Рішення

від 10.04.2025 по справі 398/5318/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/5318/23

провадження №: 2/398/162/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" квітня 2025 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Голосеніної Т.В.

за участю секретаря судового засідання Шаповал І.Ф.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрії за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його батьком дитини ОСОБА_5 , 2017 року народження, та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2014 року позивач перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою, з якою він проживав разом, але шлюб вони не укладали. У 2017 році у сторін народилась дочка ОСОБА_5 . Батько дитини був записаний за вказівкою матері у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України. ОСОБА_5 є біологічною дитиною позивача, яка називає його батьком. З відповідачкою позивач не проживає з 2023 року. Дитина проживає разом з відповідачкою та її батьками. Відповідачка відмовляється добровільно, у позасудовому порядку подати заяву про реєстрацію позивача батьком дитини, тому позивач просить визнати йогобатьком ОСОБА_5 , зобов`язати Олександрійський ДРАЦС внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , вказавши позивача батьком дитини, та видати нове свідоцтво про народження, змінивши прізвище дитини з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

27 жовтня 2023 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Олександрійськогоміськрайонного суду від 10 листопада 2023 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

23 лютого 2024 року ухвалою суду підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні 25 червня 2024 року позивач підтримав позовні вимоги, пояснив, що у листопаді 2014 року він познайомився з відповідачкою після виходу з місць позбавлення волі. З 2014 року по 2023 рік він та відповідачка проживали разом, спочатку у нього по АДРЕСА_1 , а потім у відповідачки по АДРЕСА_2 . Дитину планували з 2015 року по 2017 рік, чекали дитину. У червні 2023 року відповідачка зникла разом з дитиною. Він працював постійно, добре забезпечував сім`ю, часто знаходився в містах Києві, Дніпрі, оскільки в м. Олександрії не міг заробити гроші. Оскільки він був раніше судимим, тому він з відповідачкою домовились, що у разі, якщо до шестирічного віку дитини його знову не осудять, вони змінять прізвище дитини на його прізвище. Він звільнився з ЗСУ та у 2023 році виїхав за кордон. Відповідачка з ним не спілкується, змінила номер телефону, припинила всі контакти, про життя дочки йому на даний час нічого не відомо, тому він не передавав їй подарунки. Позивач хоче спілкуватись з дочкою, тому звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, пояснила, що сторони проживали разом з 2014 року. Позивач відбував покарання в місцях позбавлення волі, тому дитина зареєстрована за заявою матері. Позивач та відповідачка проживали разом до 2022 року, після чого відповідачка разом з дитиною виїхала за кордон. З пологового будинку відповідачку забирав позивач.

Відповідачка заперечила проти задоволення позовних вимог, пояснила, що її дочка не являється дитиною позивача. Вона зустрічалася з позивачем, будучи вагітною від іншої людини. Вона з позивачем зустрічалася недовго, один місяць, а потім позивача засудили до позбавлення волі. Вона не їздила до позивача у в`язницю. Коли позивач вийшов на волю, вони спілкувалися як друзі. Разом з позивачем вона ніколи не проживала. З пологового будинку її забирав її батько та його друг, а не позивач. Після народження дочки вона з позивачем спілкувалася у спільній компанії друзів. У матері позивача вона ніколи не проживала, а також до народження дитини не проживала з позивачем. У березні 2022 року вона припинила спілкування з позивачем, бо позивач їй погрожував. Потім він почав проживати зі своєю співмешканкою. Позивач її переслідує.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення відповідачки, пояснив, що батьком ОСОБА_5 є інша особа. З пологового будинку відповідачку позивач не забирав. Сторони лише зустрічалися, але разом ніколи не проживали. Відповідачка проживала за місцем реєстрації разом зі своїми батьками. З пологового будинку позивач її не забирав. Позивач не забезпечував відповідачку та її дитину та зараз не забезпечує. На фотознімках, долучених позивачем до позовної заяви, дитина вже велика. Відсутні факти, що сторони проживали разом.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без участі представника відділу, проти задоволення позову не заперечує.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_8 , який пояснив, що тривалий час, з 2001 року знає позивача, ще до того, як позивача засудили до позбавлення волі. Навесні 2014 року позивач вийшов на волю. В кінці літа на початку осені 2014 року позивач познайомився з відповідачкою та вони почали проживати разом. У 2016 році позивач йому сказав, що відповідачка вагітна. Він у 2017 році забирав відповідачку з дитиною з пологового будинку. Сторони проживали у будинку по АДРЕСА_3 . Іноді він забирав позивача з АДРЕСА_4 . Він бачив позивача у місті, як він гуляв з дочкою. Позивач фактично проживав у м. Києві. Позивач любив відповідачку та дитину, говорив, що матеріально їх забезпечує. Він знав, що у дитини інше прізвище, ніж у позивача, тому, що позивача «кримінальне» минуле. Дитина називала позивача батьком. У той час позивача бачив 2-3 рази на тиждень. Вдома у позивача він був нечасто. Декілька разів бачив позивача з дитиною біля під`їзду по АДРЕСА_3 , вони виходили з будинку.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила, що є матір`ю позивача. У 2009-2020 роках вона працювала у м. Москва. Позивач та відповідачка познайомились у 2014 році. Вона приїхала до них та познайомилась з відповідачкою, з якою у неї були нормальні відносини, вона спілкувалася з нею особисто по телефону, коли повернулася в Україну. Вона нечасто приїздила до України. До 2016 року позивач відбував покарання у місцях позбавлення волі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та відповідачки народилась дочка. Позивач їздив на заробітки до м. Києва. Після народження дитини відповідачка проживала у своїх батьків. Коли позивач повертався до м. Олександрії, він проживав у відповідачки. Дитина називала позивача батьком, а її бабусею. Позивач та відповідачка забирали дочку з садочка. Коливона була в м. Олександрії, то приходила на день народження онуки. В Україну вона повернулася у 2020 році та підтримувала родинні відносини з відповідачкою. У 2022 році позивач повернувся до м. Олександрії та проживав разом з відповідачкою у її батьків. В липні 2023 року сторони ще підтримували нормальні відносини. У її квартирі був посуд відповідачки, тому, що відповідачка хотіла користуватись своїм посудом. В холі міського пологового будинку була зроблена фотографія, на якій були позивач, відповідачка та її батьки. У листопаді 2023 року позивач виїхав за межі України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дочку ОСОБА_5 .

