Рішення від 17.04.2025 по справі 926/3269/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

17 квітня 2025 року Справа № 926/3269/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю помічника судді Петровської В.С., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/3269/24

За позовом Державного підприємства Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідницької станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН (Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Цурень)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Олбісагро (60400, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, смт Глибока, вул.Алекулова, буд. 26)

Про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 229464,96 грн

За участі представників:

Від позивача: Шеремета І.С. адвокат (ордер серії СЕ №1099441 від 13.12.2024р.)

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідницької станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Олбісагро про стягнення заборгованості за договором поставки від 09.12.2021 року в сумі 229464,96 грн, з яких: основна заборгованість в сумі 150000,00 грн, інфляційні в сумі 66272,34 грн та 3% річних в сумі 13192,96 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що 09.12.2021 року між сторонами укладено договір поставки, згідно якого постачальник передав у власність покупця товар відходи сої, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Позивач умови договору виконав, проте відповідач оплату за поставку товару провів частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 150000,00 грн, що призвело до нарахування інфляційних в сумі 66272,34 грн та 3% річних в сумі 13192,96 грн, які позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

16.12.2024 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви від 14.12.2024 року за вх.№3269 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 25.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14.01.2025 року.

14.01.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№168).

Ухвалою суду від 14.01.2025 року відкладено судове засідання на 05.02.2025 року.

Ухвалою суду від 05.02.2025 року здійснив перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №926/3269/24 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27.02.2025 року.

Ухвалою суду від 27.02.2025 року підготовче засідання відкладено на 19.03.2025 року.

06.03.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№999).

Ухвалою суду від 19.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.04.2025 року.

У зв`язку з браком часу для дослідження документів у судовому засіданні 03.04.2025 року суд вирішив відкласти розгляд справи по суті на 17.04.2025 року.

До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі (вх.№1678), в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в черговий раз не забезпечив.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч.ч.2, 3, ст.120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст.6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя №845/0/15-21 від 17.08.2021 року, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Згідно з п.42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 року у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №921/6/18).

Ухвали суду були внесені до АСДС та оприлюднені в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Окрім того, відповідач неодноразово отримував поштову кореспонденцію наручно, про що свідчать його письмові підтвердження.

З наведеного суд констатує, що в розумінні норм ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, однак, своїми процесуальними правами не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, відзиву не подав.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи (ч.1, п.3 ч.3 ст.202 ГПК України).

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про відсутність підстав відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.12.2021 року між Державним підприємством Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідницької станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Олбісагро (далі покупець) укладено договір поставки товару (далі договір), згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар відходи сої (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар у власність своїм автотранспортом і оплатити його на умовах договору (п.1.1. договору).

Асортимент, кількість і ціна товару, що може бути поставлений згідно договору, визначається у специфікації або в накладних, що погоджуються з покупцем (п.1.2 договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.3 договору).

Згідно пунктів 3.1 та 3.4 договору, поставка товару здійснюється вчасно на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця у відповідній кількості та якості. Строк поставки товару погоджується сторонами у замовленні чи додатковій угоді до даного договору, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що передача товару за кількістю та якістю здійснюється на підставі даного договору, чинного законодавства України та інших передбачених для даного товару документі за участю повноважених представників постачальника і покупця.

У відповідності до п.5.1 договору, ціна на товар є договірною і формується в національній валюті України, визначається у відвантажувальних документах: рахунку-фактурі та видатковій накладній. Зміна ціни на товар після прийняття і підтвердження замовлення покупця не допускається.

Пункт 5.2 договору передбачає, що покупець здійснює оплату за товар на умовах після оплати: протягом 5 календарних днів після отримання товару, з моменту переходу права власності відповідно до п.1.3 договору.

Постачальник зобов`язаний передати товар покупцю згідно замовлення покупця, постачальник має право вимагати від покупця оплату за проданий товар (п.п.6.1, 6.2 договору).

Покупець зобов`язаний прийняти і оплатити товар у відповідності до п.5.2 договору, має право стягнути з постачальника штрафні санкції у разі поставленого неякісного товару (п.п. 7.1, 7.4 договору).

Внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань відповідно до умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п.10.1 договору).

Пунктом 11.2. договору сторонами визначено, що в разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, даний спір буде вирішуватись у відповідності до чинного законодавства у Господарському суді.

Договір укладено у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони. Будь-які зміни чи доповнення до цього договору оформляються шляхом підписання відповідних угод сторонами. Даний договір укладений сторонами при повному розумінні предмету договору і заміняє собою будь-які інші попередні домовленості з цього приводу в усній чи письмовій формі (п.п.13.1, 13.2 договору).

Докази визнання договору недійсним в матеріалах справи відсутні.

