Рішення

від 22.04.2025 по справі 945/2492/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2492/24

Провадження № 2/945/518/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Павленко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Зубцової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у в місті Миколаєві в залі суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Орган опіки та піклування Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Орган опіки та піклування Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивованотим,що 24.04.2012року міжпозивачем тавідповідачем булозареєстровано шлюбКіровською сільськоюрадою Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті.Від шлюбуу нихнародилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .14.05.2014шлюб булорозірвано. Рішенням Заводськогорайонного судум.Миколаїв стягнутозі ОСОБА_3 на користьпозивачки аліментина утриманнянеповнолітньої дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частиниз усіхвидів заробітку(доходів).Однак батькодитини небере участів матеріальномузабезпеченні дитинита злісноухиляється відсплати аліментів,не надаючикоштів наутримання доньки.Станом на2015рік боргскладав 11131,98грн,станом на01.07.2023року -72089,04грн,станом на13.08.2024року платежіпо аліментамтакож систематичноне здійснюються. Батько, ОСОБА_3 ,самоусунувся відвиховання своєїдитини,уникає контактівіз нею,ухиляється відвиконання батьківськихобов`язків,не піклуєтьсяпро фізичнийі духовнийрозвиток, ОСОБА_5 ,її навчання,виховання,підготовку досамостійного життя.Протягом останніхроків Відповідачне бачивдитину,телефонного контактуне підтримував,не бравучасть уїї життініяким чином,тому донькане бажаєспілкуватися збатьком танавіть пронього незгадує,наразі,батько дитини,знаходиться закордоном,що підтверджуєтьсядовідкою здержавної прикордонноїслужби щодоперетину кордону ОСОБА_3 . Наразі, донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_6 та спільними дітьми, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою. АДРЕСА_1 . Позивачка повністю забезпечує доньку усім необхідним в матеріальному плані. Батько ніяк не підтримує ОСОБА_9 , гроші на утримання дитини не надсилає та батьківські обов`язки не виконує, не цікавиться життям дитини, не надає підтримку та турботу. У зв`язку з викладеним, просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29.10.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Службу у справах дітей Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27.12.2024 року залучено до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

27.02.2025 від Служби у справах дітей Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області надійшов висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

20.03.2025 на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій він повідомив, що на даний час перебуває за кордоном, працює, тому не має можливості приймати участь у судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції, тому просить розглянути справу за відсутності відповідача. Повідомив, що з позовом не згодний, позовні вимоги не визнає. Вказує, що свою дитину підтримує як може. Нажаль на даний час не має можливості спілкуватись з дитиною особисто, тому що його колишня дружина все свідоме життя доньки налаштовувала дитину проти спілкування з ним. Інформацію щодо своєї дитини він змушений дізнаватись від інших людей, також слідкує за своєю донькою в соціальних мережах. Він і його родина неодноразово були присутні на концертах доньки ОСОБА_5 , в яких вона приймає участь у складі танцювального ансамблю. Відповідач має надію найближчим часом налагодити спілкування з дитиною, оскільки вона дорослішає та зможе сама вирішувати, що вона хоче, а що ні. Відповідач висловлює жаль з приводу того, що за 13 років життя його доньки вони з колишньою дружиною не змогли порозумітись щодо спільного виховання. Матеріально дитину він забезпечує, заборгованості по аліментам не має, надає чеки за останній місяць. Від дитини він ніколи не відмовлявся та проти того, щоб його позбавляли батьківських прав.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

