Ухвала від 17.04.2025 по справі 916/5763/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5763/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від прокуратури: Ткаченко Л.В.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Марченко О.П. - адвокат,

розглядаючи справу № 916/5763/24

за позовом: Керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області (просп. Дніпровський, № 34А, м. Нова Каховка, Херсонська обл., 74900) в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області (вул. Соборна, № 26, с. Тавричанка, Каховський р-н, Херсонська обл., 74862)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Збут-Енерго Плюс» (просп. Героїв Харкова, № 64А, м. Харків, 61009)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 97768,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2024 керівник Каховської окружної прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збут-Енерго Плюс», в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 02.03.2021, № 3 від 25.08.2021, № 4 від 31.08.2021, № 5 від 22.09.2021, № 6 від 05.10.2021, № 7 від 20.10.2021, № 8 від 04.11.2021 та № 9 від 15.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.01.2021 № 10/21-ЕЗ, укладені між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області та ТОВ «Збут-Енерго Плюс», а також стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 97768,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

06.01.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву № 5911/24 від 31.12.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу № 916/5763/24 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

06.03.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/5763/24 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, а також постановлено протокольну ухвалу про перерву до "20" березня 2025 року о 12:40 год.

20.03.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/5763/24 призначено на "03" квітня 2025 року о 10:40 год.

03.04.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/5763/24, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/5763/24 до судового розгляду по суті на "10" квітня 2025 року о 12:20 год.

З огляду на обставини, що потребують вчинення процесуальних дій, які віднесенні до завдань підготовчого провадження, суд дійшов висновку, що є достатні підстави повернутись до стадії підготовчого провадження та повторно провести підготовче провадження у справі № 916/5763/24, у зв`язку з чим судом 10.04.2025 постановлено протокольну ухвалу про повернення до стадії підготовчого провадження у справі.

Окрім того, 10.04.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/5763/24 постановлено протокольну ухвалу про перерву до "17" квітня 2025 року о 10:00 год.

У підготовчому засіданні 17.04.2025 суд дійшов висновку про необхідність вирішення питання про зупинення провадження у справі № 916/5763/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення постанови по цій справі.

Присутній в підготовчому засіданні прокурор залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду, представник відповідача просив суд зупинити провадження у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно частини 4 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Суд також зазначає, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та абз.1 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 31.03.2015 № 1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення КСУ від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).

Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumаrescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява № 76943/11).

З представленої суду позовної заяви вбачається, що прокурор обґрунтовує свої вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору, зокрема, порушенням сторонами приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», застосування яких, у свою чергу, є предметом перегляду в касаційному порядку в межах справи № 920/19/24 з метою можливого відступлення від правової позиції, сформованої у справі № 922/2321/22, на яку також посилається прокурор у розглядуваному позові.

Згідно з ст. 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Під час вивчення матеріалів справи № 916/5763/24 та підготовки справи до розгляду, із відкритого державного реєстру судових рішень суд виявив, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсним додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема, Касаційний господарський суд України, передаючи справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначив наступне, зокрема:

- неможливість підняття ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї, що встановлена у договорі, створює ризики як для постачальників, які нестимуть матеріальні втрати від реалізації товарів за нижчими цінами, ніж встановлені на ринку, так і для покупців (зокрема, суб`єктів владних повноважень), які у випадку розірвання таких договорів не зможуть забезпечити належну та безперебійну роботу державних та комунальних підприємств;

- на думку колегії суддів, з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому, не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений;

- Верховний Суд вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі» (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору). Підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є:

1) зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі» в редакції Закону №114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі» в редакції із змінами, внесеними Законом №1530-IX від 03.06.2021;

2) порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі»: Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

Отже, у справі № 920/19/24 наразі вирішується питання щодо відступу від попередньо сформованого висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22 (щодо неможливості збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору), з огляду на зміни внесені до п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі».

Таким чином, вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 дозволить всесторонньо та повно розглянути справу № 916/5763/24 з урахуванням єдності практики з означених питань.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Виходячи зі змісту вказаних положень Кодексу, зупинення провадження у справі обумовлено саме необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Забезпечення єдності судової практики є складовою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя, в той час як застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.

Суд приймає до уваги, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

В свою чергу, зупинення провадження з урахуванням обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідає принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності подальшого звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту та перегляду рішення суду в апеляційній інстанції з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 у подібних правовідносинах.

При цьому, судом враховано, що нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України можливе лише на стадії підготовчого провадження.

Завданням підготовчого провадження з-поміж іншого є вчинення інших дій з метою забезпечення правильного розгляду справи по суті (пункт 6 ч. 1 ст. 177 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Так, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед формування обґрунтованих правових позицій стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретних норм матеріального права або дотримання норм процесуального права, що були неправильно використані судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи при цьому судам попередніх інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи зміст позовних вимог та підстави позову, предмет доказування у даній справі, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, відсутність станом на день прийняття даної ухвали остаточного судового рішення у справі № 920/19/24, а також оскільки правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, з огляду на обставини справи № 916/5763/24 та з метою уникнення застосування різних підходів до тлумачення законодавства та врахування висновків Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 920/19/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду, оскільки правовідносини у зазначених справах за сферою правового регулювання є подібними.

Позиція щодо доцільності зупинення касаційного провадження у подібних правовідносинах знайшла відображення у низці процесуальних рішень Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема в ухвалах від 04.03.2025 у справі №916/2486/23, від 12.03.2025 у справі №916/3461/23, від 12.03.2025 у справі №916/1116/23, від 17.03.2025 у справі №916/2036/24, а також від 18.03.2025 у справі №904/766/24 тощо.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі № 916/5763/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду зупинити.

2. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили 17.04.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її винесення (підписання).

Повна ухвала складена 22.04.2025.

Суддя О.В. Цісельський