Рішення від 22.04.2025 по справі 150/145/25

"22" квітня 2025 р. Єдиний унікальний номер судової справи: 150/145/25

Номер провадження: 2/150/101/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Суперсона С.П.,

за участі секретаря Дудки А.Ю.,

в режимі відео конференції представника позивача адвоката Заболотної Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заболотна Ганна Валеріївна до Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та позиції відповідача

На розгляд суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заболотна Ганна Валеріївна до Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права власності за набувальною давністю. Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 належав житловий будинок АДРЕСА_1 .

Спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_3 , шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадщина після її смерті не відкривалась.

ОСОБА_3 сім`ї не мала, її поховання здійснив позивач.

З 10 червня 1978 року позивач ОСОБА_1 зареєстрований у вказаному будинку та фактично проживає в цьому разом зі своєю сім`єю. Згідно з записами із по господарської книги № 8 за 1986-1990 роки, ОСОБА_1 став головою домогосподарства.

З 1975 року позивач постійно проживає у будинку, доглядає за ним, сплачує комунальні послуги, проводить ремонт. За таких підстав позивач просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на домоволодіння на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Заболотна Г.В. позовні вимоги підтримала та показала, що позивач ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав в будинку АДРЕСА_1 зі згоди його власника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . з 1975 року її довіритель безперервно зареєстрований та проживає у спірному будинку. Постійно доглядав будинок, сплачував комунальні платежі та здійснював ремонти. Оскільки інших власників немає та позивач відкрито, безперервно володіє будинком, вважає, що на нього поширюються положення ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Також показала, що позивач та покійний власник будинку є далекими родичами, а саме покійний є троюрідним дядьком позивача, але відшукати архівні документи на підтвердження родинних зв`язків не вдалося. Позивач звертався до нотаріуса та отримав усну консультацію, про те що законодавство того часу не надавало можливості оформити спадкові права для троюрідних племінників спадкодавців за четвертою чергою спадкування.

На даний час визнання права власності на будинок за набувальною давністю є єдиним виходом для оформлення права власності на позивача.

Відповідачем в особі сільського голови с. Бабчинці подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника та визнання позовних вимог.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 06 серпня 1987 року, виданого Бабчинецькою сільською радою на підставі рішення райвиконкому № 167 від 30 червня 1987 року та зареєстрованого в МБТІ 14 серпня 1987 року за № 442, що підтверджується довідкою, виданою КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», виданою 20 січня 2025 за № 31.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки, виданої Бабчинецькою сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області 07 березня 2024 року за вих.. № 346, спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину але не оформила своїх спадкових прав.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Бабчинецької сільської ради 12 жовтня 1991 року, поховання померлої ОСОБА_3 здійснив ОСОБА_1 за власні кошти.

Відповідно до довідок, виданих виконкомом Бабчинецької сільської ради 07 березня 2024 року за вих.. № 346 та від 22 березня 2024 року за вих.. № 467, виписки з погосподарської книги за 1986-1990 роки № 8, ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав разом з сім`єю в будинку АДРЕСА_1 разом зі спадкодавцем на день її смерті та зареєстрований і проживає у вказаному будинку по даний час.

Представник позивача в судовому засіданні показала, що позивач зареєстрований та проживає у вказаному будинку з волі власника будинку, який був його троюрідним дядьком.

Крім цього, судом було досліджено копії квитанцій про оплату комунальних послуг та довідки про відсутність заборгованості по комунальних платежах та земельного податку за адресою АДРЕСА_1 .

З огляду на вказані докази сторона позивача стверджує про безперервність та відкритість володіння позивачем будинком АДРЕСА_1 , а також добросовісність володіння вказаним будинком.

ІІІ. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Статтею15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно достатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертоїстатті 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивач має довести факт існування такого нерухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше десяти років.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено наступні висновки.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістомстатті 2 ЦК Україниє фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 ЦК України,слід виходитиз того,що добросовісністьяк однаіз загальнихзасад цивільногосудочинства означаєфактичну чесністьсуб`єктіву їхповедінці,прагнення сумліннозахистити своїцивільні правата забезпечитивиконання цивільнихобов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбаченістаттею 344 ЦК України.

В постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 (провадження № 61-4186св21) вказано, щовраховуючи положення частин першої та третьоїстатті 1277 ЦК України, слід дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.

З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

За змістом частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

У частині другійстатті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

IV. Висновки суду

Повно та всебічно дослідивши обставини справи перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд встановив, що на час реєстрації та вселення позивача до спірного будинку АДРЕСА_1 (1975 рік), це майно мало власника ОСОБА_2 , який надав згоду на реєстрацію та проживання у його будинку позивача з сім`єю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 власник будинку помер та спадкоємцем його майна стала дружина покійного ОСОБА_3 , яка фактично вступила у володіння спадковим майном та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла не отримавши свідоцтво про право власності на своє ім`я.

Таким чином беззастережно встановлено, що позивач користувався будинком за волею його власника та достеменно знав про наявність власника будинку та хто є власником.

Смерть власника та відсутність спадкоємців, які могли б прийняти спадщину після смерті власника, не надавали позивачеві підстав для того, щоб вважати користування чужим майном правомірним.

Крім цього, в судовому засіданні представник позивача підтвердила обізнаність сторони позивача про те, що станом на 1991 рік позивач як троюрідний племінник спадкодавця не мав право на спадкування будинку за законом. Таким чином, останній зобов`язаний був усвідомлювати, що користується спірним будинком без законних на те підстав.

Факт сплати позивачем комунальних платежів та утримання нерухомого майна не може бути самостійною підставою для визнання права власності на майно в порядку статті 344ЦК України.

З огляду на встановлені судом обставини, в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт добросовісності в позивача під час заволодіння позивачем будинком АДРЕСА_1 , тому в позовних вимогах слід відмовити у повному обсязі.

V. Щодо судових витрат

Відповідно доч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд відмовив у позовних вимогах, судові витрати понесені позивачем, слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 141, 200, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Вінницького апеляційного суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН