Рішення

від 11.04.2025 по справі 183/2755/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2755/24

№ 2/183/807/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2025 року місто Самар Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судових засідань Болкарьової А.В., розглянувши у закритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування Черкаської селищної ради, орган опіки та піклування Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 треті особи - орган опіки та піклування Черкаської селищної ради, орган опіки та піклування Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини,

за участю:

представників ОСОБА_1 - адвокатів Кондренко К.О., Олійник А.О.,

відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 ,

представника ОСОБА_3 - адвоката Напара М.В.,

представника органу опіки та піклування Черкаської селищної ради - Сердюк В.В., суд -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 , у якому просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним. В обґрунтування позову зазначив, що з 18 липня 2020 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , від якого сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 .. Рішенням суду від 13 січня 2023 року шлюб між сторонами був розірваний. Після розірвання шлюбу малолітня дитина залишилася проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач проживає окремо. 10 жовтня 2023 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Від родичів колишньої дружини та спільних знайомих йому стало відомо, що ОСОБА_3 останнім часом зловживає алкогольними напоями, втратила місце роботи, вихованням сина не займається. Він неодноразово був свідком неадекватної поведінки ОСОБА_3 під дією алкоголю,у зв`язку з чим він звертався до правоохоронних органів та служби у справах дітей Черкаської селищної ради за допомогою. Нездоровий спосіб життя ОСОБА_3 негативно впливає на їхнього сина та є ризики загрози небезпеки для нього. В той же час позивач є офіційно працевлаштований - з 2017 року проходить службу в Збройних силах України, має постійний дохід, сім`ю, житло, характеризується з позитивної сторони на роботі, а також має міцний зв`язок з сином, який в свою чергу завжди йде на контакт з ним та його дружиною та добре проводить з ними час. Таким чином, проживання сина разом з батьком відповідає його інтересам. Оскільки ОСОБА_3 відмовилася надавати згоду на проживання сина з батьком, він вимушений звернутися до суду з позовом.

Відповідач за первісним позовом відзив на позовом не подала.

ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_3 за місцем її проживання. В обґрунтування позову посилається на те, що вона не чинила перешкод у спілкуванні батька з сином. 28 лютого 2024 року внаслідок конфлікту ОСОБА_1 забрав у неї сина, адресу місця знаходження дитини не повідомив. Вона завжди виконувала свої обов`язки щодо дитини, забезпечувала сина всім необхідним, створювала умови для проживання та розвитку дитини. Вважає, що місце проживання сина з матір`ю відповідає його інтересам, тому як усі діти потребують материнського піклування, особливо такі маленькі як ОСОБА_6 , який більшу частину свого життя провів з матір`ю. Посилання ОСОБА_4 не те, що вона вживає алкогольні напої вважає безпідставними, на обліку у нарколога чи психіатра вона не перебуває. За весь час її проживання з сином, з її боку ніколи не було порушень прав дитини та ризиків загрози небезпеки для дитини ніколи не існувало. Також зазначила, що вона звільнилася з військової служби 02 лютого 2024 року у запас відповідно до підпункту г, п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «По військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовець, який самостійно виховує дитину, оскільки після розірвання шлюбу, розуміла, що буде самостійно виховувати сина та необхідно більше часу та уваги приділяти дитині.

Відповідач за зустрічним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву. Посилаючись на доводи, викладені у первісному позові, а також на те, що він та його дружина ОСОБА_5 на достатньому рівні займаються вихованням ОСОБА_6 , ОСОБА_5 всебічно задовольняє потреби ОСОБА_6 , чудово з ним товаришує, між ними є тісний позитивний зв`язок та довіра, просив відмовити у задоволені зустрічного позову.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року провадження у справі відкрито, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.

21 травня 2024 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - службу у справах дітей та сім`ї Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування.

23 липня 2024 року на адресу суду від Служби у справах дітей та сім`ї Феодосіївської сільської ради надійшов висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

19 серпня 2024 року на адресу суду від органу опіки та піклування виконавчого комітету Черкаської селищної ради, надійшов висновок про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком, він затверджений рішенням виконавчого комітету Черкаської селищної ради від 13.08.2024 року № 81.

19 серпня 2024 року ухвалою суду прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи орган опіки та піклування Черкаської селищної ради, орган опіки та піклування Феодосіїської сільської ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи орган опіки та піклування Черкаської селищної ради, орган опіки та піклування Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини.

