Рішення від 17.04.2025 по справі 199/3008/25

Справа № 199/3008/25

(2-о/199/169/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Богун О.О.,

при секретареві Дубовик А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі у залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного тану у покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті, -

В С Т А Н О В И В:

Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 , зазначила, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , військовослужбовця за мобілізацією стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 . Згідно сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 №02/8098 від 09.10.2024р. ОСОБА_2 під час забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації загинув під час бойових дій в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть пов`язана з захистом Батьківщини.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 11.09.2024 року № 2356 про результати проведення судового розслідування, встановлено, що солдат ОСОБА_2 внаслідок удару безпілотного літального апарату типу first person view з боку противника отримав поранення несумісні з життям та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту, шолому, бронежилеті. Загибель сталася під час виконання обов`язків військової служби, пов`язана із захистом Батьківщини. Евакуювати тіло неможливо у зв`язку із великою інтенсивністю боїв.

Враховуючи те, що тіло сина заявниці неможливо евакуювати та доставити в медичний заклад для видачі відповідного лікарського документу про смерть, орган РАЦС не може видати свідоцтво про смерть.

З огляду на це заявниця вимушена звернутися до суду для встановлення факту смерті з метою отримання свідоцтва про смерть свого сина ОСОБА_2 , в порядку, передбаченому законодавством України.

Встановлення факту смерті є необхідним для його належної реєстрації в діючому державному реєстрі України, тільки після чого даний факт є офіційним та вирішення питання щодо спадкового майна, отримання допомоги на поховання заявник вимушений звернутись до суду із зазначеною заявою.

У судове засідання заявниця та її представник не з`явилися, проте представник надала заяву про розгляд справи за відсутності сторони заявниці, просила суд заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 був військовослужбовець за мобілізацією стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Згідно акту про настання смерті від 01 серпня 2024 року складеного командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 , начальником медичної служби ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_4 та командиром 9 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_5 , головним сержантом 2 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_6 , стрілцем санітаром 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_7 старшим водієм 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_8 , засвідчено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 05 год. 25 хв. ОСОБА_2 загинув за наступних обставин: під час бойових дій на лінії зіткнення зі збройними силами російської федерації в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області внаслідок удару безпілотного літального апарату типу first person view з боку противника.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.09.2024 року № 2356 про результати проведення судового розслідування, встановлено, що солдат ОСОБА_2 внаслідок удару безпілотного літального апарату типу first person view з боку противника отримав поранення несумісні з життям та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту, шолому, бронежилеті. Загибель сталася під час виконання обов`язків військової служби, пов`язана із захистом Батьківщини. Евакуювати тіло неможливо у зв`язку із великою інтенсивністю боїв.

Згідно сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 №02/8098 від 09.10.2024р. ОСОБА_2 під час забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації загинув під час бойових дій в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть пов`язана з захистом Батьківщини.

Оцінюючи надані суду докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 встановленим.

Згідно п.8 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст.ст. 19, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 317,430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного тану у покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті, задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Димитров Донецької області, громадянина України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 о 05 год. 25 хв. в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області, у віці 34 років, під час бойових дій на лінії зіткнення зі збройними силами російської федерації внаслідок удару безпілотного літального апарату типу first person view з боку противника. Загибель сталася під час виконання обов`язків військової служби, пов`язана із захистом Батьківщини.

Судові витрати по справі не відшкодовуються.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Богун

17.04.2025