На виконання умов договору, в період з 09.12.2021 року по 31.12.2021 року позивач передав відповідачу відходи сої загальною вартістю 294400,15 грн, а покупець здійснив оплату двома платежами згідно платіжних доручень № 286 від 24.12.2021 року на суму 94400 грн та № 30 від 17.02.2022 року на суму 50000,00 грн, в яких в призначені платежів вказано оплата за відходи сої по в-н №210 від 09.12.2021 року.

Факт отримання товару і наявності заборгованості в сумі 150000,00 грн відповідач визнав, підписавши акт звірки розрахунків від 03.05.2023 року.

Отже, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 150000 грн. За прострочення оплати, позивачем нараховано за період з 01.01.2022 року по 31.10.2024 року 3% річних в сумі 13192,62 грн та інфляційних витрат в сумі 66272,34 грн.

Крім цього, факт отримання товару по накладній №210 підтверджено випискою банку від 29.11.2024 року на суму 50000,00 грн, а також актом ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2020 року по 30.06.2024 року №07-39/11 від 27.09.2024 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1 ст.689 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт отримання товару підтверджується матеріалами справи, докази повного погашення по поставці товару не надано.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки від 09.12.2021 року та не сплатив на користь Державного підприємства грошові кошти за отриманий товар в повному обсязі, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 150000,00 грн, яка підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 150000,00 грн законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошових зобов`язань, позивач нарахував інфляційні в розмірі 66272,34 грн за період з 01.01.2022 року по 31.10.2024 року та 3% річних в розмірі 13500,00 грн за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

При дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних та 3% річних, судом встановлено, що такий розрахунок у повній мірі відповідає положенням законодавства, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 66272,34 грн та 3% річних в розмірі 13500,00 грн.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявленої вимоги адвоката позивача Шеремети І.С. про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21900 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1 4 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч.1 ст.58 ГПК України представником у справі може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч.4 ст.60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як свідчать матеріали справи, правова допомога Державному підприємству Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідницької станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН у даній справі надавалась адвокатом Шереметою І.С. на підставі договору про надання правової допомоги від 02.12.2024 року, ордеру серії СЕ №1099441 від 13.12.2024 року. Згідно остаточного розрахунку понесених судових витрат на професійну правничу допомогу від 12.12.2024 року, адвокат виконав, а клієнт прийняв правову допомогу зазначену в п.1.1 договору з розгляду справи №926/3269/24.

Розрахунком понесених судових витрат на професійну правничу допомогу від 02.12.2024 року підтверджено приймання-передавання наданих послуг правої допомоги адвокатом Шереметою І.С. Державному підприємству Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідницької станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН в розмірі 21900,00 грн, пов`язаної із розглядом справи №926/3269/24, зокрема, підготовка позовної заяви (витребування доказів, ознайомлення з матеріалами справи тощо) та участі у суді першої інстанції з виконанням процесуальних прав та обов`язків сторони судового процесу передбачених господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору про надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, провадженнях, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновлення порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Обсяг послуг з правової допомог що надається адвокатом клієнту: адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, у судах здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені ЦПК України, ГПК України, КАС України, КПК України, ЗУ "Про виконавче провадження".

Гонорар адвоката складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг (п.п.4.2, 4.6 договору).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється включно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 268, 269).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі №922/445/19, від 22.11.2019 року по справі №910/906/18, від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17, від 04.06.2020 року по справі №906/598/19 та в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №755/9215/15-ц.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам ст.ст.123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.02.2024 року у справі № 910/9714/22.

Надавши оцінку доказам щодо понесених Державним підприємством Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідницької станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; предметом спору та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви адвоката Шеремети І.С., який діяв в інтересах позивача у справі №926/3269/24 в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнення із відповідача на його користь 5000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236 238, 240 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідницької станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН (Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Цурень) до Товариства з обмеженою відповідальністю Олбісагро (60400, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, смт Глибока, вул.Алекулова, буд. 26) про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 229464,96 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олбісагро (60400, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, смт Глибока, вул.Алекулова, буд. 26, код 36751031) на користь Державного підприємства Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідницької станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН (Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Цурень, код 00385106) заборгованості сумі 229464,96 грн, з яких: основний борг в розмірі 150000,00 грн, інфляційні в розмірі 66272,34 грн та 3% річних в розмірі 13192,96 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олбісагро (60400, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, смт Глибока, вул.Алекулова, буд. 26, код 36751031) на користь Державного підприємства Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідницької станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН (Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Цурень, код 00385106) судовий збір в розмірі 3441,97 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне рішення складено та підписано 22.04.2025 року

Суддя С.М. Гушилик