13 листопада 2024 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області закрите підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримав свої позовні вимоги та зазначив, що 18 липня 2020 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_6 . Через зловживання дружиною алкогольними напоями, за рішенням членів сім`ї ОСОБА_3 разом з дитиною мешкала деякий час у м.Суми у бабусі, де лікувалася, в тому числі вона проходила лікування і в м.Дніпро. ОСОБА_1 , як діючий військовослужбовець, ніс службу у районі АТО, а після ІНФОРМАЦІЯ_5 - у районі виконання бойових завдань. Коли ОСОБА_3 знаходилася у стані сп`яніння, а він перебував на службі (тобто не вдома), дитину вимушені були забирати родичі, як ОСОБА_3 так і його; однак були і такі випадки, коли мати ОСОБА_3 викликала його, щоб він забрав дитину, через те, що сина неможна було залишати з ОСОБА_3 . Крім того, колишній тесть навіть сказав йому заблокувати банківську картку, для того, щоб ОСОБА_3 не мала вільного доступу до коштів для випивки. Коли він перебував на службі, неодноразово йому телефонувала теща та просила вжити заходів до ОСОБА_3 , яка зловживала спиртними напоями в той час, як разом з нею перебувала дитина. З метою убезпечити дитину від негативних наслідків, він вимушений був звертатися до служби у справах дітей. З січня 2024 року у ОСОБА_3 почався запій. Вона навіть вимушена була звільнитися зі служби, тому як не вийшла з декретної відпустки. Напочатку березня 2024 року мати ОСОБА_3 знову телефонувала і сказала, щоб він забрав дитину. У зв`язку з чим він знову звернувся до служби у справах дітей телефоном, а наступного дня - 04.03.2024 приїхав та забрав дитину, яка перебувала у сусідній квартирі у дідуся та бабусі ОСОБА_3 - ОСОБА_7 . Дитину забрав у Київську область, де мешкають з дружиною та її сином. ОСОБА_3 постійно спілкувалася з його дружиною ОСОБА_8 з приводу дитини, бачилася з дитиною. Крім того, ОСОБА_4 привозили у с.Зарічне, де він також бачився з бабусями та дідусями. Через деякий час після того, як він звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з ним, Коробка стала поводити себе інакше, а у жовтні 2024 року стала вимагати повернути їй дитину. Книшов ОСОБА_6 вже майже рік безперервно живе з ним, його дружиною та сином дружини. Стосунки в родині дуже теплі, коли він іде на службу, він упевнений, що з дитиною буде все гаразд. Щодо подій, що сталися 31 грудня 2024 року зазначив, що його дружина ОСОБА_8 приїхала разом з ОСОБА_9 у с.Зарічне, він їхав їм на зустріч зі служби, мати ОСОБА_10 зателефонувала ОСОБА_8 , щоб побачитися з онуком і ОСОБА_8 привезла ОСОБА_6 на зустріч з бабусею - ОСОБА_11 . Поки він їхав до сина з дружиною, ОСОБА_11 викликала ОСОБА_12 та поліцію і забрали дитину у ОСОБА_13 .. Коли ж він приїхав у с.Зарічне, то ОСОБА_3 не дала побачитися з дитиною, що змусило його 01 січня 2025 року знову звернутися до органу опіки та піклування. 17 січня 2025 року на День народження ОСОБА_6 , з 14-00 години він перебував під дверима квартири ОСОБА_3 та лише так зміг побачити дитину та привітати його, однак ОСОБА_3 навіть не дала взяти сина на руки. 23 січня 2025 року він прийшов до квартири ОСОБА_3 щоб побачитися з сином, двері йому відчинив ОСОБА_14 , або інших дорослих він не бачив. ОСОБА_1 одягнув дитину та покинув квартиру ОСОБА_3 .

Наголосив, що підставою звернення до суду стало неналежне ставлення ОСОБА_3 до своїх батьківських обов`язків через пияцтво, тому як невідомо, коли знову станеться чи не станеться у неї запій. Тому як на сьогодні вона має стабільний емоційний стан, а що відбудеться завтра невідомо, а дитина ще дуже мала. А тому вважає, що в інтересах перш за все дитини ОСОБА_6 повинен проживати з ним. Свій позов підтримує та просить задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Представники ОСОБА_1 адвокат Кондренко К.П. у повному обсязі підтримала позовні вимоги позивача та, посилаючись на ті ж підстави, просить суд задовольнити їх. Проти зустрічного позову заперечує, як необґрунтованого. Окремо просила звернути увагу на той факт, що ними заявлялося клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_15 - матері ОСОБА_3 , яка за спливом часу вирішила змінити своє ставлення до того що відбувається, тому як вона була неодноразовим свідком стану її доньки, викликала ОСОБА_1 , тому як дитину залишати з ОСОБА_3 не можна було.

Представник ОСОБА_1 адвокат Олійник О.А. у повному обсязі підтримала позовні вимоги позивача та, посилаючись на ті ж підстави, просить суд задовольнити їх. Проти зустрічного позову заперечує, як необґрунтованого. Також зазначила, що місце реєстрації проживання ОСОБА_1 станом на квітень 2025 року АДРЕСА_2 .

Представник ОСОБА_3 адвокат Кущ Д.С. у вступному слові позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити позовну заяву ОСОБА_3 . Вказав, що з 01 квітня 2024 року суд розглядає дану справу за позовом та зустрічним позовом обох батьків один до одного щодо визначення місця проживання дитини. Тобто значний час, який з урахуванням характеру спірних правовідносин був насичений подіями.