Згідно з актовим записом про народження дитини № 139, складеним 21.03.2017 року Олександрійським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, відомості про батька дитини були записані відповідно до ч. 1ст.135 СК України (за вказівкою матері).

Відповідно до частини 1-2 статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3-4 статті 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першої статті 135цього Кодексу.

Суд зауважує, що визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Рішення суду щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі №643/9245/18 (провадження №61-16732св19) зроблено висновок по застосуванню статті 130СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України».

Однак, для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, суд вважає, що встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-текст є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, параграф 34, від 07 травня 2009 року).

Аналогічні висновки зроблені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїх постановах у праві №159/3926/18 та у справі №530/1231/16-ц.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19).

Як зазначив Верховний суд у постанові від 18 лютого 2021 року по справі №569/13821/18, для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання.

На підтвердження своїх доводів позивач надав фотознімки, де зображені позивач, відповідачка та дочка відповідачки, що сторонами не заперечується, які перебувають у громадських місцях поза межами приміщення.

Суд критично відноситься до наданих позивачем доказів, оскільки вони підтверджують лише спільне проведення часу у громадських місцях та не підтверджують спільне проживання сторін, спільний побут та спільне виховання дитини.

Згідно довідки санаторного закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 16 компенсуючого типу Олександрійської міської ради від 30.11.2023 року № 212 батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом перебування дитини в садочку не відвідував заклад дошкільної освіти жодного разу.

Також за клопотанням сторони позивача в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Суд враховує, що свідку ОСОБА_8 про спільне проживання сторін, спільне ведення господарства, батьківство позивача стосовно дочки відповідачки, матеріальне забезпечення позивачем відповідачки та дитини відомо лише зі слів позивача.

Свідок ОСОБА_9 є матір`ю позивача, відповідно до її пояснень у період 2009-2020 років проживала за межами України, зокрема і на час зачаття та народження дочки відповідачки, тому за відсутності інших достовірних, об`єктивних та беззаперечних доказів суд не може покласти її пояснення в основу рішення про задоволення позову у той час, коли відповідачка категорично заперечує батьківство позивача стосовно своєїдитини.

Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства.

Судом під час розгляду справи було роз`яснено стороні позивача можливість заявити клопотання про призначення судово-генетичної експертизи, але таке клопотання заявлено не було.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом приймається, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність беззаперечних доказів на підтвердження кровного споріднення позивача та дочки відповідачки, висновку ДНК експертизи або молекулярно-генетичної експертизи, суд приходить до висновку, що сукупність зібраних по справі доказів не підтверджуєбатьківство позивача стосовно дочки відповідачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому у задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи, відшкодуванню відповідачкою не підлягають.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15.04.2025 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Семенова Олена Вікторівна, РНОКПП невідомий, адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 85;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

представник відповідачки: адвокат Бзаров Руслан Валерійович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Чижевського, 12;

третя особа: Олександрійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 41491133, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, 138.

Суддя Т.В. Голосеніна