Рішення від 22.04.2025 по справі 922/373/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/373/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування" (37800, Полтавська область, Лубенський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, код ЄДРПОУ 40573272) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноген-проект" (61204, м. Харків, пр. Людвіга Свободи, буд. 46, кв. 143, код ЄДРПОУ 43231575) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноген-проект" про стягнення з відповідача на свою користь, згідно договору з надання послуг №154 від 25.11.2021, суму в розмірі 65419,52 грн, в тому числі:

- передоплату у сумі 20000,00 грн,

- пеню в сумі 36000,00 грн,

- 3% річних за користування грошовими коштами за період з 22.03.2022 по 29.01.2025 у розмірі 1 716,16 грн,

- інфляційні втрати за користування грошовими коштами за період з 22.03.2022 по 29.01.2025 у розмірі 7 703,36 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позов обґрунтовано посиланням на невиконання відповідачем умов Договору з надання послуг №154 від 25.11.2021 на проведення комплексу робіт з огляду, обстеження, аналізу умов експлуатації, розробки та складання Паспортів технічних для двох пожежних резервуарів (ємностей чистої води) об`ємом 600 м3 кожен, визначення умов їх подальшої експлуатації, а саме ненаданням послуг, передбачених вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування". Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - сім днів з дня вручення вищевказаної ухвали, шляхом надання до суду: фіскального чеку поштового відділення на підтвердження направлення копії позовної заяви і доданих до неї доказів відповідачу.

17.02.2025, на виконання вимог ухвали суду, позивач направив до суду засобами поштового зв`язку заяву про усунення недоліків (вх.№4233) до якої додано копії фіскального чеку та накладної поштового відділення на підтвердження направлення копії позовної заяви і доданих до неї доказів. Отже, позивач усунув недоліки, які послугували підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відповідача немає електронного кабінету, тому ухвала про відкриття провадження у справі від 21.02.2025 направлена судом за адресою відповідача, зазначеною у позовній заяві, що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61204, м. Харків, пр. Людвіга Свободи, буд. 46, кв.143.

Проте відповідачу вказана ухвала вручена не була та повернута відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 01.03.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 21.02.2025 про відкриття провадження у цій справі було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки починається обрахунок строку, обумовленого статтею 251 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.

Ухвалу суду від 21.02.2025 про відкриття провадження у справі №922/373/25 повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 01.03.2025.

Відтак, днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у цій справі є 01.03.2025.

Отже, відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 16.03.2025, проте вказана дата є вихідним днем, який переходить на наступний робочий день - 17.03.2025 (останній день на подання відзиву).

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк та відзив на позов із викладенням своєї правової позиції не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак, у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

25.11.2021 між ТОВ "Техноген-проект" (виконавець за договором, далі - відповідач) та ТОВ "Хорольський завод дитячих продуктів харчування" (замовник за договором, далі - позивач) укладено Договір з надання послуг №154 (далі - договір, а.с. №5-7).

Згідно з п. 1.1 договору позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов`язання надати позивачу на проведення комплексу робіт з огляду, обстеження, аналізу умов експлуатації, розробки за складання Паспортів технічних для двох пожежних резервуарів (ємностей чистої води) об`ємом 600 кв.м кожен, визначення умов їх подальшої експлуатації (далі - договір, а.с. №5-7).

Вартість послуг є договірною та складає 40000,00 грн (сорок тисяч грн 00 коп) без ПДВ (п. 3.1. договору).

Також, між сторонами підписаний протокол угоди про договірну ціну на виконання послуг за договором з надання послуг №154 від 25.11.2021 (а.с. №8), в якій погодили, що з загальна вартість надання Послуг складає 40000,00 грн без ПДВ.

Згідно з п. 3.2. договору оплата послуг за цим Договором здійснюється у 2 (два) етапи:

3.2.1. аванс 50% (п`ятдесят відсотків) від вартості Послуг 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн 00 коп) без ПДВ - протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дати отримання Замовником Рахунка - фактури;

3.2.2. доплата 50% (п`ятдесят відсотків) від вартості послуг 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн 00 коп) без ПДВ - протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту.

Позивач на виконання зобов`язань за договором згідно рахунка №162 від 18.01.2022 оплатило 20.01.2022 передоплату у сумі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень згідно платіжного доручення №24748 від 20.01.2022 (а.с. №9).

Згідно з п. 9.1. договору Послуги, передбачені цим Договором, повинні бути надані Замовнику протягом 60-ти (шістдесяти) календарних днів з моменту здійснення Замовником передоплати згідно п. 3.2.1. та отримання Виконавцем від Замовника усіх необхідних початкових даних, інформації та документів.

Відповідно п. 6.2.1. договору Замовник має право відмовитися від Договору і вимагати компенсації збитків та неналежне виконання Виконавцем умов Договору (у разі якщо Виконавець своєчасно не приступає до виконання Договору та/або не надає Замовнику виконані Послуги у встановлений цим Договором строк).

Позивач, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору у строк встановлений в п.9.1. договору, зокрема 60 днів з моменту здійснення передоплати, тобто до 21.03.2022, звернувся 11.08.2022 із претензійним листом, в якому просив виконати зобов`язання, виготовити паспорти технічні для двох пожежних резервуарів та просив повідомити на нову поштову та на електронну адресу idetuchenko@malysh.ua дату виконання зобов`язань за договором.

Вказаний вище претензійний лист направлений на офіційну електронну адресу Відповідача technogen-holding@ukr.net. яка зазначена у реквізитах згідно договору, проте відповіді Позивач не отримав.

Також позивач вказує, що у період з 22.04.2022 по 16.04.2024 ним велась переписка між представником Позивача - головним механіком Позивача Детюченком І.М. та директором Відповідача - Норовим Кирилом Олександровичем через мобільний додаток VIBER на номер телефону директора НОМЕР_1 , що зазначений контактним номером телефону у реквізитах договору.