З 2014 по 2024 рік ОСОБА_3 проходила військову службу на офіцерській посаді у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 . 18 липня 2020 року вона уклала шлюб з ОСОБА_1 , який також був військовослужбовцем, після чого вони проживали за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_4 . Після народження дитини вона перебувала у декретній відпустці, без звільнення з військової служби. ОСОБА_1 у 2021 та 2022 роках увесь час перебував в районі АТО, а потім в районі виконання бойових завдань, додому приїздив в середньому раз на місяць на 1-2 дні. Фактично з моменту народження вихованням дитини займалася лише вона, а їй допомагали її родичі. У травні 2022 року вона дізналася про зради ОСОБА_1 , після чого в родині почалися сварки. З того часу ОСОБА_1 майже перестав приїжджати додому. На початку серпня 2022 року ОСОБА_1 перестав взагалі надавати кошти на утримання дитини, у зв`язку з чим вона з 01 вересня 2022 року вийшла з декретної відпустки та приступила до виконання обов`язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Під час перебування на службі, дитиною займалася їх знайома ОСОБА_16 - хрещена мама дитини. Також, допомагали дідусь ОСОБА_3 - ОСОБА_17 та її бабуся ОСОБА_18 , які мешкають у сусідній квартирі АДРЕСА_4 . Дитина завжди була доглянута, жодної загрози життю дитини взагалі ніколи не існувало. В жовтні 2022 року відповідач звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. 13 січня 2023 року шлюб між сторонами було розірвано. З липня 2023 року дитина відвідувала дитячий садочок «Непосиди» у м. Новомосковську. Але, з листопада 2023 року дитина припинила відвідувати садочок, у зв`язку із тим, що у нього почастішали простудні захворювання. Після чого дитиною продовжила займатись няня ОСОБА_19 . Коли ОСОБА_1 мав змогу зустрітися з дитиною, вона перешкод в цьому не чинила. Восени 2023 року ОСОБА_1 уклав свій другий шлюб з ОСОБА_20 . До одруження з ОСОБА_21 та після, ОСОБА_1 приїздив до родини ОСОБА_3 і просив її відновити стосунки, купити іншу квартиру, переїхати до Новомосковська, цікавився її особистим життям у її родичів, але вона завжди казала, що зради не пробачить. ОСОБА_3 познайомилась і стала підтримувати стосунки зі своїм теперішнім чоловіком ОСОБА_22 і за його підтримки прийняла рішення про можливість звільнення з військової служби у лютому 2024 року. На початку березня 2024 року до неї зателефонував ОСОБА_1 з проханням передати йому дитину на деякий час, у його відпустку, вона погодилась тому як ніколи не забороняла батьку спілкуватись з дитиною і неодноразово дозволяла брати дитину до себе. Через декілька днів приїхав ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_20 та забрали дитину. Після того як ОСОБА_1 забрав сина до себе, він приховував місце його проживання. 03 квітня 2024 року ОСОБА_3 отримала смс-повідомлення про виклик до суду у справі про встановлення місця проживання дитини з батьком. Деякий час ОСОБА_3 підтримувала зв`язок з дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , тому що ОСОБА_23 постійно знаходився на службі в Донецькій області. Від неї вона дізнавалась, що потрібно дитині, почала відправляти речі, іграшки та солодощі Новою поштою, а потім і кошти. З телефонних розмов з ОСОБА_1 їй стало відомо, що він взагалі дитиною не займається тому, що перебуває на службі, проте, не хоче повертати дитину. А тому 06 травня 2024 року ОСОБА_3 звернулася з листом до служби у справах дітей Феодосіївської сільської ради про повернення їй дитини, а потім до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з нею. Вона неодноразово підіймала питання про повернення їй сина, проте батько дитини чинив перешкоди у спілкуванні з сином. 06 серпня 2024 року ОСОБА_3 зі своїм чоловіком ОСОБА_22 поїхала до Києва на пошуки дитини, за допомогою ЦНАП та органу опіки с. Ходосівка, Київської області їм вдалось відшукати будинок ОСОБА_5 , але поспілкуватись з дитиною так і не вдалось бо чинились перешкоди зі сторони ОСОБА_24 . Книшов в цей час, був на службі. Після чого ОСОБА_3 звернулась до органів опіки та піклування с. Ходосівки із проханням створити комісію та визначити їй офіційно дні для зустрічі з дитиною. Після визначення часу зустрічей з дитиною органами опіки вона разом зі своїм батьком - дідусем ОСОБА_6 почала приїздити до сина на побачення. 30 грудня 2024 року - з сином побачитися не дали пояснюючи, що дитині погано і його привезуть на Новий рік до ОСОБА_3 в гості. 31 грудня 2024 року, приблизно о 10 годині зателефонувала її матір ОСОБА_15 і сказала негайно їхати до селища Зарічне. Вона одразу ж приїхала, на місці вже була поліція, адвокати, сина передали одразу ОСОБА_3 і поліція роз`яснила ОСОБА_24 , що дитина повинна заходитись з матір`ю або батьком. З 31 грудня 2024 року син сторін проживав разом з ОСОБА_3 , 02 січня 2025 року був складений акт обстеження умов проживання, з 07 по 13 січня складався акт оцінки потреб сім`ї. ОСОБА_3 не перешкоджала ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, він неодноразово приїздив і грався з дитиною вдома. Також в гості до дитини неодноразово приїздили батьки ОСОБА_1 . 23 січня 2025 року ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною викрав у ОСОБА_3 дитину.

03 лютого 2025 року ОСОБА_3 повернулася для проходження служби, за посадою її службова діяльність проходить у пункті постійної дислокації військової частини у АДРЕСА_5 . Вдома створені всі необхідні умови для проживання та виховання сина. Для ОСОБА_3 як для матері інтереси дитини мають першочергове значення до яких вона ставиться з особливою турботою та увагою. Мама для дитини це захист від усіх бід, тепло материнське дозволяє дитині відчувати себе спокійно і щодня цей зв`язок тільки міцнішає. Також її службова діяльність не потребує виїзду за межі гарнізону, тому вона може кожен день приділяти дитині увагу. До того ж в с. Черкаське проживає сімейний осередок - бабуся дитини, брат ОСОБА_3 - дядя ОСОБА_6 , його прадід та прабабуся, хрещена матір, а в с. Зарічному - дідусь і бабуся дитини зі сторони батька ОСОБА_1 .

Висновки обох органів опіки та піклування не можуть бути прийняті до уваги через те, що орган за місце проживання дитини у Київській області зазначив, що підставою для прийняття висновку про доцільність проживання дитини з батьком слугувало те, що мати дитини не працювала. А висновок органу опіки та піклування Черкаської селищної ради наданий не за місцем проживання малолітньої дитини.

У задоволенні первісного позову просить відмовити, зустрічний позов просить задовольнити тому як батько дитини, з об`єктивної причини не має можливості особисто виховувати сина, на тривалий час передав малолітню дитину на виховання особі, яка не має спорідненості з дитиною. Жодні докази про навчання дитини, її огляд лікарями, відвідування спортивних секцій та кружків не спростовують означеного факту. З 31 грудня 2024 року малолітній син став проживати з матір`ю. 01 січня 2025 року працівники сектору Служби у справах дітей Черкаської селищної ради, перевірили умови проживання малолітнього сина у його матері із складанням акту, де зазначено, що для дитини створені безпечні умови. Крім того, в період з 07 до 13 січня 2025 року Центр надання соціальних послуг Черкаської селищної ради склали висновок потреб сім`ї ОСОБА_3 , яким встановлено про відсутність складних життєвих умов сім`ї. 23 січня 2025 року батько дитини способом викрадення самочинно, без згоди матері, з якою проживала дитина, змінив її місце проживання, способом її викрадення, а наявною інформацією після цього і до теперішнього часу дитина проживає з його дружиною.

