Ухвала

від 22.04.2025 по справі 915/178/18

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

22 квітня 2025 року Справа № 915/178/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.

при секретарі судового засідання Дюльгер І.М.

за відсутності представників учасників справи

розглянувши матеріали справи № 915/178/18 про банкрутство ТДВ Миколаївське підприємство Ера

кредитори:

1) Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001);

2) Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008);

банкрут: Товариство з додатковою відповідальністю Миколаївське підприємство Ера (вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54030);

ліквідатор: арбітражний керуючий Сорокін Олексій Олександрович (адреса: вул. Дружби, 23, м. Миколаїв, 54049)

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/178/18 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське підприємство Ера (ТДВ МП Ера); постановою від 23.07.2018 визнано товариство банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру; 28.09.2021 ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сорокіна Олексія Олександровича (свідоцтво Міністерства юстиції України на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 846 від 15.04.2013).

Ухвалою від 25.03.2025 розгляд справи було відкладено на 22.04.2025.

До розгляду судом призначено клопотання арбітражного керуючого Сорокіна О.О. (вих.. № 3 від 27.12.2024) про припинення повноважень ліквідатора ТДВ МП Ера у зв`язку з мобілізацією, про розгляд звіту про нарахування і виплату основної грошової винагороди та стягнення указаної суми з кредиторів.

Наразі суд розглядає клопотання арбітражного керуючого Сорокіна О.О. (вих.. № 3 від 27.12.2024) в частині розгляду звіту про нарахування і виплату основної грошової винагороди в загальній сумі 788400,00 грн та стягнення указаної суми з кредиторів пропорційно задоволеним вимогам, а саме з ГУ ДПС у Миколаївській області 701676,00 грн, а з ГУ ПФУ в Миколаївській області 86724,00 грн.

На вказане клопотання Головним управлінням ДПС у Миколаївській області 21.01.2025 через систему Електронний суд суду подана заява, у якій податкова просить суд:

1. Частково відмовити арбітражному керуючому Сорокіну О.О. у задоволенні звіту про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТДВ МП Ера за період з 01.10.2021 по 31.12.2024 у розмірі 788 400,00 грн.

2. Затвердити Звіт про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Сорокіну О.О. за виконання повноважень ліквідатора ТДВ МП Ера за період з 01.10.2021 по 01.03.2022 у розмірі 94 500,00 грн.

3. Відмовити у затвердженні Звіту про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Сорокіну О.О. за виконання повноважень ліквідатора ТДВ МП Ера за період з 01.03.2022 по 31.12.2024 у розмірі 693 900,00 грн.

Інших заяв з приводу нарахування чи сплати грошової винагороди арбітражному керуючому Сорокіну О.О. до суду не надійшло.

Ухвала від 25.03.2025 надіслана сторонам до Електронних кабінетів ЄСІТС, на юридичні адреси (у разі відсутності електронного кабінету). Крім цього, вказану ухвалу оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до положень законодавства. Всі попередні ухвали також оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Суд зауважує, що отримання адресатами кореспонденції, надісланої на зазначені ними адресами знаходиться поза компетенцією суду та є виключно суб`єктивною поведінкою сторони.

За такого, суд вважає, що учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

У судове засідання учасники справи представників не скерували, заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом. Явка представників учасників справи у судове засідання, призначене на 22.04.2025, не визнавалась судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.

Згідно частини 1статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено заходи, щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано їх явку в судове засідання обов`язковою, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи за наявними документами.

Відповідно приписів ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Інших заяв чи заперечень щодо клопотання арбітражного керуючого Сорокіна О.О. в частині винагороди та її стягнення станом на час розгляду справи до суду не надійшло.

На підставі ст. 233 ГПК України, 22.04.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без їх проголошення.

Дослідивши матеріали справи, зокрема звіт про витрати та винагороду, суд приходить до такого.

Постановою від 23.07.2018 ТДВ МП Ера визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

28.09.2021 ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сорокіна Олексія Олександровича (свідоцтво Міністерства юстиції України на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 846 від 15.04.2013).

Арбітражний керуючий Сорокін О.О. подав до суду лопотання (вих.. № 3 від 27.12.2024) про припинення повноважень ліквідатора ТДВ МП Ера у зв`язку з мобілізацією, про розгляд звіту про нарахування і виплату основної грошової винагороди в загальній сумі 788400,00 грн та стягнення указаної суми з кредиторів пропорційно задоволеним вимогам, а саме з ГУ ДПС у Миколаївській області 701676,00 грн, а з ГУ ПФУ в Миколаївській області 86724,00 грн. про нарахування і виплату основної грошової винагороди та стягнення указаної суми з кредиторів.