31.03.2025 від представника позивача надійшли пояснення по справі, в яких зазначається, що відповідач з жовтня 2023 року перебуває закордоном, до виїзду з країни нічого не заважало батьку займатись вихованням доньки, але з його сторони мало місце тільки умисне ухилення від виконання батьківських обов?язків. Під час перебування в Україні біологічний батько, ОСОБА_3 , жодного разу в школі не з?являвся, шкільними справами доньки не цікавився, її вихованням не займався, також не був присутній на заняттях та виступах, не приймав участь в організаційних зборах, пошитті костюмів, тобто батько ніколи не цікавився хобі дитини, що означає тривале та умисне ухилення від виховання доньки, виключення факту заборони підтримувати контакт з боку матері, так як вона не могла стати на заваді бути присутнім у школі чи на виступах доньки. Відповідач не довів фактів перешкод у спілкуванні з донькою, не звертався до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, не звертався до органів опіки із заявами про сприяння в налагодженні контактів із дитиною, не вживав жодних активних дій для врегулювання ситуації, що суперечить його аргументам про небажання позивача допустити його до виховання дитини. Відповідач не здійснював додаткових витрат на утримання дочки, окрім аліментів сплачених нерегулярно із систематичною заборгованістю, сплата яких є його законним обов?язком, а не проявом батьківської турботи. Позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дитини. Відсутність участі Відповідача у житті дитини має негативний вплив на її емоційний та психологічний стан. Позбавлення батьківських прав дозволить убезпечити доньку від подальших негативних впливів та юридично закріпити реальний стан речей, який склався у зв?язку з фактичним самоусуненням Відповідача від її виховання. Служба у справах дітей неправомірно винесла висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Долгова Л.В., в судовому засіданні позов підтримали з підстав зазначених у ньому. Додатково позивач вказала, що вони з відповідачем припинили проживати разом з 01.12.2012. В той день він поїхав за покупками, пізніше зателефонував і сказав, що більше так не може. З того дня він дитину не бачив, не дзвонив, повістю зник з їх життя. В останнє позивачка бачила свого колишнього чоловіка 8 років тому, коли подала заяву в поліцію щодо несплати аліментів. При зустрічі він навіть не запитав про дитину. Фактично дитина ніколи не бачила свого батька. Наразі донька вже доросла і просить змінити прізвище на « ОСОБА_10 ». Анні було 1 рік 10 місяців коли позивачка почала жити з новим чоловіком і дитина вважає його своїм батьком, пишається ним, оскільки він служить в ЗСУ, хоче щоб він її вдочерив. На біологічного батька ОСОБА_11 має образу, коли почалась війна і він з новою родиною виїхав за кордон, він навіть не запитав як вона почувається, чи не потребує допомоги. Позивач наголошує, що не настроює дитину проти батька, ні він, ні родичі з його боку не виявляли бажання спілкуватись. ОСОБА_11 займається танцями, тенісом, займає призові місця, добре навчається, бере участь в олімпіадах.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак 20 березня 2025 року на адресу суду надав заяву, в якій повідомив, що на даний час перебуває за кордоном, працює, тому не має можливості приймати участь у судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції, тому просить розглянути справу за відсутності відповідача. З позовом не згодний, позовні вимоги не визнає. Від дитини він ніколи не відмовлявся та проти того, щоб його позбавляли батьківських прав.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Зубцова В.А. (начальник служби) в судовому засіданні повідомила, що з метою підготовки висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 вони провели опитування за місцем його проживання. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (мешканці села Зарічне) надали письмові заяви, які були враховані при підготовці висновку, що відповідач постійно виявляє бажання приймати участь у вихованні та житті своєї доньки, сплачує аліменти. Разом зі своєю матір`ю та іншими родичами відвідував концерти в яких приймала участь дитина. Але ОСОБА_1 перешкоджає спілкуванню та не дозволяє бачитись з дитиною. Відповідач з батьками приїздили до ОСОБА_5 , коли їй був рік, але позивачка не пустила їх до дитини. Старостою Зарічненського старостинського округу № 1 Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області надано довідку-характеристику на ОСОБА_3 де вказано, що він брав участь в АТО, за що був нагороджений відзнакою Президента України. Характеристика позитивна. Представник також пояснила, що вони спілкувались по «Viber» з відповідачем і він підтвердив своє бажання спілкуватись з дитиною, пояснив, що на даний час живе та працює за кордоном, не проти того, щоб ОСОБА_11 приїхала до нього, але колишня дружина перешкоджає їх спілкуванню. ОСОБА_3 роз`яснено право звернутись до орану опіки та піклування або до суду для усунення перешкод у спілкуванні. Дитину не опитували.