ОСОБА_3 з`явилася у судове засідання та виклала свою доповідь після виступу усіх інших учасників справи та допиту свідків. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. Зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити.

Зазначила, що вона з 2014 по 2024 рік проходила військову службу на офіцерській посаді у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 . 18 липня 2020 року вона уклала шлюб з ОСОБА_1 , який також був військовослужбовцем, після чого вони проживали за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_4 . Після народження дитини вона перебувала у декретній відпустці, без звільнення з військової служби. ОСОБА_1 у 2021 та 2022 роках увесь час перебував в районі АТО, а потім в районі виконання бойових завдань, додому приїздив в середньому раз на місяць на 1-2 дні. Фактично з моменту народження вихованням дитини займалася лише вона, а їй допомагали її родичі. У травні 2022 року вона дізналася про зради ОСОБА_1 , після чого в родині почалися сварки. З того часу ОСОБА_1 майже перестав приїжджати додому. На початку серпня 2022 року ОСОБА_1 перестав взагалі надавати кошти на утримання дитини, у зв`язку з чим вона з 01 вересня 2022 року вийшла з декретної відпустки та приступила до виконання обов`язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Під час перебування на службі, дитиною займалася їх знайома ОСОБА_16 - хрещена мама дитини. Також, допомагали дідусь ОСОБА_3 - ОСОБА_17 та її бабуся ОСОБА_18 , які мешкають у сусідній квартирі АДРЕСА_4 . Дитина завжди була доглянута, жодної загрози життю дитини взагалі ніколи не існувало. В жовтні 2022 року відповідач звернулась до сулу з позовом про розірвання шлюбу. 13 січня 2023 року шлюб між сторонами було розірвано. З липня 2023 року дитина відвідувала дитячий садочок «Непосиди» у м. Новомосковську. Але, з листопада 2023 року дитина припинила відвідувати садочок, у зв`язку із тим, що у нього почастішали простудні захворювання. Після чого дитиною продовжила займатись няня ОСОБА_16 . Коли ОСОБА_1 мав змогу зустрітися з дитиною, вона перешкод в цьому не чинила. Восени 2023 року ОСОБА_1 уклав свій другий шлюб з ОСОБА_20 . До одруження з ОСОБА_21 та після, ОСОБА_1 приїздив до родини ОСОБА_3 і просив її відновити стосунки, купити іншу квартиру, переїхати до Новомосковська, цікавився її особистим життям у її родичів, але вона завжди казала, що зради не пробачить. ОСОБА_3 познайомилась і стала підтримувати стосунки зі своїм теперішнім чоловіком ОСОБА_22 і за його підтримки прийняла рішення про можливість звільнення з військової служби у лютому 2024 року. На початку березня 2024 року до неї зателефонував ОСОБА_1 з проханням передати йому дитину на деякий час, у його відпустку, вона погодилась тому як ніколи не забороняла батьку спілкуватись з дитиною і неодноразово дозволяла брати дитину до себе. Через декілька днів приїхав ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_20 та забрали дитину. Після того як ОСОБА_1 забрав сина до себе, він приховував місце його проживання. 03 квітня 2024 року ОСОБА_3 отримала смс-повідомлення про виклик до суду у справі про встановлення місця проживання дитини з батьком. Деякий час ОСОБА_3 підтримувала зв`язок з дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , тому що ОСОБА_23 постійно знаходився на службі в Донецькій області. Від неї вона дізнавалась, що потрібно дитині, почала відправляти речі, іграшки та солодощі Новою поштою, а потім і кошти. З телефонних розмов з ОСОБА_1 їй стало відомо, що він взагалі дитиною не займається тому, що перебуває на службі, проте, не хоче повертати дитину. А тому 06 травня 2024 року ОСОБА_3 звернулася з листом до служби у справах дітей Феодосіївської сільської ради про повернення їй дитини, а потім до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з нею. Вона неодноразово підіймала питання про повернення їй сина, проте батько дитини чинив перешкоди у спілкуванні з сином. 06 серпня 2024 року ОСОБА_3 зі своїм чоловіком ОСОБА_22 поїхала до Києва на пошуки дитини, за допомогою ЦНАП та органу опіки с. Ходосівка, Київської області їм вдалось відшукати будинок ОСОБА_5 , але поспілкуватись з дитиною так і не вдалось бо чинились перешкоди зі сторони ОСОБА_24 . Книшов в цей час, був на службі. Після чого ОСОБА_3 звернулась до органів опіки та піклування с. Ходосівки із проханням створити комісію та визначити їй офіційно дні для зустрічі з дитиною. Після визначення часу зустрічей з дитиною органами опіки вона разом зі своїм батьком - дідусем ОСОБА_6 почала приїздити до сина на побачення. 30 грудня 2024 року - з сином побачитися не дали пояснюючи, що дитині погано і його привезуть на Новий рік до ОСОБА_3 в гості. 31 грудня 2024 року, приблизно о 10 годині зателефонувала її матір ОСОБА_15 і сказала негайно їхати до селища Зарічне. Вона одразу ж приїхала, на місці вже була поліція, адвокати, сина передали одразу ОСОБА_3 і поліція роз`яснила ОСОБА_24 , що дитина повинна заходитись з матір`ю або батьком. З 31 грудня 2024 року син сторін проживав разом з ОСОБА_3 , 02 січня 2025 року був складений акт обстеження умов проживання, з 07 по 13 січня складався акт оцінки потреб сім`ї. ОСОБА_3 не перешкоджала ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, він неодноразово приїздив і грався з дитиною вдома. Також в гості до дитини неодноразово приїздили батьки ОСОБА_1 . 23 січня 2025 року ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною викрав у ОСОБА_3 дитину.

