Рішення від 16.04.2025 по справі 914/3144/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2025 Справа № 914/3144/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Павлюка Івана Васильовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Геокомп»

про: стягнення 462 800,00 грн,

представники:

позивача: Ейбут Є.І.,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Павлюка Івана Васильовича до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Геокомп» про стягнення 462 800,00 грн.

26.12.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

13.01.2025р. на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№936/25).

14.01.2025р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 19.02.2025р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов`язковою.

Хід справи відображено в ухвалах суду і протоколах судових засідань.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом через його електронний кабінет, про отримання процесуальних документів матеріали справи містять відповідні довідки, підписані відповідальним працівником.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання вдзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача:

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договорів про надання сільськогосподарських послуг, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у сумі 462 800,00 грн.

Позиція відповідача:

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи пояснень не подав.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд встановив наступне.

Між фізичною особою підприємцем - Павлюком Іваном Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геокомп» 01.12.2023 укладено два договори, а саме: договір №1 від 01.12.2023р. та договір №2 від 01.12.2023р. про виконання сільськогосподарських робіт.

Розділ III договору №1 від 01.12.2023р. та договору №2 від 01.12.2023р. містить п. 3.2., згідно змісту якого, роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, який складається в довільній формі.

23.12.2023р. сторонами підписано акт про надання послуг: додаток №1 від 23.12.2023р. до договору на виконання сільськогосподарських робіт №1 від 01.12.2023р. між Замовником та Виконавцем на загальну вартість без ПДВ 312 800,00 грн.

Крім того, 23.12.2023р. сторонами підписано акт про надання послуг: додаток №1 від 23.12.2023р. до договору на виконання сільськогосподарських робіт №2 від 01.12.2023р. між Замовником та Виконавцем на загальну вартість без ПДВ 150 000,00 грн.

Як зазначив позивач, станом на момент подання позовної заяви, Замовником в особі ТзОВ «Геокомп» не виконано умови пп. 2.2.1 п. 2.2. розділу II, які передбачають те, що замовник зобов`язаний розрахуватись з Виконавцем в повному обсязі за виконані роботи згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт, що передбачено та узгоджено сторонами в договорі №1 від 01.12.2023р. та договорі №2 від 01.12.2023р.

15.04.2024р. на юридичну адресу відповідача представником позивача направлено лист щодо мирного врегулювання спору та надано відповідачу можливість в строк, зазначений у листі, провести повний розрахунок з ФОП Павлюком І.В. та в разі неможливості цього зробити, надати свої пропозиції щодо врегулювання спору.

Однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, ні позивач, ні його представник жодної відповіді від відповідача не отримали, борг на загальну суму в розмірі 462 800,00 грн. залишився несплачений, тобто позивач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання по сплаті за отримані послуги, що, за твердженням позивача, є порушенням пп. 2.2.1 п. 2.2. розділу II умов договору №1, та договору №2.

У зв`язку із вищенаведеними обставинами, позивач звернувся із позовом до господарського суду про стягнення заборгованості за надані послуги (виконані роботи).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріали справи підтверджують про те, що між сторонами у справі виникли правовідносини за договорами про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст.902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, підписання замовником акту прийому-передачі виконаних робіт/послуг, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов`язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, як слідує із матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договорами про надання сільськогосподарських послуг, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів про надання послуг.

Проте, відповідач за надані послуги своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим, станом на дату звернення із позовом до суду, у останнього виникла заборгованість за укладеними договорами, а всього у розмірі 462 800,00 грн.

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що станом на дату винесення рішення у даній справі боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати наданих послуг.

Водночас, відповідач відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини у встановленому порядку не спростував. Матеріали справи не містять доказів в підтвердження відсутності на час розгляду справи заявленої до стягнення заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами про надання сільськогосподарських послуг в сумі 462 800,00 грн. підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та не оспорені відповідачем.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 462 800,00 грн.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної та повної плати за надані послуги. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, власного контрозрахунку не надав, доказів сплати заборгованості в повному розмірі також. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому та встановленому вище розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною квитанцією №9366-0409-6060-7134 від 08.01.2025р. на суму 6 942,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геокомп» (адреса: Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, вул.Лазаренка Є. академіка, будинок 2, офіс 68, ідентифікаційний код - 31290391) на користь Фізичної особи-підприємця Павлюка Івана Васильовича (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 462 800,00 грн. основного боргу та судовий збір у розмірі 6 942,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 21.04.2025 р.

Суддя Король М.Р.