У зазначеному клопотанні арбітражний керуючий Сорокін О.О. зазначає, що Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні запровадили воєнний стан з 05:30 24 лютого 2022 року по всій підконтрольній Україні території, що спричинило не можливість затвердження комітетом кредиторів звітів про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Сорокіну О.О. за виконання повноважень ліквідатора ТДВ МП Ера.

ГУ ДПС у Миколаївській області надало суду заперечення (заяву) на зазначене клопотання арбітражного керуючого, за змістом яких частково заперечує проти нарахування та виплати грошової винагороди арбітражному керуючому Сорокіну О.О., оскільки на думку кредитора, звіт є необґрунтованим та таким, що не підлягає затвердженню, оскільки відсутні докази здійснення повноважень за весь заявлений період. Головне управління ДПС у Миколаївській області не заперечує щодо затвердження нарахування і виплату грошової винагороди арбітражному керуючому до введення військового стану в Україні за період з 01.10.2021 по 31.11.2021 у розмірі 36 000,00 грн., за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 у розмірі 19 500,00 грн., за період з 01.01.2022 по 01.03.2022 у розмірі 39 000,00 грн. (6500,00*3*2).

Натомість податкова заперечує щодо затвердження нарахування і виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за період з 01.03.2022 по 30.09.2022 у розмірі 136 500,00 грн. (6500,00*3*7), за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 у розмірі 60 300,00 грн., з 01.01.2023 по 31.12.2024 у загальному розмірі 497 100,00 грн., оскільки арбітражний керуючий фактично не виконував обов`язки ліквідатора у відповідні періоди, оскільки відповідних доказів не надав, та не надавав звітів про нарахування і виплату винагороди, що є підставою для відмови у схваленні звіту про нарахування та виплату грошової нагороди арбітражного керуючого у цій частині.

Висновки суду

Положення частин першої четвертої, сьомої статті 43 Конституції України визначають, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Положеннями Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) визначено, що ліквідатор здійснює відповідні повноваження у справі про банкрутство на платній основі.

Арбітражний керуючий приступає до виконання певних повноважень з наступного дня його призначення у справу, та несе відповідальність за збереження документації та майна боржника, а отже має право на нарахування основної грошової винагороди саме з дня призначення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 цього Кодексу передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Частиною 2 ст. 30 КУзПБ встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Згідно ч. 4 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

За період виконання повноважень з 01.10.2021 по 31.12.2024 арбітражним керуючим нараховано винагороду у розмірі 788400,00 грн. з розрахунку трьох мінімальних розмірів заробітної плати за кожний місяць виконання ним повноважень. На підтвердження виконання повноважень у матеріалах справи містяться акт про прийом документації банкрута від 11.10.2021, відзив на заяву щодо субсидіарної відповідальності від 01.11.2021, звіти (поточні) щодо проведення ліквідаційних дій за жовтень та листопад 2021 року, за січень 2022 року та звіт щодо проведення ліквідаційної процедури ТДВ МП Ера від 07.01.2025.

Жодного доказу на виконання дій, зазначених у вказаних звітах суду не надано. Разом з тим, суд погоджується з позицією податкової в частині дотримання арбітражним керуючим порядку звітування перед кредиторами у період з 01.10.2021 по 31.12.2021.

Щодо схвалення звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди комітетом кредиторів, суд зазначає, що відповідно до п.1-2 ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що тимчасово, тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування: збори (комітет) кредиторів можуть проводитися у режимі відеоконференції, за умови дотримання вимог статті 48 цього Кодексу. У разі якщо учасник зборів (комітету) кредиторів не має кваліфікованого електронного підпису, підтвердження особи такого учасника здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Зі звіту ліквідатора від 07.01.2025 вбачається, що ним надані щомісячні звіти про хід процедури голові комітету кредиторів до введення військового стану. А звіт про грошову винагороду за весь час виконання повноважень комітету кредиторів не надано у зв`язку з непередбачуваною мобілізацією.

Матеріали справи не містять доказів надсилання жодного звіту щодо грошової винагороди комітету кредиторів для його схвалення.

Проте, хоча нормою частини 6 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства і передбачено схвалення комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, однак саме схвалення комітету кредиторів такого звіту не є безумовною підставою для подальшого затвердження судом такого звіту, оскільки дії суду законодавство про банкрутство пов`язує не з наявністю або відсутністю схвалення звіту, а із тим, яких висновків дійде суд за результатом його розгляду. Наявність різного роду схвалень та погоджень (плану санації, звіту ліквідатора, тощо) є лише додатковими гарантіями дотримання прав учасників провадження у справі про банкрутство. Господарський суд не зв`язаний такими погодженнями (або їх відсутністю) у своїх правових позиціях та у своїх процесуальних діях.

Вищенаведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі №910/18919/13, від 04.06.2019 року у справі №Б-24/172-09 та від 24.07.2018 року у справі №5019/2862/11.

Таким чином, факт схвалення комітетом кредиторів боржника звіту розпорядника майна не є в даному випадку вирішальним та таким, що має суттєве значення, оскільки розгляд звіту арбітражного керуючого є прерогативою саме господарського суду.

Перевіривши наявні документи та докази, які містяться у справі № 915/178/18 про банкрутство ТДВ МП Ера, дослідивши звіти арбітражного керуючого Сорокіна О.О. про хід ліквідаційної процедури, суд дійшов висновку про затвердження звіту про нарахування основної грошової винагороди арбітражного керуючого Сорокіна О.О. за виконання повноважень ліквідатора ТДВ МП Ера у справі № 915/178/18 за період з 01.10.2021 по 31.12.2021 у меншому ніж запропоновано арбітражним керуючим розмірі з огляду на таке.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 12 КУзПБ, яка кореспондується зі ст.13 Цивільного кодексу України, під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

При цьому "добросовісність" має трактуватися як категорія моральна, що відображає врахування особою інтересів інших учасників господарських правовідносин, публічного інтересу тощо, а "розсудливість" - як категорія інтелектуальна, що припускає адекватність оцінки особою цінності певного цивільного права, доцільності своїх дій, наслідки здійснення або нездійснення цивільного права. Тобто, під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

При визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд, через призму зазначених статей та процесуального законодавства, має досліджувати якість виконаних робіт, час за який вони виконані, які фактичні дії вчинялись розпорядником майна за заявлений ним період та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно належно виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала зазначена процедура, враховуючи те, що арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності (ст.10 Кодексу України з процедур банкрутства).

Крім того, законодавство не передбачає оплату винагороди арбітражного керуючого, який неналежно виконував обов`язки та своїми діями сприяв порушенню строків, встановлених КУзПБ та ухвалами суду, оскільки такі порушення фактично є зловживанням процесуальними правами.

Законодавець закріпив право на отримання грошової винагороди тільки за тим арбітражним керуючим, який фактично виконував покладенні на нього КУзПБ обов`язки.

Як було зазначено вище, гідно з наявних в матерілах справи доказів ліквідатором ТДВ МП Ера арбітражним керуючим Сорокіним О.О. було вжито низку заходів, зокрема, прийнято документацію банкрута (акт від 11.10.2021), подано суду відзив на заяву щодо субсидіарної відповідальності від 01.11.2021, подано суду звіти (поточні) щодо проведення ліквідаційних дій за жовтень та листопад 2021 року, за січень 2022 року та звіт щодо проведення ліквідаційної процедури ТДВ МП Ера від 07.01.2025.

Твердження ліквідатора про надіслані запити та надання довідок колишнім працівникам не підтверджені жодними доказами.

Так само арбітражний керуючий не надав суду спростування на заперечення ГУ ДПС у Миколаївській області щодо відсутності доказів виконання повноважень протягом всього заявленого строку.

Так, дослідивши дії, вчинені арбітражним керуючим Сорокіним О.О. під час виконання своїх повноважень у даній справі про банкрутство за вказаний ним період з 01.10.2021 по 31.12.2024, за який нараховано грошову винагороду у сумі 788400 грн, судом встановлено виконання повноважень у 2021 році та до введення військового стану. Щодо іншого заявленого періоду арбітражний керуючий Сорокін О.О. не подав доказів виконання у кожному місяці звітного періоду покладених на нього у ліквідаційній процедурі обов`язків та вчинення реальних та належних дій щоденно і безперервно. Зважаючи на це, суд вважає, що нарахований розмір грошової винагороди арбітражного керуючого Сорокіна О.О. (788400,00 грн) є не обґрунтованим та неспівмірним із вчиненими ним заходами у справі.

Беручи до уваги вказані вище обставини в їх сукупності, перевіривши діяльність арбітражного керуючого Сорокіна О.О. за період виконанням ним повноважень ліквідатора боржника та надавши оцінку вжитим ним заходам у ліквідаційній процедурі, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та співмірним до фактично вжитих арбітражним керуючим заходів у заявлений ним період є нарахування та затвердження основної грошової винагороди за період виконання повноважень з 01.10.2021 до 01.03.2022 що становить 94500,00 грн.