03 лютого 2025 року вона повернулася для проходження служби, за посадою її службова діяльність проходить у пункті постійної дислокації військової частини у с. Черкаське. Вдома створені всі необхідні умови для проживання та виховання сина. Інтереси дитини для неї мають першочергове значення до яких вона ставиться з особливою турботою та увагою. Мама для дитини це захист від усіх бід, тепло материнське дозволяє дитині відчувати себе спокійно і щодня цей зв`язок тільки міцнішає. Також її службова діяльність не потребує виїзду за межі гарнізону, тому вона може кожен день приділяти дитині увагу. До того ж в с. Черкаське проживає сімейний осередок - бабуся дитини, брат ОСОБА_3 - дядя ОСОБА_6 , його прадід та прабабуся, хрещена матір, а в с. Зарічному - дідусь і бабуся дитини зі сторони батька ОСОБА_1 .

Коли ОСОБА_1 в березні 2024 року забрав дитину у Київську область - вона не знала де дитина знаходиться, однак знала її мати - ОСОБА_25 . Вона мала можливість бачитися та спілкуватися з сином, однак зустрічі були жахливі, ОСОБА_8 не давала спілкуватися з дитиною наодинці.

Влітку 2023 року за викликом її матері ОСОБА_26 до неї приїжджали працівники служби у справах дітей Черкаської селищної ради; крім того в січні 2024 року службою було запропоновано допомогу, від якої вона відмовилася. Дійсно коли вона посварилася з родичами, вона з дитиною закрилася у квартирі та не бажала ні з ким спілкуватися. Пізніше працівникові служби вона говорила, що вона не бажає спілкуватися через те, що вона випила ліки, не бажає жити, не бажає ні з ким спілкуватися. Просила також взяти до уваги, що на даний час вона працює, живе з чоловіком, який любить її сина і також бажає разом з нею його виховувати; її моральний стан тепер стабільний.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Маймор А.В. в судовому засіданні первісний позов не визнала, зустрічний просила задовольнити.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Напара М.В. в судовому засіданні первісний позов не визнала, зустрічний просила задовольнити.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Черкаської селищної ради - Сердюк В.В в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування, яким за доцільне вирішено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_27 разом з батьком. Так з 2023 року до служби зверталися як ОСОБА_1 так і ОСОБА_15 з приводу того, що мати ОСОБА_27 - ОСОБА_28 зловживає спритними напоями. Працівники служби спілкувалися неодноразово з ОСОБА_3 , яка зазначала, що її мати її доводить. 01 березня 2024 року знову було звернення з приводу того, що ОСОБА_3 перебуваючи разом з малолітньою дитиною зловживає спиртними напоями. До служби в цей раз звернулася ОСОБА_7 - бабуся ОСОБА_3 , яку побила її онука ОСОБА_29 . Коли приїхали представники служби до квартири ОСОБА_3 , працівники поліції уже виїжджали та повідомили, що в квартирі ОСОБА_3 тихо, однак двері вона не відчиняє. В той же час підстав вважати, що щось загрожує дитині немає. Представникам служби ОСОБА_3 також не відчинила двері, наступного дня повідомила, що вона напилася таблеток і взагалі немає бажання жити. Дитину віддала ОСОБА_7 - своїм бабусі та дідусю, які мешкають у квартирі поруч з квартирою ОСОБА_10 04 березня 2024 року приїхав ОСОБА_1 якому була передана дитина - ОСОБА_30 , ОСОБА_3 не була проти, однак вона була у сильному стані сп`яніння, так що навіть написати нічого не могла. 07 березня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до служби з питанням де її дитина.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області - Корнієнко О.В. в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування, яким за доцільне вирішено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_27 разом з батьком. Зазначила про те, що у зв`язку з тим, що станом на час розгляду такого питання ОСОБА_3 не працювала, не мала самостійного доходу - прийняте таке рішення.

В судовому засіданні також були допитані ряд свідків

Свідок ОСОБА_5 показала, що вона ОСОБА_1 знає багато років, а тривалий час спілкувалася з ним, як зі знайомим, другом. Знала, що у нього є сім`я, син. В якийсь момент ОСОБА_1 розлучився і вони стали спілкуватися тісніше, а потім одружилися. Після розірвання шлюбу син ОСОБА_1 залишився проживати з матір`ю дитини. Однак ОСОБА_1 весь час переймався тим, що коли ОСОБА_3 починала зловживати алкоголем, тому він дуже хвилювався за сина. ОСОБА_1 телефонувала часто його теща ОСОБА_15 та повідомляла про незадовільний стан ОСОБА_3 , казала, щоб ОСОБА_1 забрав сина від ОСОБА_10 , яка не може за ним навіть слідкувати, що і змусило думати про те, щоб ОСОБА_6 став мешкати з ними. Вона дуже любить сина ОСОБА_1 , у них добрі стосунки, як і добрі стосунки з її сином від першого шлюбу. З березня 2024 року ОСОБА_6 став проживати в їх родині в с.Ходосівка Київської області, в той же час вони часто приїздили у с.Зарічне, де був зареєстрований ОСОБА_1 щоб ОСОБА_6 мав змогу частіше спілкуватися та бачитися з бабусями, дідусями та ОСОБА_3 . Однак 31 грудня 2024 року, коли вона приїхала з дитиною до с.Зарічне, куди мав приїхати і ОСОБА_1 , їй зателефонувала ОСОБА_26 - мати ОСОБА_10 щоб побачитися з дитиною. Зустрівшись з ОСОБА_26 - остання забрала у неї дитину, викликала ОСОБА_12 та поліцію. Через те, що ОСОБА_1 ще не доїхав зі служби до с.Зарічне - дитину забрали та передали матері - ОСОБА_3 , яка після приїзду ОСОБА_1 стала чинити перешкоди у спілкуванні батька з дитиною. 17 січня 2025 року ОСОБА_1 тривалий час намагався побачитися з сином щоб привітати його з Днем народження. 23 січня 2025 року біля 09 ранку вона разом з ОСОБА_1 приїхали в с.Черкаське чекати на службу, щоб побачитися з дитиною. Вони пішли до знайомого ОСОБА_1 - ОСОБА_31 , який живе у кв. АДРЕСА_6 , поряд з квартирою ОСОБА_3 .. Коли ОСОБА_1 пішов до квартири ОСОБА_10 , то повернувся із ОСОБА_6 , сказав, що дитина сама відчинила двері, вдома ОСОБА_10 не було і нікого з дорослих він не побачив.