Представник позивача та позивач звернули увагу представника Служби на те, що відповідач не бачив дитину вже майже 12 років, за цей час він не звертався до відповідних органів за усуненням перешкод у спілкуванні, якщо такі були на його думку. Відповідач та його родина зробили одну спробу спілкування з ОСОБА_14 , і позивач не дозволила побачитись через скандальну поведінку цих осіб. На концертах мати дитини часто не була присутня через появу іншої дитини, тому відповідач та його родичі могли безперешкодно підходити спілкуватись з дитиною, якщо вони дійсно б там були. Дитина жодного разу не бачила свого батька в свідомому віці і сплата аліментів це його обов`язок, а не прояв батьківського піклування. ОСОБА_12 є рідною тіткою відповідача тож є необ`єктивною. Батько заперечує проти позбавлення батьківських прав оскільки не хоче втрачати право виїзду з України, як батько 3 дітей. Якби при складані висновку була опитана дитина, вони б зрозуміли, що це її бажання.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Зубцова В.А. висловилась, що дійсно вони не врахували думку дитини, оскільки вона вважається малолітньою, але навіть з урахуванням всіх почутих обставин, вважає позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 передчасним, за наявності бажання батька налагодити спілкування. Можливо батько припинив спроби побачитись через те, що знаходився в АТО і не мав такої можливості. Дитина в 14 років зможе сама звернутись за позбавленням батьківських прав, якщо дійсно це її бажання. Також представник висловив думку, що позов подано для того, що теперішній чоловік позивачки удочерив ОСОБА_9 та отримав відстрочку.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився, про дачу, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в судовому засіданні надали схожі покази, що з ОСОБА_1 знайомі тривалий час і за весь час спілкування з позивачкою не бачили ОСОБА_3 , він не піклувався про ОСОБА_9 . Батьком ОСОБА_11 називає чоловіка позивачки ОСОБА_17 . Батьківські обов`язки по відношенню до ОСОБА_5 виконує виключно ОСОБА_1 та її чоловік.

Опитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_4 суду пояснила, що вона жодного разу не бачила свого батька, зовсім не пам`ятає його, не знає та хоче, щоб його позбавили батьківських прав. Ані батько, ані його рідня не виходили з нею на зв`язок, не намагались спілкуватись. В соціальних мережах також батько до неї жодного разу не звертався.

Під час надання пояснень було видно, що для дитини ця тема є чутливою.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, думку неповнолітньої ОСОБА_4 , покази свідків та пояснення представника Служби у справах дітей, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 28.08.2012 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком зазначений - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_18 (а.с. 32).

24.04.2012 року Кіровською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_18 . ОСОБА_18 змінила прізвище « ОСОБА_19 » на « ОСОБА_20 » (а.с. 33).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.05.2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_18 розірвано (а.с. 8).

На даний час позивачка ОСОБА_1 перебуває у повторному шлюбі і змінила прізвище зі « ОСОБА_20 » на « ОСОБА_10 ».

Згідно з відповіддю на адвокатський запит директора Радсадівського ліцею Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 30.09.2024 № 119, ОСОБА_4 навчається в ліцеї з першого класу. Вихованням дитини замається лише мати ОСОБА_1 . За період навчання в закладі освіти її біологічний батько ОСОБА_3 жодного разу в школу не з`являвся, шкільними справами доньки не цікавився, її вихованням не займався.

Відділ освіти виконавчого комітету Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області надав висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 26.03.2024 № ІРЦ-85817/2024/497728 щодо ОСОБА_4 , відповідно до якого фізичний розвиток дитини згідно з віком, уміння дитини вступати в контакт продуктивний, рівень загальної обізнаності дитини відповідає віку, спостерігається високий рівень мовленнєвого розвитку, високий темп читання та високий рівень розуміння тексту, когнітивні процеси розвиваються рівномірно, сформовані в достатній мірі і відповідають віку. Інтелектуальний розвиток в межах вікової норми. Емоції зрілі, адекватні, позитивні, настрій підвищений. Дівчина має усвідомлену мотивацію, відповідальна, доброзичлива. Вказаний висновок наданий позивачем з метою доведення того факту, що ОСОБА_11 здатна виважено висловити свою думку щодо заявлених вимог.

