Ухвала

від 22.04.2025 по справі 922/4036/24

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

22 квітня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4036/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (вх. №8134 від 01.04.2025) про відвід судді

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус" (03190, м. Київ, вул. Щербакова, 4, код ЄДРПОУ 40311998) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (61072, м. Харків, пр. Науки, 54, код ЄДРПОУ 42831345) про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Типографія "Парус" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" з урахуванням заяви про усунення недоліків (вх. 29955 від 28.11.2024) просить суд: стягнути з відповідача на свою користь: 246959,60 грн - основної заборгованості за отриману продукцію, 45788,94 грн - пені від суми невиконаного грошового зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення: з 24.01.2024 по 08.11.2024 (підстава ч.6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 343 ГК України та п. 9.3 договору), 60152,07 грн - 36% річних від вартості неоплаченої продукції за весь час прострочення з 24.01.2024 по 08.11.2024 (підстава ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 9.3 договору), 16920,10 грн - інфляційних нарахувань (підстава ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 9.3 договору), 24695,96 грн - 10% штрафу (підстава ч.4 ст. 231 ГК України, ч. 2 ст. 549 ЦК України, ч. 1 ст. 550 ЦК України та п. 9.5 договору), 121975,03 грн - 0,2% за кожен день користування чужими грошовими коштами неоплаченої продукції: з 24.01.2024 по 08.11.2024 (підстава ч. 2 ст. 536 ЦК України, ч. 5 ст. 694 ЦК України та п. 9.4 договору), 7747,38 грн - витрат по судовому збору.

Позов обґрунтовано посиланням на несвоєчасну сплату відповідачем поставленого позивачем товару за договором поставки №1/19-01.24 від 19.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4036/24. Справу визнано малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

09.01.2025 (за вх. № 524/25) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" надійшла заява, створена в системі "Електронний суд" щодо ставлення під сумнів відповідності поданого ТОВ "ТИПОГРАФІЯ ПАРУС" копії договору поставки №1/19-01.24 від 19.01.2024 року, витребування оригіналу цього договору для приєднання до матеріалів справи (з процесуальних питань). Також у поданій заяві відповідач вказує про намір подання ТОВ "ІМЕКС МАКС" заяви про призначення судово-технічних експертиз щодо підпису директора ТОВ "ІМЕКС МАКС" на оригіналі цього договору після його витребування.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2025 суд перейшов до розгляду справи №922/4036/24 за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи постановив здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Призначив справу №922/4036/24 до розгляду у підготовчому засіданні на 28.01.2025 о(б) 11:30. Питання витребування оригіналу договору судом постановлено вирішити у підготовчому засіданні.

27.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" через систему "Електронний суд" подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИПОГРАФІЯ ПАРУС", в якій відповідач просить: визнати недійсним договір поставки між "ТОВ ІМЕКС МАКС" до ТОВ "ТИПОГРАФІЯ ПАРУС" №1/19-01.24 від 19.01.2024 року на підставі ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" про поновлення строку на пред`явлення зустрічного позову. Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИПОГРАФІЯ ПАРУС" про визнання недійсним договору поставки №1/19-01.24 від 19.01.2024 року - повернуто заявнику.

Всі процесуальні дії по руху справи №922/4036/24 відображено в матеріалах справи в окремих документах у справі.

Протокольною ухвалою від 04.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2025 о 13:30.

21.04.2025 до суду надійшов запит Східного апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 року про повернення зустрічної позовної заяви.

22.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" надійшла заява створена в системі "Електронний суд" про відвід судді (вх. №9936). Вказаною заявою заявник просить відвести суддю Господарського суду Харківської області Мужичук Ю.Ю. від розгляду справи №922/4036/24. В обґрунтування вказаної заяви відповідач вказує про те, що з системи "Електронний суд" вбачається, що суд першої інстанції станом на 22.04.2025 не передав матеріали даної справи до Східного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 18.04.2025, якою було витребувано матеріали справи №922/4036/24 для розгляду скарги відповідача на ухвалу від 01.04.2025 про повернення зустрічної позовної заяви.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (вх. №9936 від 22.04.2025) про відвід судді встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 3 ст. 38 ГПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до ч. 7 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Отже, питання про відвід вирішується суддею Мужичук Ю.Ю. яка розглядає справу №922/4036/24.

Щодо обставин, які викликали у відповідача сумнів в неупередженості судді Мужичук Ю.Ю. при розгляді питання щодо направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, суд зазначає наступне.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у "Справі Гаусшильдта" (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, ставиться під сумнів його (їх) безсторонність. За висновком Європейського суду з прав людини, у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 26.10.2020 у справі № 910/3480/20, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022р. у справі №916/442/21).

Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Із заяви про відвід вбачається, що підставою для відводу фактично є припущення відповідача щодо порушення судом строку передання матеріалів даної справи до Східного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 18.04.2025, якою було витребувано матеріали справи №922/4036/24 для розгляду скарги відповідача на ухвалу від 01.04.2025 про повернення зустрічної позовної заяви. Що свідчить про незгоду з процесуальним рішенням судді, що в силу приписів ч.4 ст.35 ГПК України не може бути підставою для відводу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно положень розділу IX Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17.10.2023р. № 485), вказано, що направлення справи за межі суду, у тому числі до апеляційної чи касаційної інстанції, до іншого місцевого суду, до експертних установ для проведення експертизи, до слідчих органів тощо, а також повернення справи за належністю до місцевого чи апеляційного суду здійснюється на підставі відповідного процесуального документа.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2025 року було витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4036/24. Зазначена ухвала суду апеляційної інстанції набрала законної сили 18.04.2025.

Згідно з п.17.5. Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Господарським процесуальним кодексом України в редакції, що діяла станом на 01.12.2012, зокрема ч. 3 ст. 91 ГПК України вказано, що місцевий господарський суд у триденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу разом зі справою, а у випадках, передбачених частиною третьою статті 106 цього Кодексу, - копіями матеріалів справи відповідному апеляційному господарському суду.

Таким чином, строк на направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції становить три дні.

Запит Східного апеляційного господарського суду на направлення матеріалів справи надійшов до Господарського суду Харківської області 21.04.2025, отже строк на направлення матеріалів даної справи розпочинається з наступного дня тобто з 22.04.2025 та спливає 24.04.2025 (останній день на направлення справи).

Отже станом на 22.04.2025 строк на направлення матеріалів справи №922/4036/24 не порушено.

При цьому суд констатує, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про відвід судді Господарського суду Харківської області Мужичук Ю.Ю. є четвертою у даній справі.

Згідно з п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ГПК України визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Крім того, Верховний Суд при розгляді справи № 905/2065/16 вказав, що процесуальні права надані особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

У статті 17 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950 № ETS N 005 "Заборона зловживання правами" передбачено, що "Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції".

З урахуванням наведеного, суд вважає, що подана ТОВ "Імекс Макс" заява про відвід судді свідчить про зловживання процесуальними правами.

Чинне процесуальне законодавство надає сторонам право на відвід судді, проте такі заяви повинні ґрунтуватися на чітких і конкретних фактах, які викликають об`єктивні сумніви у неупередженості судді, а не на загальних підозрах або незгоді з процесуальними рішеннями. Повторне подання заяв про відвід на тих самих підставах без нових доказів є не лише безпідставним, але й шкодить принципам процесуальної економії та ефективності судового процесу. Такі дії суперечать завданню господарського судочинства, яке спрямоване на справедливий та своєчасний розгляд справ у розумні строки. Суд зазначає, що процесуальні права не можуть використовуватися як інструмент для затягування судового розгляду або перешкоджання нормальному перебігу господарського процесу.

При цьому відповідач під час розгляду справи вже заявляв 3 не обґрунтованих відводи складу суду про що судом була надана відповідна оцінка в ухвалах суду від 28.01.2025, 01.04.2025 та 04.04.2025. Підставою попередніх відводів також була незгода відповідача з процесуальними рішенням суду. Враховуючи наведене, суд визнає дії ТОВ "ІМЕКС МАКС", які полягають у поданні четвертої безпідставної заяви про відвід судді, зловживанням процесуальними правами та з урахуванням приписів ч.3 ст 43 ГПК України залишає вказану заяву без розгляду.

При цьому в ухвалі суду від 04.04.2025 суд визнав дії керівника ТОВ "ІМЕКС МАКС" ОСОБА_1., які полягають у поданні третьої безпідставної заяви про відвід судді, зловживанням процесуальними правами та попередив керівника вказаного товариства ОСОБА_1 про відповідальність за зловживання процесуальними правами в тому числі можливість накладення штрафу.

Відповідно до статті 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом (ст.132 ГПК України).

Положеннями ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

За змістом частини 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 у розмірі 3 028,00 грн.

Необхідно зазначити, що обрання судом заходу процесуального примусу який підлягає застосуванню, а також визначення розміру штрафу, який підлягає стягненню, належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції.

Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у п. 50 постанови Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.

На підставі викладеного, враховуючи факт зловживання відповідача процесуальними правами, зокрема, подання чотирьох безпідставних заяв про відвід судді Господарського суду Харківської області Мужичук Ю.Ю., суд дійшов висновку про необхідність застосування до ТОВ "Імекс Макс" заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу в сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням положень Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік" складає 3028,00 грн.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Керуючись ст. 13, 35, 38, 39, 43, 131, 132, 135, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (вх. №8134 від 01.04.2025) про відвід судді - залишити без розгляду.

2. Застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (61072, м. Харків, пр. Науки, 54, код ЄДРПОУ 42831345) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007; код класифікації доходів бюджету: 21081100) штраф у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Дана ухвала є виконавчим документом відповідно до ч. 5 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України.

Строк пред`явлення даної ухвали до виконання - до 23.07.2025.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5; ідентифікаційний код 26255795).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (61072, м. Харків, пр. Науки, 54, код ЄДРПОУ 42831345).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 255, 256, 257 ГПК України.

Повну ухвалу складено та підписано 22.04.2025.

Суддя Ю.Ю. Мужичук