Свідок ОСОБА_31 показав, що він мешкає у квартирі АДРЕСА_5 . Знає ОСОБА_1 , який мешкав з ОСОБА_2 поряд у квартирі АДРЕСА_7 . Кілька років назад ОСОБА_1 перестав мешкати в цій кватирі, тому як вони з ОСОБА_3 розлучилися. ОСОБА_3 періодично приходила до його квартири, де разом з його співмешканкою вживали спиртні напої. Дитину із собою до його квартири не приводила. ОСОБА_32 він давно не бачив. 23 січня 2025 року близько 09 ранку до нього прийшов ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_8 , щоб зачекати на працівників органу опіки та піклування. Він їх впустив, однак вимушений був покинути через власні справи. Що було далі йому невідомо, у квартирі залишилася його співмешканка.

Свідок ОСОБА_33 показала, що вона є сестрою ОСОБА_13 . Особисто з ОСОБА_3 вона не знайома, бачила її лише один раз у Києві, коли ОСОБА_8 привезла сина свого чоловіка ОСОБА_4 на зустріч з мамою та дідусем. На її погляд хлопчик дуже гарно комунікував з дідусем, в той час як мати дитини була більш відсторонена. В її присутності в цей день ОСОБА_8 та ОСОБА_3 ходили до лікаря з ОСОБА_6 , тому як у дитини була застуда.

Свідок ОСОБА_34 показала, що вона є матір`ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_4 , мешкає у с.Зарічному. У ОСОБА_1 з ОСОБА_2 спочатку були гарні стосунки, прожили разом близько трьох років. Зі слів ОСОБА_1 - ОСОБА_3 випивала, у зв`язку з чим дитина була і у ОСОБА_7 (баба та дід ОСОБА_35 ), і у ОСОБА_11 (мати ОСОБА_35 ), і вона також від бабусі забирала дитину до себе. З березня 2024 року онук мешкав з батьком, а після 31.12.2024 року - з ОСОБА_3 , вона бачилася з онуком у квартирі ОСОБА_3 , на її думку онук переживав, ховався та не хотів спілкуватися.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що вона є матір`ю ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_4 . ОСОБА_1 та її донька 18 липня 2020 року одружилися. А ІНФОРМАЦІЯ_4 у них наробився син ОСОБА_6 , вони усі разом мешкали у кв. АДРЕСА_8 . Після народження дитини ОСОБА_3 перебувала у декретній відпустці, з кінця лютого 2022 року ОСОБА_1 через несення служби практично був відсутній вдома. Вона - ОСОБА_15 , також є військовослужбовцем і у зв`язку із несенням служби, про події що відбувалися вдома у доньки вона дізнавалася саме від неї. Так від ОСОБА_3 їй стало відомо, що ОСОБА_1 має стосунки з іншими жінками, через що в сім`ї почалися сварки. У серпні 2022 року ОСОБА_1 заблокував свою банківську картку, яка була у ОСОБА_3 , що змусило доньку у вересні 2022 року повернутися до несення служби. Дитиною займалася няня - хрещена ОСОБА_36 , а також батьки - ОСОБА_37 (прабабуся дитини) та ОСОБА_17 (прадід дитини), які після лютого 2022 року переїхали із м.Суми та мешкають у квартирі поряд з квартирою ОСОБА_38 жовтні ОСОБА_3 подала заяву на розірвання шлюбу, і через деякий час шлюб був розірваний, тому як вони разом вже не жили. З липня 2023 року онук відвідував дитячий садочок, однак з листопада цього ж року припинив його відвідувати, тому як у нього почастішали простудні захворювання. Весь час ОСОБА_3 давала можливість ОСОБА_1 спілкуватися та бачитися з сином. Пізніше ОСОБА_3 познайомилася з її нинішнім чоловіком, з яким вподальшому одружилася і у лютому 2024 року зі підтримки чоловіка звільнилася зі служби. Зі слів доньки їй відомо, що в березні 2024 року за домовленістю між нею та ОСОБА_1 - останній взяв сина до себе, однак після того як він забрав дитину, він приховав його місцезнаходження. В квітні 2024 року донька повідомила їй що ОСОБА_1 подав позов про визначення місця проживання дитини з ним, а вона звернулася до служби у справах дітей з заявою про повернення дитини. ОСОБА_39 мала можливість бачитися з дитиною, як і вона і ОСОБА_7 . Їй також відомо, що ОСОБА_3 їздила до Ходосівки Київської області та до Києва на зустрічі з дитиною. Особисто у неї погіршилися стосунки з ОСОБА_8 восени 2024 року, коли вона висловилася про те, що дитина повинна бути з матір`ю, тому як батька практично немає і дитиною займається вона - ОСОБА_8 , яка не є ані мамою, ані іншим близьким родичем до неї. 31 грудня 2024 року коли вона поверталася зі служби, їй зателефонувала ОСОБА_8 , повідомивши що дитина не хоче їхати до всіх них і спитала чи не зможе вона - ОСОБА_26 під`їхати у с.Зарічне, щоб побачитися з ОСОБА_6 . Вона під`їхала у с.Зарічне, ОСОБА_6 був без настрою, тому як був хворий. Після того, як вона взяла онука на руки, ОСОБА_8 стала кричати на неї, дитина перелякалася. ОСОБА_11 зателефонувала адвокатам та ОСОБА_3 та попросила, щоб викликали поліцію. Коли приїхали працівники поліції та ОСОБА_3 - дитину передали ОСОБА_3 з 31 грудня 2024 року по 23 січня 2025 року ОСОБА_6 мешкав разом з ОСОБА_3 . 23 січня 2025 року ОСОБА_1 викрав дитину. Також зазначила, що її донька не проходила жодного лікування, ніколи не перебувала на обліках у лікарів; в лютому 2025 року повернулася до проходження служби на офіцерській посаді; вдома створені усі умови для проживання, розвитку та виховання дитини. Взагалі як мати так і батько ОСОБА_6 сумлінно ставляться до своїх обов`язків та люблять сина.