16.12.2024 позивач направив відповідачу претензію про повернення передоплати та сплату санкцій, в якій повідомив про відмову та розірвання договору, просив повернути отриману 20.01.2022 року передоплату у сумі 20 000,00 гривень, а також сплатити пеню в сумі 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень, 3% річних за користування грошовими коштами за період з 22.03.2022 року по 16.12.2024 року у сумі 1 643,90 грн, а також інфляційні втрати за користування грошовими коштами за період з 22.03.2022 року по 16.12.2024 року у розмірі 7 320,87 гривень, всього 64 964,77 (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят чотири грн 77 коп) протягом 10 (десяти) календарних днів шляхом перерахування коштів на р/рах. НОМЕР_2 у Акціонерному банку "Південний" у м. Одеса.

Зазначена претензія вручена відповідачу не була та повернута позивачу по причині закінчення встановленого терміну зберігання. Дана претензія була також направлена на офіційну електронну адресу Відповідача, проте залишена відповідачем без відповіді.

Вищевказані обставини зумовили звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми передоплати у сумі 20 000,00 грн. Також, у зв`язку із не своєчасним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач нарахував пеню за період з 22.03.2022 за 180 днів в сумі 36 000,00 грн, 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 1 716,16 грн та інфляційні втрати за користування грошовими коштами, що нараховані за період з 22.03.2022 року по 29.01.2025 року у розмірі 7 703,36 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та доказам, які надані у справі, суд виходить з наступного:

Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір з надання послуг №154 від 25.11.2021, який за своєю правової природою є договором про надання послуг з 25.11.2021 до повного виконання своїх зобов`язань. Оплата наданих послуг передбачала два етапи: аванс передоплата, яка здійснена позивачем згідно платіжної інструкції №24748 від 20.01.2022, після чого відповідачем повинні бути надані послуги протягом 60 днів, для здійснення другого етапу оплати, проте послуги відповідачем не надані. Суд визнає доведеним факт сплати позивачем передоплати у розмірі 20000,00 грн на виконання умов договору з надання послуг №154 від 25.11.2021, виходячи із умов договору, даних платіжної інструкції. Отже господарські зобов`язання позивача за договором є виконаними. Враховуючи положення п.3.2.1. договору відповідач мав надати послуги до 21.03.2022, проте послуг не надав. , отже з 22.01.2022 виникло прострочення з надання послуг. Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1). При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.4). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.6).

Позаяк Главою 63 вказаного кодексу не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

За приписами частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №910/1030/17.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Системний аналіз зазначених норм з урахуванням обставин, встановлених судом під час розгляду справи, дає підстави для висновку суду, що оскільки відповідачем обов`язок з своєчасного надання послуг не виконано, то позовні вимоги позивача про стягнення суми попередньої оплати за договором з надання послуг №154 від 25.11.2021 в сумі 20000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку із не своєчасним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач нарахував пеню за період з 22.03.2022 за 180 днів в сумі 36 000,00 грн,

Згідно з п.4.4. договору сторони погодили, що за затримку надання послуг чи усунення недоліків Виконавець сплачує пеню у розмірі 1% від вартості послуг за кожен день затримки.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що період її нарахування відповідає умовам договору з надання послуг №154 від 25.11.2021 та вимогам діючого законодавства, розрахунок є арифметично правильним.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд бере до уваги, що сума пені у розмірі 36000,00 грн не співвідносна до суми основного боргу у розмірі 20000,00 грн, доказів того, що порушення відповідачем зобов`язання завдало збитків іншим учасникам процесу матеріали справи не містять, тому суд дійшов до висновку зменшення суми пені на 50% до суми 18000,00 грн, що підлягає стягненню. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 18000,00 грн слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 1 716,16 грн та інфляційних втрат за користування грошовими коштами, що нараховані за період з 22.03.2022 року по 29.01.2025 року у розмірі 7 703,36 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, в яких у зв`язку з фактичним закінченням терміну надання послуг у Виконавця виникло зобов`язання повернути Замовнику передплату відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, на нього можуть нараховуватися інфляційні збитки і 3% річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України

Ураховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок несвоєчасного виконання послуг і як наслідок повернення передоплати, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем стягнення 3% річних та інфляційних втрат за користування грошовими коштами, що нараховані за період з 22.03.2022 по 29.01.2025.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що період їх нарахування відповідає умовам договору з надання послуг № 154 від 25.11.2021 та вимогам діючого законодавства, розрахунок є арифметично правильним. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача стягнення 3% річних у сумі 1 716,16 грн та інфляційних втрат у сумі 7 703,36 грн грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України абзац 1 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно абзацу 4 вищевказаної статті визначено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 599, 627-629, 901, 903, 907 Цивільного кодексу України, та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноген-проект" (61204, м. Харків, пр. Людвіга Свободи, буд.46, кв.143, код ЄДРПОУ 43231575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування" (37800, Полтавська область, Лубенський р-н, м.Хорол, вул.Молодіжна, 17, код ЄДРПОУ 40573272) згідно договору з надання послуг №154 від 25.11.2021 року, суму в розмірі 47419,52 грн, в тому числі:

- передоплату у сумі 20 000,00 грн,

- пеню в сумі 18 000,00 грн,

- 3% річних за користування грошовими коштами за період з 22.03.2022 року по 29.01.2025 року у розмірі 1 716,16 грн,

- інфляційні втрати за користування грошовими коштами за період з 22.03.2022 року по 29.01.2025 року у розмірі 7 703,36 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 18000,00 грн - у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "22" квітня 2025 року.

Суддя Ю.Ю. Мужичук