Як вбачається з довідки КНП ММР «Центр первинної медико-соціальної допомоги № 6» від 12.11.2024 № 947/01-13, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканка АДРЕСА_2 спостерігається з народження в АЗПСМ № 5 КНП ММР «ЦПМСД № 6». Відвідування лікаря з приводу проведення профілактичних щеплень або з приводу хвороби завжди відбувалось разом з матір`ю ОСОБА_1 . Випадків супроводження доньки на прийом до лікаря її батьком ОСОБА_3 не зафіксовано.

Відповідно до довідки Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 09.01.2024 № 3/02-28-24, за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_6 , його дружина ОСОБА_1 , донька дружини ОСОБА_4 , донька ОСОБА_7 , донька ОСОБА_8 (а.с. 22).

Довідка видана на підставі Акту про фактичне проживання від 09.01.2024 (а.с.23).

Як вбачається з інформації з Новоодеського ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області станом на 01.02.2015 заборгованість ОСОБА_3 за аліментами становила 11131,98 грн, станом на 01.07.2023 - 72089,04 грн, станом на 13.08.2024 сукупний розмір заборгованості становив 9922,50 грн.

Відповідно до інформації, отриманої на запит суду від Центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 24.12.2024 № 19-89027/18/24-Вих, ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перетнув кордон 09.12.2023 о 07:15 на пункті пропуску Краківець. Іншої інформації не має.

Згідно Висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Радсадівської сільської ради від 25.02.2025 № 23, Службою у справах дітей Радсадівської сільської ради розглянуто та вивчено документи, представлені громадянкою ОСОБА_1 та встановлено, що 24.04.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було заресстровано шлюб Кіровською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області. Від шлюбу у них народилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14.05.2014 р. шлюб було розірвано (рішення Заводського районного суду м. Миколаїв по справі 2/487/1270/14). Згідно виконавчого листа Заводського районного суду м. Миколаєва, який виданий на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.12.2013 року з ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 до досягнення нею повноліття. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за серпень 2013-січень 2015, жовтень 2023 - липень 2024 вбачається, що кошти надходять не регулярно. Мати повідомляє, що батько дитини після розірвання шлюбу не цікавиться життям та здоров?ям дитини, не відвідує їх, не надає їм батьківської любові та уваги, не спілкується з ними. ОСОБА_3 є учасником бойових дій. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 одружився вдруге. Від цього шлюбу має двох малолітніх дітей: доньку, ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_7 та сина ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . На даний час разом з новою сім?єю та своєю матір`ю перебуває за кордоном. За кордон виїхав у жовтні 2023 року (відповідно до постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України). Станом на 31.01.2025 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 - відсутня. ОСОБА_3 заперечує проти позбавлення батьківських прав та продовжує сплачувати аліменти на утримання його дитини ОСОБА_4 , виходячи з реальних умов свого матеріального становища, оскільки змушений нести матеріальні витрати і на утримання своїх малолітніх дітей від другого шлюбу. Після розірвання шлюбу цікавиться життям та здоров`ям дитини, проте не відвідує її, не надає їй батьківської любові та уваги, не спілкується з нею, оскільки колишня дружина заборонила усілякі контакти з дитиною.

Питання розглянуто Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Радсадівської сільської ради та не встановлено вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав. Комісією не встановлено факт ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків щодо виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 , на даний час постановка питання про позбавлення батьківських прав є передчасною, оскільки в діях батька прослідковується зацікавленість в збереженні родинних відносин зі своєю донькою. Виходячи з вищенаведеного, враховуючи відсутність вагомих підстав, Служба у справах дітей Радсадівської сільської ради вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав гр. ОСОБА_3 .

При розгляді вказаного питання були враховані заяви ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , довідка-характеристика старости Зарічненського старостинського округу № 1 Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області на ОСОБА_3 та той факт, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 ), нагороджений відзнакою Президента України за участь в АТО, відповідно до Указу Президента від 17.02.2016 № 53/2016.