Заслухавши осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків, а саме:

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ. Воєнний стан неодноразово продовжений і діє на сьогодні. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. При цьому, спосіб захисту повинен бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна; довести ті обставини, па які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яки: суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справі (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказуванні Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чі заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають прав обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмет доказування та одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобам доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказуванні (ст. ст.77,78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обстави справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно д свого внутрішнього переконання.

Ч.ч. 1, 4, 5 статті 82 ЦПК України - визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Дніпро Дніпропетровської області народився ОСОБА_4 , батьками якої є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_40 ; про що Соборним районним у місті Дніпрі відділом реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 19 січня 2021 року складений відповідний актовий запис № 108.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 липня 2020 року, який був розірваний рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2023 року, яке набрало законної сили 13 лютого 2023 року.

До березня 2024 року малолітня дитина ОСОБА_4 мешкав разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 ; а з березня 2024 року разом з батьком у АДРЕСА_2 . У період з 31 грудня 2024 року по 23 січня 2025 року малолітній ОСОБА_4 мешкав з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 на час звернення до суду з позовом був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , а фактично мешкав у АДРЕСА_2 , де зареєстрований з 18.03.2025 року. У вказаному будинку мешкають: ОСОБА_1 , 1989 року народження - батько малолітнього ОСОБА_27 ; ОСОБА_5 , 1988 року народження (дружина ОСОБА_1 ), ОСОБА_41 , 2015 року народження (син ОСОБА_5 ). Будинок облаштований для усіх членів родини. ОСОБА_1 повністю опікується дитиною, своєчасно та в повному обсязі виконує усі призначення щодо розвитку дитини і стану її здоров`я. У його відсутність вихованням сина займається його дружина ОСОБА_5 . ОСОБА_1 позитивно характеризується. Стан здоров`я ОСОБА_1 добрий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. ОСОБА_1 має постійне місце роботи - військовослужбовець, матеріальний стан є достатнім для виховання та розвитку всієї родини. Стосунки в сім`ї хороші, дитина весела, охайна, доглянута.

ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до акту обстеження умов проживання станом на 23.08.2024 року мешкала разом з чоловіком ОСОБА_22 , 1997 року народження за адресою: АДРЕСА_9 - квартира облаштована для родини з дитиною. На день розгляду справи, ОСОБА_3 разом з чоловіком мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира також облаштована для проживання родини з дитиною. Крім того, з акту обстеження умов проживання від 02.01.2025 року вбачається, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_22 також мешкає малолітній ОСОБА_4 . З довідки Центру сімейного здоров`я та реабілітації «Геліос» від 17.01.2025 року вбачається, що 02.01.2025 з ОСОБА_3 та її малолітнім сином ОСОБА_4 підписано декларацію. З 03 лютого 2025 року ОСОБА_3 повернулася для проходження служби у ВЧ, має постійний дохід, позитивно характеризується. Стан здоров`я ОСОБА_3 добрий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Матеріальний стан ОСОБА_3 на день розгляду справи є достатнім для виховання та розвитку дитини.

13 серпня 2024 року рішенням виконавчого комітету Черкаської селищної ради за № 81 затверджений висновок, згідно з яким вважають за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з батьком ОСОБА_1 .

18 жовтня 2024 року рішенням виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради за № 3 затверджений висновок № 35 від 26.09.2024 про встановлення способу участі у вихованні та встановлення графіка побачень матері ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

20 березня 2025 року рішенням виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради за № 8 затверджений висновок № 21 від 10.07.2024, згідно з яким вважають за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з батьком ОСОБА_1 .

З журналу обліку звернень і повідомлень стосовно дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, розпочатий 01.02.2023, оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні, вбачається, що: 18 липня 2023 року зареєстроване звернення щодо зловживання гр. ОСОБА_42 алкоголем, залишає малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на родичів - відмітки про наявність ризиків не зазначені. З 13 липня 2023 року залишила дитину на бабусю ОСОБА_18 , ставиться до дитини байдуже. 05 січня 2024 року зареєстроване звернення ОСОБА_1 , який засобами телефонного зв`язку повідомив про те, що його дружина, перебуває під дією алкоголю - зазначено про відсутність наявності ризиків. 01 березня 2024 року зареєстроване звернення ОСОБА_1 , який засобами телефонного зв`язку повідомив про те, що мати його дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. У відмітках про наявність ризиків зазначено про їх відсутність, дитину забрала до себе бабуся до сусідньої квартири. Разом з вказаним журналом досліджені повідомлення служби у справах дітей:

- від 18.07.2023 щодо звернення про зловживання ОСОБА_43 алкогольними напоями, в цей період дитина передана прабабусі;

- від 05.01.2024 про надання соціального та психологічного супроводження, через те, що в результаті відвідування родини за місцем проживання ОСОБА_44 встановлено, що мати дитини ОСОБА_4 2021 р.н.. має ознаки сп`яніння, на роботу не з`являється, мала спробу вкоротити вік через складний психоемоційний стан;

- від 11.03.2024, у якому просять РВП вжити заходів до ОСОБА_45 , 1994 року народження щодо ухилення від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов для життя, навчання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2021 р.н.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що обидва батьки малолітнього ОСОБА_4 на день розгляду справи в суді є військовослужбовцями, мають достатній заробіток для проживання, виховання та розвитку їх спільної дитини. ОСОБА_4 мешкає з батьком у АДРЕСА_2 . Дитина відвідує розвиваючи заняття з футболу, мистецтва. Після подій 31 грудня 2024 року та 23 січня 2025 року, пов`язаних із зміною місця проживання малолітнього сина без згоди обох батьків дитини, існують перешкоди у спілкуванні матері з дитиною. Між сторонами існує спір щодо місця проживання малолітньої дитини.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що на сьогодні ОСОБА_46 , 2021 р.н. проживає з ОСОБА_47 .

За положеннями частини 1 статті 3, частини 1 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «М.С. проти України» (рішення від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13) вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, а тому у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже потім права батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Таким чином, при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку. Суд враховує ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їхнього здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 26 травня 2021 року у справі № 309/1760/16-ц.

Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17 (провадження № 61-18882св19) визначено, що "при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків. Ухвалюючи рішення про відмову у визначенні місця проживання дитини з батьком, апеляційний суд у своїх висновках помилково обмежився констатуванням того, що під час розгляду справи не встановлено тих обставин, за яких малолітня дитина може бути розлучена з матір`ю. Апеляційний суд не врахував, що у Конвенції Про права дитини реалізовано принцип примату інтересів дитини понад усім. Ця Конвенція ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, її правові норми є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України. Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, суд апеляційної інстанції відхилив висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого визначено, що найкращим інтересам дитини відповідатиме її спільне проживання з батьком та взяв до уваги лише акт обстеження умов проживання матері. Проте, апеляційним судом не враховано, що за зустрічним позовом ОСОБА_2 органом опіки та піклування не складено висновку про доцільність проживання дитини разом з матір`ю, а акт обстеження умов проживання не є за своєю суттю та змістом висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій здійснено розгляд справи за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання матері, який мав бути складений задля забезпечення належного розгляду зустрічного позову ОСОБА_16 , що є порушенням статті 19 СК України.»

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 СК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 56 Цивільного кодексу України, органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до пунктів 72, 73 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 року № 866 (в редакції, чинній станом на 01.06.2022 року), для розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації ( проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини.

Якщо встановлено, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, служба у справах дітей подає клопотання голові районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади про позбавлення таких батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

У разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Суд, погоджується з посиланням представника ОСОБА_3 - адвоката Куща Д.М. на те, що висновок органу опіки та піклування Феодосіївської сільської ради щодо визначення місця проживання дитини сторін, який затверджений 20 березня 2025 року як і органу опіки та піклування Черкаської селищної ради, затверджений 18 жовтня 2024 року - не є актуальними на день розгляду справи в суді в тій частині, що підставою такого рішення органу опіки та піклування Феодосіївської сільської ради слугував перш за все факт того, що ОСОБА_3 не працювала; а для прийняття рішення органу опіки та піклування Черкаської селищної ради - слугували факти, встановлені висновком служби у справах дітей Феодосіївської сільської ради.

В той же час, сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, переконує суд в тому, що підставою передання малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2021 р.н. в березні 2024 року батькові - ОСОБА_1 слугували непоодинокі випадки поведінки матері дитини, щодо залишення дитини через нестабільний психоемоційний стан матері дитини - ОСОБА_3 з родичами, що не заперечується самою ОСОБА_3 в судовому засіданні. На сьогоднішній день ОСОБА_3 запевняє, що її стан стабільний, вона працює, має сім`ю. Однак жодних достатніх та допустимих доказів того, що таких ситуацій, які слугували підставою для зміни місця проживання малолітньої дитини в березні 2025 року - суду не надано.

З урахуванням введення в країні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, з огляду на те, що дитина проживає з батьком, не досягла 10-річного віку, враховуючи характеристики сторін, перебування сторін у лавах ЗСУ, з огляду на ті обстави, які визнані сторонами в судовому засіданні, суд дійшов до висновку, про те, що найкращим інтересам малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 буде відповідати визначення його місця проживання разом з батьком.

Суд наголошує, що визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком не повинно негативно впливати на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків, спір між якими вирішено судом.

Разом із цим, суд підкреслює необхідність налагодження батьками співпраці з метою забезпечення належного контакту між кожним із них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу.

При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування Черкаської селищної ради, орган опіки та піклування Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 треті особи - орган опіки та піклування Черкаської селищної ради, орган опіки та піклування Феодосійської сільської ради Обухівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , електронна пошта: відсутня)

Відповідач: ОСОБА_48 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_10 ; електронна пошта: відсутня).

Третя особа - орган опіки та піклування Черкаської селищної ради (ЄДРПОУ 21927787, адреса місцезнаходження: вул. Лісна, будинок 24, с-ще Черкаське, Самарівський район, Дніпропетровська область, 51272, електронна пошта: snfo@cherk.otg.dp.gov.ua)

Повний текст рішення виготовлений 21 квітня 2025 року.

Суддя І.Г.Дубовенко