суми ПДВ, що відображено у податковій накладній, яка не була належним чином зареєстрована відповідачем, внаслідок чого позивач втрачає право на зменшення своїх податкових зобов`язань на суму податкового кредиту, що дорівнює сумі ПДВ, відображеній в незареєстрованій податковій накладній.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Як вже зазначалось, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН, у зв`язку з чим позивач, на його переконання, фактично втратив право на отримання податкового кредиту в розмірі 8266,67 гривень, через що поніс прямі фінансові збитки на вказану суму.

Як встановлено судом податкова накладна № 2 від 22.08.2022 складена відповідачем на суму поставленого товару - 49600,00 гривень, з яких сума ПДВ становить 8266,67 гривень не була належним чином зареєстрована в ЄРПН, внаслідок зупинення її реєстрації податковим органом.

Відповідно до п. 4 наказу Мінфіну «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 12.12.2019 № 520 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 6 вищезгаданого наказу передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов?язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з п. 11 вищезазначеного наказу Мінфіну Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; - та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; - та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Отже, термін для подання документів до контролюючого органу, необхідних для розблокування реєстрації податкової накладної в ЄРПН, для відповідача сплинув у 2023 році.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідачем під час реєстрації податкової накладної № 2 від 22.08.2022 не було дотримано вимог податкового законодавства, податкова накладна належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних не була, процедура, яка дозволяла б виправити цю ситуацію наразі є вичерпаною.

У зв`язку із цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 8266,67 гривень, чим позивачу було завдано збитки у розмірі 8266,67 гривень, які перебувають у прямому причинному зв`язку із недотриманням відповідачем як вимог податкового законодавства, так і умов договору.

У постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації).

Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (Постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22).

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом та договором обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього, отже позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

А саме суд приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 8266,67 гривень збитків.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Європроектбуд» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 4, код 35519454) на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6, код 40081221) 8266,67 гривень збитків та 3028,00 гривень судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2025.

Суддя Р.М. Колесник