Відповідно до ч. 5, 6 ст.19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд приймаєдо увагивисновок органуопіки тапіклування,який визначивнедоцільним позбавленнябатьківських праввідповідача щодойого дитини. Цьому документу надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).

Отже суд бере до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який необхідно йти лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистість батька як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суд зважає на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, отже є крайньою мірою впливу та захисту прав дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанови Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 від 23 червня 2021 року у справі № 953/17837/19, від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Правовий зміст наведених вище законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Під час розгляду справи позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а також стороною позивача не обґрунтовано, чому таке позбавлення буде в інтересах дитини.

Судом встановлено, на підставі наданих позивачем та досліджених доказів, пояснень представника служби у справах дітей та показах свідків в їх сукупності, що відповідач неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, переклавши тягар виховання, основного забезпечення, догляду та створення умов для розвитку, навчання та відпочинку на позивача - мати дитини.

Посилання батька дитини у наданій суду заяві на те, що його спілкуванню з дитиною перешкоджала позивачка, підтверджені і у висновку органу опіки та піклування, однак в даному випадку суд враховує, що орган опіки та піклування опитав та врахував позицію лише однієї із сторін у справі, і відповідач мав можливість усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною подавши відповідний позов, але цього зроблено не було.

Також суд враховує, що після припинення спільного проживання відповідач робив одну спробу спілкування з дитиною, але, як підтвердила позивачка, вона цього не дозволила з об`єктивних, на її думку, причин. В подальшому Відповідач перебував в АТО і це могло вплинути на відсутність можливості налагодити контакт з дитиною.

На даний час відповідач не має заборгованості зі сплати аліментів, висловлює бажання спілкуватись з дитиною, заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки відповідача, як батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, які б свідчили про його умисне ухилення від виховання дитини. Суд вважає, що змінити поведінку батька у кращу сторону все ще можливо.

Тому, виходячи із якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про відсутність безумовних підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено й судом не встановлено.

Сімейні стосунки мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини (див. постанову Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20).

Відповідач наголошує і суду, і органу опіки та піклування на тому, що заперечує стосовно позбавлення його батьківських прав, він не втратив інтересу до дитини, має бажання та можливість брати участь у житті дочки, однак наявність непорозумінь між ним та ОСОБА_1 , проживання за кордоном, раніше участь в АТО, у сукупності дають підстави для висновку про можливу наявність у відповідача перешкод у налагодженні стосунків з дочкою.

При цьому суд звертає увагу, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном (частина друга статті 171 СК України).

ОСОБА_4 в судовому засіданні висловила свою згоду з тим, щоб ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав, але сама її реакція на розмови про батька, сльози в очах, свідчать про наявність обґрунтованої образи на нього та небайдужість до ситуації, що склалась.

У спірній по справі ситуації, суд, передусім, виходить з положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 21.02.1991, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Найкращим для дитини буде, якщо її рідний батько засвоїть урок, врахує, що якщо він не змінить свого відношення до дитини та своєї ролі у її житті, він може бути позбавлений батьківських прав та втратить свою дитину, і спробує виправити свої помилки, змінити поведінку у кращу сторону.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази з урахуванням наведених правових норм, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав слід відмовити, у зв`язку з відсутністю підстав застосовування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

Разом з тим, слід зазначити, що позивачка не позбавлена можливості повторно звернутись до суду із аналогічним позовом про позбавлення батьківських прав, якщо відповідач не змінить свого ставлення до дитини та при наданні належних, допустимих та достатніх доказів умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Орган опіки та піклування Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Треті особи: Служба у справах дітей Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 4416596, адреса: 57160, Миколаївська область, Миколаївський район, с-ще Радісний Сад, вул. Миру, буд. 5;

Орган опіки та піклування Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04375636, адреса: 57160, Миколаївська область, Миколаївський район, с-ще Радісний Сад, вул. Миру, буд. 5.

Дата складення повного судового рішення 22.04.2025.

Суддя І.В. Павленко