Рішення

від 22.04.2025 по справі 187/40/25

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/40/25

2/0187/148/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2025 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Неймак М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті та надання додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

10.01.2025 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іванченко А.Л. до Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті та надання додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначено, що його баба ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Коломна, Московської області, російської федерації. Про що 17 травня 2022 року зроблено запис акту про смерть №170229500002100661008 відділом №1 Управління ЗАГСу по міським округам Коломна та Серебряні Пруди Головного управління ЗАГС Московської області рф та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . В 2016 році жінка поїхала в Російську Федерацію в гості до доньки, де почала хворіти та невдовзі злягла та вже не змогла повернутися назад в Україну.

Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 та на належну їй земельну ділянку, площею 3.120 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Дніпровського району Дніпропетровської області.

За життя ОСОБА_2 заповіла у спадок ОСОБА_1 (онуку) належну їй частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 , про що 22 грудня 2012 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвою Л.В. (копія додається) та земельну ділянку, площею 3.120 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Дніпровського району Дніпропетровської області, про що 11 травня 2016 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимарем Є.В.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса ДРНО Дніпропетровської області, однак, постановою нотаріуса заявнику було відмовлено у видачі йому свідоцтва про право на спадщину через те, що подані документи не дають можливості перевірити факт смерті спадкодавця, так як реєстрації смерті в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян на території України не проводилося. Також заявником пропущено строки для прийняття спадщини.

Однак, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть (українського зразка) своєї баби органах ДРАЦС через те, що її смерть настала на території РФ, з якою, наразі розірвано дипломатичні відносини. Разом з тим таке свідоцтво йому необхідно для подальшого оформлення своїх спадкових прав.

Окрім того позивачем було пропущено строки для прийняття спадщини що відкрилась після смерті баби. Він зазначив, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України позивач потрапив у скадне становище, коли члени сім`ї перебувають у різних країнах, одна з яких є агресором, а інша зазнала нападу, в результаті чого зазнав сильний емоційний стрес і внутрішній конфлікт, через що почався депресивний стан, який супроводжувався почуттям провини, втомою, втратою інтересу до життя. Тяжкий психологічний стан призвів до значного погіршення фізичного стану позивача. Також, через відсутність транспортного та поштового сполучення України та країни-агресора, у позивача довгий час була відсутня можливість отримати свідоцтво про смерть баби, видане в російській федерації.

На основі викладеного позивач просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Коломна, Московської області, російської федерації та визначити ОСОБА_1 , додатковий строк терміном в три місяці, з моменту набрання судовим рішенням законної сили, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Коломна, Московської області, російської федерації.

Ухвалою від 14.01.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимаря Єгора Володимировича копії матеріалів спадкової справи № 164/2024 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримали; судовий збір просять залишити за позивачем.

Представник відповідача Петриківської селищної ради до суду не з`явився, через підсистему «Електронний суд» надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник відповідача Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Будь-яких письмових пояснень, заперечень, інших заяв чи клопотань до суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Коломна, Московської області, російської федерації, про що 17 травня 2022 року зроблено запис акта про смерть №170229500002100661008 відділом №1 Управління ЗАГСу по міським округам Коломна та Серебряні Пруди Головного управління ЗАГС Московської області рф та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , копію якого надано позивачем. (а.с. 12 зворот)

Позивачем надано суду копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка селища Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина наналежну їй частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 та на належну їй земельну ділянку, площею 3.120 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Дніпровського району Дніпропетровської області, яка належала спадкодавиці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ДП №103821, виданого Петриківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 09 грудня 2003 року, про що зроблено запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за 010312800032, кадастровий номер земельної ділянки 1223755100-01-004-0081.(а.с. 13)

ОСОБА_2 за життя розпорядилася своїм майном, яким заповіла у спадок ОСОБА_1 (онуку) належну їй частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 , про що 22 грудня 2012 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвою Л.В. та земельну ділянку, площею 3.120 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Дніпровського району Дніпропетровської області, про що 11 травня 2016 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимарем Є.В. (а.с. 12, 13 зворот)

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками записано: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27.08.1987 року. (а.с. 11 зворот)

ОСОБА_2 являється матір`ю батька позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 04.07.1961 року. (а.с. 11)

З матеріалів спадкової справи № 164/2024 заведеної 17.05.2022 заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що ОСОБА_1 єдиний звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса ДРНО Дніпропетровської області від 11.11.2024 ОСОБА_5 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, що лишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 . Подані заявником документи не дають можливості перевірити факт смерті спадкодавця, так як реєстрації смерті в Державному реєстрі цивільного стану громадян на території України не проводилась. Заявник звернувся до нотаріуса після 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця, документи які б підтвердили факт прийняття спадщини - відсутні. (а.с. 14-15)

Розглядаючи заявлені вимоги, суд виходить із наступного.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1064 від 22 серпня 2007 року.

Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч.ч. 4,7 глави 1 розділу ІІ вищевказаних Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Звертаючись до суду з даною заявою, позивач на підтвердження смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації, надав копію свідоцтва про смерть .

Таким чином, факт смерті ОСОБА_2 зареєстрований іноземним органом реєстрації.

Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23.12.2022, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ст. 13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.

23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ«Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.

Так, дія Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997 зупинена з 27.12.2022.

За таких обставин, позивач не може отримати належні документи, які підтверджують смерть громадянки України ОСОБА_2 та зареєструвати її смерть на території України.

Позивач позбавлений можливості в інший, позасудовий порядок, вирішити питання щодо реєстрації компетентним органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті його баби. Смерть особи є юридичним фактом, який має наслідки припинення, зміни або виникнення багатьох правовідносин, тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав. Встановлення факту смерті баби має для позивача юридичне значення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведених норм права, наданих суду документів, а також, враховуючи, що встановлення факту смерті, необхідно заявнику для проведення державної реєстрації факту смерті баби, суд доходить висновку про підтвердження факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 на території рф у м. Коломна Московської області.

Поняття спадкування визначено у ст. 1216 Цивільного Кодексу України, як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, згідно з цією статтею поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 у справі №703/4978/19 зазначив, що законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Тобто суд, розглядаючи такі позови, встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року (справа №6-1486цс15), Верховного Суду України від 26 червня 2019 року (справа № 565/1145/17) відповідно до частини третьої етапі 1272ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

На основі викладеного, враховуючи те, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України позивач потрапив у скадне становище, коли члени сім`ї перебувають у різних країнах, одна з яких є агресором, а інша зазнала нападу, в результаті чого зазнав сильний емоційний стрес і внутрішній конфлікт, через що почався депресивний стан, який супроводжувався почуттям провини, втомою, втратою інтересу до життя. Тяжкий психологічний стан призвів до значного погіршення фізичного стану позивача. Також, через відсутність транспортного та поштового сполучення України та країни-агресора, у позивача довгий час була відсутня можливість отримати свідоцтво про смерть баби, видане в російській федерації, суд визнає такі причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, а позов таким, що підлягає задоволенню, шляхом визначення позивачу додаткового строку в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1938 грн. 00 коп., який на їх відшкодуванні з відповідача не наполягає, тому суд вказані витрати з відповідача не стягує.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1216, 1269, 1270, 1272 ЦК України та статтями 4, 23, 76, 81, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті та надання додаткового строку для прийняття спадщини, задовольнити.

Встановити факт що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Коломна, Московської області, російської федерації.

Визначити ОСОБА_1 , додатковий строк терміном в три місяці, з моменту набрання судовим рішенням законної сили, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Коломна, Московської області, російської федерації.

Розподіл судових витрат між сторонами не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Петриківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: В. О. Говоруха