Рішення

від 17.04.2025 по справі 611/77/25

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/77/25

Провадження № 2/611/86/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши увідкритомупідготовчомусудовому засіданнівм.Барвінковевпорядку загальногопозовногопровадженняцивільну справузапозовом ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

27 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з госпордарськими спорудами, розташований за адресою : АДРЕСА_1 .

Проте, приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Захаровою Н.В. у видачі свідоцтва про право спадщини на вказане майно було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначений житловий будинок з господарськими спорудам.

ОСОБА_1 посилаючись на те, що іншим шляхом отримати правовстановлюючий документ на будинок, а також оформити спадщину не має можливості, просила позов задовольнити.

В судове засідання позивачка не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав.

Згідно ч.1.4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно ч.3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

З огляду на ті обставини, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Таким чином, непорушність права власності є беззаперечною.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою цієї статті є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Новоселецький проти України» та «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до виписки з погосподасрьского обліку для проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, наданої Барвінківським виконавчим комітетом міської ради Ізюмського району Харківської області, за 1991-1995 роки, головою домогосподарства за адресою: с. Дібрівне, Барвінківський район, Харківська область, значиться ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається зі свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 20 травня 1944 року Іллічівською сілською радою Барвінківського району (а.с.12).

Як роз`яснено у листі Вищого спеціалізованого суду від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Згідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 22 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз`яснено у листі Вищого спеціалізованого суду від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Крім того, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз`яснено у листі Вищого спеціалізованого суду від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК). Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

Згідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Судом встановлено, що відкриття спадщини, що залишалася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відбулося в період чинності і ЦК УРСР від 18.07.1963 №1540-VI.

Як передбачено ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Таким чином, судом встановлено, що право власності на житловий буддинок, належний ОСОБА_3 перейшло до ОСОБА_4 , на підставі п. 1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР, оскільки вона вступила в володіння спадковим майном. Головою домогосподарства, розташованого за адресою: с. Курулька, Барвінківський район, Харківька область, з 1996 року значиться ОСОБА_4 , відповідно до вищевказаної виписки з погосподарського обліку (а.19).

З архівного витягу від 28.05.2024 №06-25/36 вбачається, що присадибна ділянка площею 0,26 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, передана ОСОБА_4 , на підставі рішення ХХVI сесії V скликання №323 Іллічівської сілської ради Барвінківського району Харківської області від 30 вересня 2009 року (а.с.14).

Зі свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 25 липня 2011 року Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13).

Як передбачено ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_2 , постійно проживав разом із спадкодавцем, матір`ю ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини, і вважається таким, що прийняв спадщину, що відповідає ч.3 ст. 1268 ЦК України.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається зі свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_3 , виданого 18 квітня 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.11).

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , виданого15 серпня 1962 року Ново - Дмитрівським сільським ЗАГС Барвінківсткого району Харківської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого Іллічівською сільською радою Барвінківського району Харківської області, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є чоловіком та дружиною.(а.с.10).

З довідки від 18.06.2024 № 02-28/226, наданої Барвінківським виконавчим комітетом міської ради Ізюмського району Харківської області, вбачається, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована разом з померлим за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.22).

20 грудня 2024 року приватним нотаріусом Ізюмського районного нотарільного округу Харківської області Захаровою Н.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, що вбачається з постанови про відмову у вчинення нотаріальної дії (а.с.25).

Оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їх належну правову оцінку, а також враховуючи той факт, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після померлого чоловіка ОСОБА_2 , спадщину прийняла фактично, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, якому, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, з моменту відкриття належала спадщина померлої матері ОСОБА_4 , визнання права на земельну ділянку не порушає нічиїх інтересів, відповідач позов визнав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до БарвінківськоїміськоїрадиІзюмського районуХарківськоїобластіпро визнанняправавласностіна нерухомемайно,- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок (літ.А1), загальною площею 56 кв. м., житловою площею 29,6 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими спорудами: літня кухня (літ. Б), сарай (літ. В), гараж (літ. Г), вбиральня (літ. Е), душ (літ. Ж), колодязь (1), паркан(N-1), хвіртка (N-2), (N-3).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 17 квітня 2025 року.

Суддя Ю.А. Коптєв