Стосовно стягнення вказаної суми з кредиторів суд зазначає наступне.

Клопотанням від 27.12.2024 арбітражний керуючий Сорокін О.О. просить суд стягнути з кредиторів ТДВ МП Ера грошову винагороду арбітражного керуючого у пропорційно визнаних судом кредиторських вимог.

З матеріалів справи вбачається, що у ліквідаційній процедурі оплата грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування витрат не здійснювалось. Як вже зазначено у даній ухвалі право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Європейський Суд з прав людини в рішенні від 28.03.2006 у справі Броньовський проти Польщі зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Статтею 12 Кодексу передбачене, зокрема, право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Кодексом передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого: 1) авансування коштів заявником (кредиторами або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

При цьому Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

Відмову від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року, ратифікованої Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифікованої Україною 05.10.2000, резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року, тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, - така оплата має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

При цьому слід зазначити, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам законодавства про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора, від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

У постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі 912/1783/16, від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15, від 16.07.2020 у справі № 918/454/18 викладено правові висновки, згідно з якими, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Таким чином, той факт, що майна у справі наразі не виявлено майна, а також, що кредиторами не створено відповідного грошового фонду, право на утворення якого було передбачено як попереднім законодавчим актом, що регулював процедуру ліквідації банкрута, так і чинним Кодексом України з процедур банкрутства, не звільняє кредиторів від обов`язку платити ліквідатору за виконання повноважень.

За такого, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі на кредитора є правомірним.

З огляду на викладене, клопотання арбітражного керуючого Сороркіна О.О. про стягнення на його користь грошової винагороди з кредиторів пропорційно визнаним вимогам підлягає задоволенню.

При цьому, як вже визначено судом у даній ухвалі обґрунтованим та співмірним у даному випадку розміром винагороди є винагорода за період виконання повноважень з 01.10.2021 до 01.03.2022 у сумі 94500,00 грн.

Загальна сума визнаних судом вимог кредиторів згідно ухвали суду від 04.10.2018 становить 4459772,24 грн, зокрема: вимоги податкового органу складають 3969212,28 грн, вимоги пенсійного фонду 34064,56 грн, вимоги фонду соціального страхування 456495,96 грн.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 29.08.2023 було замінено кредитора - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 41318030) на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023.

Отже, наразі кредиторами у справі є:

1) Головне управління ДПС у Миколаївській області, визнані судом вимоги якого складають 3969212,28 грн, що становить 89% від загального розміру визнаних судом вимог кредиторів;

2) Головне управління ПФУ в Миколаївській області, визнані судом вимоги складають 490559,96 грн (34064,00+ 456495,96), що становить 11% від загального розміру визнаних судом вимог кредиторів.

З урахуванням зменшення судом суми винагороди, суд самостійно розрахував розмір сум грошової винагороди, підлягаючих до стягнення з кредиторів пропорційно сум вимог кредиторів, визнаних судом,

А отже оплата грошової винагороди має здійснюватися кредиторами в наступних розмірах:

1) Головному управлінню ДПС у Миколаївській області належить сплатити арбітражному керуючому Сорокіну О.О. 84105,00 грн (89% від загальної суми винагороди та витрат);

2) Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області належить сплатити арбітражному керуючому Сорокіну О.О 10395,00 грн (11% від загальної суми винагороди та витрат).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Керуючись ст. 12, 30, 18, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання арбітражного керуючого Сорокіна О.О. в частині затвердження звіту про нарахування і виплату основної грошової винагороди та стягнення указаної суми з кредиторів задовольнити частково.

2. Затвердити звіт арбітражного керуючого Сорокіна О.О. про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТДВ МП Ера за період з 01.10.2021 по 01.03.2022 на загальну сумі 94500,00 грн.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027; вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001) на користь арбітражного керуючого Сорокіна Олексія Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №846 видане Міністерством юстиції України від 15.03.2013; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; вул. Дружби, 23, м. Миколаїв, 54049) грошову винагороду у сумі 84105,00 грн.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159; вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020) на користь арбітражного керуючого Сорокіна Олексія Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №846 видане Міністерством юстиції України від 15.03.2013; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; вул. Дружби, 23, м. Миколаїв, 54049) грошову винагороду у сумі 10395,00 грн.

5. Видати накази.

6. Ухвалу надіслати учасникам провадження у справі та Південному міжрегіональному управлінню міністерства юстиції у Миколаївській області (ел.пошта: info@mk.minjust.gov.ua).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Повний текст ухвали складено і підписано 22.04.2025.

Суддя Т.М. Давченко